Ухвала суду № 138340117, 20.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

з питання поновлення процесуальних строків

20 липня 2026 року справа № 520/19789/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши клопотання представника позивача від 15.07.2026р. про поновлення строків звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Військової частини НОМЕР_1 про 1) визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно; 2) зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно у зв`язку зі звільненням з військової служби,

установив:

Ухвалою суду від 07.07.2026 р. було роз`єднано позовні вимоги в адміністративній справі №520/19450/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Вимоги: 1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно; 2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно у зв`язку зі звільненням з військової служби було виділено в окреме провадження, за наслідками виконання вимог п. 15.2 Розділу VII КАС України справі було присвоєно номер №520/19789/26.

Ухвалою суду від 08.07.2026р. справу було прийнято до провадження; позов було залишено без руху у зв`язку з недоліками в оформленні позову та надано час для усунення недоліків шляхом подання до суду юридично умотивованої та документально доведеної заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду разом із доказами пропуску строку на звернення до суду з поважних причин.

До суду 15.07.2026р. від представника заявника надійшла заява про поновлення строків позовної давності, обґрунтовуючи яке зазначено, що строк звернення до суду з вимогами щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно пропущено з поважних причин та підлягає поновленню, оскільки право на таку компенсацію виникло у позивача після звільнення з військової служби, а саме з 27.03.2026, при цьому під час проходження служби в умовах воєнного стану та після звільнення за станом здоров`я він був обмежений у можливості своєчасно реалізувати право на судовий захист. Позивач зазначає, що після звільнення не отримував письмового повідомлення про розмір нарахованих та виплачених сум, а для з`ясування складових грошового забезпечення та компенсаційних виплат його представник лише 12.06.2026 звернувся до відповідача з адвокатським запитом, відповіді на який не отримано. Крім того, після звільнення позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку із захворюванням та наслідками травм, пов`язаних із захистом Батьківщини, що об`єктивно ускладнювало своєчасне звернення до суду. Просить поновити строк звернення до адміністративного суду.

Розглядаючи подану заяву суд виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У силу ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суд відзначає, що на спірні правовідносини не може бути поширена дія ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України, позаяк у розумінні ст.1 Закону України "Про оплату праці" та ст.94 Кодексу законів про працю грошовий платіж у вигляді компенсації вартості неодержаного під за час проходження публічної служби речового майна за правовою природою не може бути кваліфікований у якості заробітної плати (грошового забезпечення), бо не є винагородою за працю (службу).

Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізналася" та "повинна була дізнатись".

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.05.2021 року у справі №380/2355/20.

Предметом позову у даній справі є управлінське волевиявлення суб"єкта владних повноважень з приводу нарахування та виплати грошової компенсації вартості за отримане під час проходження публічної служби речове майно.

Окружний адміністративний суд зауважує, що Судовою палатою з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду було прийнято постанову від 30.11.2020 у справі №480/3105/19, в якій вирішувалось питанням наявності чи відсутності підстав для застосування статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі невиплати (несвоєчасної виплати) військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

В означеному судовому акті міститься правовий висновок з приводу правової природи грошової компенсації вартості неодержаного під час проходження військової служби речового майна та строки її виплати.

Так, Судова палата, проаналізувавши наведені законодавчі приписи та висновки Конституційного Суду України і Верховного Суду, дійшла висновку, що речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними військової служби.

Такі гарантії щодо забезпечення військовослужбовців доречно порівняти із подібними категоріями трудового законодавства, а саме п. 3 ч. 1 ст. 29 КЗпП України, відповідно до якого власник або уповноважений ним орган зобов`язаний до початку роботи за укладеним трудовим договором забезпечити працівника необхідними для роботи засобами.

Варто також мати на увазі, що речове майно може бути різноманітним: майном особистого користування (предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців) та інвентарним майном, яке є власністю військової частини та використовується особовим складом тимчасово під час проведення спеціальних робіт, несення бойового чергування, варти тощо. Лише перший вид майна, у разі його неотримання, підлягає грошовій компенсації.

Отже, речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця (п.50 постанови Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №480/3105/19).

Цей висновок є цілком застосовним відносно спору у справі №520/19789/26.

Щодо правової природи компенсації за неотримане речове майно, судова палата зазначила, що таку слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум.

Як уже зазначено, ст. 116 КЗпП оперує поняттям «всі суми, що належать працівнику», а ст.117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.

Чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу.

Умовою для виникнення такого обов`язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.

Отже, компенсація вартості за неотримане речове майно належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні ст. 116 КЗпП України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016р. №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі за текстом - Порядок №178).

Згідно з п.3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця; переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.

Пункт 4 Порядку №178 установлює, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Абзаци 1-3 пункту 4 розділу III Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (затверджена наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016р. №232; далі за текстом - Інструкція №232; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачають, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку №178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Враховуючи визначену у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, правову природу грошової компенсації за неотримане речове майно визначено, що спеціальним строком звернення до суду з цим позовом є місячний строк, установлений ч. 5 ст. 122 КАС України.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постановах від 26.05.2021 у справі №380/5093/20, від 30.08.2021 у справі №520/7668/20 та від 12.10.2021 у справі №380/6200/20, від 23.08.2022 у справі №540/2001/21.

Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 20.11.2025 у справі №260/1942/24 вказав, що право на компенсацію вартості за неотримане речове майно за період проходження служби військовослужбовці набувають при звільненні і це право реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Військовослужбовець після звільнення його з військової служби зберігає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання відповідної заяви. У той же час, це не свідчить про можливість подання такої заяви на отримання компенсації поза межами будь-яких строків.

Аналогічні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховний Суд від 28 вересня 2023 року у справі № 260/4686/22, від 14 грудня 2023 року у справі № 380/1785/21 та від 10 лютого 2025 року у справі № 240/5940/24, від 03 листопада 2025 року справа № 260/1940/24.

Враховуючи вищевикладене, до позовних вимог щодо нарахування відповідачем компенсації вартості за неотримане речове майно застосовується місячний строк звернення до суду.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 14.12.2023 у справі №380/1785/21 зазначив, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що про невиплату грошової компенсації за неотримане речове майно позивачка повинна була бути обізнана з часу її звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини.

У справі, що розглядається позивач був звільнений зі служби наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.03.2026р. №16-РС.

Отже, заявника у межах спірних правовідносин було звільнено з публічної служби 21.03.2026р., а позов до суду подано - 04.07.2026р., тобто поза межами місячного строку звернення до суду згідно з ч.5 ст.122 КАС України.

Матеріалами справи підтверджується, що після звільнення з військової служби позивач перебував на тривалому лікуванні у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із проходженням військової служби та захистом Батьківщини.

При цьому, згідно з довідкою ВЛК від 05.02.2026 року №2026-0205-1212-3296-0 позивачу встановлено діагноз: стан після тотального ендопротезування лівого колінного суглоба (22.07.2025) з приводу деформуючого варусного гонартрозу 4 стадії, що потребувало подальшого медичного спостереження та лікування.

Крім того, згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого, у період з 05.02.2026 року по 03.03.2026 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні.

Тож, специфіка названого захворювання у достатньому обсязі засвідчує виникнення істотних обмежень у повсякденній життєдіяльності та можливості вільного фізичного пересування, що об`єктивно ускладнює процес звернення до суду за захистом порушеного права.

Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Суд, за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (ч. 1, 4 ст. 121 КАС України).

З огляду на подані медичні документи про стан здоров`я позивача та викладені обставини, суд вважає за прийнятне і справедливе визнати поважними причини пропуску строку та поновити позивачу строк звернення до адміністративного суду.

Згідно п.14 ст. 171 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-9, 118, 121, 241-243, 248, 256, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

1.Викладені в заяві від 15.07.2026р. доводи визнати достатніми підставами для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.

Заяву представника ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду від 15.07.2026р. - задовольнити.

2.Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду у справі №520/19789/26.

3.Здійснювати подальший розгляд справи одноособовим складом суду у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

4.Зобов`язати відповідача подати до суду: 1) відзив на позов, де чітко та однозначно зазначити про те, які з викладених у позові обставин визнаються, а які заперечуються; 2) усі докази на підтвердження висловлених аргументів та на висвітлення обставин спору, зокрема, але не виключно докази отримання або неотримання заявником речового майна під час проходження військової служби; докази про подання або неподання заявником рапорту про виплату грошової компенсації вартості неотриманого речового майна; докази обізнаності або необізнаності заявника із наявністю права на отримання грошової компенсації вартості неодержаного під час проходження військової служби речового майна; докази про забезпечення заявника речовим майном, структури належного до видачі заявнику речового майна, механізму реалізації заявником права на отримання грошової компенсації вартості неодержаного під час військової служби речового майна, методики розрахунку грошової компенсації вартості неодержаного під час військової служби речового майна; докази про проходження заявником публічної служби із відображенням дати зарахування на кожну нову штатну посаду та звільнення/переміщення/переведення; докази стосовно виплати заявнику компенсації вартості неотриманого речового майна; докази про алгоритм обчислення розміру компенсації вартості неотриманого речового майна; а також будь-які інші докази, котрі доводять необґрунтованість позову; 3) письмові пояснення та докази з приводу існування поважних причин ненадання відзиву на позов, 4) заяви про наявність наміру на вчинення відповідної процесуальної дії, котра залежить виключно від розсуду особи (подання відповіді на відзив та заперечень) - у строк не пізніше 15 днів з дати одержання цієї ухвали.

5.Запропонувати подати до суду відповідь на відзив та заперечення протягом трьох календарних днів від одержання відповідних процесуальних документів разом з доказами про таку дату. Роз`яснити, що про неможливість подання доказів слід письмово повідомити суд протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

6.Роз`яснити наявність процесуальних прав і обов`язків, передбачених ст.44, 45, 47, 60, 131 КАС України та неприпустимість як зловживання процесуальними правами, так і недобросовісного виконання процесуальних обов`язків.

7.Роз`яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання, оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Сліденко