Рішення № 13833940, 16.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.11                                                                                           Справа№ 5015/467/11

За позовом позивача 1: Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління”, м.Львів

та позивача 2: Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача: Приватного підприємства “Комерційний центр “Бізнес-фінанс”, с.Раковець

про: стягнення 728грн. 67коп.

                                                   Суддя Гоменюк З.П.

                                                             Секретар судового засідання Саростенко О.В.

Представники:

від позивача 1: Волошина Т.А.

від позивача 2: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Представнику позивача 1, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Комунальним підприємством “Адміністративно-технічне управління” та Департаментом економічної політики Львівської міської ради подано позов до Приватного підприємства “Комерційний центр “Бізнес-фінанс” про стягнення 710грн. 14коп. основного боргу за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів та 18грн. 53коп. пені за прострочення виконання зобов”язання .

Ухвалою суду від 03.02.2011р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 16.02.2011р.

Представник позивача 1 в судовому засіданні 16.02.2011р. підтримав заявлені позовні вимоги, просить позов задоволити повністю з підстав, викладених в позовній заяві.

Позивач 2 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог суду не повідомив.

Відповідач в судове засідання не з’явився.

На адресу суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим відправленням відповідачу за адресою: м.Львів, вул.Сахарова, 42 ухвали про порушення провадження у справі з відміткою поштового відділення про те, що “адресат відмовився від одержання” .

На вимогу суду позивачем 1 в судове засідання 16.02.2011р. представлено довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.02.2011р. відповідно до якої місцезнаходженням відповідача є адреса, зазначена в позовній заяві: 81164, Львівська обл. Пустомитівський р-н, с.Раковець.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006 р. N 01-8/1228).

Отже, господарський суд виконав умови щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Станом на 16.02.2011р. докази сплати боргу, відзив, заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи від відповідача не надходили.

Господарському суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача 1, суд встановив наступне:

31.12.2009р. між Департаментом економічної політики Львівської міської ради (робочий орган), Комунальним підприємством „Адміністративно-технічне управління” (оператор) та Приватним підприємством “Комерційний центр “Бізнес-фінанс” (розповсюджувач) було укладено договір № 12 на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, відповідно до п.2 якого цей договір регулює правовідносини, що виникають між робочим органом, оператором та розповсюджувачем щодо встановлення спеціальних конструкцій для розміщення зовнішньої реклами на території м.Львова, а також надання у тимчасове платне користування місць для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за адресами і на терміни, визначеними у виданих дозволах на розміщення зовнішньої реклами у межах м.Львова, згідно з Правилами розміщення зовнішньої реклами у м.Львові.

Згідно п.3.2.1. договору №12 робочий орган зобов’язувався надавати розповсюджувачу у тимчасове платне користування місця для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за адресами і в терміни, визначеними у видаткових дозволах на розміщення зовнішньої реклами у межах м.Львова, згідно з правилами розміщення зовнішньої реклами у м.Львові.

Пунктами 3.6.8. та п.3.6.13. договору №12 розповсюджувач зобов’язувався своєчасно та в повному обсязі здійснювати плату за тимчасове користування місцями з дати встановлення пріоритету або дозволу на розміщення зовнішньої реклами за діючими на день сплати тарифами, визначеними порядком надання розповсюджувачами зовнішньої реклами у тимчасове користування місць, що знаходяться в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій. Щомісячно до 30 числа наступного після звітного місяця повертати оператору підписані акти виконаних робіт (наданих послуг) або мотивовану відмову від їх підписання.

Відповідно до п.4.5. договору №12 розповсюджувач здійснює оператору оплату за користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій щомісячно до 25 числа поточного місяця за тарифними ставками, вказаними у додатку до цього договору.

Відповідач свої зобов”язання по оплаті за тимчасове користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій у строки визначені сторонами в п.4.5. договору в січні 2010р. не виконав, станом на 24.01.2011р. сума основного боргу становить 710грн. 14коп.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

ст.627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

п.5.3. договору № 12 передбачено, що за несвоєчасне внесення плати за користування місцем рекламного засобу (або внесення не у повному обсязі) розповсюджувач сплачує оператору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення пені в розмірі 18грн. 53коп. (розрахунок долучено до матеріалів справи) є правомірною та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

          Судові витрати покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 11, 509,525, 526, 530, 612, 627, 629, ЦК України, ст.ст.174,193,229,230,231, 343 ГК України, ст.ст.33,34,43,44, 49,75,82,84 ГПК України, суд –

                                         ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Комерційний центр “Бізнес-фінанс”, с.Раковець, Пустомитівського району Львівської області (ідентифікаційний код 22364205) на користь Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління”, м.Львів, вул.Сахарова, 42 (ідентифікаційний код 13804591) 710грн. 14коп. основного боргу, 18грн. 53коп. пені, 102грн. 00коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Суддя