Ухвала суду № 138338568, 17.07.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа №466/6351/26

Провадження №1-кп/466/834/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року Шевченківський районний суд м.Львова

в складі: головуючої-судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового

засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.362 Кримінального кодексу України,

в с т а н о в и в :

10 липня 2026 року в провадження Шевченківського районного суду м.Львова надійшов обвинувальний акт, складений 09 липня 2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.362 Кримінального кодексу України, у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за номером 12026140000000538 від 06 липня 2026 року.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що вона ОСОБА_5 , будучи згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №101-к від 09 лютого 2017 року призначеною на посаду державного кадастрового реєстратора Відділу у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, володіючи ідентифікатором доступу до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто будучи особою, яка має право доступу до вказаної автоматизованої системи, всупереч п. 111 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою кабінету міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, достовірно знаючи про невідповідність технічної документації поданої ТзОВ «Спільне Українсько-Австрійське підприємство «Галінвест» вимогам п. «а» ст. 22, та п «г» ч. 10 ст. 55 Закону України Закону України «Про землеустрій» зокрема, щодо відсутності згоди органу місцевого самоврядування на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, без належних на те законних підстав, за наявності підстав для відмови у державній реєстрації, 08 грудня 2020 року, перебуваючи у приміщенні Відділу у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області за адресою: м. Львів, вул. Донецька, 3, використовуючи власний ідентифікатор доступу, внесла відомості до Державного земельного кадастру щододержавної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 4610136600:03:001:0067 площею 0.6600 га по пл.Князя Осмомисла в м. Львові, чим вчинила несанкціоновану зміну інформації, яка оброблюється в Державному земельному кадастрі.

Таким чином, в діях ОСОБА_5 наявні всі підстави для обґрунтованого обвинувачення її у несанкціонованій зміні інформації, яка оброблюється в автоматизованій системі, вчиненій особою, яка має право доступу до неї, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.362 Кримінального кодексу України.

Захисник в підготовчому судовому засіданні заявила клопотання про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження відносно неї за ч.1 ст.362 Кримінального кодексу України. Клопотання мотивувала тим, що строки давності, передбачені ст. 49 Кримінального кодексу України, для притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності закінчились.

Обвинувачена у підготовчому судовому засіданні клопотання захисника підтримала. Зазначила, що вона надає свою згоду на закриття кримінального провадження та звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку зі закінченням строків давності, наслідки чого їй зрозумілі.

Прокурор в підготовчому удовому засіданні не заперечив щодо звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 Кримінального кодексу України та закриття кримінального провадження.

Представник потерпілого просив вирішити клопотання на розсуд суду. Додатково просив зафіксувати, що через неправомірні дії обвинуваченої земельна ділянка, яка вибула з володіння територіальної громади, досі не повернута та тривають судові спори.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд доходить до настуного висновку.

Відповідно до ст.44 Кримінального кодексу України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 статті 49 Кримінального кодексу України передбачає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Відповідно до ч. 1 ст.285 Кримінального процесуального кодексу України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження.

За правилами ч. 8 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. У цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку.

Положеннями ч. 4 ст.286 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Частиною 3 ст.288 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Таким чином, за змістом статей 284 288 Кримінального процесуального кодексу України передбачено підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Виходячи з цих положень закону, визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом (статтею 49 Кримінального кодексу України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину.

Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз`яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення. Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 462/2762/14.

Крім того, виходячи із системного аналізу зазначених норм кримінального та кримінального процесуального законодавства, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язком суду.

Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження. Суд, за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 Кримінального кодексу України, та за згодою обвинуваченого, ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що вона вчинила кримінальне правопорушення у 2020 році.

На підставі ч. 2 ст. 12 Кримінального кодексу України злочин, передбачений ч. 1 ст. 362 Кримінального кодексу України, є нетяжким злочином, за який передбачене покарання у виді штрафу від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Установлено, що з моменту вчинення обвинуваченою ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.362 Кримінального кодексу України строки давності притягнення її до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, яке їй інкриміновано, спливли.

Суд також ураховує, що відповідно до положень статті 49 Кримінального кодексу України, першою обставиною, що виключає благополучне закінчення строків давності, є ухилення особи, яка вчинила злочин, від слідства або суду. В цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 49 Кримінального кодексу України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Підставою для констатації факту ухилення підозрюваного та/або обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду є належним чином мотивоване рішення уповноваженої особи про оголошення такої особи у розшук (вказані висновки зроблені у постановах ККС ВС від 19 червня 2018 року у справі № 659/2364/16-к, від 03 березня 2021 року у справі № 686/10936/17-к, від 03 червня 2021 року у справі № 344/7812/16-к, від 19 вересня 2023 року у справі №753, від 13 березня 2023 року у справі №171/705/20 (провадження № 51-3768км22), від 23 березня 2023 року у справі № 542/1739/19 (провадження № 51-3155км22), ухвалі від 20 січня 2025 року у справі № 133/3710/21 (провадження № 51-131ск25), і він узгоджується з мотивами, якими керувалася Велика Палата Верховного Суду у справі № 735/1121/20 (провадження № 13-26кс22)).

З реєстру матеріалів досудового розслідування, що підтвердив прокурор у підготовчому засіданні, вбачається, що під час досудового розслідування обвинувачена ОСОБА_5 не ухилялася від досудового розслідування та в розшук не оголошувалася.

Другою обставиною, що виключає благополучне закінчення строків давності за раніше вчинений злочин (як диференційованих 2,3,5,10,15, так і недиференційованого 15-річного строку щодо осіб, які ухилялися від досудового розслідування або суду), є згідно з ч. 3 ст. 49 Кримінального кодексу України вчинення цією особою до закінчення зазначених строків хоча б одного нового злочину певної тяжкості, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років. Вчинення такого злочину до закінчення зазначених строків призводить до перериву перебігу давності. Це означає, що час, який минув з дня раніше вчиненого злочину до дня скоєння нового злочину втрачає своє юридичне значення. Він визнається юридично незначущим, забувається і при новому обчисленні строків давності не береться до уваги. При перериванні перебігу давності обчислення строків давності як за раніше вчинений злочин, так і за вчинений новий злочин починається з дня вчинення саме нового злочину, при чому окремо за кожний злочин. Іншими словами, при перериванні давності з дня вчинення нового злочину починають минати самостійно і паралельно два строки давності: один - за раніше вчинений злочин, другий за новий злочин. Ці строки не складаються, не поглинаються, не подовжуються до самого довшого з них, а обчислюються і минають окремо по кожному злочину.

За усталеною практикою Верховного Суду, закріпленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у справі № 735/1121/20 (провадження № 13-26кс22), а також постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 499/890/18 (провадження № 51-1372км22), від 02 квітня 2024 року у справі № 235/7133/20 (провадження № 51-6569км23) однією із обставин, що виключає благополучне закінчення строків давності за раніше вчинене кримінальне правопорушення, є вчинення особою до закінчення зазначених строків хоча б одного нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 2 років. Вчинення такого злочину до закінчення зазначених строків призводить до переривання перебігу давності. Наведене означає, що час, який минув з дня раніше вчиненого злочину до дня скоєння нового злочину, втрачає своє юридичне значення. У разі переривання давності з дня вчинення нового злочину починають минати самостійно і паралельно два строки давності: один - за раніше вчинений злочин, другий - за новий злочин. Ці строки не складаються, не поглинаються, не подовжуються до найдовшого з них, а обчислюються й минають окремо по кожному злочину.

Матеріалами справи підтверджено, що обвинувачена до кримінальної відповідальності не притягувалася.

Отже, з`ясувавши позицію обвинуваченої та впевнившись у її добровільності та усвідомленні наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, суд доходить висновку, що клопотання захисника про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження слід задовольнити.

Керуючись ст.49 Кримінального кодексу України, п. 1 ч. 2 ст.284, ст.ст. 286, 370, 372, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

клопотання захисника про звільнення обвинуваченої ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 Кримінального кодексу України та закриття кримінального провадження задовольнити.

Звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.362 Кримінального кодексу України на підставі п.2 ч.1 ст.49 Кримінального кодексу України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за номером 12026140000000538 від 06 липня 2026 року щодо ОСОБА_5 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.362 Кримінального кодексу України, закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку із звільненням від кримінальної відповідальності.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом семи днів з дня її оголошення до Львівського апеляційного суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуюча ОСОБА_1