Рішення № 138337863, 20.07.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 335/3409/26 2/335/2352/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Романько О.О. за участю секретаря Корсунової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» подану через представника Гурського Германа Юрійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

ВСТАНОВИВ:

31.03.2026 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя звернулось ТОВ «Кошельок» (надалі позивач) з позовом поданим через представника адвоката Гурського Г.Ю.про стягнення з ОСОБА_1 (надалі - відповідач) заборгованості за кредитним договором № 3182716759-604033 від 02.02.2022 у розмірі 28 483,20 грн. та судового збору у розмірі 2662,40 грн. і витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 лютого 2022 року між сторонами у справі було укладено договір № 3182716759-604033 в електронній формі про надання коштів у позику. Цим договором позивач надав відповідачу кредит на суму 9000,00 грн. строком на 28 днів з кінцевим строком повернення 02 березня 2022 року (далі за текстом - Договір). Кредитодавець, виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 вказав в особистому кабінеті як банківська картка на яку Кредитодавець повинен перерахувати кошти згідно договору № 3182716759-604033 від 02.02.2022.

Станом на момент подання позову відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконав, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 28 483,20 грн., яка складається з: 9 000,00 грн.- заборгованість за кредитом; 19 483,20 грн.- заборгованість з процентів за користування кредитом.

Ухвалою від 10.04.2026 було відкрите провадження у справі, а її розгляд визначений в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Учасникам справи був наданий час для подання письмових заяв по суті спору та доказів на їх обґрунтування.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позові зазначив про розгляд справи за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання неодноразово не з`являвся, письмового відзиву на позов не надав, про причини неявки не повідомив, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.

Згідно ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до такого.

За правилом ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За правилами ч. ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

У п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Судом встановлено, відповідно до умов кредитного договору від 02 лютого 2022 року № 3182716759-604033 в електронній формі про надання коштів у позику. Цим договором позивач надав відповідачу кредит на суму 9000,00 грн. строком на 28 днів з кінцевим строком повернення 02 березня 2022 року. Кредит надано на споживчі цілі. Вказаний договір підписано в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора «6155», шляхом направлення його на телефонний номер позичальника НОМЕР_2 , про що свідчать надані позивачем документи на підтвердження хронології дій відповідача з реєстрації в системі та вчинення дій, необхідних для оформлення кредиту.

Кредитодавець, виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 вказав в особистому кабінеті як банківська картка, на яку Кредитодавець повинен перерахувати кошти згідно договору № 3182716759-604033 від 02.02.2022.

Як слідує з повідомлення від 02 лютого 2022 року, на банківську картку№ НОМЕР_1 ОСОБА_1 за договором № 3182716759-604033 від 02 лютого 2022 року була перерахована сума коштів в розмірі 9 000,00 гривень.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позичальник ОСОБА_1 на виконання умов зазначеного договору, не здійснював оплату заборгованості.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. ст. 526, 530, ЦУ України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства, якщо зобов`язання встановиться строк термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужим грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір процентів за користування чужими грошима коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 2662,40 грн..

Позивачем до стягнення заявлено також суму витрат на правничу допомогу, які позивач поніс при розгляді справи, в розмірі 10 000,00 гривень. Ця правова допомога була надана адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери» в особі керуючого бюро Гурського Германа Юрійовича про що свідчить договір від 12 лютого 2026 року та додатку до договору від 20.02.2025 про надання правничої допомоги від 12.02.2025.

Відповідно до додатку від 20.02.2026 на підтвердження факту надання правової допомоги від 12.02.2025, оформлення документів щодо надання правової допомоги вартість 30 хвилин роботи адвоката становить 1 000,00 грн, збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжні реквізити для сплати судового збору вартість 1 години роботи адвоката становить 2 000,00 грн., складання позовної заяви складає 4000,00 грн., формування додатків 2 000,00 грн., відправка позову стороні та до суду, формування матеріалів адвокатського досьє по справі.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Положенням п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Слід відзначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

При визначенні суми відшкодування таких витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інші проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що у матеріалах справи міститься копія Договору про надання правничої допомоги від 12.02.2025, укладеного між позивачем та адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери» в особі керуючого бюро Гурського Германа Юрійовича, копія додатку до договору від 20.02.2026, де сторонами узгоджено вартість послуг адвоката за договором від 12.02.2025 на суму 10 000,00 грн..

Відповідачем не надано суду заперечень щодо неспівмірності витрат позивача на правничу допомогу.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони.

Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Зокрема на це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.

Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Зазначена адвокатом в Акті № 1 приймання-передачі правової допомоги від вартість послуги з оформлення документів щодо надання правничої (правової) допомоги 1000 грн., збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору в розмірі 2000 грн., послуги зі складання позовної заяви про стягнення боргу у сумі 4 000 грн., формування додатків до позовної заяви в розмірі 2000 грн., відправки позову стороні, до суду в розмірі 1000 грн., є необґрунтованою та не пропорційною до предмета спору, ураховуючи критерії дійсності та необхідності витрат у зазначеному розмірі. З документів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу вбачається, що Адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери» тривалий час надаються послуги позивачу, тому складання позовних заяв є типовим, яке не потребує тривалого часу на вивчення матеріалів. Відправка документів відбувається через систему «Електронний суд». При цьому, визначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу, може бути непомірним тягарем для відповідача, який в цьому випадку залишається незахищеним.

Враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності), необхідного часу виконання робіт, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. не відповідають критерію необхідності, виправданості, не є співмірними складності даної справи, тому приходить до висновку про доведеність ТОВ «Кошельок» понесених витрат на оплату професійної правничої допомоги під час розгляду справи в суді першої інстанції в розмірі 7000,00 грн.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 10, 19, 76-81, 133, 137, 141, 211, 247, 259, 263-265, 268, 272, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» подану через представника Гурського Германа Юрійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 від 20.12.2003, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_5 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок», адреса місця знаходження: (08135, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8-а, ЄДРПОУ: 40842831), заборгованість за Договором позики № 3182716759-604033 від 02.02.2022 у розмірі 28 483 (двадцять вісім тисяч чотириста вісімдесят три) гривні 20 копійок, з яких: 9 000,00 гривень - заборгованість за кредитом; 19 483,20 гривень - заборгованість з процентів за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 від 20.12.2003, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_5 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок», адреса місця знаходження: (08135, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8-а, ЄДРПОУ: 40842831), витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 (сім тисяч) гривень.

Копію рішення надіслати сторонам в порядку, передбаченому ст. 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/з посиланням на номер справи.

Повний текст судового рішення складено 20 липня 2026 року.

Суддя: О.О. Романько