Ухвала суду № 138337841, 10.07.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/4696/26 1-кп/335/781/2026

10 липня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Запоріжжі в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №62025080100004042 від 28.05.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Котовськ Одеської області, громадянина України, який перебував на посаді старшого стрільця 1-го взводу оперативного призначення 3-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, солдата, одруженого, маючого на триманні одну малолітню дитину, маючого середньо-спеціальну освіту, ветерана війни, учасника бойових дій, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст.408 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

30.04.2026 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшло кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025080100004042 від 28.05.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч.4 ст. 408 КК України.

Відповідно до ухвали судді від 01.05.2025 у даному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання на 14.05.2026.

В кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17.05.2026.

Відповідно до ухвали суду від 14.05.2026 справу призначено до судового розгляду та запобіжний захід продовжено до 12.07.2026.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, на строк 60 днів.

В обґрунтування клопотання зазначено, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, які вказують на те, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду у зв`язку з вчиненням не одного злочину, зокрема і особливо тяжкого злочину. Також обвинувачений у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході судового слідства, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні, так само може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки має до цього схильність, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні

Враховуючи наведене, вважав, що до обвинуваченого не може бути застосований менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні вказав, що намірів ухилятися від суду немає, навпаки бажає продовжити проходження військової служби, просив змінити запобіжний захід на будь-який менш тяжкий.

Захисник ОСОБА_5 вважав, що продовження строку запобіжного заходу є таким, яке не відповідає обставинам справи. Ризики зазначені прокурором не знайшли свого підтвердження. Вважав за можливе змінити запобіжний захід на будь-який інший, який не пов`язаний з обмеженням волі та такий, який дозволить ОСОБА_4 проходити військову службу. На питання суду пояснив, що з клопотанням в порядку ст. 616 КПК України до прокурора зверталися, але отримали відмову.

Суд, заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали обвинувального акту, приходить до наступних висновків.

Вирішуючи заявлене клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд керується таким.

Згідно зі ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий. У разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в умовах воєнного стану продовження строку тримання під вартою здійснюється у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу. Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.

При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приймає до уваги обставини, визначені ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст.194 КПК України для обрання запобіжного заходу, та підстави застосування запобіжного заходу, визначені ст. 177 КПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.

Частиною 5 ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 19.03.2026 щодо обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17.05.2026.

Відповідно до ухвали суду від 14.05.2026 запобіжний захід у виді тримання під вартою було продовжено.

ОСОБА_4 в даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України, за останній передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 років до 12 років.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 одружений, має одну малолітню дитину, будь-які інші особи на його утриманні не перебувають, не був працевлаштований, військовослужбовець, має звання «солдат», має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, судом встановлено, що ОСОБА_4 раніше не судимий.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

За матеріалами провадження обвинувачений має зареєстроване місце проживання, але неодноразово допускав недбале ставлення до військової служби та покладених на нього обов`язків. Останній демонструє негативний приклад поведінки військовослужбовця Збройних Сил України.

Наведені прокурором докази по кримінальному провадженню, на цій стадії процесу, є достатніми вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 може:

- переховуватися від суду, що підтверджується, тим що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання. Тривалий час був відсутнім за місцем служби, в судовому засіданні не назвав жодної поважної причини, яка б йому перешкоджала повернутися до виконання своїх службових обов`язків. Встановлено, що обвинувачений затримувався працівниками поліції за межами регіону, де знаходиться його зареєстроване місце проживання та місце служби, підстави його перебування саме в Дніпропетровській області обвинувачений пояснити не зміг;

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, продовжуючи проходження військової служби, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході судового слідства, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні. У випадку не застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на свідків. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема, перешкоджати їх прибуттю до прокурора або суду, іншим чином вплинути на своїх знайомих по службі тощо. При цьому судом також враховується встановлена Кримінальним процесуальним кодексом процедура отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом;

- вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 , в період воєнного стану вчинив кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), зокрема, не з`явився на службу, обов`язки військової служби не виконував, до взводу охорони безпідставно не прибував, проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, така поведінка з його боку повторювалася. Так, судом враховується те, що відповідно до ухвали слідчого судді Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 19.03.2026 слідує, що слідчим суддею при обранні запобіжного заходу взято до уваги, що слідчий повторно звертався до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 у зв`язку з неналежним виконанням обов`язків останнім.

Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , на думку суду дають підстави дійти висновку, що існують з боку останнього ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливість переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інший злочин.

Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу, судом вирішувалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 менш суворого запобіжного заходу, зокрема і у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою зареєстрованого місця проживання, однак, на переконання суду, такий запобіжний захід не зможе запобігти вищезазначеним ризикам та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, оскільки уповноважений орган не зможе контролювати місце перебування останнього, осіб з якими він спілкується, що може мати негативні наслідки для судового розгляду кримінального провадження.

Таким чином, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується; працездатний вік та задовільний стан здоров`я обвинуваченого, оскільки доказів про протилежне суду не надано; відсутність міцних соціальних зв`язків, негативну репутацію обвинуваченого за місцем служби; нестабільний майновий стан останнього, недоведеність наявності постійних доходів, зокрема як військовослужбовця; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик недбалості ставлення до служби, що його створює обвинувачений.

Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Зазначена норма визнана неконституційною рішенням КСУ від 24 червня 2026 року (у справі за скаргою ОСОБА_6 ). Тобто вона не відповідає Конституції України (є неконституційною), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р(II)/2026 від 24.06.2026 та втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення). Суд вирішив, що безальтернативний арешт військовослужбовців, підозрюваних/обвинувачених у низці злочинів під час воєнного стану, порушує право на справедливий суд. Тому встановлено, що втрату чинності цією нормою було відтерміновано для внесення змін до законодавства.

Отже, враховуючи доведеність на цій стадії провадження обґрунтованості обвинувачення висунутого ОСОБА_4 та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, застосування до останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою є таким, що не порушує права обвинуваченого.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених ст. ст. 407, 408 КК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 185 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні під час дії воєнного стану при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховуючи всі обставини справи, ставлення обвинуваченого до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, дані, що його характеризують, а також враховуючи інші фактичні обставини даного конкретного кримінального провадження, матеріальне забезпечення військовослужбовця ОСОБА_4 , вважає за необхідне визначити останньому розмір застави, яка складатиме 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 266 240,00 грн., оскільки застава в такому розмірі зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, суд вважає за необхідне покласти на нього обов`язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.

Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, попередження переховуванню від суду, здійснення впливу на свідків, перешкоджанню кримінальному провадженню, вчинення інших кримінальних правопорушень, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_4 , на строк до 07 вересня 2026 року включно.

Згідно ст. 205 КПК України, ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Керуючись ст. ст. 31-33, 182, 183, 193-194, 197, 199, 205, 331, 369-372, 376 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Оголосити в судовому засіданні за кримінальним провадженням, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62025080100004042 від 28.05.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України, до 15 год. 00 хв. 30 липня 2026 року.

У судове засідання викликати сторони кримінального провадження.

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 -задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_4 , на строк до 07 вересня 2026 року включно.

Встановити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії запобіжного заходу на депозитний рахунок (отримувач: ТУ ДСАУ в Запорізькій області; Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700; номер рахунку (IBAN): UA928201720355289002015001205 Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172. В призначенні платежу необхідно вказувати: вид платежу застава за ОСОБА_4 , номер провадження в суді 335/4696/26, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя.

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи (несення військової служби); утримуватися від спілкування із свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує внесення негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти.

Роз`яснити ОСОБА_4 обов`язки, що покладаються у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки їх невиконання.

Ухвала про продовження тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення. Для ОСОБА_4 строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Повний текст ухвали суду складено та проголошено 15.07.2026 о 14.45 год..

Суддя: ОСОБА_1