Ухвала суду № 138337748, 13.07.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 13.07.2026

Справа № 334/2605/18

Провадження № 6/334/429/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Шерештан О.М., за участі приватного виконавця Білецької К.О., представника боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника стягувача ОСОБА_3 ОСОБА_4 , представника заінтересованої особи ОСОБА_5 ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі подання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Білецькорї Крістіни Олександрівни, за участю боржника ОСОБА_1 , стягувача ОСОБА_3 , заінтересованої особи ОСОБА_5 , про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами,

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Білецька К.О. звернулася до суду з поданням про визначення частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Подання мотивовано тим, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Білецької К.О. перебуває зведене виконавче провадження № 67918477, до складу якого входять: виконавче провадження № 67918018 з примусового виконання виконавчого листа № 334/2605/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судового збору в розмірі 14424 гривні 58 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50000 гривень 00; №67918018 з примусового виконання виконавчого листа № 334/2605/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу в розмірі 2027494 гривні 62 копійок; № 67916900 з примусового виконання виконавчого листа № 334/2605/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судових витрат з оплати судового збору в розмірі 5065,75 грн.

Станом на 22.05.2026 загальний розмір заборгованості за зведеним виконавчим провадженням № 67918477 складає 2032169 гривень 54 копійки.

В ході проведення виконавчий дій встановлено, що належне боржнику майно, на яке можливо звернути стягнення з метою виконання рішень суду та задоволення вимог стягувача, відсутнє.

В ході пошуку інформації про майно, яким боржник володіє разом з іншими особами, в тому числі на праві спільної сумісної власності подружжя, встановлено, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_1 виданого відділом ЗАГС Дивноморської с/р м. Геленджик Краснодарського краю 30 червня 1984 року боржник - ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 .

За ОСОБА_5 зареєстровано право власності на квартиру, загальною площею 177,2 кв.м, житловою площею 99,9 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_2 , виданого 04.12.2015 року Запорізьким міським управлінням юстиції. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 794866223101. (додаток № 28).

Оскільки квартира придбана ОСОБА_5 під час перебування у зареєстрованому шлюбі з боржником (після 1984 року), вона є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України, якою встановлено презумпцію спільності майна подружжя.

Відповідно до частини 6 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Статтями 60, 70 СК України, статті 368 ЦК України передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя (постанова Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18).

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна чи майнових прав, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружися вони були набуті чи оформлені (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року у справі № 755/12204/18).

Принцип (презумпція) рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ (виділ) у судовому або в позасудовому порядку. При здійсненні поділу (виділу) в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток.

Відповідно до статті 443 Цивільного процесуального кодексу України, питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

В Дніпровському районному суді м. Запоріжжя перебувала цивільна справа № 334/6032/23, провадження № 2/334/63/25 за позовною заявою Приватного виконавця в інтересах боржника ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа ОСОБА_3 , про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності подружжя. Позов був залишений без розгляду, при цьому в ході розгляду зазначеної справи ОСОБА_1 та ОСОБА_5 жодних доказів та не підтверджено наявності спору про право щодо спільного майна подружжя не надали.

З посиланням на вказані обставини та з урахуванням висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених Великою Палати Верховного Суду у постанові від 10 вересня 2025 року у справі № 367/252/24 щодо порядку звернення виконавця до суду з вимогою про визначення частки боржника у спільному майні, просить визначити частку боржника ОСОБА_1 у майні, яким він володіє спільно зі своєю дружиною ОСОБА_5 , в розмірі 1/2 частини квартири, загальною площею 177,2 кв.м, житловою площею 99,9 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 794866223101.

В судовому засіданні приватний виконавець Білецька К.О. підтримала подання та просила його задовольнити з наведених вище підстав.

Представник стягувача ОСОБА_3 адвокат Краско Ю.М. підтримав подання виконавця та просив його задовольнити, посилаючись на відсутність у розпорядженні виконавця та у матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили про наявність реального спору про право щодо спільного майна подружжя.

Боржник ОСОБА_1 надав заперечення, заявив клопотання про залишення подання без розгляду, оскільки з такого питання судом уже було ухвалено рішення, яке набрало законної сили. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05.07.2023 подання виконавця було залишене без розгляду у зв`язку з наявністю спору про право. Стаття 443 ЦПК України не надає право повторно звертатися з таким питанням до суду.

Ухвалою суду від 10.07.2026 у задоволенні клопотання про залишення подання без розгляду відмовлено.

Представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Сєрьожичкін О.В. просив відмовити у задоволенні подання виконавця, оскільки існує спір про право щодо квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 . Вказані обставини були встановлені ухвалою суду від і в ході розгляду справи за позовом приватного виконавця в інтересах боржника ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа ОСОБА_3 , про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності подружжя.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_5 адвокат Сивова Я.В. надала заперечення проти подання виконавця, мотивуючи їх тим, що ОСОБА_5 не погоджується з позицією стосовно правового режиму предмету спору як спільна сумісна власність подружжя і що існує ідеальна частка , яку слід визначити для звернення стягнення, оскільки право власності на нерухоме майно зареєстроване за ОСОБА_5 і належить їй на праві особистої приватної власності.

За змістом подання та доданими доказами не доведено спільний режим майна і наявність частки у боржника. За наявності заперечення власника нерухомості виникає спір про право, який потребує вирішення цього питання у позовному провадженні.

В межах розгляду подання виконавця неможливо дослідити походження коштів, часу їх набуття, волевиявлення сторін, а також застосування норм сімейного законодавства щодо правового режиму майна подружжя.

Вважає безпідставними твердження виконавця, що в межах розгляду Дніпровським районним судом м. Запоріжжя цивільної справи № 334/6032/23 за позовною заявою приватного виконавця в інтересах боржника ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа ОСОБА_3 , про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності подружжя, ОСОБА_5 не надала доказів на підтвердження наявності спору про право щодо спільного майна подружжя. Фактично ОСОБА_5 надала такі докази, але суд не надав їм оцінку, оскільки залишив позовну заяву без розгляду.

Просить відмовити у поданні приватного виконавця Білецької К.О. з наведених підстав.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали, суд дійшов наступних висновків.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закону № 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що на виконанні у приватного виконавця Запорізького виконавчого округу Білецької К.О. перебуває зведене виконавче провадження №67918477. До його складу входять:

- ВП № 67918256 з примусового виконання виконавчого листа № 334/2605/18 виданого 30.11.2021року Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судового збору в розмірі 14424 (чотирнадцять тисяч чотириста двадцять чотири) гривні 58 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок (додатки № 01, № 02);

- ВП № 67918018 з примусового виконання виконавчого листа № 334/2605/18 виданого 30.11.2021року Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу за договором позики від 07 листопада 2014 року в розмірі 483 506 (чотириста вісімдесят три тисячі п`ятсот шість) гривень 16 копійок та за договором позики від 07 листопада 2014 року 377 904 (триста сімдесят сім тисяч дев`ятсот чотири) гривні 35 копійок та загальної суми боргу за договором позики від 18 листопада 2011 року, від 27 липня 2013 року, від 07 листопада 2014 року, від 07 листопада 2014 року - 2 027 494 (два мільйони двадцять сім тисяч чотириста дев`яносто чотири) гривні 62 копійок (додатки № 03, № 04);

- ВП № 67916900 з примусового виконання виконавчого листа № 334/2605/18 виданого 30.11.2021 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судових витрат з оплати судового збору в розмірі 5065,75 грн. (п`ять тисяч шістдесят п`ять гривень 75 коп.) (додатки № 05, № 06).

Згідно з матеріалами виконавчого провадження, постанови про відкриття виконавчих проваджень № 67918018, № 67918256, № 67916900 були направлені боржнику за адресою, вказаною у виконавчих документах, а саме: АДРЕСА_2 рекомендованим поштовим відправленням.

Також боржник ОСОБА_1 17.11.2022 звернувся із заявою про надання для ознайомлення матеріалів зведеного виконавчого провадження № 67918477, на що листом від 02.12.2022 йому повторно було надано ідентифікатори доступу до вказаних виконавчих проваджень.

Зведене виконавче провадження № 67918477 прийняте приватним виконавцем Запорізького виконавчого округу Білецькою К.О. до виконання 07.03.2025 на підставі заяви стягувача відповідно до вимог статті 45 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.

Постанови про прийняття виконавчих проваджень № 67918018, № 67918256, № 67916900 07.03.2025 року направлені боржнику до електронного кабінету ЄСІТС, а також рекомендованим поштовим відправленням на адресу: АДРЕСА_2 за вих. № 5095, № 5096, 5097.

Станом на 22.05.2026 року загальний розмір заборгованості за зведеним виконавчим провадженням № 67918477 складає 2032169 гривень 54 копійки.

Згідно з поданою ОСОБА_1 декларацією про доходи та майно боржника фізичної особи від 08.01.2022 року, у останнього відсутні зареєстровані права власності на об`єкти нерухомого майна, транспортні засоби, майно, яким він володіє спільно з іншими особами, майно та кошти, що перебувають в інших осіб, майно та кошти, належні боржнику від інших осіб.

У ході проведення виконавчий дій встановлено, що боржник на обліку в органах ДФС не перебуває, у боржника відсутні відкриті рахунки (поточні, карткові, депозитні), договори про зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфу, на рахунках, відкритих на ім`я боржника в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», в АТ «УКРСИББАНК» залишок коштів складає 00,00 гри., рух коштів по рахунку відсутній.

Згідно відповідей на запити до Міністерства внутрішніх справ України - в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби. В Реєстрі сільськогосподарської техніки інформація про зареєстровані за боржником трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні і меліоративні машини, сільськогосподарську техніки відсутня.

Згідно пошуку інформації про власників пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств на офіційному сайті Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, інформації про боржника не знайдено.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, боржник є засновником та власником/співвласником ТОВ «ІНЖЕНЕРНО-БУДІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ФОРТ», код ЄДРПОУ 13615921 (частка 40%), ТОВ «ІНЖЕНЕРНО-БУДІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ФОРТ, ЛТД», код ЄДРПОУ 40285335 (частка 100%), ТОВ «ПГС», код ЄДРПОУ 31637822 (частка 40%) та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «СІНО-ФОРТ, ЛТД», код ЄДРПОУ 36065172 (засновник та співвласник ТОВ «ІБП «ФОРТ», код ЄДРПОУ 13615921, частка 48 %).

Постановами виконавця про арешт корпоративних прав боржника від 18.01.2022 року накладено арешт на часку в статутному капіталі ТОВ «ІБП «ФОРТ» в розмірі 40% статутного капіталу, на частку в статутному капіталі ТОВ «ПГС» в розмірі 40% статутного капіталу, на частку в статутному капіталі ТОВ «ІБП «ФОРТ, ЛТД» в розмірі 100% статутного капіталу.

З метою звернення стягнення на належне боржнику майно виконавцем на адресу ТОВ «ІБП «ФОРТ», ТОВ «ПГС», ТОВ «ІБП «ФОРТ, ЛТД» 19.01.2022 року за вих. № 451, № 453, № 455 та 14.04.2023 року за вих. № 3593, № 3594, № 3595 направлено повідомлення про намір звернути стягнення на частку учасника товариства.

Втім доступу до фінансової звітності та інших документів для визначення вартості частки боржника зазначеними товариствами не надано.

11.04.2025 року за на адресу боржника ОСОБА_1 направлено вимогу виконавця за вих. № 9258 від 10.04.2025, якою зобов`язано останнього з`явитись до виконавця та з метою звернення стягнення на частку у статутному капіталі ТОВ «ІБП «ФОРТ», ТОВ «ІБП «ФОРТ, ЛТД», ТОВ «ПГС», надати відносно перелічених товариств документи за переліком. Вимогу отримано боржником особисто 15.04.2025 року, однак боржником вимога не виконана, документів не надано.

Одночасно 11.04.2025 року за вих. № 9291, № 9294 на адресу ТОВ «ІБП «ФОРТ», ТОВ «ПГС», ТОВ «ІБП «ФОРТ, ЛТД» виконавцем втретє направлено повідомлення про намір звернути стягнення на частку учасника товариства, постанови про арешт корпоративних прав та вимогу виконавця за вих. № 9287, якою зобов`язано товариства надати документи, необхідні для визначення вартості часток боржника згідно переліку. Всі перелічені документи отримані останніми 15.04.2025 року. Товариствами вимоги виконавця не виконані дотепер.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - у боржника відсутні зареєстровані права власності на будь-які об`єкти нерухомого майна за боржником.

Таким чином, виконавцем доведено, що на даний час належне боржнику майно, на яке можливо звернути стягнення з метою виконання рішень суду та повного задоволення вимог стягувача, відсутнє.

Повноваження виконавця на вчинення виконавчих дій наведені у статті 18 Закону № 1404-VIII через визначення переліку прав і обов`язків виконавця.

Зокрема, у частині 1 статті 18 Закону № 1404-VIII зазначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У частині третій зазначеної статті визначені права виконавця у виконавчому провадженні, де в пункті 22 вказано, що виконавець може здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

У частині 6 статті 48 Закону № 1404-VIII встановлено алгоритм дій виконавця у разі виникнення потреби у зверненні стягнення на майно, яким боржник володіє спільно з іншими особами, у якій зазначено, що в разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Встановлено, що згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1 , виданого відділом ЗАГС Дивноморської с/р м. Геленджик Краснодарського краю 30 червня 1984 року, боржник ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

В ході пошуку інформації про майно, яким боржник володіє разом з іншими особами, в тому числі на праві спільної сумісної власності подружжя встановлено, що за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на квартиру, загальною площею 177,2 кв.м, житловою площею 99,9 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_2 , виданого 04.12.2015 року Запорізьким міським управлінням юстиції. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 794866223101.

Відповідно до статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтями 60, 70 СК України, статті 368 ЦК України передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя (постанова Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18).

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна чи майнових прав, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружися вони були набуті чи оформлені (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року у справі № 755/12204/18).

Принцип (презумпція) рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ (виділ) у судовому або в позасудовому порядку. При здійсненні поділу (виділу) в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток.

Вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах, регламентовано в розділі VI ЦПК України.

Згідно зі ст. 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішує суд за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

У наведених нормах Закону № 1404-VIII і ЦПК України визначена форма звернення виконавця до суду - подання, яка пов`язується насамперед з тим, що виконавець апелює до суду з метою забезпечення виконання судового рішення у вже вирішеному судом спорі.

З урахуванням позиції боржника і заінтересованої особи суд враховує, що не виключаються випадки, коли під час розгляду судом подання виконавця щодо визначення частки боржника в спільному майні між співвласниками такого майна або іншими заінтересованими особами виникає спір про право на це майно.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 вересня 2025 року у справі № 367/252/24 остаточно сформовано позицію щодо порядку звернення виконавця до суду з вимогою про визначення частки боржника у спільному майні.

Велика Палата Верховного Суду у цій постанові виснувала, що залежно від предмета судового розгляду суд у виконавчому провадженні виконує дві основні функції: забезпечувальну і контрольну. Реалізація забезпечувальної функції відбувається через попереднє санкціонування судом найбільш важливих процесуальних виконавчих дій, вчинення яких потребує встановлення додаткових гарантій дотримання прав учасників виконавчого провадження, які й забезпечуються судом.

Забезпечувальна функція суду у виконавчому провадженні знайшла свій прояв, зокрема, у статті 443 ЦПК України, згідно з якою питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішує суд за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Правовий інструмент, встановлений у статті 443 ЦПК України, не покликаний врегульовувати наявні спори між співвласниками майна (співвласниками майна та іншими особами), а є практичною реалізацією заміни режиму права спільної сумісної власності на режим права спільної часткової власності, коли є чітко визначеними частки осіб, які спільно володіють певним майном, задля забезпечення виокремлення частки боржника, на яку може бути звернено стягнення.

Найпоширенішою сферою застосування приписів цієї статті на практиці є спільне володіння боржником майном, набутим ним у шлюбі або отриманим у порядку приватизації (зокрема, коли у свідоцтві про право власності не визначені частки членів сім`ї, які набувають житло у власність).

Під час вирішення подання виконавця суд досліджує документи, які підтверджують право власності боржника та інших осіб на майно, яким вони володіють спільно, що презюмується на підставі закону, і визначає частки співвласників у праві власності на таке майно. Водночас суд не вирішує питання про виділ частки боржника чи про поділ майна, що є спільною власністю.

А тому в разі виникнення спору про право на майно, частку в якому потрібно визначити для боржника у виконавчому провадженні, чи про розмір часток співвласників, виконавець вправі звернутися до суду з такою вимогою у позовному провадженні.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, якщо під час розгляду клопотання виконавця про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, суд за конкретних обставин доходить висновку, що він не має можливості визначити частку боржника через наявність спору (щодо належності об`єкта, розміру часток тощо), то це є підставою для відмови у задоволенні такого клопотання, оскільки вирішення спору виходить за межі юрисдикційної діяльності суду під час розгляду процесуальних звернень, пов`язаних із виконанням судових рішень.

Відмова у задоволенні клопотання виконавця про визначення частки боржника у майні, яким він спільно володіє з іншими особами, не позбавляє виконавця права повторно звернутися до суду з поданням про визначення частки боржника у спільному майні після усунення (припинення) обставин, які стали підставою для відмови, або з відповідною позовною заявою, яка може бути пред`явлена в інтересах стягувача (а не боржника) у виконавчому провадженні.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 і ОСОБА_5 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 30.06.1984 року.

Набуте право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер НОМЕР_2 , виданого 04.12.2015 Запорізьким міським управлінням юстиції.

Оскільки квартира придбана ОСОБА_5 під час перебування у зареєстрованому шлюбі з боржником, вона є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя відповідно до статті 60 СК України, якою встановлено презумпцію спільності майна подружжя.

На вказане майно розповсюджується презумпція спільності майна подружжя, не зважаючи на те, що право власності на квартиру зареєстровано за одним з подружжя. Відтак, боржник володіє зазначеним майном спільно з дружиною ОСОБА_5 , з якою продовжує перебувати в шлюбі. Неврегульованих спорів щодо спільного майна немає.

У своїх поясненнях ОСОБА_5 та її представник посилаються на невизнання ОСОБА_5 належності боржнику права на частку в праві спільної власності на квартиру. В обґрунтування наявності спору про право вказують, що квартира є особистим майном ОСОБА_5 і що факт наявності спору про право уже встановлений судовим рішенням.

Так, ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05.07.2023 було залишено без розгляду подання приватного виконавця про визначення частки боржника ОСОБА_1 у майні, яким він володіє спільно з дружиною ОСОБА_5 , а саме, земельної ділянки загальною площею 0,0817га, кадастровий номер:2310100000:04:018:0188, та квартири за адресою АДРЕСА_1 . Висновок суду про наявність спору про право ґрунтується на запереченні боржником того, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя, у зв`язку з чим суд залишив подання без розгляду.

У липні 2023 року приватний виконавець звернувся до суду з позовною заявою в інтересах боржника про визначення частки боржника ОСОБА_1 у майні, яким він володіє спільно з дружиною ОСОБА_5 . З урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у постанові від 10.09.2025 у справі № 367/252/24 (провадження № 14-21цс25), Дніпровський районний суд м. Запоріжжя ухвалою від 17.12.2025 залишив позовну заяву без розгляду.

Як виснувала Велика Палата Верховного Суду, відмова у задоволенні клопотання виконавця про визначення частки боржника у майні, яким він спільно володіє з іншими особами, не позбавляє виконавця права повторно звернутися до суду з поданням про визначення частки боржника у спільному майні після усунення (припинення) обставин, які стали підставою для відмови, або з відповідною позовною заявою, яка може бути пред`явлена в інтересах стягувача у виконавчому провадженні.

Обставин, які б стали підставою для відмови у задоволенні подання виконавця про визначення частки боржника, і які б свідчили про наявність спору про право вказаними судовими рішеннями не встановлено, що не позбавляє виконавця права повторно звернутися до суду з поданням про визначення частки боржника у спільному майні.

Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» роз`яснено, що частка боржника у спільній власності з іншими особами визначається за поданням державного виконавця відповідно до положень законодавства, що регулює право власності. Такі подання мають розглядатися з додержанням вимог процесуального закону щодо допустимості засобів доказування.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що наявність спору про право під час вирішення подання виконавця має оцінюватися судами не формально, а з урахуванням усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення цього процесуального питання.

Суд зауважує, що саме лише посилання іншого співвласника на невизнання ним належності боржнику прав на частку в праві спільної власності на майно, не є безумовним підтвердженням наявності спору про право, оскільки такий спір має бути реальним.

Під час дослідження судом матеріалів про визначення частки боржника в спільному майні за поданням виконавця врахуванню підлягають обставини об`єктивної дійсності, які переконливо підтверджують наявність або відсутність спору про право власності на майно, яким володіє боржник спільно з іншими особами, а також поведінка боржника та співвласників такого майна за критерієм її добросовісності.

До прикладу, якщо суд під час розгляду подання виконавця встановить, що боржник володіє майном спільно з іншим із подружжя, продовжує перебувати в шлюбі або після його розірвання не має жодних неврегульованих спорів щодо спільного майна, і обставини придбання такого майна під час перебування у шлюбі є очевидними і неспростовними, то суд, пославшись на презумпцію спільності майна подружжя, вправі вирішити подання виконавця по суті і визначити частку боржника в спільному майні.

Натомість, якщо суд з`ясує на підставі наданих йому матеріалів, що між співвласниками майна (співвласниками майна та іншими заінтересованими особами) дійсно є спір щодо правового режиму такого майна чи щодо розміру часток співвласників, і такий спір пов`язується з обставинами, які виникли незалежно від існування в одного зі співвласників боргу перед кредитором (зокрема, але не виключно - з`явилися до виникнення боргу у такого співвласника), суд з посиланням на неможливість вирішення спору про право в межах розгляду процесуального питання, пов`язаного з виконанням судового рішення, відмовляє в задоволенні подання виконавця.

Під час розгляду цього подання боржником і заінтересованою особою не надано документів, з яких би вбачалося, що квартира придбана за особисті кошти ОСОБА_5 або щодо квартири існує інший спір, судом не встановлено жодних обставин, які б унеможливлювали визначити частку боржника через наявність спору.

Обставини придбання квартири за адресою АДРЕСА_1 під час шлюбу боржника ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , які продовжують перебувати в шлюбі, є очевидними і не спростовані під час судового розгляду. Матеріали справи свідчать про недобросовісну поведінку боржника, спрямовану на приховування майна, ухилення від виконання та свідоме перешкоджання примусовому виконанню судових рішень. В сукупності ці обставини переконливо підтверджують відсутність спору про право власності на майно, яким володіє боржник спільно з дружиною.

З урахуванням презумпції спільності майна подружжя та рівності часток, суд вправі вирішити подання виконавця по суті і визначити частку боржника в спільному майні.

Отже, квартира за адресою АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 і ОСОБА_5 в рівних частках, тобто по 1/2 частки кожному, а тому суд вважає за можливе визначити частку ОСОБА_1 у зазначеній квартирі в розмірі 1/2 частки як в спільному майні подружжя. Боржник і ОСОБА_5 не спростували належними та допустимими доказами вищевказані обставини.

Визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є практичною реалізацією заміни режиму права спільної сумісної власності на режим права спільної часткової власності і є необхідним для подальшого вирішення виконавцем питання про можливе звернення стягнення на цю частку боржника з метою виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення подання виконавця.

Керуючись ст. 258-260, 353, 354, 443 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Подання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Білецької Крістіни Олександрівни задовольнити.

Визначити частку боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , у майні: квартирі загальною площею 177,2 кв.м, житловою площею 99,9 кв.м, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 794866223101, якою він володіє спільно з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , у розмірі 1/2 частки.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Складення повного тексту судового рішення 17.07.2026.

Суддя: Турбіна Т. Ф.