Рішення № 138337396, 20.07.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року Справа № 480/7547/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши у письмовому провадженні без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7547/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 29.08.2025 за №184250011156 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 з 18.08.2025 пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", нарахувати її та виплатити.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка з 1988 року мешкає в селі Степне Шосткинського району (колишній Ямпільський район) Сумської області, яке згідно із постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 № 106 відноситься до 4 зони посиленого радіаційного контролю.

20.08.2025 вона звернулась до територіального відділення Пенсійного фонду України в Сумській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до якої було додано усі документи, які підтверджують її право на пенсію згідно ст. 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області рішенням від 29.08.2025 №184250011156 відмовило у призначенні пенсії, виходячи з того, що позивачка прожила в зоні посиленого радіологічного контролю менше чотирьох років, тому права на пенсію відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" немає.

Позивач не погоджується з відмовою у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку, оскільки має статус особи, потерпілої від аварії на ЧАЕС 4-ї категорії, що підтверджується відповідним посвідченням. Також, вказує, що зміст довідки Ямпільської селищної ради від 02.01.2025 № 18-13/3-1 підтверджують її проживання у зоні посиленого радіаційного контролю більше 15 років, у тому числі не менше чотирьох років станом на 01.01.1993, що дає право на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на 5 років, тобто після досягнення 55-річного віку.

З урахування наведеного, позивач вважає, що у віці 55 років вона набула право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", при цьому стаж її роботи є достатнім для такого призначення, у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями даний позов розподілено судді Савицькій Н.В.

Ухвалою суду від 01.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Також у відповідача витребувано додаткові докази.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що 20.08.2025 позивачка звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Також зазначив, що необхідний страховий стаж, визначений пунктом 2 статті 55 Закону №796: право на пенсію мають особи за наявності відповідного стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, а саме 27 років. Страховий стаж позивача становить 27 років 01 місяць 5 днів.

Період проживання на території радіоактивного забруднення відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - 21 рік 06 місяців.

Період роботи (проживання) у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 1 місяць 26 днів.

За доданими документами позивачці зараховано всі періоди до страхового стажу.

До періодів проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано періоди навчання з 01.09.1988 по 17.06.1993, у Сумському філіалі Харківського сільськогосподарського інституту, оскільки м. Суми не відноситься до зони посиленого радіологічного контролю.

Враховуючи, вищевизначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 18425001156 від 29.08.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку з відсутністю періодів роботи (проживання) у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 - 4 роки.

Позивач матиме право на пенсійну виплату з 18.08.2033 (а.с. 28-31).

У зв`язку з відрахуванням ОСОБА_2 зі штату Сумського окружного адміністративного суду на підставі Указу Президента України №171/2026 від 24 лютого 2026 року та наказу в.о. голови Сумського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 № 12-ОС та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу розподілено судді Прилипчуку О.А.

Ухвалою суду від 10.03.2026 прийнято справу до свого провадження, розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Копію ухвали направлено учасникам справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином (громадянкою), яка постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується відповідною копією посвідчення (категорії 4) серія НОМЕР_1 від 31.05.2005 (зв. бік а.с. 19).

20.08.2025 позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с. 65-66).

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

29.08.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняло рішення № 184250011156 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку з відсутністю періодів роботи (проживання) у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 - 4 роки (а.с. 75-76).

При цьому, у рішенні зазначено, що вік заявника 55 років. Необхідний страховий стаж становить 27 років. Страховий стаж особи становить 27 років 01 місяць 05 днів.

Період роботи (проживання) на території радіоактивного забруднення відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 21 рік 06 місяців.

Період роботи (проживання) у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 1 місяць 26 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди.

До періодів проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано період навчання з 01.09.1988 по 17.06.1993 у Сумському філіалі Харківського сільськогосподарського інституту, оскільки м. Суми не відноситься до зони посиленого радіологічного контролю.

Не погодившись з рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я визначено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 796-XII).

Відповідно до статті 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно із частиною першою статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Абзацом 6 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зменшення пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Відтак, суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період; 2) проживання/робота щонайменше 4 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 3 роки проживання, роботи у зоні посиленого радіологічного контролю.

Водночас застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року щонайменше 4 роки.

Так, за обставин цієї справи, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була мотивована відсутністю періодів роботи (проживання) у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 - 4 роки.

Визначаючись щодо належного та достатнього підтвердження необхідного періоду проживання (роботи, навчання) позивача для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону № 796-XII суд враховує, що згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі - Порядок №22-1), передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення; для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;

для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Житомирською або Київською облдержадміністраціями;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»);

З аналізу наведених норм вбачається, що документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема потерпілим від Чорнобильської катастрофи, є довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) та посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

Викладене кореспондується зі змістом частини 3 статті 65 Закону № 796-ХІІ, згідно з якою посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Відтак, надаючи особі потерпілого від Чорнобильської катастрофи, держава визнає за нею право на пільги, встановленні чинним законодавством для власників такого посвідчення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 зазначила, що право на пенсію відповідно до Закону № 796-ХІІ мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, належним і достатнім документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII (зокрема, зменшення пенсійного віку для вирішення питання про призначення пенсії за віком), є саме «посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю».

Така правова позиція сформована Верховним Судом у постановах від 11.09.2019 у справі № 205/8713/16-а, від 25.11.2019 у справі № 464/4150/17, від 09.01.2020 у справі №363/3976/16-а, від 26.03.2020 у справі №652/610/16-а, від 18.06.2020 у справі № 751/2738/17.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням 4-ої категорії, виданим 31.05.2005, серії № НОМЕР_1 (зв. бік а.с. 19).

Копія вказаного посвідчення міститься також у матеріалах пенсійної справи позивача.

Відповідно до пункту 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501 (далі також - Порядок № 501), який був чинний на момент видачі позивачу посвідчення категорії 4, громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії , видається посвідчення коричневого кольору, серія В.

Згідно з пунктом 10 Порядку № 501, видача посвідчень провадиться: народним депутатам України, керівним і відповідальним працівникам Секретаріату Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Верховного Суду України, Генеральної Прокуратури, Вищого Арбітражного Суду, Кабінету Міністрів, а також керівникам центральних органів державної виконавчої влади, представникам Президента України в областях і містах Києві та Севастополі, працівникам підприємств і організацій, розташованих в зоні відчуження - Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; іншим потерпілим і учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС - Радою Міністрів Республіки Крим, обласним, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій за місцем проживання.

Посвідчення видається громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток № 7).

Отже, під час видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії № НОМЕР_1 уповноваженим органом перевірялись обставини проживання/праці останнього у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років станом на 01.01.1993.

При цьому, суд зазначає, що посвідчення позивача недійсним не визнавалось, її статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи не оспорюється, а тому у суду немає підстав ставити під сумнів законність отримання ОСОБА_1 посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії в, а відтак і ставити під сумнів обставину її проживання/праці у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років станом на 01.01.1993.

Крім того, відповідно до змісту довідки Ямпільської селищної ради від 02.01.2025 № 18-13/3-1 (а.с. 19), копія якої також міститься в матеріалах пенсійної справи позивача, ОСОБА_1 з 06.07.1988 по теперішній час, у тому числі станом на 01.01.1993, постійно проживає у с. Степне Ямпільського району Сумської області, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106 віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Зазначені відомості узгоджуються з даними трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 (а.с. 12-18), дослідженням якої встановлено, що ОСОБА_1 :

- з 01.05.1988 по 25.08.1988 працювала облікувальником тракторної бригади в колгоспі імені Калініна, що знаходилося в с.Степне, яке у подальшому реорганізовано в КСПП "Колос";

- з 17.07.1993 по 30.04.2000 працювала облікувальником тракторної бригади та бухгалтером в КСПП «Колос»;

- з 01.05.2000 по 25.09.2001 працювала касиром в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Маяк», що знаходилося в с.Степне;

- з 18.10.2001 по 12.10.2002 перебувала на обліку в Ямпільському районному центрі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю;

- з 14.04.2003 року по 01.06.2011 працювала працівником їдальні та комірником у Степненській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів у с.Степне Шосткинського (Ямпільського) району Сумської області;

- з 02.07.2011 по 25.06.2012 перебувала на обліку в Ямпільському районному центрі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю;

- з 01.11.2012 по 29.02.2016 працювала підсобним робітником та комірником у Степненському навчально-виховному комплексі: загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів - дошкільному навчальному закладі у с.Степне Шосткинського (Ямпільського) району Сумської області;

- з 17.03.2016 по 11.12.2016 та з 16.11.2017 по 14.02.2018 перебувала на обліку в Ямпільському районному центрі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю.

Разом з тим, до періодів проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано період навчання з 01.09.1988 по 17.06.1993 у Сумському філіалі Харківського сільськогосподарського інституту, оскільки м. Суми не відноситься до зони посиленого радіологічного контролю.

Так, матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується, що позивач з 01.09.1988 по 30.06.1993 проходила навчання у Сумському філіалі Харківського сільськогосподарського інституту, який знаходився в м. Суми, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106 не належить до зони посиленого радіологічного контролю.

Водночас, суд вважає, що дані щодо місця навчання позивача в іншому населеному пункті не можуть спростувати факту постійного проживання особи у зоні посиленого радіологічного контролю, що підтверджено довідкою органу місцевого самоврядування (довідка Ямпільської селищної ради від 02.01.2025 № 18-13/3-1), оскільки факт навчання особи у навчальному закладі або у роботодавця, який зареєстрований або знаходиться у іншому місці, ніж місце проживання особи, сам по собі не виключає можливості постійного фактичного проживання такої особи у зоні зоні посиленого радіологічного контролю, враховуючи не спростовану відповідачем будь-якими доказами можливість щоденного або періодичного доїзду особи з місця свого постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення до фактичного місця проходження навчання поза населеним пунктом проживання і у зворотному напрямку.

Крім того, суд бере до уваги, що під час навчання, а саме 24.07.1992, у с. Степне Ямпільського району Сумської області позивачка народила сина, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (зв. бік 10). Зі змісту зазначеного свідоцтва також вбачається, що місцем реєстрації дитини є с. Степне Ямпільського району Сумської області, що є додатковим підтвердженням перебування позивачки у зазначеному населеному пункті в спірний період.

Проте, відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував вказану обставину, що свідчить про відсутність вжиття відповідачем заходів, направлених на всебічний, повний і об`єктивний розгляд всіх поданих позивачем документів.

Суд вважає, що реалізовуючи обов`язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний орган Пенсійного фонду, в межах наданих йому повноважень та відповідно до чинного законодавства, повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення, а у випадку їх невідповідності - роз`яснити такій особі її права, а також надати строк для усунення виявлених недоліків. Також у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих позивачем документів, відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності, а також зобов`язаний письмово повідомляти заявника про надання додаткових документів.

Проте, відповідач не вчинив дії щодо з`ясування обставин проживання ОСОБА_1 саме в забрудненій зоні, а при розгляді заяви позивача про призначення пенсії, не дав належну оцінку поданим до заяви документам, зокрема відомостям довідки Ямпільської селищної ради від 02.01.2025 № 18-13/3-1 про проживання позивача у спірний період в зоні посиленого радіаційного відселення та змісту посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії в, водночас прийняв рішення про відмову в призначенні пенсії.

Крім цього, орган Пенсійного фонду не скористався правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Будь-яких повідомлень щодо недостатності документів долучених до заяви про призначення пенсії позивач не отримував. Такі докази в матеріалах справи відсутні.

Водночас, за обставин відсутності у матеріалах пенсійної справи доказів перевірки пенсійним органом факту проживання позивача в забрудненій зоні, суд позбавлений у межах цієї справи можливості дійти категоричного висновку про наявність у позивача права на зменшення пенсійного віку у розмірі максимальної межі зменшення - 5 років.

Разом з тим, враховуючи наявність у матеріалах пенсійної справи позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорії 4), яке засвідчує обставини проживання/праці останнього у зоні посиленого радіаційного контролю не менше чотирьох років станом на 01.01.1993 та з урахуванням змісту довідки Ямпільської селищної ради від 02.01.2025 № 18-13/3- 1, що підтверджує факт реєстрації та проживання позивача на території зони посиленого радіаційного контролю у період з 06.07.1988, суд погоджується з доводами позивача про наявність у нього права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області від 29.08.2025 № 18425001156 позивачу протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ з тих мотивів, що період проживання позивача на території, яка відноситься до зони посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993, становить менше чотирьох років, у зв`язку із чим позовні вимоги про визнання протиправним та скасування зазначеного рішення належить задовольнити.

Обираючи належний спосіб захисту прав позивача, суд враховує, що відповідач при розгляді заяви ОСОБА_1 від 20.08.2025 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ обмежився лише дослідженням періоду проживання (роботи) позивача в зоні посиленого радіологічного контролю до 01.01.1993, та констатував, що період проживання (роботи) позивача на території, яка відноситься до зони посиленого радіологічного контролю, станом на 01.01.1993 становить менше чотирьох років, з цих підстав відмовив у призначенні пенсії згідно із оскаржуваним рішенням.

Крім того, враховуючи, що позивачу станом на час звернення із позовною заявою виповнилося 55 роки, тому для реалізації права на пенсійне забезпечення відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ пенсійний вік позивача підлягає зменшенню на 5 років.

Разом з тим, як вже зазначалося судом, для отримання права на пільгу призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку та стажу (при умові проживання з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1993 року не менше 4 років) пенсійний орган має встановити факт проживання особи з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року у зоні посиленого радіоекологічного контролю (що дає право на застосування початкової величини зниження пенсійного віку 2 роки) та встановити період проживання з 26 квітня 1986 року і далі (що дає право на застосування розрахунку 1 рік за 3 роки проживання/роботи).

Водночас, з урахуванням наведеного, за відсутності правової оцінки, наданої територіальним органом Пенсійного фонду України щодо наявності усіх умов для надання позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ (у цьому випадку щодо наявності правових та фактичних підстав для зменшення позивачу пенсійного віку на 5 років), суд позбавлений у межах цієї справи можливості дійти категоричного висновку про наявність у позивача права на призначення вказаної пенсії.

Так, в матеріалах адміністративної справи відсутні докази на підтвердження того, що органом пенсійного фонду вживались відповідні заходи, направлені на всебічний, повний і об`єктивний розгляд всіх поданих позивачем документів та чи були досліджені документи, що є в пенсійній справі позивача.

При цьому, суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень та досліджувати документи та обставини, яким не надана оцінка, встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії за умови, що таких дій не вчинив відповідач.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Водночас стаття 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі, якщо прийняття рішення на користь позивача пов`язане зі здійсненням суб`єктом владних повноважень дискреційних повноважень, суд зобов`язує такого суб`єкта повторно розглянути питання, щодо якого звернулася особа, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Таким чином, оскільки відповідачем оскаржуване рішення було прийнято без врахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а суд не може перебирати на себе функцію органу Пенсійного фонду України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії та доданих до неї документів, а лише перевіряє відповідність чинному законодавству рішення суб`єкта владних повноважень, яке оскаржується в судовому порядку, суд дійшов висновку, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача є саме зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача від 20.08.2025 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору, адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, і спір по суті вирішено на користь позивача.

Враховуючи зазначене, судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 29.08.2025 № 184250011156.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеська область, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) від 20.08.2025 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеська область, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) суму судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук