Ухвала суду № 138336674, 20.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/19982/26

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

20 липня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бойко О.Я., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльність, стягнення матеріальної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ в Херсонській області щодо виплати позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника за період з 01.11.2002 по 12.11.2017, як непрацюючому пенсіонеру, з урахуванням перерахунків та індексації пенсії, відповідно до Закону України Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-XII, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування " від 09.07.2003 №1058-IV, з компенсацією втрати доходу за затримку строків виплати пенсії за період з 01.11.2002 по 12.11.2017 роки, по день фактичної виплати заборгованості з пенсії;

- стягнути з держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі невиплаченої пенсії у зв`язку з втратою годувальника, за період 01.11.2002 по 12.11.2017 обчисленої згідно із Законом України Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. №2262-XII, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування " від 09.07.2003 №1058-IV, з урахуванням перерахунків та індексації пенсії, з виплатою компенсації втрати доходу за затримку строків виплати пенсії за період за період з 01.11.2002 по 12.11.2017 роки, по день фактичної виплати заборгованості з пенсії.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161,171 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши заяву, суд дійшов висновку, що вона належить до залишення без руху з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Як вже встановлено судом предметом вказаного адміністративного позову є питання щодо правомірності бездіяльності відповідача з приводу виплати позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника за період з 01.11.2002 по 12.11.2017, як непрацюючому пенсіонеру, з урахуванням перерахунків та індексації пенсії, відповідно до Закону України Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування " від 09.07.2003 №1058-IV, з компенсацією втрати доходу за затримку строків виплати пенсії за період з 01.11.2002 по 12.11.2017 роки, по день фактичної виплати заборгованості з пенсії.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

На теперішній час практика Верховного Суду з вказаного процесуального питання є сталою та підтримується в інших постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постанові від 08.08.2024 у справі № 460/19702/23, від 22.10.2024 у справі № 520/37664/23.

З огляду на вказані висновки Верховного Суду пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує.

Крім того, за вищевказаними висновками Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

Отже, в межах даних спірних правовідносин, оскаржуючи бездіяльність відповідача щодо виплати пенсії з 01.11.2002 по 12.11.2017 та звернувшись до суду з даними позовними вимогами 02.07.2026, позивач пропустив встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду.

Позивач надав до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому зазначає, що відповідно до частин 1 і 2 ст.46 Закону №1058-IV, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Нараховані суми пенсії, неотримані з вини органу, який призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким терміном з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Аналіз зазначених положень статті 46 Закону № 1058-IV свідчить про те, що в Україні не існувало і не існує на сьогодні жодного термінового обмеження щодо виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів. Таким чином, у разі, якщо згідно з національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення і якщо відповідні умови дотримані, органи влади не можуть відмовити в таких виплатах до тих пір, поки такі виплати передбачені законодавством. Конституція України та Закон №1058-IV гарантують усім громадянам України за певних умов право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових і соціальних пенсій.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2018 по справі №821/981/18 зобов`язано ОСОБА_1 поновити виплату пенсії з 13.11.2017. В той же час, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії за період з 07.10.2009 по 12.11.2017 залишено без розгляду, у зв`язку з порушенням строку звернення до суду із цим позовом.

Поряд з цим, судом встановлено, що до Одеського окружного адміністративного суду надходив позов ОСОБА_1 (справа № 420/38298/25) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ Херсонської області щодо виплати позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника в період з 07.10.2009 року по теперішній час у розмірі та порядку, встановленим Законом України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб від 09.04.1992 №2262-XII, с компенсацією втрати доходу за затримку термінів виплати пенсії; зобов`язання Головне управління ПФУ в Херсонській області виплачувати позивачу, починаючи з 07.10.2009 року, пенсію у зв`язку з втратою годувальника, відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб від 09.04.1992 р. №2262-XII, з розрахунку 70% грошового забезпечення чоловіка, з одночасним перерахунком та індексацією пенсії, в періоди з 07.10.2009 року по 12.11.2017 року, з 13.11.2017 року по 30.04.2025 року, починаючи з 01.05.2025, за вирахуванням раніше виплачених сум, з компенсацією втрати доходу за затримку термінів виплати пенсії, на вказаний позивачем банківський рахунок.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 по справі № 420/38298/25 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 ; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не поновлення виплати пенсії, на визначений ОСОБА_1 банківський рахунок; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. Валентини Крицак, 6, м. Херсон, 73036, ЄДРПОУ 21295057) поновити з 01.05.2025 року виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником та перерахувати розмір її пенсії з компенсацією втрати частини доходу; позовну заяву в частині вимог за період з 07.10.2009 року по 12.11.2017 року залишено без розгляду.

Тобто, позивачу, яка неодноразово зверталась до суду із позовними вимогами щодо перерахунку її пенсії починаючи з 07.10.2009 по 12.11.2017, було відомо про можливе порушене право на перерахунок пенсії, зокрема, за період з 01.11.2002 по 12.11.2017, ще з 2018 року.

Таким чином, суд зазначає, що звернувшись до суду із вказаним адміністративним позовом 02.07.2026, позивач пропустив строк звернення до суду.

При цьому, підстави, наведені представником позивача у поданому клопотанні є неповажними, оскільки вони зводяться до суб`єктивного невірного тлумачення норм права та свідчать про тривале (багаторічне) зволікання із реалізацією права на судовий захист за відсутності будь-яких об`єктивних перешкод.

Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, для усунення недоліків позовної заяви позивач має надати заяву про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України Про судовий збір.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЗУ Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 3328,00 грн.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 4 ЗУ Про судовий збір ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір судового збору за одну вимогу немайнового характеру становить 1331,20 грн. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2026 року) та 1064,96 грн., якщо позов подано засобами Електронного суду (з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Суд встановив, що позивач не надав доказів сплати судового збору за подання вказаного адміністративного позову.

При цьому, суд встановив, що в поданій позовній заяві позивач просить суд звільнити його від сплати судового збору або відкласти питання щодо судового збору до моменту розгляду заяви позивача про усунення інших недоліків позову або до винесення судового рішення у справі.

Щодо підстав для такого звільнення позивач зазначає, що згідно з п.11 ч. 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється при поданні позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органу державної влади.

Розглянувши такі доводи, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Аналіз зазначеної норми свідчить, що пільга зі сплати судового збору, передбачена цією нормою, застосовується до позовів про відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), яка завдана особі внаслідок саме правопорушень або деліктів, вчинених суб`єктами владних повноважень.

Натомість, предметом даного спору є правомірність бездіяльності територіального органу Пенсійного фонду України щодо обчислення, перерахунку та виплати пенсії у зв`язку з втратою годувальника за минулий період. Заявлені позивачем вимоги про виплату сум пенсії, індексації та компенсації за затримку виплати (хоча й названі позивачем "матеріальною шкодою") за своєю правовою природою є спором з приводу соціальних виплат (соціального забезпечення), а не деліктним зобов`язанням із відшкодування шкоди.

Таким чином, наявність у позовних вимогах формулювання про стягнення матеріальної шкоди в розмірі невиплаченої пенсії не змінює характеру спірних правовідносин та не звільняє позивача від обов`язку сплати судового збору за подання адміністративного позову на загальних підставах.

З огляду на викладене, клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору є безпідставним, а позовна заява повинна бути залишена без руху для усунення недоліків шляхом надання документу про сплату судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Виявлені недоліки повинні бути усунені шляхом направлення до Одеського окружного адміністративного суду: обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду, оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн. або зазначення підстав щодо звільнення від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.160, 161, 171 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Адміністративний позов залишити без руху.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою та повідомити про необхідність усунути недоліки позовної заяви в десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали та роз`яснити, що в іншому випадку в строки, передбачені ч. 5 ст. 169 КАС України, позов буде повернутий позивачу.

Ухвала окремо не належить до оскарження.

Суддя О.Я. Бойко