Рішення № 138336050, 26.06.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 646/13207/25

№ провадження 2/646/1375/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2026 року місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі

головуючої судді Іщенко О. В.,

секретар судового засідання Петренко А. О.,

учасники справи:

представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Медведєва Н. О.,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши відповідно до приписів частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій позивача та відповідача; заяви, клопотання учасників справи; інші процесуальні дії у справі

До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» в особі представника Медведєвої Н. О. з вимогою стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 13.05.2025-100002322 від 13.05.2025 у розмірі 45 450,00 гривень.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 13 травня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 13.05.2025-100002322.

Відповідно до умов договору позичальнику було надано кредит у розмірі 15 000,00 гривень строком на 168 днів з дати його надання.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором № 13.05.2025-100002322 від 13 травня 2025 року виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит у розмірі 15 000,00 гривень строком на 168 днів з дати його надання.

Однак, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, тому, станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 45 450,00 гривень, яка складається з: тіла кредиту у сумі 15 000,00 гривень, процентів у сумі 19 950,00 гривень, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) у сумі 750,00 гривень, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) у сумі 2 250,00 гривень та неустойки у сумі 7 500,00 гривень, яку позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь.

Окрім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у відкритому судовому засіданні.

03 березня 2026 року засобами системи «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він зазначив, що позовні вимоги не визнає.

В обґрунтування своїх заперечень ОСОБА_1 послався на те, що проходить військову службу, про що своєчасно повідомив позивача та надав документи, які підтверджують його статус, зокрема, форму № 5, посвідчення учасника бойових дій та військовий квиток.

Також вказав, що звертався до позивача із проханням припинити нарахування процентів, пені та штрафних санкцій у зв`язку з проходженням військової служби, однак відповідні нарахування продовжували здійснюватися.

Окрім того, відповідач зазначив, що позовна заява не містить детального розрахунку заборгованості із зазначенням дат, виду нарахувань, їх розміру та залишку заборгованості, що, на його думку, унеможливлює перевірку правильності заявленої до стягнення суми; у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували здійснення нарахування процентів, пені, штрафних санкцій та інших платежів.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у частині стягнення процентів, пені, штрафних санкцій та інших додаткових нарахувань, зазначивши, що вони не підтверджені належними доказами. Разом із тим, висловив готовність повернути основну суму кредиту в розмірі 15 000,00 гривень та сплатити одноразову комісію за умови доведення позивачем підстав для її стягнення.

Також просив суд урахувати надані ним докази, що підтверджують статус військовослужбовця та факт звернення до позивача щодо припинення нарахування додаткових платежів.

Ураховуючи наведене відповідач просив суд відмовити у позовних вимогах про стягнення заборгованості у повному обсязі.

У судове засідання 17 червня 2026 року представник позивача не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином; у позовній заяві та відповіді на відзив просив провести розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином; до канцелярії суду надав заяву, у якій просив розглянути справу без його участі та урахувати доводи, викладені у поданому ним відзиві на позовну заяву.

На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) не вчинялось.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши їх у сукупності та взаємозв`язку, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

13 травня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 13.05.2025-100002322, шляхом підписання відповідачем заявки, що є невід`ємною частиною договору, електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Е329».

Відповідно до умов вказаного вище договору позичальнику надається кредит на таких умовах: сума кредиту - 15 000,00 гривень; строк, на який надається кредит - 168 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 27.10.2025; процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів; процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт»; комісія, пов`язана з наданням кредиту - 5 % від суми кредиту та дорівнює 750,00 гривень; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 750,00 гривень у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно із графіком платежів; неустойка - 225,00 гривень, яка нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

У той же день ОСОБА_1 електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора «А329» підписав паспорт споживчого кредиту, зі змісту якого встановлено, що основними умовами кредитування з урахуванням побажань споживача є: тип кредиту - кредитна лінія; сума/ліміт кредиту - 15 000,00 гривень; строк кредитування - 168 днів з дати його надання; можливі види (форми) забезпечення кредиту - неустойка.

У якості інформації щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, додаткової інформації зазначено таке: процентна ставка, відсотків річних - 332,41 %; тип процентної ставки - фіксована; процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів; процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт»; комісія, пов`язана з наданням кредиту - 5 % від суми кредиту та дорівнює 750,00 гривень; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 750,00 гривень у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно із графіком платежів; неустойка - 225,00 гривень, яка нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

На підтвердження факту надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» відповідачу кредитних коштів у сумі 15 000,00 гривень за умовами кредитного договору № 13.05.2025-100002322 від 13 травня 2025 року позивач надав довідку, складену уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення».

Зі змісту вказаної вище довідки встановлено, що відповідно до укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» договору на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 13.05.2025 18:45:41 на суму 15 000,00 гривень, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 740228243, призначення платежу: видача за договором кредиту № 13.05.2025-100002322.

Як убачається із довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 13.05.2025-100002322 від 13.05.2025, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 13.05.2025-100002322 від 13.05.2025 становить 45 450,00 гривень та складається з: основного боргу у сумі 15 000,00 гривень, відсотків у сумі 19 950,00 гривень, комісії за надання кредиту у сумі 750,00 гривень, комісії за обслуговування у сумі 2 250,00 гривень, неустойки у сумі 7 500,00 гривень.

Отже, як убачається з наведених вище обставин справи, спірні правовідносини виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та фізичною особою ОСОБА_1 - споживачем фінансових послуг.

Мотивована оцінка щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються учасниками цивільної справи.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із положеннями статті 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною другою статті 95 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із змістом статей 626 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із приписами частин першої та третьої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно із приписами частин першої, четвертої, п`ятої та сьомої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов договору.

У разі укладення договору про споживчий кредит на умовах кредитування рахунку в ньому має бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження споживача про таку вимогу.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно із приписами статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до пунктів 5) та 6) частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спіних правовідносин, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частин третьої та шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частин першої - третьої статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Позивач, пред`являючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 13.05.2025-100002322 від 13 травня 2025 року у розмірі 45 450,00 гривень, обгрунтував право вимоги до відповідача тим, що між ними було укладено кредитний договір, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер телефону відповідача.

Судом встановлено, що кредитний договір № 13.05.2025-100002322 від 13 травня 2025 року підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «Е329», який було відправлено на номер телефона - НОМЕР_2 .

З наданої позивачем довідки-розрахунку заборгованості встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 13.05.2025-100002322 від 13 травня 2025 року становить 45 450,00 гривень та складається з: основного боргу у сумі 15 000,00 гривень, відсотків у сумі 19 950,00 гривень, комісії на надання кредиту у сумі 750,00 гривень, комісії за обслуговування кредиту у сумі 2 250,00 гривень, неустойки у сумі 7 500,00 гривень.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позову, посилаючись, зокрема, на відсутність у матеріалах справи належних доказів, які б підтверджували заявлений позивачем розмір заборгованості, а також детального розрахунку нарахувань із зазначенням дати, виду нарахування, суми та залишку заборгованості.

Відповідач вказав, що не визнає вимоги позивача в частині стягнення процентів, комісій, пені та штрафних санкцій, оскільки вони не підтверджені належними доказами. Окрім того, відповідач зазначив про готовність повернути основну суму кредиту у розмірі 15 000,00 гривень за умови доведення позивачем факту виникнення відповідного зобов`язання та його розміру.

Отже, наведені у відзиві твердження про готовність сплатити основну суму кредиту не є безумовним визнанням позову, оскільки поставлені відповідачем у залежність від доведення позивачем належними та допустимими доказами факту надання кредитних коштів та розміру заборгованості.

У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 22.04.2024 року у справі № 559/1622/19 зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Так, позивач посилається на те, що кредитний договір був укладений відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону НОМЕР_2 .

Разом із тим, матеріали справи не містять належних доказів того, що зазначений номер мобільного телефону належав саме відповідачу або перебував у його користуванні на момент укладення кредитного договору.

За таких обставин суд позбавлений можливості достовірно встановити, що одноразовий ідентифікатор «Е329» був направлений саме відповідачу та що саме відповідач здійснив підписання кредитного договору у спосіб, на який посилається позивач.

Окрім того, позивачем не надано виписки з особового (карткового) рахунку відповідача, яка б підтверджувала фактичне здійснення операції з видачі кредиту, зарахування грошових коштів на банківський рахунок або картку, емітовану на ім`я відповідача, а також подальший рух таких коштів. Відсутні також інші банківські документи, які б підтверджували, що кредитні кошти були фактично перераховані саме відповідачу, отримані ним та перебували у його розпорядженні.

Отже, за відсутності доказів належності відповідачу номера телефону, за допомогою якого, за твердженням позивача, було укладено кредитний договір, а також за відсутності банківських документів, зокрема, виписки з рахунку, які б підтверджували фактичне перерахування та отримання відповідачем кредитних коштів, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт виникнення у відповідача кредитної заборгованості, тому, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу задоволенню не підлягають.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, комісією за надання кредиту, комісією за обслуговування кредитної заборгованості та неустойкою суд зазначає таке.

Як убачається з довідки-розрахунку, наданої позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 13.05.2025-100002322 від 13.05.2025 становить 45 450,00 гривень та складається з: основного боргу у сумі 15 000,00 гривень, відсотків у сумі 19 950,00 гривень, комісії за надання кредиту у сумі 750,00 гривень, комісії за обслуговування у сумі 2 250,00 гривень та неустойки у сумі 7 500,00 гривень.

Так, нарахування процентів за користування кредитом, комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредитної заборгованості та неустойки є похідними від основного зобов`язання, яке виникає у зв`язку з наданням кредитних коштів та користуванням ними.

Оскільки позивачем не доведено виникнення між сторонами кредитних правовідносин, факт передачі відповідачу кредитних коштів та, відповідно, виникнення у відповідача обов`язку щодо їх повернення, відсутні правові підстави уважати, що у позивача виникло право вимоги не лише щодо повернення основної суми кредиту, а й щодо стягнення будь-яких додаткових платежів, пов`язаних із таким кредитом.

Окрім того, позивачем не надано детального розрахунку заборгованості із зазначенням періоду, за який здійснювалося нарахування процентів, комісій, неустойки та інших платежів, дат їх виникнення, порядку обчислення та залишку заборгованості.

Разом із тим, як убачається з матеріалів справи, кредитний договір № 13.05.2025-100002322 укладено 13 травня 2025 року, а тому навіть у разі доведеності факту виникнення між сторонами кредитних правовідносин, нарахування процентів, штрафних санкцій та інших платежів могло здійснюватися лише за період, що починається з 13 травня 2025 року.

Згідно із довідкою, виданою командиром військової частини НОМЕР_3 , солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 з 18 жовтня 2022 року.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пункт 15) статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц, провадження № 61-21025св18.

Також, згідно із пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до частин першої та другої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 569/15311/21 зазначено, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Отже, ураховуючи наведене вище, оцінивши надані позивачем докази та встановлені відповідно ним обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі, сплачені позивачем судові витрати по справі залишаються за ним.

Керуючись статтями 2, 76, 89, 141, 259, 263-265, 352, 354 та 355 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 13.05.2025-100002322 від 13 травня 2025 року у розмірі 45 450,00 гривень - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26 червня 2026 року.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ: 37356833, місцезнаходження: вулиця Саксаганського, будинок 133-А, місто Київ, 01032; номер телефона: +380630731405, email: info@sgroshi.com;

Представник позивача: Медведєва Наталія Олександрівна, РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: вулиця Саксаганського, будинок 133-А, місто Київ, 01032; номер телефона: НОМЕР_5 , email: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О. В. Іщенко