Рішення № 13833601, 02.12.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" грудня 2010 р. Справа № 5/230-10

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «К.І. Фінанс», м. Київ

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління № 630», м. Сквира

про

стягнення 294363,26 грн.

за участю представників:

позивача:

Титикало Р.С. –дов. від 03.08.2010р. № 20; Габрик О.І. –дов. від 15.07.2010р. № 18

відповідача:

не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «К.І. Фінанс»(далі –позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління № 630» (далі –відповідач) про стягнення 294363,26 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свої договірних зобов’язань щодо виконання робіт в строки передбачені умовами договору підряду від 16.07.2009р. № 79. За порушення відповідачем строків виконання підрядних робіт, позивач нарахував відповідачу передбачену договором пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не виконаних робіт за кожен день прострочки.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву від 02.12.2010р. згідно якої в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми пені та просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 21.09.2009р. по 30.01.2010р. у розмірі 102608,14 грн.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 102608,14 грн. пені.

Присутні в судовому засіданні представники позивача повністю підтримали позовні вимоги в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог від 02.12.2010р. та просять суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі був укладений договір підряду від 16.07.2009р. № 79 (далі –договір), відповідно до умов якого субпідрядник - відповідач зобов’язався виконати роботи відповідно до проектної документації та умов договору, а підрядник –позивач зобов’язався передати субпідрядникові фронт робіт, проектну документацію та оплатити виконані субпідрядником роботи.

Склад та обсяг робіт, що доручаються до виконання субпідряднику, визначені проектною документацією (п. 2.2 договору).

У відповідності до п. 3.1 договору договірна ціна визначається на підставі кошторису і договірної ціни є твердою та складає 1445019 грн., в тому числі ПДВ 240836,50 грн. Кошторис і договірна ціна є невід’ємною частиною договору.

Згідно п. 3.4 договору підрядник після укладення договору сплачує субпідряднику аванс (попередню плату) в розмірі 600000 грн. в тому числі ПДВ 100000 грн. Аванс зараховується в перші виконані роботи.

У відповідності до п. 5.2 договору кінцевим терміном виконання субпідрядником робіт по договору та виконання обов’язків по забезпеченню здачі робіт приймальній комісії, з отриманням усієї необхідної документації є 20 вересня 2009р.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що підрядник після підписання договору перераховує на розрахунковий рахунок субпідрядника зазначений у договорі перший аванс визначений в п. 3.4 договору.

Здавання - приймання виконаних робіт оформляється щомісячно актами приймання –передачі виконаних робіт, завірених архітектурно –будівельним наглядом та підписаними обома сторонами, які щомісяця подаються субпідрядником підряднику разом з довідками про вартість виконаних робіт, а саме не пізніше 5 числа місяця наступного за тим, в якому були виконані роботи (п. 6.8 договору).

У пункті 17.7 договору сторони зазначили, що під час укладення даного договору підрядник передав субпідряднику необхідну для виконання всього обсягу робіт проектну документацію.

На виконання умов договору позивач в якості авансу перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 600000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з особового рахунку позивача від 20.07.2009р. та 22.07.2009р., а також передав відповідачу проектну документацію необхідну для виконання передбачених договором обсягів підрядних робіт, що підтверджується п. 17.7 договору.

Відповідач в порушення умов договору свої зобов’язання щодо виконання робіт по договору та виконання обов’язків по забезпеченню здачі робіт приймальній комісії до 20 вересня 2009р. належним чином не виконав, допустив їх прострочення, виконавши зазначені зобов'язання лише 31 січні 2010р., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт (ф. КБ –2в) за січень 2010р. №№ 1, 2, 3 на загальну суму 1384034,40 грн., які підписані в трьохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств 31.01.2010р. Завірені копії актів залучені до матеріалів справи.

В свою чергу позивач свої договірні зобов’язання щодо здійснення повного розрахунку за виконані підрядні роботи виконав у повному обсязі, про що свідчать банківські виписки з його особовому рахунку, копії яких залучені до матеріалів справи.

Враховуючи те, що відповідач порушив визначений договором строк виконання робіт, позивач на підставі п 15.9 договору просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не виконаних робіт за кожен день такої прострочки, яка за його розрахунком за період з 21.09.2009р. по 30.01.2010р. складає 102608,14 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що у пункті 15.9 договору сторони договору встановили санкцію, яку помилково визначили як пеню, оскільки вказана санкція не підпадає під визначення пені, яке міститься в ч. 2 ст. 549 ЦК України, але відповідає визначенню неустойки, що наводиться в ч. 1 ст. 549 ЦК України, що в той же час не впливає на обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення передбаченої договором санкції.

З огляду на зазначене, враховуючи прострочення відповідачем здачі підрядних робі та беручи до уваги, що здійснений позивачем розрахунок неустойки, яку сторони у договорі визначили як пеню, є арифметично вірним, відповідає вимогам зазначеного законодавства та обставинам справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 102608,14 грн. договірної санкції є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління № 630»(09000, Київська область, м. Сквира, вул. Рози Люксембург, 66, літ. З, код ЄДРПОУ 05427269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «К.І. Фінанс»(04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, 52/58, код ЄДРПОУ 35649480) 102608 (сто дві тисячі шістсот вісім) грн. 14 коп. договірної санкції, 1026 (одну тисячу двадцять шість) грн. 08 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.