Ухвала суду № 138335870, 15.07.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2495/26

Провадження №1-кп/307/159/26

УХВАЛА

про продовження строку тримання під вартою

15 липня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 лютого 2026 року за № 12026071160000105 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 лютого 2026 року за № 12026071160000105 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263 КК України.

14 липня 2026 року до суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням розміру застави. В обґрунтування клопотання зазначив, що строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спливає 22 серпня 2026 року. Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, на даний час встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме встановлено, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду, з метою уникнення покарання за вчинений злочин, так як останньому загрожує максимальна міра покарання у вигляді позбавлення волі строком до 7 років, та усвідомлюючи наведені обставини останній може покинути територію України, у тому числі у незаконний спосіб. Окрім цього, ОСОБА_4 , може скоїти інше кримінальне правопорушення, так як останній є раніше судимий та відбував покарання в місцях позбавлення волі. У зв`язку з цим є всі обставини щодо продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії доброчесної поведінки обвинуваченого, тому наявна необхідність у запобіжному заході у вигляді тримання під вартою. Також слід врахувати реакцію суспільства та соціальні наслідки правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_4 . Крім того, враховуючи спосіб вчинення кримінальних правопорушень, знаряддя та місце його вчинення, воно викликало особливий суспільний резонанс, висвітлення в засобах масової інформації, тому тримання під вартою підозрюваного є виправданим. Таким чином, просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням розміру застави.

15 липня 2026 року до суду надійшли від захисника ОСОБА_5 заперечення на клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, де вказує, щовважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. В клопотанні прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону перераховано ризики, передбачені пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак відсутні посилання на матеріали, що підтверджували б обставини, на які посилається прокурор. Просить врахувати у відповідності до ст. 178 КПК України, що ОСОБА_4 є молодим за віком, визнає вину, сприяв органам досудового розслідування у встановленні фактичних обставин кримінального провадження. Таким чином у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави просить відмовити.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав раніше подане клопотання та просив подовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням застави.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні просила в задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою із визначенням розміру застави відмовити, посилаючись на обставині наведені у запереченні.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника.

Вислухавши думку учасників судового провадження, з`ясувавши обставини заявленого клопотання, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до ч. 1 статті 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 01 травня 2026 року відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави строком на 60 днів до 26 червня 2026 року.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 червня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави до 22 серпня 2026 року.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Водночас ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.

Вирішуючи питання продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу, суд дійшов висновку, що на даний час не надано переконливих доказів того, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та які були враховані судом при продовженні щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутні або зменшилися.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 . Суд не володіє жодними належними доказами на підтвердження міцності його соціальних зв`язків. Лікарських протипоказань проти утримання обвинуваченого під вартою суду не надано.

Натомість, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні, тяжкого злочину, за який передбачено покарання на строк від 3 до 7 років, що в свою чергу саме по собі може спричинити бажання обвинуваченого ухилитися від суду.

У межах зазначеного кримінального провадження свідки ще не допитані. Таким чином, перебуваючи на волі, обвинувачений може ухилитися від суду, матиме змогу впливати на свідків.

Перелік доказів зібраних під час досудового розслідування, що наведений у реєстрі матеріалів досудового розслідування є вагомим, більш детальну оцінку яким суд надасть в ході судового розгляду під час вивчення змісту цих доказів, однак на даній стадії судового провадження цього достатньо для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також судом враховується міра покарання, яка може бути призначена обвинуваченому у разі доведення його винуватості, а усвідомлення обвинуваченим цієї обставини, переконливо дає підстави вважати про існування наступних ризиків, а саме: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

На підставі викладеного, а також враховуючи дані про обвинуваченого, в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність прокурором у клопотанні ризиків передбачених пунктами 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України та недостатність застосування відносно нього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою для запобігання вказаним ризикам, а тому клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд визначає обвинуваченому розмір застави.

При визначенні розміру застави суд враховує дані про особу ОСОБА_4 , його вік, майновий та сімейний стан, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується, а тому вважає доцільним та співмірним визначити обвинуваченому заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 194, 331, 371, 372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24 год. 00 хв. 12 вересня 2026 року.

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп., які необхідно внести у грошовій одиниці України на наступний рахунок: отримувач коштів: ТУ ДСА України в Закарпатській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26213408; розрахунковий рахунок UA198201720355209001000018501; банк отримувача: ДКСУ м. Київ; код банку (МФО) : 820172, призначення платежу застава.

У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , наступні обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти суд, у провадженні якого знаходиться справа про зміну місця свого проживання.

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Вказані обов`язки у разі внесення застави покладаються на ОСОБА_4 на строк не більше двох місяців.

У разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику та надіслати прокурору та уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Повний текст ухвали буде складено та оголошено о 08 год. 40 хв. 20 липня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1