Рішення № 138335380, 14.07.2026, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/4073/25

Провадження № 2/626/393/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

14.07.2026 року м.Берестин

Берестинський районний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді Рибальченко І.Г.

за участю секретаря Скачко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (далі - ТОВ "Бізнес Позика"), звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначив, що 30.06.2024 між ТОВ "Бізнес Позика" та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту кредитодавця було укладено договір № 503670-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".

ТОВ "Бізнес позика" 30.06.2024 р. направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 503670-КС-001 про надання кредиту. 30.06.2024 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договір № 503670-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ "Бізнес Позика" направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-6901, на номер телефону НОМЕР_1 , що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті котрий було введено/відправлено. Таким чином, 30.06.2024 між ТОВ "Бізнес Позика" та ОСОБА_1 було укладено договір № 503670-КС-001 про надання кредиту підписаний одноразовим ідентифікатором. ТОВ "Бізнес Позика" свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10000 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника.

До теперішнього часу відповідач свої зобов`язання за кредитним договором № 503670-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості за Договором в сумі 14716,07 грн, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором. Утворилась заборгованість в розмірі 17353,69 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 7671,43 грн; суми прострочених платежів по процентах - 9682,26 грн; суми прострочених платежів за комісією - 0,00 грн. В зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 вищезазначену суму боргу за договором та судові витрати по справі.

11.02.2025 від представника відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідачка не погоджується із вимогами позову, вважає їх необгрунтованими та такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами, зокрема вказує, що надана електронна копія Договору №503670-КС-001 від 30.06.2024 року не містить підпису ОСОБА_1 тому не можна, вважати, що надана копія кредитного договору містила ж ті самі умови щодо кредитування під час отримання ОСОБА_1 кредиту. Як вбачається із розрахунку заборгованості на виконання умов кредиттного договору відповідачем було сплачено 14 716,07 грн., з яких 1500 гривень було зараховано в рахунок погащення комісії, проте зазначена сума має бути перерахована у рарахунок погашення тіла кредиту. Із розрахунку заборгованості вбачається що за період з 20.08.2024 року по 05.12.2025 року позивач нараховував проценти за ставкою 1,5%, що суперечить вимогам ЗУ "Про споживче кредитування", а тому сума заборгованості по відсотках не відповідає дійсності, є необґрунтованою та підлягає перерахунку. В задоволенні позову просить відмовити.

28.02.2026 року представник позивача подав відповідь на відзив, згідно з яким зазначає, що нарахування відсотків за кредитним договором здійснено позивачем згідно з умовами договору та вимогами чинного законодавства. Щодо обов`язку позичальника сплатити проценти за кредитним договором, звертають увагу суду, що всі істотні умови Кредитного договору, зокрема тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту (у випадку встановлення), строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо - встановлені не у Правилах надання кредитів чи Паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами), а у Кредитному договорі, який уклав Відповідач шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

В судове засідання представник позивача не з`явився, відповідно до поданої ним заяви він просить розглядати справу без його участі, позов підтримує в повному обсязі. Відповідач та її представник в судове засідання не прибули, повідомлені про розгляд справи своєчасно та належним чином.

Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів не здійснюючи фіксування судового процесу.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 30.06.2024 р. ОСОБА_1 уклала з ТОВ "Бізнес позика" договір про надання кредиту № 503670-КС-001 в електронній формі через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця https://my.bizpozyka.com. Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 503670-КС-001 від 30.06.2024.

Як визначено у Договорі, кредитодавець надає позивальникові кредит у розмірі 10000,00 грн. строком на 24 тижні до 15.12.2024 на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1,15288411 % в день. Комісія за надання кредиту - 1500,00 грн. Кредит надається на засадах строковості, поворотності, платності, позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів.

Відповідно до п. 3.2 Договору протягом строку кредитування процента ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початку календарного дня, за період фактичного користування кредитом із урахуванням дня видачі кредиту та повернення кредиту згідно графіку платежів.

30.06.2024 позивач видав відповідачці кредит у розмірі 10000 грн. на картковий рахунок, вказаний відповідачкою в особистому кабінеті, що підтверджується витягом з анкети клієнта та випискою по рахунку ОСОБА_1 , наданою АТ "ПУМБ" за період з 30.06.2024 до 15.12.2024 р.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом заборгованість ОСОБА_1 за договором № 503670-КС-001 від 30.06.2024 станом на 05.12.2025 складає 17353,69 грн.., з яких: 7671,43 грн. сума прострочених платежів по тілу кредиту, 9682,26 грн. сума прострочених платежів по процентах, 0,00 грн. сума прострочених платежів за комісією.

Частинами 1, 2, 3, 4 та пунктом 4 ч.5 ст.12 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 3 статті 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

В силу вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи, кредитний договір № 503670-КС-001 від 30.06.2024 укладений між ТОВ "Бізнес Позика" та ОСОБА_1 в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію2, згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію").

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З матеріалів справи вбачається, що без ознайомлення з Правилами про порядок надання коштів у позику подальше укладення електронних договорів кредиту на сайті є неможливим. Даний висновок відповідає змісту постанови Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №623/2936/19.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитних договорів шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України "Про електронну комерцію", містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредиторприйняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи, вимоги частини другої статті 530 ЦК України, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в будь-яких час.

Відтак судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання своєчасно та в порядку, передбаченому кредитними договорами належним чином не виконала та кредитні кошти не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість. На погашення заборгованості здійснила часткову оплату на загальну суму 14716,07 грн..

Відповідачка ОСОБА_1 не спростувала належними доказами наявність заборгованості перед позивачем, не довела факт виконання зобов`язань за кредитними договорами, зокрема, по сплаті тіла кредиту та відсотків.

При цьому не заслуговують на увагу заперечення проти позову відповідачки, викладені у відзиві, оскільки сума заборгованості по укладеному договору підтверджується розрахунком такої заборгованості, який відповідачкою не спростований жодними належними та допустимими доказами у справі при наявності такої можливості, оскільки, будучи власником банківської картки, саме ОСОБА_1 має доступ до інформації про рух коштів по ній. Як зазначено в укладеному відповідачкою договорі, кредит був наданий їй в безготівковій формі на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом. Перерахунок коштів на банківський рахонок ОСОБА_1 за договором № 5036703-КС-001 від 30.06.2024 підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_1 , наданою АТ "ПУМБ", за період з 30.06.2024 до 15.12.2024 р.

Частина 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, зобов`язує сторони довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Бізнес Позика" до відповідачки є законними, обґрунтованими, однак не погоджується з розміром нарахувань з огляду на наступне.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011 у справі № 15-рп/2011 держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.

Умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.09.2019 справа № 186/1333/16-ц, провадження № 61-27618св18.

У постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-1746цс16 вказується, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що у пункті 2.5 кредитного договору № 503670-КС-001 від 30.06.2024, укладеного між банком та відповідачем, сторони обумовили, що за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує одноразову комісію в розмірі 1500 грн. На погашення такої комісії були спрямовані відповідачкою кошти за кредитом в сумі 1500,00 грн.

Однак, встановивши в кредитному договорі сплату разової комісії, що нараховується в день надання кредиту, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позичальнику, що є незаконним, та фактично нараховув комісію за ту саму послугу, за яку відповідач повинен сплатити згідно з договором відсотки.

Зазначена правова позиція узгоджується з усталеною судовою практикою Верховного Суду та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.08.2019 справа № 595/290/17, провадження № 61-29972св18; Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.10.2019 справа № 311/682/16-ц, провадження № 61-24756св18; від 02.10.2019 справа № 760/20414/14-ц, провадження № 61-31205св18.

Зазначена умова договору порушує принцип добросовісності та призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, отже суперечить положенням статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів".

Виходячи з викладеного, суд вважає, що нарахування позичальнику комісії за надання кредиту без зазначення конкретних послуг, за які її сплачено, є незаконним, тому списані з відповідачки кошти в рахунок оплати такої комісії в сумі 1500,00 грн. слід зарахувати в частину загальної заборгованості за нараховані відсотки за користування кредитом.

Відтак з відповідача в користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором № 503670-КС-001 від 30.06.2024 в сумі 15853,69 коп., що складається з 7671,43. прострочених платежів по тілу кредиту та 8182,26 грн. прострочених платежів по процентах.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 10,12,76-81,89,141,258,259,263,265 ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (ЄДРПОУ: 41084239, місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованість за договором №503670-КС-001 про надання кредиту від 30.06.2024 рокув сумі 15853 (п`ятнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят три) гривні 69 коп. та судовий збір в розмірі 2213 (дві тисячі двісті тринадцять) гривень 01 коп., а всього стягнути 18066 (вісімнадцять тисяч шістдесят шість) гривень 70 коп. .

В іншій частині позовних вимог- відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя