Ухвала суду № 138334532, 17.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/16071/26

У Х В А Л А

17 липня 2026 року

м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог,

ВСТАНОВИВ:

01.06.2026 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про:

- Визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ,

- Зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) поновити інформацію в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів про статус ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 як «виключеного з військового обліку»,

- Зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 зі списків особового складу та звільнити його з військової служби.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

15.06.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

10.07.2026 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в обґрунтування якої вказує, що під час розгляду справи, після відкриття провадження у справі, позивачу стали відомі обставини, які раніше не були йому відомі, а саме існування наказів, якими безпосередньо оформлено його призов на військову службу та зарахування до списків особового складу військової частини.

Зокрема, 29.05.2026, як вказується у заяві, представник позивача звернулась до обох відповідачів про надання наказів на підставі яких позивача направлено та зараховано до особового складу військової частини.

Разом з тим, відповідач 1 лише 06.07.2026 року надав наказ №67 від 08.03.2026 року, а відповідач 2 взагалі не надав відповіді на адвокатський запит, а витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2026 № 93, доданого до відзиву на позовну заяву.

Зазначає, що вказані накази є індивідуальними актами, які безпосередньо стосуються прав та обов`язків позивача, та якими, на думку позивача, порушуються його права, у зв`язку із чим посилаючись на протиправність указаних вище наказів та ст. 47, 167 КАС України, позивач заявляє цю заяву про зміну предмета позову, з урахуванням якої просить:

-Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з вимогами про оскарження наказів та поновити позивачу строк на звернення до суду з цими вимогами, оскільки про існування оскаржуваних наказів позивач дізнався лише після відкриття провадження у справі,

-Збільшити позовні вимоги та доповнити позовну заяву такими вимогами:

1.визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08.03.2026 №67 щодо призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , на військову службу під час мобілізації та направлення його до військової частини,

2.визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2026 №93 в частині зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ,

3.пункти позовних вимог, викладені в первісній позовній заяві, залишити без змін.

Вирішуючи питання щодо можливості прийняття до розгляду заяви про зміну предмету позову, суд враховує наступне.

Положеннями статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено права та обов`язки учасників справи, зокрема право подавати заяви та клопотання.

Згідно з частиною статті 47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Аналізуючи частину першу статті 47 КАС України, суд приходить до висновку, що законодавець у зазначеній нормі чітко визначив, що зміна може стосуватися лише предмета або підстави позову. При цьому, зміна позивачем одночасно як предмета так і підстави позову є недопустимою з огляду на те, що така зміна фактично свідчить про появу нового позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.

Зміна предмету позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Одночасна зміна предмету і підстав позову не допускається.

Суд зауважує, що зміну і предмету, і підстав позову варто розцінювати як подання нового позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №916/1764/17, від 22.01.2020 у справі №210/2289/17, від 30.01.2020 у справі №817/831/18 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, від 01.02.2021 у справі №2а-3025/11/0970.

Водночас, дослідивши заяву позивача про зміну предмета позову в порівняні із первинними позовними вимогами, суд приходить до висновку, що в цьому випадку має місце одночасна зміна предмету та підстав позову, оскільки у позові позивачем були заявлені виключно вимоги щодо протиправності дій відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 у вигляді взяття позивача на військовий облік із зобов`язанням відповідача зняти позивача з військового обліку.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, у позовній заяві позивач вказував, що ще з 27.09.2023 був виключений з військового обліку, що є остаточною процедурою, припиняє правовідносини між громадянином та державною з приводу військової служби, та мав статус «невійськовозобов`язаного», у зв`язку із чим взяття його відповідачем на військовий облік порушує право позивача на приватне життя та право на свободу від незаконного примусу у вигляді військової служби.

Жодних обставин щодо незаконності призову на військову службу, тощо, у позовній заяві позивач не вказував, пов`язаних з цим вимог не заявляв.

Суд вважає за необхідне роз`яснити, що «зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин». Тобто, зміна предмета позову це інший виклад вже заявленої вимоги (наприклад, заміна способу захисту із зобов`язання вчинити певні дії на стягнення тощо), а не заявлення нової, додаткової вимоги щодо іншого предмета оскарження (нового індивідуально-правового акта).

Як наслідок, позивач фактично намагається у спірному випадку шляхом подання заяви про збільшення позовних вимог, додатково заявити новий позов, який хоча має самостійні предмет та підстави, а тому застосування інструменту зміни предмета позову до таких правовідносин є необґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що подана заява про збільшення розміру позовних вимог фактично є заявою про одночасну зміну підстав та предмету позову у справі, що згідно з частиною першою статті 47 КАС України не допускається, оскільки свідчить про виникнення нового адміністративного позову, який має свій індивідуальний предмет та підстави, що є відмінними від предмету та підстав, визначених стороною позивача при зверненні до суду з первинним адміністративним позовом.

Суд наголошує, що позивач не повинен ототожнювати можливість подання заяви про збільшення розміру позовних вимог із поданням нового адміністративного позову.

Отже, оскільки вказана зміна позовних вимог виходить за межі спірних правовідносин, остання не є зміною заявлених позовних вимог в розумінні статті 47 КАС України, а є поданням до суду нового позову, що унеможливлює його розгляд у рамках цієї справи.

Одночасна зміна позивачем підстав та предмету позову свідчить про недотримання ним вимог статті 167 КАС України та є підставою для повернення заяви про зміну предмету позову без розгляду.

Керуючись статтями 47, 166, 167, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог - повернути представнику позивача без розгляду.

Копію ухвали направити сторонам у справі.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА