Рішення № 138334530, 20.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1552/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІМПЕКС» до Енергетичної митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІМПЕКС» до Енергетичної митниці, в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви від 30.01.2026, просить суд:

визнати протиправними та скасувати рішення Енергетичної митниці про коригування митної вартості товарів:

№UA903000/2025/000353/2 від 02.09.2025 р.;

№UA903000/2025/000352/2 від 02.09.2025 р.

Стислий виклад позиції позивача.

У позовній заяві вказано, що товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІМПЕКС» має господарські, торгові відносини з компанією GASPECO L&D SA (Румунія).

Представник позивача зазначає, що 12.06.2024 між продавцем, який являється і виробником Товару, компанією GASPECO L&D SA (Румунія) та Покупцем ТОВ «ЕНЕРГОІМПЕКС» (Україна) укладений зовнішньоекономічний контракт Договір купівлі-продажу №415/12.06.2024, за умовами якого позивач купує у продавця Газ нефтяний скраплений марки GPL ARAGAZ, країна походження Румунія.

За твердженням представника позивача, відповідно до умов Договору спосіб доставки Товару визначено FCA NEGOIESTI (Негоєшти), окремими партіями. Можлива кількість Товару, в яку включені усі партії поставки) за умовами зазначеного вище контракту складає 20 000,00 тон, за ціною, яка зазначена у Додатку №10 від 27.08.2025 р. до Договору №415/12.06.2024 за Товар марки LGP ARAGAZ, що складає 555 доларів США за одну тонну.

Представник позивача вказує, що 30.08.2025 відвантажена продавцем на адресу позивача, партія Товару, на транспортний засіб за реєстраційним номером НОМЕР_1 / НОМЕР_2 та НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , фактичним обсягом 18920 метричних тон та 18400 метричних тон, вийшли 01.09.2025 до України, що підтверджується відмітками румунської митниці на міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) б/н від 31.08.2025, сертифікатом якості №986 від 30.08.2025 та ваговими сертифікатами №5686 від 31.08.25 та №5688 від 31.08.2025.

У позовній заяві вказується, що з метою здійснення митного оформлення вказаних 2-х партій товару до Енергетичної митниці позивачем подано електронні митні декларації:

Водночас, за твердженням представника позивача, відповідачем було винесені Картки відмови в прийняті митних декларацій ДЕ№25UA903110002614U9 та ДЕ№25UA903110002619U4, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA903110/2025/000140 та №UA903110/2025/000141, що прийняті на підставі таких рішень про коригування митної вартості: UA903000/2025/000352/2 від 01.09.2025 та №UA903000/0025/000353/2 від 01.09.2025.

На переконання позивача, оскаржувані рішення є протиправними, з огляду на надання позивачем всіх документів, що підтверджують митну вартість імпортованого товару.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Представник Енергетичної митниці проти задоволення позовних вимог заперечує, вказує, що обов`язок доведення митної вартості покладається на декларанта. При цьому, митний орган при наявності обґрунтованих сумнівів, які стосуються митної вартості задекларованого товару може витребувати додаткові документи, а також здійснювати коригування заявленої митної вартості у разі не підтвердження декларантом митної вартості за основним методом визначення митної вартості.

За твердженням представника відповідача, під час виконання митних формальностей в рамках реалізації положень статей 54, 55, 58, 335 МК України в напрямку контролю за правильністю визначення митної вартості, за результатами опрацювання поданих для підтвердження митної вартості документів, у посадової особи митниці виникли обґрунтовані сумніви щодо достовірності задекларованої митної вартості, що зумовлює необхідність витребування додаткових документів

Представник відповідача вказує, що розглянувши подані для митного оформлення товарів документи, встановлений ризик заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, а також наявність обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв`язок між перевізником та імпортером міг вплинути на рівень заявленої митної вартості послугував законній вимозі витребування додаткових документів у позивача.

Однак, за твердженням відповідача, декларантом не надано витребуваних додаткових документів.

У зв`язку з наведеним, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Стислий виклад відповіді на відзив.

У відповіді на відзив позивач проти доводів Енергетичної митниці заперечує, вказує що в наданих до митного оформлення товару документах відсутні розбіжності, на які посилається представник Енергетичної митниці.

Процесуальні дії.

Ухвалою від 26.01.2026 суд залишив позовну заяву без руху, встановив позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 06.02.2026 суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України в електронній формі, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи, витребував у товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІМПЕКС» належним чином засвідчені копії додатків до позову, викладених іноземною мовою, з офіційним перекладом.

Ухвалою від 20.07.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання представника Енергетичної митниці про розгляд справи у загальному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

12 червня 2024 між продавцем компанією GASPECO L&D SA (Румунія) та покупцем товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІМПЕКС» (Україна) укладений договір купівлі-продажу №415/12.06.2024, за умовами якого позивач купує у продавця газ зріджений газ, країна походження Румунія.

Згідно з Додатком №10 від 27.08.2025 до Договору №415/12.06.2024, вартість Товару марки LGP ARAGAZ складає 555 доларів США за одну тонну.

15 серпня 2025 року, з метою забезпечення доставки придбаного товару до України, товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІМПЕКС» та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКВІСТ-СІМ» укладено договір про надання транспортних послуг від 15.08.2025 №Е-25.

Судом встановлено, що транспортування товару за Договором купівлі продажу від 12.06.2024 №415.12.06.2024 здійснювалось товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКВІСТ-СІМ» за маршрутом: Румунія, Негоешти Україна, пункт пропуску «Рені», транспортними засобами BH1423AH/ НОМЕР_5 , відповідно до CMR від 31.08.2025 №б/н, та BH0514ET/BН5355ХН, відповідно до CMR б/н від 31.08.2025.

В подальшому, з метою митного оформлення імпортованого товару, позивачем подано електронні митні декларації №25UA903110002614U9 та №25UA903110002619U4. Митна вартість імпортованого товару визначена позивачем у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 57 та статті 58 Митного кодексу України за ціною договору (контракту).

Для підтвердження заявлених митної вартості товару та методу її визначення позивач надав відповідачу разом з митними деклараціями такі документи: сертифікат якості (Certificate of quality), рахунок-проформа (Proforma invoice), рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice), автотранспортна накладна (Road consignment note), навантажувальний документ (Bordereau), сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR. 1 (Movement certificate EUR. 1), статус особи, яка подає митну декларацію, банківський платіжний документ, що стосується товару, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги, банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг, калькуляція транспортних витрат, документ, що підтверджує вартість перевезення товару, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту), зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та або внутрішніх) договорів, некласифікований внутрішній договір (контракт - Внутрішній договір (контракт) комісії, доповнення до внутрішнього договору контракту), договір (контракт) про перевезення, документи за маршрутом, ліцензія ТОВ «ЕНЕРГОІМПЕКС», ліцензія ТОВ «НІК ЕНЕРДЖИ.»

За результатами розгляду отриманих документів відповідач двома електронними повідомленнями ідентичного змісту з посиланням на частину 5 статті 54, частини 1 та 4 статті 337, статтю 320 МК України повідомив позивача про те, що декларантом документально не підтверджено заявлену митну вартість товару, визначену за ціною угоди, що базується на ціні, яка фактично сплачена або підлягає сплаті, не надано усіх відомостей щодо складових митної вартості» і з посиланням на частину 3 статті 53 МК України запропонував декларанту протягом 10 календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

В подальшому, Енергетичною митницею прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 02.09.2026 №UA903000/2025/000353/2 та №UA903000/2025/000352/2.

Суд встановив, що у графі 33 рішення про коригування митної вартості від 02.09.2026 №UA903000/2025/000353/2 містяться такі підстави для коригування митної вартості:

відповідно до інформації з відкритих джерел, наявна пов`язаність між замовником послуг на перевезення (ТОВ «ЕНЕРГОІМПЕКС») та ТОВ «ЕКВІСТ-СІМ» як суб`єктом, який взяв на себе зобов`язання надати транспорті послуги, відповідно до договору від 15.08.2025 № Е-25;

для підтвердження вартості транспортування оцінюваного товару до митного оформлення надано калькуляцію, що містить відомості щодо вартості складових перевезення вантажу, однак не містять інформацію щодо вартості, як подачі автомобіля до місця завантаження, так і вартості самого завантаження, та рахунок на оплату транспортних витрат;

оцінюваний товар відвантажено 31.08.2025, а калькуляція підприємства-перевізника ТОВ «ЕКВІСТ-СІМ» видана 29.08.2025;

до митного оформлення разом з митною декларацією надано договір про надання транспортних послуг від 15.08.2024 №Е-25 між ТОВ «ЕНЕРГОІМПЕКС» та ТОВ «ЕКВІСТ-СІМ». Однак витрати на навантаження, подачу транспорту не зазначено у транспортних документах, наданих до митного контролю. Також, надана декларантом довідка про транспортні витрати не є транспортними документами, відповідно до Наказу №599, отже не підтверджують витрати понесені виконавцем послуг;

відповідно до автотранспортної накладної (CMR) №б/н перевізником оцінюваного товару є підприємство ТОВ «Бемант». Отже, у митного органу відсутня можливість здійснити перевірку складових митної вартості щодо транспортних витрат;

у графі 21 декларації митної вартості, поданої до митної декларації від 02.09.2025 №25UA903110002614U9, відсутні відомості про витрати, понесені на навантаження оцінюваного товару. Отже, з врахуванням зазначеного, у митниці наявні обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між перевізником та імпортером міг вплинути на рівень заявленої митної вартості, а саме вартості перевезення, як складової митної вартості товару;

для підтвердження ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар, декларантом надано копію банківського платіжного документу SWIFT від 29.08.2025 №250829/000350681, який не може бути взятий до уваги, оскільки: числове значення фактично сплаченої ціни у 11000,00 дол. США не відповідає числовому значенню ціни, яка підлягає сплаті відповідно до відомостей рахунку - проформи від 28.08.2025 №13 (22200,00 дол. США) до Контракту, на підставі якого повинна бути здійснена передоплата відповідно до умов Контакту. Сплачена сума (11000,00 дол.США) є більшою від вартості партії оцінюваного товару (10500,60 дол. США) відповідно до рахунка-інвойса від 31.08.2025 №GF 2201564;

до митного контролю та митного оформлення надано Акт звірки №б/н між GASPECO L&D SA. (продавець) та ТОВ «ЕНЕРГОІМПЕКС» (покупець) не може бути підтвердженням митної вартості товару за ціною угоди, оскільки не містить посилання ні на Контракт, ні на додаткову угоду, також, слід зауважити, що підписи та печатки продавця та покупця знаходяться на окремому аркуші зазначеного Акту.

Згідно з графою 33 рішення про коригування митної вартості від 02.09.2026 №UA903000/2025/000352/2:

відповідно до інформації з відкритих джерел наявна пов`язаність між замовником послуг на перевезення (ТОВ «ЕНЕРГОІМПЕКС») та ТОВ «ЕКВІСТ-СІМ» як суб`єктом, який взяв на себе зобов`язання надати транспорті послуги, відповідно до договору від 15.08.2025 № Е-25;

для підтвердження вартості транспортування оцінюваного товару до митного оформлення надано калькуляцію від 29.08.2025 №08-29, які не містять інформацію щодо вартості, як подачі автомобіля до місця завантаження, так і вартості самого завантаження;

оцінюваний товар відвантажено 31.08.2025, а калькуляція підприємства-перевізника ТОВ «ЕКВІСТ-СІМ» видана 29.08.2025;

до митного оформлення разом з митною декларацією надано договір про надання транспортних послуг від 15.08.2025 №Е-25 між ТОВ «ЕНЕРГОІМПЕКС» та ТОВ «ЕКВІСТ-СІМ». Також, надано договір оренди від 31.08.2023 №31/08 між ТОВ «ЕКВІСТ-СІМ» (орендар) та ТОВ «БЕМАНТ» (орендодавець) і додаток до нього від 31.08.2023 №1. Відповідно до даних CMR від 31.08.2025 №б/н перевезення товару здійснювалося ТОВ «БЕМАНТ», що суперечить умовам договору оренди;

У графі 21 декларації митної вартості, поданої до митної декларації від 02.09.2025 №25UA903110002613U0, відсутні відомості про витрати, понесені на навантаження оцінюваного товару;

до митного оформлення надано платіжну інструкцію кредитового переказу коштів від 01.09.2025 №10696, яка оформлена без дотримання вимог, визначених в Постанові №216, оскільки не має відповідного підпису, тому дана платіжна інструкція в іноземній валюті не може бути взята до уваги, як документ, що підтверджує факт оплати;

наданий акт звірки від 29.08.2025 №б/н не містить відтиски печаток та підписів у місці, яке не завіряє викладену інформацію. У даному акті відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт, згідно якого здійснювалося перерахування коштів та рахується кінцеве сальдо по перерахуванню коштів.

На підставі означеного, митним органом здійснено коригування митної вартості за другорядним методом, відповідно до положень статті 60 МКУ, з врахуванням норм статті 61 МКУ.

Вважаючи протиправними прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Положеннями частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п.23, 24 ст.4 МК України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно з положеннями Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Отже, митний орган має право вимагати від декларанта додаткові документи лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МК України (розбіжності у документах, ознаки підробки документів, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).

Згідно з ч.5 ст.53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні, у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Митним органом можуть бути витребувані додаткові документи: 1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки; 2) якщо такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) якщо такі документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.

Згідно зі статтею 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Приписами ч.5 ст.54 МК України встановлено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої та третьої статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це у свою чергу обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до положень частини першої статті 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

При цьому важливо відмітити, що основний метод, не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до обставин справи, між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом рішення про коригування митної вартості за другорядним методом (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів).

За змістом вказаного рішення підставою його прийняття стало ненадання позивачем документів на вимогу митного органу згідно переліку, визначеного частинами 3 та 4 статті 53 Митного кодексу України на підтвердження заявленої митної вартості.

За твердженням органу митного контролю, подані до митного контролю та оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту, від декларанта витребовувались додаткові документи, та оскільки декларант не подавав достатнього обсягу додаткових документів, які б спростували сумніви митниці у достовірності наданої інформації, тому митну вартість товару визначено відповідачем за другорядним методом.

В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності.

Надаючи оцінку зазначеним розбіжностям у спірних рішеннях, суд зазначає таке.

Щодо твердження Енергетичної митниці в рішеннях про коригування митної вартості від 02.09.2025 №UA903000/2025/000353/2 та №UA903000/2025/000352/2 про те, що витрати на навантаження, подачу транспорту не зазначено у транспортних документах, наданих до митного контролю, а надана декларантом довідка про транспортні витрати не є транспортними документами, відповідно до Наказу №599, отже зазначені документи не підтверджують витрати понесені виконавцем послуг, суд виходить з такого.

Так, на підтвердження понесених витрат на транспортування позивачем надано до суду, зокрема, договір про надання транспортних послуг від 15.08.2025 №Е-25, калькуляцію витрат при наданні транспортних послуг за Договором №Е-25 від 29.08.2025 №02-29, довідку про транспортно-експедиційні витрати від 31.08.2025 №31-2, довідку про транспортно-експедиційні витрати від 31.08.2025 №31-1, рахунок на оплату від 29.08.2025 №383, рахунок на оплату від 29.08.2025 №384, платіжну інструкцію кредитного переказу коштів від 01.09.2025 №10696.

Вказані документи не містять розбіжностей щодо вартості транспортування товарів та підтверджують оплату послуг за перевезення товарів.

Відповідно до розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Наказ МФУ від 24.05.2012 № 599 містить, у тому числі, посилання на перелік (приклади) документів які можуть містити в собі відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Отже, вказаний акт не встановлює вичерпний перелік документів, а лише наводить їх приклади.

Також, у вказаному Наказі зазначено, що якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Частина 2 ст. 53 МК України передбачає надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. При цьому вказано норма не встановлює конкретних вимог щодо виду таких документів. Надані декларантом довідки є такими документами, що містять відомості про вартість перевезення товарів.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі №804/16553/14 від 31.05.2019.

З наведеного вбачається, що надана декларантом калькуляція витрат при наданні транспортних послуг за Договором №Е-25 від 29.08.2025 №02-29, у сукупності з іншими наданими доказами, що підтверджують витрати на перевезення товарів, є належним доказом розміру витрат на перевезення, а тому відповідач неправомірно її проігнорував.

Крім того, щодо висновку в оскаржуваних рішеннях про те, що витрати на навантаження, подачу транспорту не зазначено у транспортних документах, наданих до митного контролю, та щодо здійснення перевезення ТОВ «БЕМОНТ», суд вказує, що відповідно до наданого позивачем Договору про надання транспортних послуг від 15.08.2025 №Е-25, ТОВ «ЕКВІСТ-СІМ» зобов`язано забезпечити своєчасне подання придатного для перевезення автомобіля для навантаження вантажу, розпочати перевезення у час відправлення Вантажу, вказаний Замовником та дотримувати визначеного Замовником маршруту та визначений цим Договором строк доставки Вантажу.

Крім того, згідно з п.2.5. Договору від 15.08.2025 №Е-25, виконавець має права передавати свої права та обов`язки за даним Договором третім особам за письмовою згодою Замовника.

Отже, наведені обставини спростовують висновки митного органу про відсутність підтвердження включення до транспортних витрат на подачу транспортного засобу під навантаження та свідчать про безпідставність тверджень щодо неможливості залучення до перевезення іншого перевізника.

Умовами Договору про надання транспортних послуг від 15.08.2025 № Е-25 прямо передбачено обов`язок виконавця забезпечити подання транспортного засобу для навантаження вантажу, а тому такі витрати є складовою транспортно-експедиційних послуг та не потребують окремого відображення у транспортних документах. Водночас, пунктом 2.5 зазначеного Договору передбачено право виконавця передавати свої права та обов`язки за договором третім особам за письмовою згодою замовника, що свідчить про можливість залучення до виконання перевезення інших суб`єктів господарювання.

Отже, сам по собі факт здійснення перевезення із залученням ТОВ «БЕМОНТ» не свідчить про недостовірність поданих декларантом документів та не впливає на числові значення складових митної вартості товару. Вказані обставини не містять ознак розбіжностей, які б унеможливлювали перевірку заявленої митної вартості, а відтак не можуть вважатися належною та достатньою підставою для витребування додаткових документів чи коригування митної вартості товару.

Також, в оскаржуваних рішеннях Енергетична митниця вказує, що відповідно до інформації з відкритих джерел наявна пов`язаність між замовником послуг на перевезення (ТОВ «ЕНЕРГОІМПЕКС») та ТОВ «ЕКВІСТ-СІМ» як суб`єктом, який взяв на себе зобов`язання надати транспорті послуги, відповідно до договору від 15.08.2025 № Е-25.

Суд звертає увагу, що відповідно до п.4 ст.15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року від 15.04.1994 (далі Угода від 15.04.1994), для цілей цієї Угоди особи вважаються пов`язаними між собою, тільки якщо: a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу; c) вони є роботодавцем і працівником; d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; h) вони є членами однієї й тієї самої сім`ї.

Згідно з пп.a п.2 ст.1 Угоди від 15.04.1994, під час визначення того, чи є контрактна вартість прийнятною для цілей пункту 1, те, що покупець і продавець пов`язані між собою в рамках змісту статті 15, само по собі не є підставою вважати контрактну вартість неприйнятною. У такому разі повинні бути вивчені обставини навколо продажу й контрактну вартість повинно бути прийнято за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. Якщо з урахуванням інформації, наданої імпортером або отриманої іншим чином, митна адміністрація має підстави вважати, що відносини вплинули на ціну, вона повинна повідомити свої аргументи імпортеру, а імпортеру повинно бути надано обґрунтована можливість для відповіді. Якщо імпортер того вимагає, це повідомлення аргументів повинно бути надано в письмовому вигляді.

Згідно з приміткою до пп. «а» п.2 ст.1 Угоди від 15.04.1994, підпункт «a» пункту 2 передбачає, що якщо покупець і продавець пов`язані між собою, то повинні бути вивчені обставини навколо продажу, а контрактна вартість приймається як митна вартість за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. Не передбачається вивчення обставин у всіх випадках, коли продавець і покупець пов`язані між собою. Таке вивчення буде вимагатися тільки тоді, коли існують сумніви стосовно прийнятності ціни. Якщо митна адміністрація не має сумнівів стосовно прийнятності ціни, вона має бути прийнята без запиту подальшої інформації від імпортера. Наприклад, може статися, що митна адміністрація раніше вже вивчала ці відносини або вона вже може мати детальну інформацію стосовно покупця та продавця і може вже бути впевненою внаслідок такого вивчення інформації, що ці відносини не вплинули на ціну.

Наприклад, якщо ціна, установлена у спосіб, сумісний зі звичайною практикою ціноутворення галузі, що розглядається, або зі способом, у який продавець встановлює ціни для продажів покупцям, які не пов`язані з продавцем, це підтвердить, що відносини не вплинули на ціну. Наприклад, якщо показано, що ціна є відповідною для забезпечення відшкодування всіх витрат плюс прибуток, який є представницьким для загальних прибутків фірми, реалізованих за представницький період часу (наприклад на щорічній основі) у продажу товарів того самого класу або типу, це підтвердить, що на ціну не було справлено впливу.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 12 статті 58 МК України встановлено, що той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Отже, посилання Енергетичної митниці на наявність пов`язаності між ТОВ «ЕНЕРГОІМПЕКС» та ТОВ «ЕКВІСТ-СІМ», встановленої, за твердженням відповідача, на підставі інформації з відкритих джерел, саме по собі не може бути належною та достатньою підставою для невизнання заявленої вартості транспортних витрат або для висновку про її заниження.

Крім того, судом встановлено, що позивачем самостійно заявлено разом із поданими митним деклараціями про пов`язаність між ТОВ «ЕНЕРГОІМПЕКС» та ТОВ «ЕКВІСТ-СІМ».

Суд зазначає, що відповідно до положень п.4 ст.15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, а також пп. «а» п.2 ст.1 цієї Угоди та її приміток, факт пов`язаності між покупцем і продавцем не є автоматично підставою для неприйняття митної вартості за ціною договору, а вимагає обов`язкового дослідження обставин продажу та встановлення того, чи вплинули такі відносини на ціну товару. При цьому обов`язок доведення такого впливу покладається на митний орган, який у разі наявності сумнівів повинен навести конкретні аргументи та забезпечити їх повідомлення декларанту з наданням можливості надати пояснення. Аналогічний підхід закріплений і в положеннях ст.58 Митного кодексу України, згідно з якими пов`язаність сторін не виключає застосування методу визначення митної вартості за ціною договору за умови, що такі відносини не вплинули на ціну товару, а сама по собі пов`язаність не є підставою для її неприйнятності.

Суд зазначає, що, по-перше, ТОВ «ЕКВІСТ-СІМ» не є продавцем імпортованого товару, а надає ТОВ «ЕНЕРГОІМПЕКС» виключено послуги з перевезення товарів.

По-друге, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що зазначені митним органом відносини між контрагентами вплинули на формування вартості перевезення товарів, а також не наведено конкретних обставин чи розрахунків, які б свідчили про штучне заниження вартості перевезення імпортованих товарів.

За таких умов, висновки митного органу ґрунтуються виключно на припущеннях і не відповідають вимогам обґрунтованості та повноти дослідження обставин справи, у зв`язку з чим не можуть бути підставою для коригування митної вартості товару.

Щодо тверджень Енергетичної митниці в оскаржуваних рішеннях від 02.09.2026 №UA903000/2025/000353/2 та №UA903000/2025/000352/2 про те, що наданий декларантом банківський платіжний документ SWIFT від 29.08.2025 №250829/000350681 не підтверджує фактично сплачену за оцінюваний товар ціну у зв`язку з невідповідністю суми платежу в розмірі 11000,00 дол. США сумі, зазначеній у рахунку-проформі від 28.08.2025 №13 (22200,00 дол. США), а також про те, що зазначена сума платежу є більшою за вартість фактично поставленої партії товару відповідно до рахунка-інвойса від 31.08.2025 №GF2201564 (10500,60 дол. США) та рахунку-інвойса від 31.08.2025 №GF2201565 (10212,00 дол. США), та що акт звірки взаєморозрахунків між продавцем і покупцем не може бути взятий до уваги через відсутність у ньому посилань на контракт чи додаткову угоду, а також у зв`язку з розміщенням підписів і печаток сторін на окремому аркуші, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 12.06.2024 №415/12.06.2025, оплата товару здійснюється за авансовим платежем за рахунком-фактурою. Покупець здійснює оплату протягом 2 робочих днів з моменту підтвердження замовлення Продавцем банківським переказом SWIFT, до початку перевезення. Згідно з додатковим від 27.08.2025 №10 до договору від 12.06.2024 №415/12.06.2025, ціна з 27.08.2025 на суміш зрідженого газу: 640 дол. США FCA Негоешти, на LPG Aragaz 555 дол. США FCA Негоешти.

Згідно з проформою-інвойсом від 28.08.2025 №13 до Договору від 12.06.2024 №415/12.06.2024 Продавець передає Покупцю товар GPL ARAGAZ у кільості 40 т. за ціно 555 дол. США за одиницю, загальна вартість 22200,00 дол. США.

Відповідно до Рахунку-інвойсу від 31.08.2025 серії GF №2201564 до Договору від 12.06.2024 №415/12.06.2024 Продавець передає Покупцю товар GPL ARAGAZ у кількості 18,92 т. за ціно 555 дол. США за одиницю, загальна вартість 10500,60 дол. США.

Відповідно до Рахунку-інвойсу від 31.08.2025 серії GF №2201565 до Договору від 12.06.2024 №415/12.06.2024 Продавець передає Покупцю товар GPL ARAGAZ у кількості 18,40 т. за ціно 555 дол. США за одиницю, загальна вартість 10212,00 дол. США.

Згідно з платіжною інструкцією №250829/000350681, ТОВ «ЕНЕРГОІМПЕКС» сплачено на користь GASPECO LD SA 11000 дол. США. У призначені платежу вказано, що це передоплата за рахунком від 28.08.2025 №13 до Договору від 12.06.2024 №415/12.06.2024.

Судом встановлено, що згідно з актом звірки між ТОВ «ЕНЕРГОІМПЕКС» та GASPECO LSD SA заборгованість на користь ТОВ «ЕНЕРГОІМПЕКС» складає 21651,60 дол.США.

Суд зазначає, що згідно з висновками Верховного Суду наведеними у постанові від 29.07.2020 по справі №420/1709/19, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких має здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. Таким чином, розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів у достовірності задекларованої митної вартості.

Отже, наведені митним органом обставини щодо невідповідності суми передоплати вартості товару за рахунком-проформою та рахунком-інвойсом, а також зауваження до оформлення акта звірки не свідчать про недостовірність заявленої позивачем митної вартості товару та не спростовують числових значень її складових.

Суд враховує, що платіжна інструкція від 29.08.2025 №250829/000350681 підтверджує здійснення позивачем передоплати на виконання умов Договору від 12.06.2024 №415/12.06.2024 та рахунку-проформи від 28.08.2025 №13, тоді як фактична поставка товару була здійснена у меншому обсязі, ніж передбачалося проформою-інвойсом від 28.08.2025 №13, що зумовило відмінність між сумою передоплати та вартістю фактично поставленої партії товару. При цьому наявність переплати підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами, згідно з яким заборгованість продавця перед покупцем становить 21651,60 дол. США.

Крім того, самі по собі зауваження митного органу щодо відсутності в акті звірки посилання на конкретний контракт або розміщення підписів і печаток на окремому аркуші не спростовують змісту такого документа та не свідчать про недостовірність відображених у ньому відомостей. Вказані обставини мають формальний характер і не впливають на можливість встановлення фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті, ціни товару.

Враховуючи викладене, а також правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої умови та порядок здійснення оплати не є визначальними для підтвердження митної вартості за відсутності впливу на ціну товару, суд дійшов висновку, що зазначені митним органом розбіжності не є підставою для виникнення обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої митної вартості товару та не можуть слугувати належною правовою підставою для її коригування.

В рішенні про коригування митної вартості від 02.09.2025 №UA903000/2025/000352/2 вказано, що до митного оформлення надано платіжну інструкцію кредитового переказу коштів від 01.09.2025 №10696. Постановою правління Національного банку України від 28.07.2018 №216 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 25.08.2022 №189) «Про затвердження Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах» (далі- Постанова №216) встановлені правила заповнення реквізиту «Призначення платежу» таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Також, пунктом 13 Постанови №216 визначено, що платіжна інструкція в іноземній валюті має містити обов`язкові підпис (и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної (их) особи (іб) платника, яка (і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком. Надана платіжна інструкція від 01.09.2025 №10696 оформлена без дотримання вимог, визначених в Постанові №216, оскільки не має відповідного підпису, тому дана платіжна інструкція в іноземній валюті не може бути взята до уваги, як документ, що підтверджує факт оплати.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 14 розділу ІІ Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах Постанови №216 від 28.07.2008 Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах» платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити, зокрема, підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації.

Тобто, при використанні електронного банкінгу, при здійсненні платежу та формуванні платіжної інструкції підписи проставляються електронні.

Відповідно до пункту 4 Постанови Правління Національного Банку України, №172 від 20.12.2023 «Про затвердження Положення про використання електронного підпису та електронної печатки», на період воєнного стану на території України та протягом шести місяців з дня його припинення чи скасування дозволяється використання електронних підписів чи печаток, що базуються на сертифікатах відкритих ключів, виданих кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг без відомостей про те, що особистий ключ зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису чи печатки, користувачами електронних довірчих послуг для здійснення електронної взаємодії, електронної ідентифікації та автентифікації фізичних, юридичних осіб і представників юридичних осіб у випадках, коли законодавством України передбачено використання виключно кваліфікованих електронних підписів чи печаток (засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки, кваліфікованих електронних довірчих послуг) або засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри, крім вчинення в електронній формі правочинів, що підлягають нотаріальному посвідченню та/ або державній реєстрації у випадках, установлених законами України, та випадках, пов`язаних із високим ризиком для інформаційної безпеки, що визначається власниками відповідних інформаційних та інформаційно-комунікаційних систем з урахуванням обмежень, установлених абзацом другим частини другої статті 17 Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Платіжна інструкція про кредитний переказ коштів від 01.09.2025 №10696 підписана електронно цифровим підписом та містять посилання на код перевірки (49UM-OL8N-HMG6-1NM8) у державно сервісі перевірки квитанцій https://check.gov.ua/.

Згідно з відомостями з державного сервісу перевірки квитанцій:

Статус квитанції: оплачена;

Відправник: ТОВ «ЕНЕРГОІМПЕКС»;

Одержувач: ТОВ «ЕКВІСТ-СІМ»;

Сума: 33120,00 грн;

Дата: 01.09.2024 13:18;

Призначення: Оплата за транспортні послуги згідно договору № Е-25 від 15.08.2025р. та рахунків № 383, 384 від 29.08.2025р., у т.ч. ПДВ 0%.

Отже, доводи митного органу щодо неможливості врахування платіжної інструкції від 01.09.2025 №10696 з підстав її невідповідності вимогам Постанови НБУ №216 та відсутності належного підтвердження факту здійснення оплати є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Судом встановлено, що зазначена платіжна інструкція сформована із використанням електронного банкінгу та підписана електронним цифровим підписом, що відповідає вимогам законодавства щодо оформлення платіжних документів в електронній формі, зокрема з урахуванням положень Постанови Правління НБУ №172 від 20.12.2023, яка допускає використання електронних підписів у період дії воєнного стану. Крім того, наявність коду перевірки та можливість верифікації платіжної операції через офіційний державний сервіс свідчать про її автентичність та належність як доказу факту здійснення розрахунку.

Відомості державного сервісу перевірки квитанцій підтверджують факт здійснення платежу ТОВ «ЕНЕРГОІМПЕКС» на користь ТОВ «ЕКВІСТ-СІМ» із зазначенням призначення платежу відповідно до договору та рахунків, що узгоджується з умовами договору та первинними документами, поданими до митного оформлення.

Отже, зазначена платіжна інструкція є належним та допустимим доказом здійснення оплати за транспортні послуги, а висновок митного органу про її неприйнятність ґрунтується на формальному підході та не впливає на можливість підтвердження заявлених відомостей щодо митної вартості товару.

Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості. В свою чергу, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак, суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.11.2018 року №815/4044/15.

До того ж, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не зазначив яким саме чином вказані обставини вплинули на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості. Вказані обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

У постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 Верховний Суд звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Зазначений висновок також підтримано Верховним Судом у постанові від 07.07.2023 у справі №803/718/17.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що надані декларантом документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Суд також враховує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16, але не виключно.

З урахуванням зазначеного, зауваження митного органу стосовного того, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, є необґрунтованими.

Зазначивши у оскаржуваному рішенні про виявлені розбіжності, митний орган не зазначає яким чином це вплинуло на митну вартість товару та чому це є перешкодою до її визначення за першим методом.

Тобто, за встановленими у цій справі обставинами, суть виявлених митним органом недоліків знайшла своє відображення безпосередньо у рішенні про коригування митної вартості, які у процедурі митного оформлення, є кінцевими та позбавляє декларанта можливості подавати додаткові документи. В той же час, у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною третьої статті 53 МК України.

Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у постанові від 30 квітня 2020 року у справі №820/231/16, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, суд дійшов до висновку, що витребуючи перелік документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що для митного оформлення декларантом були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Відповідно до ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Як встановлено судом, за результатами проведеної консультації, шляхом послідовного використання можливості застосування методів визначення митної вартості, митну вартість товару визначено за другорядним методом, відповідно до положень статті 60 МКУ з врахуванням норм статті 61 МКУ. При коригуванні за основу взято митну вартість 0,6130 USD/кг подібного товару, оформленого у митному відношенні за митною декларацією від 19.08.2025 № 25UA903110002371U7. При визначенні подібності товару враховувались наступні чинники: час експорту в Україну оцінюваного товару максимально наближений до часу експорту в Україну подібного товару; оцінюваний та подібний товар мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції та вважаються комерційно взаємозамінними (схожі фізико-хімічні характеристики; схожий фракційний склад; однакова назва та призначення газ вуглеводневий скраплений пропан); оцінюваний товар ввезено приблизно в тій же кількості, що й подібний товар

Згідно до приписів пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом ( постанови Верховного Суду від 8 лютого 2019 року у справі справа №825/648/17, від 20 липня 2023 року у справі №640/22572/20).

Верховний Суд сформував правову позицію, яку суд враховує при вирішенні цієї справи, відповідно до якої формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанови від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17).

Згідно з ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості від 02.09.2025 №UA903000/2025/000353/2 та №UA903000/2025/000352/2 за відсутністю обґрунтованих підстав вважати заявлені декларантом відомості про митну вартість товарів неповними, недостовірними чи з розбіжностями, у зв`язку з чим, під час здійснення митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, діяв у спосіб, що не відповідає вимогам Митного кодексу України, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, за наявності законних підстав для застосування основного методу за ціною договору.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи викладене, за наслідками судового розгляду справи, суд доходить висновку, що відповідач не довів правомірності прийняття оскаржуваних рішень, відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 КАС України, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Як встановлено судом, позивачем сплачено судовий збір в сумі 5324,80 грн.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про протиправність рішень відповідача, суд вважає, що з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5324,80 грн.

Керуючись ст.2, 72, 77, 78, 90, 120, 134, 139, 241-246, 258, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІМПЕКС» (вул.Жуковського, буд.15, кв.2, м.Одеса, Одеська обл., 65026, код ЄДРПОУ 31209468) до Енергетичної митниці (вул.Світлицького, буд.28-А, м. Київ, Київська обл., 04215, код ЄДРПОУ 44029610) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 02.09.2025 №UA903000/2025/000352/2.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 02.09.2025 №UA903000/2025/000353/2.

Стягнути з Енергетичної митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІМПЕКС» судовий збір у розмірі 5324,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дмитро БАБЕНКО