Рішення № 138334234, 17.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року м. Львівсправа № 380/10246/25

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (третя особа), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, оформлене розпорядженням «Дата час розрахунку: 15.04.2025 09:01», щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок призначеної та виплачуваної пенсії ОСОБА_1 без застосування обмеження, встановленого абзацом другим пункту 10 постанови КМ України від 24 лютого 2023 року № 168, абзацом другим пункту 3 постанови КМ України від 23 лютого 2024 року № 185 та абзацом другим пункту 3 постанови КМ України від 25 лютого 2025 року № 209, та із застосуванням до виплачуваної пенсії (її частини, що перевищує десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність) коефіцієнтів, визначених постановою КМ України від 03 січня 2025 року № 1.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058). Ознайомившись із розпорядженням про призначення пенсії, позивачка встановила, що під час проведення індексації її пенсії в березні 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 (далі Постанова № 168), в березні 2024 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 (далі Постанова № 185) та в березні 2025 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 розмір проведеної індексації обмежено на 2816,80 грн (в березні 2023 року), на 587,85 грн (в березні 2024 року), на 1434,89 грн (в березні 2025 року), а розмір виплачуваної пенсії з 01 січня 2025 року не змінився у зв`язку із виданням постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 (далі Постанова № 1). На цій підставі позивачка за допомогою вебпорталу Пенсійного фонду України звернулася із заявою встановленого зразка про перерахунок її пенсії з 08 квітня 2025 року, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, оформленим розпорядженням «Дата час розрахунку: 15.04.2025 09:01», щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 права позивачки на перерахунок, а відтак і належний розмір її пенсії відновлені не були.

Таке рішення відповідача позивачка вважає протиправним, оскільки абзац другий пункту 10 Постанови № 168, абзац другий пункту 3 Постанови № 185 та абзац другий пункту 3 Постанови № 209, якими встановлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії не може перевищувати 1500,00 грн, суперечать закону, не узгоджуються із механізмом проведення індексації, встановленим законом, та не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах.

Крім того, позивачка відзначає, що Постановою № 1 установлено, що для осіб, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Водночас виплачуваний позивачці з 01 січня 2025 року розмір пенсії обмежений десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, та становить 23610,00 грн. Натомість розмір нарахованої пенсії позивачки становить 28591,71 грн. Тобто частина пенсії позивачці не виплачується взагалі.

Також позивачка відзначає, що, ухвалюючи спірне рішення, відповідач не дотримав приписів Закону України «Про адміністративну процедуру» в частині врахування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, та обґрунтованості прийнятого адміністративного акта.

З огляду на вказане просить суд позов задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 13 квітня 2018 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 1058. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахунків пенсії позивачки з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року не проводило, як і обмеження розміру пенсії позивачки десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Надалі позивачка звернулася через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою (зміна виду розрахунку) від 08 квітня 2025 року. За результатами розгляду заяви позивачки від 08 квітня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення від 15 квітня 2025 року, яким залишило в силі розрахунок та розмір пенсії позивачки з 01 березня 2025 року, визначений рішенням від 25 лютого 2025 року.

Відповідач зазначає, що оскільки розмір пенсії позивачки перевищує встановлений частиною третьою статті 27 Закону № 1058 максимальний розмір, виплата пенсії проводиться в розмірі 23610,00 грн (2361,00 грн x 10). Частина третя статті 27 Закону № 1058 є чинною і неконституційною не визнавалась, а отже, є обов`язковою до застосування органами Пенсійного фонду України.

Відповідач відзначає, що положення Постанови № 1 застосовуються виключно для пенсій, призначених відповідно до спеціальних законів, які передбачають інший порядок обчислення пенсій, відмінний від порядку обчислення пенсії, встановленого Законом № 1058. Водночас положення абзацу сьомого пункту 1 Постанови № 1 конкретизують порядок застосування коефіцієнту для пенсій, призначених відповідно до спеціальних законів, в тій частині, що обчислюється відповідно до Закону № 1058. Тому підстави для застосування до пенсії позивачки положень Постанови № 1 відсутні.

З огляду на вказане просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа пояснень щодо позову або відзиву не подала.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 27 травня 2025 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 03 червня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у відповідача належно засвідчену копію рішення, ухваленого за результатами розгляду заяви позивачки від 08 квітня 2025 року.

Ухвалою суду від 17 червня 2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача від 16 червня 2025 року про залучення співвідповідача до участі у справі відмовлено; залучено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивачка з 13 квітня 2018 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 1058.

Розмір пенсії позивачки, що підтверджується відповідними перерахунками її пенсії, наданими відповідачем, становив:

з 01 березня 2023 року: розмір пенсії з надбавками 23630,36 грн, з урахуванням максимального розміру 20930,00 грн, обмеження в індексації з 01 березня 2023 року -2816,80 грн;

з 01 березня 2024 року: розмір пенсії з надбавками 25130,00 грн, з урахуванням максимального розміру 23610,00 грн, обмеження в індексації з 01 березня 2023 року -2816,80 грн; обмеження в індексації з 01 березня 2024 року -587,85 грн;

з 01 березня 2025 року: розмір пенсії з надбавками 28591,71 грн, з урахуванням максимального розміру 23610,00 грн, обмеження в індексації з 01 березня 2023 року -2816,80 грн; обмеження в індексації з 01 березня 2024 року -587,85 грн; обмеження індексації ОРП з 01 березня 2025 року -1434,89 грн.

08 квітня 2025 року позивачка через вебпортал Пенсійного фонду України звернулася із заявою встановленого зразка про перерахунок її пенсії.

Вказану заяву за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, ухваливши рішення від 17 квітня 2025 року № 930060802334, оформлене розпорядженням «Дата час розрахунку: 15.04.2025 09:01», яке містить, зокрема, такі відомості:

Розмір пенсії за віком (ст.27) (59696,99 грн х 0,47667 28455,76 грн.

Доплата за понаднормовий стаж (ст. 28 ч. 1 абз. 2) (за 17 років) 246,84 грн.

Підвищення ст. 29 ч. 3 (17,5%) 4728,65 грн.

Загальний розмір пенсії 33431,25 грн.

Обмеження індексації ОРП з 01 березня 2025 року -1434,89 грн.

Місяць підвищення розміру пенсії 01 квітня 2025 року.

Обмеження в індексації з 01 березня 2023 року -2816,80 грн.

Обмеження в індексації з 01 березня 2024 року -587,85 грн.

Розмір пенсії за надбавками 28591,71 грн.

Максимальний розмір пенсії 23610,00 грн.

Позивачка, вважаючи протиправним рішення відповідача, оформлене розпорядженням «Дата час розрахунку: 15.04.2025 09:01» щодо перерахунку її пенсії, звернулася з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка наявності підстав для зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачки без застосування обмеження, встановленого абзацом другим пункту 10 Постанови № 168, абзацом другим пункту 3 Постанови № 185 та абзацом другим пункту 3 Постанови № 209, та із застосуванням до виплачуваної пенсії (її частини, що перевищує десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність) коефіцієнтів, визначених Постановою № 1.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Закон № 1058 визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Преамбулою указаного Закону закріплено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону України.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058 для забезпечення індексації пенсії щороку з 01 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Отже, повноваження щодо визначення розміру та порядку проведення індексації пенсії у спосіб її перерахунку через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у межах бюджету Пенсійного фонду України надано Кабінету Міністрів України на виконання вимог частини другої статті 42 Закону № 1058.

З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії Кабінет Міністрів України 20 лютого 2019 року видав постанову № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою, серед іншого, затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок № 124), пунктом 4 якого передбачено, що перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 01 березня.

24 лютого 2023 року Кабінет Міністрів України видав Постанову № 168, пунктом 1 якої установлено, що з 01 березня 2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,197.

Абзацом другим пункту 10 Постанови № 168 установлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.

23 лютого 2024 року Кабінет Міністрів України видав Постанову № 185, пунктом 1 якої установлено, що з 01 березня 2024 року перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796.

Абзацом другим пункту 3 Постанови № 185 установлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.

25 лютого 2025 року Кабінет Міністрів України видав Постанову № 209, пунктом 1 якої установлено, що з 01 березня 2025 року перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.

Абзацом другим пункту 3 Постанови № 209 установлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.

Отже, на виконання вимог Постанови № 168, Постанови № 185 та Постанови № 209 перерахунок пенсії проводиться із застосуванням коефіцієнта у розмірі 1,197 (з 01 березня 2023 року), 1,0976 (з 01 березня 2024 року), 1,115 (з 01 березня 2025 року), однак розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії не може перевищувати 1500,00 грн.

У позовній заяві позивачка вказує, що абзац другий пункту 10 Постанови № 168, абзац другий пункту 3 Постанови № 185 та абзац другий пункту 3 Постанови № 209, якими встановлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії не може перевищувати 1500,00 грн, не можуть бути застосовані до її пенсійної виплати, адже такі обмеження розміру індексації пенсії суперечать закону та встановленому законом механізму проведення індексації.

Щодо наведених доводів позивачки суд зазначає таке.

Системний аналіз вищевказаних законодавчих приписів свідчить про те, що обмеження верхньої межі індексації здійснюється для того, щоб збалансувати потреби та захистити якомога більшу кількість громадян через інструмент індексації, передусім, тих громадян, пенсії яких є дуже низькими, і з іншого боку, щоб збалансувати фінансовий ресурс для проведення індексації для широких категорій осіб та утримати зростання нерівності між розміром пенсії громадян, а також з урахуванням того, що в умовах дії воєнного стану видатки в першу чергу спрямовуються на національну безпеку і оборону та на здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Одночасно з цим положеннями статті 42 Закону № 1058 Уряду України надано право визначати розмір, умови та порядок здійснення індексації пенсій.

Отже, положеннями Постанови № 168, Постанови № 185 та Постанови № 209 визначено верхню межу розміру індексації пенсії у граничному розмірі 1500,00 грн, яку не може перевищувати сума індексації (підвищення) у разі її здійснення на виконання пункту 1 цих постанов.

Тобто, це означає, що якщо сума індексації пенсії в результаті проведеного перерахунку перевищує 1500,00 грн, доплата до пенсії встановлюється у межах граничної суми - в розмірі 1500,00 грн.

Аналогічну правову позицію щодо застосування абзацу другого пункту 10 Постанови № 168 висловив Верховний Суд у постанові від 07 червня 2024 року у справі № 420/25804/23, яку суд ураховує на підставі вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Ураховуючи те, що правове регулювання, запроваджене абзацом другим пункту 3 Постанови № 185 та абзацом другим пункту 3 Постанови № 209, є аналогічним з тим, що встановлене абзацом другим пункту 10 Постанови № 168, суд уважає застосовною наведену вище правову позицію Верховного Суду і до обставин розглядуваної справи.

З огляду на вказане суд відхиляє доводи позивачки щодо неможливості застосування до її пенсійної виплати абзацу другого пункту 10 Постанови № 168, абзацу другого пункту 3 Постанови № 185 та абзацу другого пункту 3 Постанови № 209, якими встановлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії не може перевищувати 1500,00 грн, оскільки такі є помилковими.

Водночас суд наголошує, що розмір пенсії позивачки з 01 березня 2023 року (з урахуванням індексації), з 01 березня 2024 року (з урахуванням індексації) та з 01 березня 2025 року (з урахуванням індексації), обмежений максимальним розміром, а саме десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, відповідно до частини третьої статті 27 Закону № 1058.

Так, відповідно до частини третьої статті 27 Закону № 1058 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Вказана норма є чинною, неконституційною у встановленому порядку не визнана, а тому, з огляду на приписи статті 19 Конституції України, правомірно застосована відповідачем до пенсійної виплати позивачки, яка з урахуванням доплат, а також індексації за 2023, 2024 та 2025 роки перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

У аспекті викладеного суд також наголошує, що навіть якби індексація пенсії позивачки за 2023, 2024 та 2025 роки була обчислена відповідачем без застосування обмежень, встановлених абзацом другим пункту 10 Постанови № 168, абзацом другим пункту 3 Постанови № 185 та абзацом другим пункту 3 Постанови № 209, то це ніяк не виплинуло б на розмір її пенсійної виплати, адже така, з огляду на приписи частини третьої статті 27 Закону № 1058 (з урахуванням також і індексації), перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а тому правомірно обмежена пенсійним органом на виконання положень цієї норми закону.

Що ж стосується питання застосування до виплачуваної позивачці пенсії (її частини, що перевищує десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність) коефіцієнтів, визначених Постановою № 1, суд ураховує таке.

03 січня 2025 року Кабінет Міністрів України видав Постанову № 1, абзацами першим - шостим пункту 1 якої установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

Стверджуючи про необхідність застосування відповідачем до частини пенсійної виплати, що перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнтів пониження, визначених абзацами другим - шостим пункту 1 Постанови № 1, позивачка, як на правову підставу, покликається на абзац сьомий пункту 1 цієї постанови, який передбачає, що для осіб, пенсії яким призначено (перераховано) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, та які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Однак, суд зазначає, що положення Постанови № 1 застосовуються виключно до пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до спеціальних нормативно-правових актів, перелічених в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, які передбачають інший порядок обчислення пенсій, відмінний від порядку обчислення пенсії, встановленого Законом № 1058.

Водночас положення абзацу сьомого пункту 1 Постанови № 1, на який покликається позивачка, конкретизують порядок застосування коефіцієнтів пониження для пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до спеціальних нормативно-правових актів, перелічених в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, в тій частині, що обчислюється відповідно до Закону № 1058.

У цій справі суд встановив, що пенсія позивачки не призначена (перерахована) відповідно до спеціальних нормативно-правових актів, перелічених в абзаці першому пункту 1 Постанови № 1, а її розмір обчислений лише відповідно до Закону № 1058, що виключає можливість застосування до такої правової ситуації приписів абзацу сьомого пункту 1 Постанови № 1.

Крім того, суд звертає увагу позивачки на те, що передбачені Постановою № 1 коефіцієнти пониження застосовуються до тієї частини пенсійної виплати, що перевищує десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Однак пенсійна виплати позивачки, зважаючи на імперативні приписи частини третьої статті 27 Закону № 1058, обмежена десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, тобто у розглядуваній ситуації відсутня частина пенсійної виплати, до якої на підставі Постанови № 1 можуть бути застосовані відповідні коефіцієнти пониження.

З огляду на викладене у сукупності, а також ураховуючи приписи частини третьої статті 27 Закону № 1058, суд констатує, що розмір пенсійної виплати позивачки обчислений відповідачем правильно, а підстави для її перерахунку відповідно до наведених позивачкою доводів та встановлених обставин справи відсутні.

Щодо покликань позивачки на те, що, ухвалюючи спірне рішення, відповідач не дотримав приписів Закону України «Про адміністративну процедуру» в частині врахування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, та обґрунтованості прийнятого адміністративного акта, то суд зазначає, що такі покликання є безпідставними, оскільки оскаржуване рішення відповідача містить усі необхідні відомості, що стосуються обрахунку пенсійної виплати позивачки у розрізі як найменувань застосованих показників, так і їх розмірів, що дозволяє належно встановити зміст цього адміністративного акта, тож не може свідчити про його необґрунтованість. Водночас під час розгляду справи по суті суд встановив, що під час вирішення питання стосовно перерахунку пенсійної виплати позивачки, за результатами якого ухвалено спірне рішення, відповідач врахував всі обставини (як фактичні, так і юридичні), які мали значення для прийняття спірного адміністративного акта, тож приписи Закону України «Про адміністративну процедуру» в обсязі доводів позивачки відповідачем не порушені.

Беручи до уваги викладене, суд висновує, що оскаржуване рішення відповідача відповідає критеріям, установленим частиною другою статті 2 КАС України, є правомірним, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування, а відтак й задоволення позовної вимоги в цій частині, відсутні. Як наслідок, відсутні й підстави для задоволення похідної позовної вимоги зобов`язального характеру щодо зобов`язання відповідача провести перерахунок призначеної та виплачуваної пенсії позивачці без застосування обмеження, встановленого абзацом другим пункту 10 Постанови № 168, абзацом другим пункту 3 Постанови № 185 та абзацом другим пункту 3 Постанови № 209, та із застосуванням до виплачуваної пенсії (її частини, що перевищує десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність) коефіцієнтів, визначених Постановою № 1.

У процесі розгляду цієї справи суд не встановив інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а решта доводів позивачки висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

За приписами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 17 липня 2026 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна