Ухвала суду № 138334217, 20.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

20 липня 2026 рокусправа № 380/13732/26

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кравців О.Р. одержав позовну заяву ОСОБА_1 до Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, про визнання протиправною бездіяльністю, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі відповідач ), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо розгляду заяв про призначення виплати по догляду;

- зобов?язати Залізничний відділ соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради розглянути заяви ОСОБА_1 щодо надання допомоги по догляду за її сином ОСОБА_2 , відповідно до процедури, встановленої Законом України «Про адміністративну процедуру», та прийняти за результатом їх розгляду відповідне рішення за період 01.06.2019 по 10.10.2025.

Ухвалою суду від 06.07.2026 позовну заяву залишено без руху. Суддя вказав про необхідність надання доказів сплати судового збору та клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

На виконання вимог ухвали суду позивача подала заяву про усунення недоліків, в якій вказала, що постійно зайнята доглядом за сином інвалідом І А групи, що підтверджується актом. Також вказав, що у зв`язку із війною, обстрілами, сиренами і психічним «стривоженням» та страхом сина знаходиться в селі Лоні Перемишлянського району Львівської області з квітня 2025 року по червень 2026 року, що засвідчується свідками-сусідами.

При розгляді заяви суддя керується таким.

Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 6 статті 161 КАС України в разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2024 у справі №240/27663/23 зазначив, що поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Із змісту позовних вимог з`ясовано, що предметом спору є незгода позивача із відмовами відповідача у призначенні грошової допомоги по догляду за особою з інвалідністю І А групи внаслідок психічного захворювання.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

День, коли особа дізналася про порушення свого права це встановлений з доказів день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому, «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду передбаченого статтею 122 КАС України для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

При цьому, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом певного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Суддя зауважує, що у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Як вказує позивача, вона протягом червня 2019 року по жовтень 2015 року неодноразово зверталася із заявами та відповідним пакетом документів, однак отримувала відмови.

Так, із долучених до позовної заяви доказів суддя встановив, що останній лист про відмову у призначенні грошової допомоги датований 17.10.2025 №260306-вих.

Отже, про порушене право позивач дізналася вкотре із змісту листа відповідача від 17.10.2025.

Проте до суду позивач звернулася тільки 26.06.2026, з суттєвим пропуском шестимісячного строку, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України.

Частинами 1 та 2 статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Слід зауважити, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами і труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Крім цього, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судом пропущеного строку.

У заяві про усунення недоліків позивач знову вказала на зайнятість постійним доглядом за сином з інвалідністю І А групи та про перебування в селі Лоні Перемишлянського району Львівської області з квітня 2025 року по червень 2026 року, у зв`язку із війною, обстрілами, сиренами і психічним «стривоженням» та страхом сина.

Суддя знову зауважує, що вік, стан здоров`я, обмеження, пов`язані з внутрішнім переміщенням тощо створюють об`єктивні труднощі для життєдіяльності людини, реалізації нею своїх прав, а їх наявність за певних умов може свідчити про поважність причин не здійснення тих чи інших дій, в тому числі пропуску строку звернення до суду.

Водночас пропуск строку не може бути безмежним чи тривати невиправдано довго. При цьому, вчинення протягом цього часу одних процесуальних дій і не вчинення інших ставить під сумнів наявність таких труднощів та об`єктивну неспроможність реалізації особою тих чи інших прав і виключає можливість врахування таких обставин як поважних під час вирішення питання дотримання строку звернення до суду.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.02.2021 у справі №0440/7046/18.

Так, сам лише факт того, що позивач зайнята доглядом за сином, без надання належних та допустимих доказів існування об`єктивних і непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду, не може бути поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Не може бути поважною причиною поновлення строку звернення до суду і сам лише факт проживання у селі.

При цьому, слід врахувати, що позивач вказує, що проживає у селі з квітня 2025 року. Однак відповідно до акту, який складений сусідами, позивач із сином проживала у селі Лоні, Перемишлянського району Львівської області з 17.10.2025 по 25.06.2026.

Водночас остання відповідь на заяву позивача датована також 17.10.2025 та надсилалася позивача за зареєстрованим місцем проживання АДРЕСА_1 . Додатково листом від 22.10.2025 позивача повідомлено про надання відповіді від 17.10.2025. Лист від 22.10.2025 також адресований позивачу за адресою АДРЕСА_2 .

Крім цього, слід зазначити, що Верховний Суд у постановах, зокрема, від 26.09.2022 у справі №560/403/22, від 16.02.2023 у справі №640/7964/21, від 28.02.2023 у справа №400/6312/21 та від 20.04.2023 у справі №560/12377/21 вказав, що сам лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на права та обов`язки позивача.

Позивач зареєстрований у місті Львові, де не проводяться активні бойові дії. Покликання позивача на обставини щодо обстрілів, сирен і психічного «стривоження» та страху сина, як причини пропуску строку звернення до суду, без посилання на конкретні обставини, які є об`єктивно непереборними та такими, що перешкоджали зверненню до суду, не можуть бути визнані поважними.

Окрім цього, слід звернути увагу, що Львівський окружний адміністративний суд не припиняв роботи у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, працював у штатному режимі, забезпечував усім особам, у тому числі й позивачу в цій справі, можливість реалізації права на судовий захист. Відповідно інформація оприлюднена на офіційній веб-сторінці Львівського окружного адміністративного суду в мережі «Інтернет» у розділі «Новини».

При цьому, позивач мала можливість реалізувати своє право на подання позовної заяви до суду шляхом надсилання документів засобами поштового зв`язку та через особистий кабінет у системі «Електронний суд» або будь-якими іншими дистанційними засобами зв`язку.

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією з підстав для поновлення строку може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Реалізувати своє право на захист у порядку адміністративного судочинства потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні та об`єктивні причини.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Вирішуючи питання про поновлення строку, у межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із такого:

1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, а отже, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;

2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин;

3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;

4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;

5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Отже, враховуючи викладене, суддя висновує, що позивач не виклала жодних поважних причини пропуску строку звернення до суду ще з жовтня 2025 року та не долучила докази поважності причин його пропуску.

Встановлення процесуальних строків законом та перевірка їх дотримання сторонами судом передбачено з метою дисциплінування учасників судового процесу, належного та своєчасного користування ними своїми процесуальними правами та обов`язками.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №804/6158/17.

Враховуючи викладене суддя дійшов висновку, що позивач у встановлений в ухвалі суду від 06.07.2026 строк не усунула в повному обсязі недоліки позовної заяви. Викладених позивачем аргументів недостатньо для відкриття провадження у справі чи визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно з частиною 5 статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Оскільки позивач не усунула недоліки позовної заяви, відповідно до ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, таку слід повернути позивачу.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі повернення заяви або скарги.

З доказів, долучених до позовної зави, суддя встановив, що на виконання вимог ухвали суду позивач за подання даного позову сплатила судовий збір у сумі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією №168390869 від 16.07.2026.

Оскільки суддя дійшов висновку про повернення позовної заяви, сплачений судовий збір за подання цього позову, слід повернути позивачу.

Керуючись статтями 122, 123, 169, 241-243, 248, 294 КАС України, суддя

у х в а л и в :

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, про визнання протиправною бездіяльністю, зобов`язання вчинити дії повернути позивачу.

2. Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

3. Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.

4. Роз`яснити позивачу, що згідно з частиною 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала про повернення позовної заяви набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги у п`ятнадцятиденний строк з дати підписання ухвали до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кравців Олег Романович