Рішення № 138334035, 20.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року

справа №380/6240/26

провадження № П/380/6302/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в

ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ: 13814885), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №930050869554 від 19.01.2026 про відмову у перерахунку пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.01.2026 про перерахунок пенсії за віком та прийняти відповідне рішення з цього питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що 10.01.2026 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, у якій просила провести перерахунок її пенсії із зарахуванням до її страхового стажу періоду підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 01.02.2005 до 30.06.2010 у повному обсязі. Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19.01.2026 №930050869554 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії у зв`язку із відсутністю інформації про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Не погоджуючись із вказаним рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Ухвалою від 06.04.2026 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Відповідач 22.04.2026 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що обов`язковою умовою для врахування доходу, що був отриманий за час здійснення підприємницької діяльності особою при обчисленні пенсії та набутого за цей час страхового стажу є сплата за весь наведений період внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску, та/або подання відповідних звітів до відділу персоніфікованого обліку органів Пенсійного фонду України. Позивач 10.01.2026 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії шляхом зарахування до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності з 01.02.2005 - 30.06.2010 в повному обсязі. До заяви про перерахунок пенсії позивачем були надані копії квитанцій, які підтверджують сплату єдиного податку за лютий 2005 року, березень 2005 року, квітень 2005 року, оскільки відомості про сплату єдиного податку за ці місяці з невідомих причин відсутні в системі персоніфікованого обліку. За спірний період, зазначений в позові: з 01.02.2005 - 30.06.2010 в індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 відсутня інформація про сплату страхових внесків. Пенсійне забезпечення здійснюється згідно з чинним законодавством.

Представник позивача 22.04.2026 подала відповідь на відзив, у якій вказала, що періоди підприємницької діяльності на спрощеній системі з 01.07.2000 по 31.12.2017 зараховуються до страхового стажу незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Факт перебування позивача на спрощеній системі підтверджено Листом ГУ ДПС у м. Києві №42600/6/26-15-24-01-21-06 від 28.04.2025 з посиланням на свідоцтва про сплату єдиного податку. Таким чином, відповідач не мав правових підстав обмежувати стаж позивача пропорційним розрахунком.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5 до страхового стажу позивача були зараховані наступні періоди: у травні 2005 року 28 днів, у червні 2005 року 27 днів, у липні 2005 року 26 днів, у серпні 2005 року 26 днів, у вересні 2005 року 23 дні, у жовтні 2005 року - 24 дні, у листопаді 2005 року 23 дні, у грудні 2005 року 24 дні, у січні 2006 року 23 дні, у лютому 2006 року 21 день, у березні 2006 року 23 дні, у квітні 2006 року 22 дні, у травні 2006 року 23 дні, у червні 2006 року 22 дні, у липні 2006 року 21 день, у серпні 2006 року 21 день, у вересні 2006 року 21 день, у жовтні 2006 року 21 день, у листопаді 2006 року 21 день, у грудні 2006 року 20 днів, у січні 2007 року 19 років, у лютому 2007 року 17 днів, у березні 2007 року 19 днів, у квітні 2007 року 18 днів, у травні 2007 року 18 днів, у червні 2007 року 18 днів, у липні 2007 року 17 днів, у серпні 2007 року 17 днів, у вересні 2007 року 17 днів, у жовтні 2007 року 17 днів, у листопаді 2007 року 16 грудні, у грудні 2007 року 17 днів, у січні 2008 року 15 днів, у лютому 2008 року 14 днів, у березні 2008 року 15 днів, у квітні 2008 року 14 днів, у травні 2008 року 14 днів, у червні 2008 року 14 днів, у липні 2008 року 14 днів, у серпні 2008 року 14 днів, у вересні 2008 року 14 днів, у жовтні 2008 року 14 днів, у листопаді 2008 року 13 днів, у грудні 2008 року 12 днів, у січні 2009 року 12 днів, у лютому 2009 року 11 днів, у березні 2009 року 12 днів, у квітні 2009 року 12 днів, у травні 2009 року 31 день, у червні 2009 року 30 днів, у липні 2009 року 12 днів, у серпні 2009 року 12 днів, у вересні 2009 року 12 днів, у жовтні 2009 року 12 днів, у листопаді 2009 року 10 днів, у грудні 2009 року 10 днів, у січні 2010 року 9 днів, у лютому 2010 року 8 днів, у березні 2010 року 9 днів, у квітні 2010 року 8 днів, у травні 2010 року 8 день, у червні 2010 року 8 днів.

Як видно з листа Головного управління ДПС у м. Києві від 28.04.2025 №42600/6/26-15-24-01-21-06, відповідно до копій документів, які знаходяться в особовій справі платника ФОП ОСОБА_1 17.10.1994 по 31.03.2002 перебувала на загальній системі оподаткування. Застосовувала спрощену систему оподаткування, обліку та звітності:- з 01.04.2002 по 31.12.2002, (свідоцтво про сплату єдиного податку серія А № 102189);- з 01.01.2003 по 31.12.2003, (свідоцтво про сплату єдиного податку серія А № 633252);- з 01.01.2004 по 31.12.2004, (свідоцтво про сплату єдиного податку серія Б №245196);- з 01.01.2005 по 31.12.2005, (свідоцтво про сплату єдиного податку серія В № 320602); з 01.01.2006 по 31.12.2006, (свідоцтво про сплату єдиного податку серія Г № 424084).- з 01.01.2007 по 31.12.2007, (свідоцтво про сплату єдиного податку серія Г № 502980). з 01.01.2008 по 31.12.2008, (свідоцтво про сплату єдиного податку серія Е № 589168). з 01.01.2009 по 31.12.2009, (свідоцтво про сплату єдиного податку серія Є № 897112). з 01.01.2010 по 31.12.2010, (свідоцтво про сплату єдиного податку серія Є № 518289). з 01.01.2011 по 31.12.2011, (свідоцтво про сплату єдиного податку серія И № 020398).

10.01.2026 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, у якій просила провести перерахунок її пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 01.02.2005 по 30.04.2005 та з 01.05.2005 по 30.06.2010 в повному обсязі.

До заяви були долучені, зокрема, копії квитанцій від 18.02.2005 №233, від 16.03.2005 №133 та від 16.04.2005 №109 про сплату єдиного податку за лютий, березень і квітень 2005 року відповідно.

Вказана заява розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19.01.2026 №930050869554 відмовлено позивачу у перерахунку пенсії за віком. Рішення обґрунтоване тим, що періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування. Відповідно до п. 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску); За період з 01.02.2005 по 30.04.2005 в індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 відсутня інформація про сплату страхових внесків.

Не погоджуючись із вказаним рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано такі обставини справи та норми чинного законодавства.

Згідно з статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Визначене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі також - Закон №1058-IV), яким встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV установлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною другою статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах суб`єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.

Відповідно до статті 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Пунктом 2 статті 11 Закону №1058-IV передбачено, що загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною другою статті 15 Закону №1058-IV передбачено, що платниками страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування є застраховані особи, зазначені в пунктах 1-6, 10-13 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.

Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; податкових органів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством. Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до частин другої, п`ятої та шостої статті 21 Закону № 1058-IV на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.

Відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.

Органи, що здійснюють державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, зобов`язані надсилати один примірник реєстраційної картки територіальному органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності.

Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина третя статті 20 Закону № 1058-IV).

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди, зокрема, ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначає, що має право на перерахунок пенсії із зарахуванням до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування за період з 01.02.2005 до 30.06.2010. Позивач зазначає, що період з 01.02.2005 до 30.04.2005 не був зарахований до її страхового стажу взагалі, а з 01.05.2005 по 30.06.2010 лише пропорційно до розміру сплачених нею страхових внесків за вказаний період.

Суд приходить до висновку, що з огляду на предмет спірних правовідносин, зарахування спірного періоду здійснення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування до страхового стажу позивача можливий за умови сплати нею страхових внесків (єдиного внеску) за вказаний період, незалежно від сплаченого розміру.

Абзацами 2-3 пункту 4 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637) передбачено, що періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Верховний Суд у постановах від 26.10.2018 у справі № 643/20104/15-а та від 06.08.2024 у справі № 580/7175/21 зазначив, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Судом встановлено, що на підтвердження факту сплати страхових внесків за період з 01.02.2005 до 30.04.2005 позивач подала до органу ПФУ копії квитанцій від 18.02.2005 №233, від 16.03.2005 №133 та від 16.04.2005 №109 про сплату єдиного податку за лютий, березень і квітень 2005 року відповідно. Відповідач у рішенні про відмову у перерахунку пенсії від 19.01.2026 №930050869554 як про підставу для відмови у зарахуванні вказаного періоду до страхового стажу зазначив, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 відсутня інформація про сплату страхових внесків.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» (далі Указ № 727/98; був чинний на момент здійснення позивачем підприємницької діяльності та втратив чинність 01.01.2012) суб`єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для суб`єктів малого підприємництва фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

У разі коли фізична особа суб`єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім`ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов`язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов`язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім`ї.

Суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов`язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов`язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім`ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Відповідно до пунктів 2.1.1 та 2.1.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України (затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України від 03.06.1999 № 4-6 (далі також - Інструкція 4-6, втратила чинність 07.02.2011)), суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи й організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Фізичні особи суб`єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб`єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов`язаною з одержанням доходу.

Згідно з підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 розділу ІІІ Інструкції № 4-6 для платників збору, визначених у підпункті 2.1.3, та фізичних осіб суб`єктів підприємницької діяльності, визначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, встановлено ставки збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 32 відсотків від суми оподатковуваного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.

Пунктом 3.3 Розділу ІІІ Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.10.2001 № 16-6 (втрата чинності 07.02.2011), ставка збору на обов`язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених у підпункті 2.3, та фізичних осіб суб`єктів підприємницької діяльності, визначених у підпункті 2.1 пункту 2 цієї Інструкції, становить 32 відсотки.

Зважаючи на вказані вище положення Указу №727/98 та Інструкції №4-6 у фізичних осіб суб`єктів підприємницької діяльності був наявний обов`язок щодо сплати страхових внесків у відповідному розмірі, та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України. Водночас, як вбачається із норм цих же нормативних актів, при сплаті фізичною особою-підприємцем єдиного податку до бюджету у період чинності Указу №727/98, до його складу враховувався внесок до Пенсійного фонду України та на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Факт сплати єдиного податку позивачем у вказаний період підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями від 18.02.2005 №233, від 16.03.2005 №133 та від 16.04.2005 №109 про сплату єдиного податку за лютий, березень і квітень 2005 року відповідно, які також подавались позивачем разом із заявою про перерахунок пенсії, а також відомостями про сплату вказаного податку та наявність свідоцтва про сплату єдиного податку за даними Головного управління ДПС у м. Києві. За таких умов суд приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для відмови позивачеві у зарахуванні вказаного періоду здійснення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 01.02.2005 до 30.04.2005. При цьому з урахуванням норм пункту 3-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV вказаний період підлягає зарахуванню у повному обсязі, незалежно від розміру нарахованих страхових внесків.

Що стосується спірних правовідносин в частині зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 01.05.2005 по 30.06.2010, судом встановлено, що вказаний період був зарахований до страхового стажу позивача не у повному обсязі, а пропоційно сплаченим страховим внескам, а саме: у травні 2005 року 28 днів, у червні 2005 року 27 днів, у липні 2005 року 26 днів, у серпні 2005 року 26 днів, у вересні 2005 року 23 дні, у жовтні 2005 року - 24 дні, у листопаді 2005 року 23 дні, у грудні 2005 року 24 дні, у січні 2006 року 23 дні, у лютому 2006 року 21 день, у березні 2006 року 23 дні, у квітні 2006 року 22 дні, у травні 2006 року 23 дні, у червні 2006 року 22 дні, у липні 2006 року 21 день, у серпні 2006 року 21 день, у вересні 2006 року 21 день, у жовтні 2006 року 21 день, у листопаді 2006 року 21 день, у грудні 2006 року 20 днів, у січні 2007 року 19 років, у лютому 2007 року 17 днів, у березні 2007 року 19 днів, у квітні 2007 року 18 днів, у травні 2007 року 18 днів, у червні 2007 року 18 днів, у липні 2007 року 17 днів, у серпні 2007 року 17 днів, у вересні 2007 року 17 днів, у жовтні 2007 року 17 днів, у листопаді 2007 року 16 грудні, у грудні 2007 року 17 днів, у січні 2008 року 15 днів, у лютому 2008 року 14 днів, у березні 2008 року 15 днів, у квітні 2008 року 14 днів, у травні 2008 року 14 днів, у червні 2008 року 14 днів, у липні 2008 року 14 днів, у серпні 2008 року 14 днів, у вересні 2008 року 14 днів, у жовтні 2008 року 14 днів, у листопаді 2008 року 13 днів, у грудні 2008 року 12 днів, у січні 2009 року 12 днів, у лютому 2009 року 11 днів, у березні 2009 року 12 днів, у квітні 2009 року 12 днів, у травні 2009 року 31 день, у червні 2009 року 30 днів, у липні 2009 року 12 днів, у серпні 2009 року 12 днів, у вересні 2009 року 12 днів, у жовтні 2009 року 12 днів, у листопаді 2009 року 10 днів, у грудні 2009 року 10 днів, у січні 2010 року 9 днів, у лютому 2010 року 8 днів, у березні 2010 року 9 днів, у квітні 2010 року 8 днів, у травні 2010 року 8 день, у червні 2010 року 8 днів.

Разом з цим, як вже зазначалось судом, згідно з пунктом 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди, зокрема, ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Таким чином, враховуючи вказані норми Закону №1058-IV а також те, що факт сплати позивачем у вказаний період страхових внесків підтверджується даними з матеріалів справи та ніким не оспорюється, відповідний період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача в повному обсязі, а не пропорційно сплаченим страховим внескам.

Порядок надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до абзацу 1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.

Згідно з пунктом 4.1 Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Отже, відповідач наділений правом перевіряти надані особою документи для призначення пенсії та вірного її обчислення.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Після надходження даних про сплату страхових внесків за останній місяць роботи, що передує місяцю подання заяви про призначення пенсії, протягом місяця проводиться перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду з дати призначення пенсії. При цьому, якщо у разі проведення перерахунку пенсії її розмір зменшився, виплата пенсії в новому розмірі проводиться з місяця, наступного за місяцем проведення перерахунку.

Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами п. 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Суд вважає, що аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 зумовлює такі висновки:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає/перераховує пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення/перерахунок пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

У справі, яка розглядається, судом встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ у Львівській області, рішенням якого позивачу відмовлено в перерахунку пенсії за віком. Тож, дії зобов`язального характеру щодо повторного розгляду заяви про перерахунок пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про перерахунок позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 у справі №240/16372/23.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64).

Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" у теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, у якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі "Джорджевич проти Хорватії" (Djordjevic v Croatia), №41526/10, пункт 101; рішення у справі "Ван Остервійк проти Бельгії" (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, у якій опинився позивач після порушення.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.

Також слід звернути увагу на приписи статті 245 КАС України, згідно з якими перелік способів захисту порушених прав викладений у цій статті не є вичерпним. Суд може застосувати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Стаття 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням обставин справи, враховуючи заявлені позовні вимоги та з метою належного поновлення прав позивача суд вважає за необхідне задовольнити позов шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії за віком від 10.01.2026 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

На підставі статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1331,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19.01.2026 №930050869554 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ: 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про перерахунок пенсії за віком від 10.01.2026 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ: 13814885) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1331 (тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чаплик І.Д.