Рішення № 138333417, 01.07.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/8758/25

№ 2/183/2748/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участю секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про:

- стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №2559332 від 30 грудня 2020 року в загальному розмірі 61 519,25 грн, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

В С Т А Н О В И В:

у серпні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (надалі - позивач, Новий Кредитор) звернулось до суду з цим позовом, у якому, окрім основної позовної вимоги, просить також стягнути з ОСОБА_1 (надалі - відповідач, Позичальник) суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн та суми 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування вимог представник позивача зазначив, що 30 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (надалі - Товариство, Первісний Кредитор) та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір про споживчий кредит №2559332 (надалі - Договір, Кредитний договір), відповідно до умов якого відповідачеві надано грошові кошти (надалі - кредит) у розмірі 15 000,00 грн, на умовах, визначених кредитним договором, а Позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначений Договором. Згідно з п.7.1. кредитного договору цей Договір, що складається з Правил та індивідуальної частини (з додатками № 1 та № 2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього Договору. Строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовились, що повне виконання зобов`язань повинно відбутись не пізніше дати встановленої п.1.4 Договору. За п.2.2.2. кредитного договору нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору. Відповідно до п.2.2.3. проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачеві грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору, шляхом їх перерахування на картковий рахунок, вказаний відповідачем. Відповідач не виконав свої зобов`язання - не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 61 519,25 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 13 500,00 грн; заборгованість за процентами - 46 519,25 грн; заборгованість за комісією - 1 500,00 грн.

23 квітня 2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги № 67-МЛ. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2559332 від 30 грудня 2020 року.

Постановленою суддею ухвалою від 04 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.

Постановленою судом ухвалою від 03 листопада 2025 року витребувано докази у справу. 16 грудня 2025 року отримано відповідь володільця інформації про відсутність можливості ідентифікувати вказану особу /а.с.59/.

29 січня 2026 року відповідачем подано заяву про ознайомлення зі справою, задоволену судом. 04 лютого 2026 року представником відповідача подано заяву про ознайомлення зі справою.

04 лютого 2026 року судом, з урахуванням відповіді володільця інформації, ухвалою суду повторно витребувано докази. Докази отримані 03 березня 2026 року.

16 лютого 2026 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву. У відзиві представник просила поновити строк подання відзиву, обґрунтовуючи датою вступу представника у справу (03 лютого 2026 року) та ознайомлення зі справою (04 лютого 2026 року). Вказала, що ОСОБА_1 визнає факт укладення між нею та ТОВ «Мілоан» договору про споживчий кредит № 2559332 від 30 грудня 2020 року. Відповідно до умов договору 30 грудня 2020 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 15 000,00 грн, строком на 30 календарних днів - до 29 січня 2021 року включно. Кінцевим терміном повернення кредиту, сплати процентів та комісії було визначено 29 січня 2021 року. Загальна вартість кредиту, погоджена сторонами, становила 22 125,00 грн. Разом із тим, згідно з договором загальна сума платежу визначена у розмірі 22 125,00 грн, що включає: 15 000,00 грн - тіло кредиту, 5 625,00 грн - проценти за користування кредитом, 1 500,00 грн - комісію за надання кредиту.

Представник вказує, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається часткова сплата ОСОБА_1 кредиту, тому тіло кредиту складає 13 500,00 грн, а проценти за користування кредитом нараховувалися і після спливу строку кредитування, тобто - після 29 січня 2021 року. Відповідач вважає такі нарахування незаконними з огляду на те, що сторони чітко погодили строк кредитування - 30 календарних днів, у межах якого ОСОБА_1 зобов`язувалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Положення п.2.3.1.2 договору є суперечливими умовам п.п.1.3 та 1.4 договору, в яких прямо передбачено обов`язок повернути кредит, сплатити проценти та комісію саме до 29 січня 2021 року. Отже, право позивача нараховувати проценти за користування кредитом припинилося зі спливом строку кредитування - 29 січня 2021 року. Крім того, відповідно до п.4.2 договору у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитодавець має право нараховувати проценти, як відповідальність за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України. Однак позивачем заявлено до стягнення саме проценти за користування кредитом, нараховані відповідно до п.п.1.6 та 2.3.1.2 договору, а не проценти за прострочення грошового зобов`язання в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України. Таким чином, нарахування процентів за користування кредитом після 29 січня 2021 року не відповідає вимогам закону. З наданого розрахунку вбачається, що Первісним кредитором, ТОВ «Мілоан» та позивачем відсотки нараховані і поза межами строку Договору кредиту не в розмірі 3% річних, а в розмірі, встановленому п. 1.6. Кредитного договору (5,00% від фактичного залишку за кредитом за кожен день) та на 23 квітня 2021 року загальний розмір становить 46 519,25 грн. Вимоги про стягнення процентів за ст. 625 ЦК України у розмірі 3% річних позивачем не заявлено. При цьому, умовами договору встановлено термін повернення кредиту та процентів 29 січня 2021 року.

Наголошує, що наведені у п.2.3.1.2, 2.3.4 умови Кредитного договору щодо пролонгації без згоди позичальника є суперечливими, так як пунктами 1.3, 1.4 цього кредитного договору чітко визначено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитодавця кредит та проценти за користування кредитом 29 січня 2021 року, але не вказано іншої умови, що визначається після здійснення автоматичного продовження строку дії кредиту у порядку, передбаченому п.2.3.1.2 цього договору. Більш того, сторонами передбачена відповідальність за прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору у виді пені починаючи з дня наступного за останнім днем строку кредитування з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією). Заперечує проти стягнення комісії та правової допомоги, вказуючи, що позивачем не надано належних і допустимих доказів фактичного понесення таких витрат.

Загалом просить відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів за користування кредитом, нарахованих після 29 січня 2021 року, комісії за надання кредиту та витрат на професійну правничу допомогу. Водночас визнає позов частково - у частині заборгованості за тілом кредиту в розмірі 13 500,00 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 5 625,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Надав заяву, в якій просив проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

В судовому засіданні 25 червня 2026 року відповідач підтримала доводи відзиву, вказала на свій важкий матеріальний стан та просила розстрочити виконання рішення. 01 липня 2026 року подала заяву про розстрочення виконання рішення та про розгляд справи у свою відсутність, долучивши докази на підтвердження матеріального стану.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши доводи заяв по суті справи, перевіривши їх наданими доказами в їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом установлено, що 30 грудня 2020 року від імені ОСОБА_1 до ТОВ «Мілоан» за через вебсайт miloan.ua подано Анкету-заяву на кредит № 2559332, згідно з якою заявник просив надати кредит у розмірі 15 000,00 грн, на строк 30 днів, з комісією 1 500,00 грн, процентами за користування кредитом 5 625,00 грн, нараховані за ставкою 1,25% від фактичного залишку за кожен день користування /а.с.17/.

30 грудня 2020 року о 11:38 за номером телефону НОМЕР_1 ідентифіковано ОСОБА_1 , надіслано одноразовий ідентифікатор U52666, про що свідчить довідка ТОВ «Мілоан» № б/н /а.с.23 зворот/.

30 грудня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі Договір про споживчий кредит № 2559332 /а.с.18-21/, відповідно до умов якого:

1.1.Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит; 1.2. Сума (загальний розмір) кредиту становить 15 000,00 грн у валюті: Українські гривні; 1.3. Кредит надається строком на 30 днів з 30 грудня 2020 року (строк кредитування); 1.4. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 29 січня 2021 року; 1.5.1. Комісія за надання кредиту: 1 500,00 грн, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово; 1.5.2. Проценти за користування кредитом: 5 625,00 грн, які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; 1.6. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; 1.7. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,2.3 цього Договору.

За п.2.1-2.2 Договору: 2.1. Кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок; 2.2.1. Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.1.5.1-1.5.2 Договору, в терміни (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредитну, проценти за ставкою, визначеною п.1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3. Договору; 2.2.2. Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору; 2.2.3. Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною;

Згідно з п.2.3. Договору Пролонгація строку кредитування: 2.3.1. Продовження вказаного в п.1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином: 2.3.1.1. Пролонгація на пільгових умовах: Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на вебсайті Товариства miloan.ua (далі - Сайт Товариства) і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування наведені у таблиці, в тому числі продовження на 15 днів у випадку максимального розміру комісії, відсотку від поточного залишку кредиту 10,00… Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору; 2.3.1.2. Пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 3 (три) дні шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах; 2.3.2. Розділ 2.3 Договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальних обставин, щодо яких невідомо настане вона, чи ні, відповідно до ст. 212 ЦК України, які підлягають у: а) здійсненні платежу(ів) Позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно з п.2.3.1.1 Договору та розділу 6 Правил; б) продовженні користування кредитними коштами Позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п.1.3, п.2.3.1.1, п.2.3.1.2. Договору. Після настання визначених в підпунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин, умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п.1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений п.1.4, змінюються пропорційно строку пролонгації. Зазначені зміни разом з актуальною сумою заборгованості відображаються Кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що розміщується Кредитодавцем в особистому кабінеті Позичальника, який уповноважує Кредитодавця на таке оновлення (актуалізацію) та не потребують будь-якого іншого оформлення. У випадку розбіжностей між умовами кредитного договору та оновленим графіком платежів, застосовуються умови визначені графіком.

За п.2.4 Договору: 2.4.1. Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п.1.4. Договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування. Якщо після завершення строку кредитування визначеного згідно п.1.3 та п.2.3 цього Договору, заборгованість не буде погашена Позичальником; 2.4.2. У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання Позичальника за цим Договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь Кредитодавця встановлені умовами цього Договору, то така заборгованість повинна бути сплачена Позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений п. 1.4. Договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно п.1.3 та п.2.3 цього Договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим Позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, п.3.2.5 Договору.

Згідно з п.4.1 Договору у разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, Позичальник починаючи з дня наступного за останнім днем строку кредитування з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), за наявності вимоги Кредитедавця зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) нарахована за порушення зобов`язань Позичальником не може перевищувати 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного Позичальником за цим Договором, а у випадку, якщо загальний розмір кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума неустойки не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної Позичальником за цим договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом. Відповідно до п. 4.2 Договору у разі прострочення Позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 Договору. Обов`язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог Кредитодавця.

Також, за п.3.2.6 Кредитного договору Кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу чи делегувати (доручати здійснення) свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника. У випадку, якщо після відступлення прав вимоги за цим Договором Кредитодавець отримає від Позичальника платіж (кошти) для погашення існуючої заборгованості за цим Договором, такий платіж (кошти) відповідно до ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України Позичальнику не повертаються і зараховуються в рахунок виконання зобов`язань Позичальника за цим Договором.

30 грудня 2020 року в якості додатків до позову відповідачем погоджено Графік платежів до Кредитного договору /а.с.22/, Паспорт споживчого кредиту /а.с.22 зворот-23/.

30 грудня 2020 року ТОВ «Мілоан» виконало зобов`язання за Договором, надало відповідачеві грошові кошти у сумі 15 000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 36629735 /а.с.24/ та отриманою судом на ухвалу інформацією № 20.1.0.0.0/7-260213/30791-БТ від 17 лютого 2026 року /а.с.77-78/, згідно з якою на картку ОСОБА_1 30 грудня 2020 року перераховані грошові кошти у 15 000,00 грн.

Також суд ураховує, що відповідач у відзиві та у судовому засіданні визнала факт укладання Кредитного договору та отримання коштів. Підстав для неприйняття визнання відповідачем обставин, порушення прав третіх осіб таким визнанням суд не вбачає, а відтак приймає таке визнання.

У порушення положень Договору, відповідач, користуючись коштами наданими Первісним кредитором, не виконала зобов`язання своєчасно і в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість /а.с.24 зворот - 25/. З наданого ТОВ «Мілоан» розрахунку заборгованості вбачається: надання кредиту у сумі 15 000,00 грн 30 грудня 2020 року; нарахування комісії 30 грудня 2020 року у 1 500,00 грн; нарахування процентів по 187,50 грн щоденно у період з 31 грудня 2020 року по 29 січня 2021 року (30 днів); сплату 1 500,00 грн комісії за пролонгацію 29 січня 2021 року; сплату 29 січня 2021 року тіла кредиту у 1 500,00 грн; нарахування комісії за пролонгацію 29 січня 2021 року у 1 500,00 грн; сплату процентів по кредиту у 2 137,00 грн 29 січня 2021 року; нарахування процентів згідно з п. 1.5.2 договору щоденно по 168,75 грн у період з 30 січня 2021 року по 13 лютого 2021 року (15 днів); нарахування процентів згідно з п.1.6 договору у період з 14 лютого 2021 року по 14 квітня 2021 року (60 днів) по 675,00 грн щоденно.

23 квітня 2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення права вимоги № 67-МЛ, згідно з яким ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан» /а.с.26-30/. 23 квітня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Акт приймання-передачі реєстру Боржників /а.с.31/. 23 квітня 2021 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» платіжною інструкцією 29865 оплачено відступлення права вимоги /а.с.31 зворот/. Згідно з витягом з Реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги № 67-МЛ за № 3871 відступлено право вимоги за кредитним договором № 2559332 від 30 грудня 2020 року на загальну суму заборгованості 61 519,25 грн за 68 днів прострочення, з яких: 13 500,00 грн сума виданого кредиту; 1 500,00 грн залишок комісії; 46 519,25 грн залишок по відсотках /а.с.30 зворот/.

15 серпня 2025 року за вих. № 24_20672829 позивачем відповідачеві направлено досудову вимогу про погашення заборгованості у 61 519,25 грн /а.с.32/.

Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з положеннями частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом установлено, що Договір укладено сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями, а саме прийняття Позичальником пропозиції Кредитора про укладення кредитного договору (оферти), підписанням його шляхом накладення одноразового ідентифікатора. Договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 зазначає, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на зазначене, суд висновує, що Договір підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тим самим він акцептував пропозицію позивача та уклав Договір шляхом введення одноразового ідентифікатора на сайті Кредитодавця.

Отже, між відповідачем та Кредитодавцем укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв`язку; Договір підписаний його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора, який став законною підставою на вчинення передбачених цими документами дій. Між сторонами здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків.

Також, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні можу бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи встановленні судом обставини, перевіривши розрахунок заборгованості умовам Договору та вимогам арифметичної вірності, суд висновує, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів доведено факт невиконання відповідачем прийнятих на себе, відповідно до положень умов указаного Договору, зобов`язань перед ТОВ «Мілоан» та позивачем, як правонаступником Кредитора у зобов`язанні, внаслідок чого наявні підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту.

Перевіряючи розмір процентів за Договором, нарахованих Первісним кредитором умовам самого Договору, що фактично, з урахуванням заяв по суті справи, є спірним питанням у даному випадку, суд ураховує таке.

Так, суд звертає увагу на узгоджений сторонами договору строк кредиту - 30 днів. Відтак, строк повернення кредиту та відсотків за ним, установлений договором - 29 січня 2021 року (п.1.4. Договору).

У постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1451цс16 зазначено, що відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

У справі, що розглядається умовами Кредитного договору чітко встановлений строк кредитування (повернення кредиту, комісії та процентів) - 29 січня 2021 року. Також, передбачено можливість пролонгації за власною волею позичальника при сплаті комісії та певної частки заборгованості, наступної зміни умов Кредитного договору в частині строку кредитування та продовження його дії пропорційно строку пролонгації за настання відкладальної обставини - продовження Позичальником користування кредитними коштами після спливу строку користування. Включено можливість продовження дії договору на строк 60 днів за умови вчинення Позичальником дій з користування кредитними коштами до 60 днів, або продовження користування ним кредитними коштами. Крім того, передбачено, що строк дії договору - до повного виконання зобов`язань.

Так, з наданого розрахунку, проти якого відповідач не заперечує, вбачається нарахування за 30 днів користування кредитом процентів на загальну суму 5 625,00 грн (15 000 * 1,25 / 100 * 30), сплата відповідачем 29 січня 2021 року комісії у 1 500,00 грн (10% від кредиту) та сплата 1 500,00 тіла кредиту.

Відтак, в порядку п.2.3.1.1 відбулося продовження строку користування кредитом з волі позичальника на 15 днів, під час якого, за п.2.3.1.1 Договору нарахування процентів здійснюється за п.1.5.2 Договору. Відтак, проценти у період з 30 січня 2021 року по 13 лютого 2021 року у сумі 2 531,25 грн (13 500 * 1,25 / 100 * 15) нараховані правомірно.

Також в подальшому, з урахуванням положень пп. б п.2.3.2 та п.2.3.1.2 Договору через неповернення кредиту та процентів збільшено строк кредитування до 60 днів, під час яких проценти нараховувалися за п. 1.6 Договору. Відтак, проценти у період з 14 лютого 2021 року по 14 квітня 2021 року у сумі 40 500,00 грн (13 500 * 5,00 / 100 * 60) нараховані правомірно.

Посилання представника відповідача на ч. 1, 2, п. 9 ч. 3, ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечність положень договору суд відхиляє з огляду на те, що положеннями договору чітко встановлено можливість свідомого продовження договору на певний період, продовження строку дії договору у випадку відкладальної обставини, преклюзивний строк нарахування процентів у випадку настання такої. За таких обставин відсутні підстави для висновку про включення Первісним кредитором несправедливих умов та нарахування процентів, встановлених Договором понад строк його дії. Посилання представника відповідача на висновки з питань застосування норм права, наведені у відзиві суд відхиляє, як не релевантні для цих правовідносин через особливості кредитного договору, укладеного сторонами.

Водночас, з огляду на надані суду матеріали, суд висновує, що не є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідача комісії, виходячи з такого.

Так, положенням п.1.5.1. вищевказаного Договору передбачена сплата комісії за надання кредиту - 1 500,00 грн.

Однак, у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

У цій справі комісійна винагорода за надання кредиту відповідає загальним зобов`язанням кредитної установи та звичайній її діяльності, є обставиною укладення кредитного договору, оскільки без надання кредиту договір не вважався б укладеним з огляду на ст. 1046 ЦК України, з позовної заяви та наданих до неї документів не вбачається інших сум, включених до складу комісії, ніж за надання кредиту. Відтак положення про комісію є нікчемним.

Таким чином суд приймає до уваги доводи відповідача про неправомірність комісії та відхиляє аргументи позивача в цій частині. Також, з наданого розрахунку заборгованості вбачається нарахування відповідачеві комісій у 1 500,00 грн 30 грудня 2020 року та 1 500,00 грн 29 січня 2021 року, зарахування 1 500,00 грн, сплачених відповідачем у склад комісії, визнаної неправомірною.

Аналізуючи вищевикладене, враховуючи встановлені судом обставини, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, які свідчать про наявність у відповідача боргу перед позивачем на час розгляду справи, суд висновує, що позов підлягає задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором у розмірі 60 656,25 грн, з яких 13 500,00 грн тіла кредиту та 45 019,25 грн (5 625 + 2 531,25 + 40 500 - 1 500 - 2 137). У решті позову належить відмовити.

Аргументи відповідача про наявність підстав для зменшення відсотків через їх розмір, що значно перевищує заборгованість з основного зобов`язання, суд відхиляє з огляду на те, що саме відповідач, підписуючи Договір, була обізнаною з умовами Договору про строк користування кредитом, мала можливість ознайомитися з відповідним розміром відсотків двічі за текстом Договору та у додатках до нього. Відтак, суд висновує, що підписуючи Договір відповідач свідомо та добровільно, без примусу підписала договір, погодилася на вказаний у Договорі розмір відсотків, відтак - взяла на себе зобов`язання зі сплати відсотків у розмірі, вказаному в Договорі. Також суд ураховує, що станом на момент укладення спірного Договору та на момент розгляду справи нормами законодавства України не передбачено можливості зменшення судом розміру відсотків, установлених кредитним договором через майновий стан або понад свободу волі сторін.

Крім того, у позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються, у тому числі, з витрат на правову допомогу, у розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги статті 137 ЦПК України, котрими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

До позовної заяви позивачем, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу надано Договір, акт надання послуг, ордер, що підтверджують надання такої. При цьому саму лише неоплату витрат на правову допомогу (як аргумент відповідача про не підтвердження факту надання допомоги), з огляду на положення Договору про правову допомогу, Акту наданих послуг про оплату протягом року, суд не вважає підставою для висновку про ненадання допомоги.

Водночас, суд вважає, що суму витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу завищено, оскільки вид правової допомоги та невелика складність справи не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи та значних витрат часу на виконання даних робіт адвокатом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до правової позиції викладеної у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зважаючи на вищевикладене, приймаючи до уваги заперечення відповідача, суд вважає заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн неспівмірними зі складністю справи, оскільки позов стосується стягнення заборгованості за кредитним договором, не потребує вивчення великої кількості судової практики, справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, представник позивача в судові засідання не з`явився, відповідач позов визнала частково, внаслідок чого суд висновує, що витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню з відповідача у розмірі 2 000,00 грн.

При цьому, суд ураховує, що позов задоволено на 95,12% від заявлених вимог (58 519,25 грн від 61 519,25 грн). Відтак, пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 1 902,40 грн витрат на правову допомогу.

Інші доводи та аргументи сторін, викладені у заявах по суті справи та з процесуальних питань, як самі по собі, так і в їх сукупності не є підставою для задоволення позовних вимог чи відмові у них, а тому - не приймаються судом до уваги та не аналізуються при ухваленні рішення.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд виснував про задоволення позовних вимог на 95,12%, судовий збір сплачено в розмірі 2 422,40 грн, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 304,19 грн. У решті судовий збір покладається на позивача.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суд висновує таке.

Згідно з ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право сторони звернутися з заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з частиною першою якої, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для застосування ст. 435 ЦПК України є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідач, в обґрунтування клопотання про розстрочення виконання рішення суду зазначає про скрутний матеріальний стан та самостійне виховання дитини. До клопотання відповідач надає належним чином засвідчені копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 /а.с.88/, довідку про неотримання аліментів № 96633/16 від 23 червня 2026 року /а.с.87/. Також відповідачем надано відомості Пенсійного фонду України, з яких вбачається нарахування доходу за 2025 рік у 139 958,71 грн (по 11 663,53 грн у місяць) та дохід за 01-03 місяць 2026 року у 27 723,70 грн (9 241,23 грн у місяць). Отже, з наданої суду довідки про доходи відповідача вбачається, що розмір щомісячного доходу не дозволяє відповідачеві одразу сплатити заборгованість за вищевказаним договором у загальному розмірі 58 519,25 грн.

Таким чином, ураховуючи положення процесуального законодавства, часткове визнання відповідачем суми заборгованості, матеріальне становище відповідача, відомості про розмір доходу, суд висновує про наявність підстав для розстрочення відповідачеві виконання цього рішення, строком на одинадцять місяців щомісячними платежами у розмірі по 4 880,00 грн та в останній місяць сплати 4 839,25 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 2559332 від 30 грудня 2020 року, яка утворилась станом на 12 серпня 2025 року року, у розмірі 58 519 (п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот дев`ятнадцять) гривень 25 копійок, з якої: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 13 500,00 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 45 019,25 грн.

У решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати у загальному розмірі

4 206 (чотири тисячі двісті шість) гривень 59 копійок, з яких: 2 304,19 грн витрат по сплаті судового збору та 1 902,40 грн витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги.

Розстрочити ОСОБА_1 виконання цього рішення в частині стягнення заборгованості за Договором про споживчий кредит № 2559332 від 30 грудня 2020 року, строком на 12 (дванадцять) місяців, шляхом сплати щомісячних платежів протягом перших одинадцяти місяців у розмірі по 4 880 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят) гривень 00 копійок, та у дванадцятий місяць - 4 839 (чотири тисячі вісімсот тридцять дев`ять) гривень 25 копійок, сплачуючи вказані платежі не пізніше останнього дня кожного місяця на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код в ЄДРПОУ 35234236).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду складене та підписане 17 липня 2026 року у порядку черговості після відновлення електропостачання в приміщення суду.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код в ЄДРПОУ 35234236; IBAN: НОМЕР_3 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614; юридична адреса: Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Д. О. Парфьонов