Рішення № 138333309, 15.07.2026, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1840/26

Провадження № 2/177/1537/26

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

15 липня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «Факторинг партнерс» Сердійчук Я.Я. через систему «Електронний суд» звернулася 29.05.2026 до суду з указаною позовною заявою та просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг партнерс» заборгованість за договором від 23.04.2025 № 2251613 у розмірі 13920,00 грн, а також судові витрати в справі зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн та на правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.

В обґрунтування пред`явлених вимог указав, що 23.04.2025 між товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі кредит» (далі по тексту ТОВ «Селфі кредит») та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікативної системи кредитодавця, укладено договір № 2251613, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 3000,00 грн строком на 360 днів, а позичальник зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Факторинг партнерс» 26.11.2025 укладено договір № 2251613, за яким ТОВ «Селфі кредит» відступив на користь ТОВ «Факторинг партнерс» право вимоги за договорами до позичальників, у тому числі за договором № 2251613. Відповідач не погашає заборгованість за договором, загальний розмір його заборгованості становить 13920,00 грн, із яких: 3000,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням, 6510,00 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 4410,00 грн заборгованість за нарахованими процентами з моменту відступлення права вимоги. Оскільки відповідач не здійснює платежів на погашення існуючої заборгованості, продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань, чим порушує законні права та інтереси ТОВ «Факторинг партнерс», позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідачем 29.06.2026 подано відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги визнав частково в межах суми за основним боргом 3000,00 грн. Посилаючись на норми ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначає, що як військовослужбовець, має пільгу у виді ненарахування процентів за користування кредитом, а тому у задоволенні вимоги про стягнення з нього заборгованості за відсотками просив відмовити. Також, ОСОБА_1 не погоджується із розміром заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу, який вважає завищеним, оскільки у представника позивача, із урахуванням кількості справ з аналогічним предметом спору, не було необхідності у витрачанні значної кількості часу, дослідження великого об`єму нормативно-правових актів, збору та аналізу значної кількості документів та судової практики з даної категорії справ.

Представником позивача ОСОБА_2 03.07.2026 подано заяву про зменшення позовних вимог, де вона просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 2251613 за основним зобов`язанням 3000,00 грн, за процентами 1170,00 грн, за штрафними санкціями, нарахованими з дати укладення кредитного договору по дату, що передувала встановленню пільги військовослужбовцям, у розмірі 1350,00 грн, а загалом 5520,00 грн. Щодо нарахування штрафу, представник позивача зазначає, що слід застосовувати Закону України «Про споживче кредитування», який прямо передбачає, що за договорами споживчого кредитування, укладеними після 23.01.2024 до споживача може бути застосовано відповідальність у виді неустойки та інших платежів у випадку прострочення ним виконання свого зобов`язання.

Також, представником позивача ОСОБА_2 03.07.2026 подано відповідь на відзив, у якому вона виклала свої доводи щодо заперечення відповідача проти заявлених вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, обсяг яких та їх вартість підтверджені належними доказами, а тому підлягають розподілу за результатами розгляду справи.

Правом участі у судовому засіданні сторони не скористалися.

Представником позивача подано заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач у відзиві на позов зазначив про розгляд справи за його відсутністю, додаткових пояснень щодо зменшення позовних вимог не надав.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний сторонами спосіб захисту, категорію та складність справи, належне повідомлення сторін, суд розглядає справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо, відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази в справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та відповідачем не оспорюється, що між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 23.04.2025 укладено договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 2251613, за умовами якого товариство надає споживачу кредит, а споживач зобов`язується повернути кошти кредиту та сплатити проценти за користування ним, та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до умов договору, сума кредиту складає 3000,00 грн, строк надання кредиту 365 днів, періодичність платежів кожні 26 днів. За користування кредитом нараховуються відсотки за стандартною ставкою 1% у день. Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою за весь строк кредитування 13920,00 грн. У випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф у розмірі 450,00 грн на 3-й день такого невиконання та/або неналежного виконання та у розмірі 90,00 грн, починаючи з 4-го дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Факт укладення в електронному вигляді договору від 23.04.2025 № 2251613 підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем, а тому, на підставі ч. 1 ст. 82 ЦПК України, дана обставина доказуванню не підлягає.

Отже, між сторонами договору досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «Селфі кредит» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача виникло зобов`язання з їх повернення та сплати відсотків за користування кредитом.

Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав, а відповідач отримав кредитні гроші в розмірі 3000,00 грн на вказану ним у договорі платіжну карту НОМЕР_1 , що підтверджується листом від 27.11.2025 ТОВ «Пейтек», який надавав послуги ТОВ «Селфі кредит» з переказу коштів без відкриття рахунків за договором від 01.04.2024 № 01042024-2, та відповідачем не оспорюється.

Із розрахунку заборгованості слідує, що після надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 3000,00 грн, первісним кредитором щоденно нараховувалися відсотки за стандартною відсотковою ставкою 1%, що становить 30,00 грн.

Користуючись кредитними коштами, ОСОБА_1 платежів на повернення кредиту та сплату відсотків не вносив, а тому з 22.05.2025 по 23.07.2025 йому нараховувалася неустойка у виді штрафу.

Оскільки у повному обсязі та своєчасно ОСОБА_1 заборгованість за договором не погашав, станом на 26.11.2025 у нього утворилася заборгованість за основним боргом у розмірі 3000,00 грн, за відсотками в розмірі 6510,00 грн, за штрафами в розмірі 6000,00 грн, а загалом 15510,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Таким чином договір факторингу є одним з різновидів правочинів з відступлення права вимоги.

Як визначено пп. 3) п. 4.1 договору № 2251613, товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обов`язковим повідомленням споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення.

Між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Факторинг партнерс» 26.11.2025 укладено договір факторингу № 26-11/25, за яким ТОВ «Селфі кредит» відступає (передає) фактору ТОВ «Факторинг партнерс» права вимоги за плату. ТОВ «Факторинг партнерс» набуває права на всі суми, які він одержить від боржників, вказаних у реєстрі.

Відповідно до акта приймання-передачі реєстру боржників від 26.11.2025 та реєстру боржників, що є додатком № 1 до договору факторингу від 26.11.2025 № 26-11/25, право вимоги за договором від 23.04.2025 № 2251613, укладеним із ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Факторинг партнерс».

На момент відступлення прав вимоги загальна сума заборгованості за даним договором складає 15510,00 грн, із яких: заборгованість за основним зобов`язанням 3000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами 6510,00 грн, штраф 6000,00 грн.

Оскільки строк дії договору № 2251613 не скінчився, ТОВ «Факторинг партнерс» після отримання прав вимоги продовжило нарахування відповідачу відсотки за узгодженою стандартною відсотковою ставкою 1%.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, станом на 14.05.2026 заборгованість за договором становила у загальному розмірі 19920,00 грн, із яких 3000,00 грн заборгованість за основним боргом, 10920,00 грн заборгованість за відсотками, 6000,00 грн заборгованість за штрафом.

Між сторонами виник спір щодо наявності правових підстав для стягнення заборгованості в судовому порядку. Вирішуючи спір в межах заявлених вимог з дотриманням принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд виходить з наступного.

Так, у відзиві відповідач зазначає про незгоду з нарахованими сумами заборгованості, посилаючись на своє право списання штрафних санкцій, пені та відсотків за кредитом, відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції, яка діяла на дату укладення договору та нарахування відсотків, передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду у розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.08.2020 у справі № 813/402/17 дійшла висновку, що навіть за невведення в країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

На підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 № 303/2014, із 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який неодноразово продовжувався і діє дотепер. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.

У постанові Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені п. 15 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, у якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

При цьому, п. 15 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у постановах від 26.12.2018 у справі № 522/12270/15, від 14.05.2021 у справі № 502/1438/18, від 24.02.2022 у справі № 591/4698/20, від 12.05.2022 у справі № 336/512/18, від 18.01.2023 у справі № 642/548/21.

Застосування приписів ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу. Положення п. 15 ч. 3 ст. 14 вказаного Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності, у тому числі банками.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_2 із 02.06.2025 дотепер, що підтверджується довідкою від 07.06.2025 №3046, наданою т.в.о. начальника штабу заступника командира в/ч НОМЕР_2 .

Таким чином, у даній справі спірний період нарахування відсотків за користування кредитом та неустойки становить із 23.04.2025 (дата укладення кредитного договору) по 02.06.2025 (дата зарахування відповідача на військову службу).

Із урахуванням обставин, повідомлених відповідачем, ТОВ «Факторинг партнерс» здійснив перерахунок нарахованих ОСОБА_1 відсотків та неустойки за кредитним договором, що відображено в розрахунку, наданому до заяви про зменшення позовних вимог, де у період із 23.04.2025 по 01.06.2025 нараховані відсотки за стандартною відсотковою ставкою 1% у день, що у грошовому виразі складає 30,0 грн, а загалом 1170,00 грн, та з 22.05.2025 по 01.06.2025 штрафні санкції у розмірі 1350,00 грн.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, у даному випадку відповідно до умов договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Як видно з матеріалів справи, відповідачем укладено договір, на виконання якого покладені на нього зобов`язання не виконав і в установлені договором строки грошові кошти на погашення кредиту та сплати відсотків не вносив, у результаті чого утворилася заборгованості за основним боргом у розмірі 3000,00 грн, за відсотками за період із 23.04.2025 по 01.06.2025 у розмірі 1170,00 грн, що відповідачем не погашено дотепер.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення заборгованості за неустойкою у розмірі 1350,00 грн.

У тексті позову представник позивача зазначає про застосування замість п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Закон України «Про споживче кредитування». Відповідно до п. 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» даного закону, у разі прострочення споживачем у період із 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 Закону. Указана норма Закону України «Про споживче кредитування» не застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 23.01.2024, тому позивач має всі підстави для нарахування та витребування від відповідача неустойки та інших платежів, якщо умовами договору передбачена сплата таких платежів.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства, ч. 1 ст. 14 ЦК України.

Відповідно до п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд вже неодноразово викладав висновки щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від № 758/5318/23 (провадження №61-15103св24), згідно з яких, тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків, таким як період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, такими як договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, нарахування неустойки у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в державі регулюються виключно ЦК України, а тому застосуванню підлягає п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Отже, оскільки відповідачу ОСОБА_1 у період дії в Україні воєнного стану за договором від 23.04.2025 № 2251613 нараховано до сплати неустойку у виді штрафу в розмірі 1350,00 грн, від сплати якої позичальник звільняється на підставі зазначених вище вимог ЦК України, суд робить висновок про відсутність правових підстав для їх стягнення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову, а саме, стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за договором від 23.04.2025 № 2251613, за основним боргом у розмірі 3000,00 грн, за відсотками в розмірі 1170,00 грн, відмовивши у задоволенні позову в іншій частині.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн та на правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справ, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача 2011,18 грн, у рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору, пропорційно частині задоволених вимог (75,54%).

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009.

У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В обґрунтування витрат на правову допомогу стороною позивача було подано договір про надання правової допомоги від 02.07.2024 № 02-07/2024, укладеного між ТОВ «Факторинг партнерс» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги від 01.04.2026 № 153 із наданням послуг із усної консультації, складання позовної заяви, кількістю витрачених адвокатом годин та вартості наданих послуг у розмірі 9000,00 грн, витяг з акта № 33 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 справі № 904/4507/18).

Також у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Верховний Суд, у постанові від 28.09.2022 у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22), аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

Суд, розглянувши вказані докази, оцінивши розмір витрат на правничу допомогу з точки зору реальності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, враховуючи ціну позову, приходить до висновку, що заявлені до відшкодування витрат на правничу допомогу не є реальними та пропорційними сумі заявлених позовних вимог. Справа розглянута в спрощеному провадженні з повідомленням сторін. Однак, сторони безпосередньої участі в судових засіданнях з розгляду вказаної справи не брали. Сам обсяг доказів у справі є незначним, а справа не вирізняється підвищеною складністю.

Із огляду на викладене, суд приходить до висновку, що обґрунтованою та реальною є сума витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, що відповідає реальним витратам на надання правничої допомоги в даній справі, є співмірним з ціною позову, не призведе до надмірного, невиправданого збагачення позивача та надмірного тягаря на відповідача.

Враховуючи співмірність розміру витрат зі складністю справи та обсягом наданих послуг з правничої допомоги, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне, згідно зі ст. 141 ЦПК України, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг партнерс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3777,00 грн, пропорційно частині задоволених вимог (75,54%).

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» (код ЄДРПОУ 3464204918, юридична адреса: вул. Єжи Ґедройця, буд. 6, офіс 521, м. Київ) заборгованість за кредитним договором від 23.04.2025 № 2251613 у загальному розмірі 4170 (чотири тисячі сто сімдесят) гривень 00 копійок, яка складається з:

-заборгованості за кредитом у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок;

-заборгованості по процентам у розмірі 1170 (одна тисяча сто сімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» (код ЄДРПОУ 3464204918, юридична адреса: вул. Єжи Ґедройця, буд. 6, офіс 521, м. Київ) у рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору 2011 (дві тисячі одинадцять) гривень 18 копійок, витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3777 (три тисячі сімсот сімдесят сім) гривень 00 копійки.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 20.07.2026.

Суддя: