Рішення № 13833238, 08.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.02.11 р. Справа № 10/82пн

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючий суддя - Е.В. Сгара, судді – Г.Є.Курило, О.М. Іванченкова

при секретарі судового засідання Талієвій Х.Р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” м.Донецьк

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Депорт ЛТД” м. Донецьк

Предмет спору:

* зобов’язання відповідача належним чином виконати прийняті зобов’язання ТОВ "Енергоімпекс" (філія ЦЗФ "Торезька") в частині перероблення спірних залишків рядового вугілля у кількості 611,1 тн з якісними показниками: марка ДГСШ 0-13, зола не більше 30,0%, волога не більше 12,0%;

* зобов’язання відповідача належним чином виконати обов’язок в натурі щодо відвантаження отриманого продукту збагачення з вищезазначеними якісними показниками: протягом 60 календарних днів з дня набрання чинності відповідного судового рішення по даній справі за реквізитами вантажоодержувача: вантажоодержувач - Бурштинська ТЕС ВАТ "Західенерго", код вантажоодержувача - 1300, вантажовідправник - філія ЗФ "Торезька" ТОВ "Енергоімпекс", код вантажовідправника - 3057, станція відправлення - Торез, код станції - 503802, платник залізничного тарифу - ДП "Вугілля України".

За участю представників:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: Сьомка Р.О.-довір.,

У судовому засіданні був присутнім представник ТОВ „Енергоімпекс” - Костюк С.В.

У судових засіданнях в порядку ст.77 ГПК України оголошувалась перерва: 14.09.2010р. до 23.09.2010р., 23.09.2010р. до 12.10.2010р., 21.10.2010р. до 11.11.2010р., 21.12.2010р. до 24.01.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду звернулось державне підприємство „Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс” м. Донецьк про спонукання до виконання договірного зобов’язання.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав суду копії наступних документів: договір на переробку рядового вугілля №31/12/5п/р/77 від 31.12.2004р. з додатками; акти звірки на вугілля, яке поступило та відвантажений концентрат по філії ЦЗФ „Торезька” ТОВ „Енергоімпекс” (до Договору №31/12/5п/р/77) за січень 2006р. – березень 2006р., жовтень 2006р., грудень 2008р., жовтень 2009р.; акти прийому-передачі рядового вугілля за березень – лютий 2006р.; претензія №96-ю-2009 від 21.05.2009р.; листи №12/127 від 30.01.2006р., 12/173 від 03.02.2006р., №12/366 від 15.03.2006р., №12/371 від 15.03.2006р., №12/351 від 14.03.2006р., №12/483 від 03.04.2006р., №12/1430 від 31.10.2006р., №12/1440 від 02.11.2006р., №515 від 30.04.2009р.; квитанції про приймання вантажу (том 1, а.с.39-139).

Заявою №232-ю-2010 від 15.11.2010р. позивач в порядку ст.22 ГПК України (до початку розгляду спору по суті) змінив предмет спору та просить зобов’язати відповідача належним чином виконати прийняті зобов’язання ТОВ "Енергоімпекс" (філія ЦЗФ "Торезька") в частині перероблення спірних залишків рядового вугілля у кількості 611,1 тн з якісними показниками: марка ДГСШ 0-13, зола не більше 30,0%, волога не більше 12,0%; зобов’язати відповідача належним чином виконати обов’язок в натурі щодо відвантаження отриманого продукту збагачення з вищезазначеними якісними показниками: протягом 60 календарних днів з дня набрання чинності відповідного судового рішення по даній справі за реквізитами вантажоодержувача: вантажоодержувач - Бурштинська ТЕС ВАТ "Західенерго", код вантажоодержувача - 1300, вантажовідправник - філія ЗФ "Торезька" ТОВ "Енергоімпекс", код вантажовідправника - 3057, станція відправлення - Торез, код станції - 503802, платник залізничного тарифу - ДП "Вугілля України". Заява розглянута та прийнята судом. Позовні вимоги розглянуті по суті з урахуванням даної заяви.

ТОВ „Енергоімпекс” у відзиві, письмових та усних поясненнях проти позову заперечив, посилаючись на той факт, що поставлене спірне рядове вугілля не відповідало якісним характеристикам, обумовленим Договором №31/12/5п/р/77 від 31.12.2004р. (специфікаціями до такого договору). Зауважив, що позивач неодноразово був повідомлений про факт поставки неякісного рядового вугілля, тобто про факт неналежного виконання договірних зобов’язань з його боку. Стосовно факту не поставки переробленого рядового вугілля повідомив, що для переробки рядового вугілля та отримання вугільного концентрату із певними характеристиками відповідачу необхідне рядове вугілля із відповідними якісними характеристиками, яке йому надано не було. Отже у відповідача відсутні як правові підстави так і фізичні можливості щодо перероблення рядового вугілля у вугільний концентрат. Крім того, відповідач повідомив про те, що граничний строк зберігання рядового вугілля позивача на час розгляду справи у господарському суді вже сплив і позивачу було направлено повідомлення про необхідність списання вугільної продукції у зв’язку із тривалим зберіганням та первинною невідповідністю якісним характеристикам. Заявив про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності у 3 роки, вважає, що строк позовної давності сплив 01.03.2009р. Позивач проти застосування строку позовної давності заперечив.

Клопотанням б/н від 20.01.2011р. відповідач просить замінити сторони відповідача по справі ТОВ „Енергоімпекс” на його правонаступника – Товариство з обмеженою відповідальністю „Депорт ЛТД”. З огляду на представлені ТОВ „Енергоімпекс” документи (том 4, а.с.55-74), на підставі статті 25 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд дійшов висновку про необхідність задовольнити клопотання ТОВ „Енергоімпекс” та замінити відповідача ТОВ „Енергоімпекс” на правонаступника – ТОВ „Депорт ЛТД”.

Процесуальний строк розгляду справи продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Склад суду неодноразово змінювався. Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 24.01.2011р. розгляд справи призначено у складі: головуючий суддя – Е.В.Сгара, судді – Г.Є. Курило, О.М. Іванченкова.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та ТОВ „Енергоімпекс” укладено договір на переробку рядового вугілля №31/12/5п/р/77 від 31.12.2004р. (Далі по тексту Договір).

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що він діє до 31.12.2005р.

З огляду на матеріали справи, у тому числі на укладені двосторонні специфікації на січень-березень 2006р., та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що сторони фактично здійснили конклюдентні дії направлені на продовження терміну дії Договору, та у спірний період сторони перебували у договірних відносинах.

Згідно умов Договору, замовник (позивач) зобов’язується поставити виконавцю (ТОВ „Енергоімпекс”) рядове вугілля на умовах, передбачених даним договором, за найменуванням, у кількості, марочному складі, з якісними показниками згідно специфікацій, які оформлюються окремими додатками та є невід’ємною частиною Договору. Виконавець зобов’язується переробити рядове вугілля та відвантажити отримані продукти збагачення на умовах FCA – станція відправлення збагачувальних фабрик вказаних в п.п.1.1 (в редакції Інкотермс – 2000) за рахунок та на ризик замовника за реквізитами, вказаними замовником, а замовник зобов’язується сплатити вартість робіт за переробку рядового вугілля (р.1 Договору).

Замовник зобов’язується забезпечити поставку рядового вугілля у відповідності з умовами даного Договору у справних, очищених від сторонніх предметів, люкових напіввагонах та передати виконавцю супровідні документи на рядове вугілля (р.2 Догвоору).

Умови приймання по якості та кількості обумовлені сторонами у розділі 3 Договору, зокрема якість рядового вугілля, яке поступає для збагачення, повинна відповідати нормам показників якості шахт – вантажовідправників (п.3.1 Договору).

Специфікаціями (додатки до Договору) на січень – лютий 2006р. сторони по Договору обумовили кількість, якість та строки поставки виконавцю рядового вугілля.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Посилаючись на невиконання ТОВ „Енергоімпекс” умов Договору, нездійснення переробки отриманого у лютому 2006р. рядового вугілля та утворення залишків у кількості 6111,1 тн, позивач звернувся до суду та просить зобов’язати відповідача належним чином виконати прийняті зобов’язання ТОВ "Енергоімпекс" (філія ЦЗФ "Торезька") в частині перероблення спірних залишків рядового вугілля у кількості 611,1 тн з якісними показниками: марка ДГСШ 0-13, зола не більше 30,0%, волога не більше 12,0%; зобов’язати відповідача належним чином виконати обов’язок в натурі щодо відвантаження отриманого продукту збагачення з вищезазначеними якісними показниками: протягом 60 календарних днів з дня набрання чинності відповідного судового рішення по даній справі за реквізитами вантажоодержувача: вантажоодержувач - Бурштинська ТЕС ВАТ "Західенерго", код вантажоодержувача - 1300, вантажовідправник - філія ЗФ "Торезька" ТОВ "Енергоімпекс", код вантажовідправника - 3057, станція відправлення - Торез, код станції - 503802, платник залізничного тарифу - ДП "Вугілля України".

При розгляді даних позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.

У виконання умов Договору протягом лютого - березня 2006р. згідно наявних у справі квитанцій про приймання вантажу (том 1, а.с.39-139) позивач передав на переробку ТОВ „Енергоімпекс” рядове вугілля. Факт передачі вугілля підтверджений матеріалами справи та обома представниками сторін.

Вказане рядове вугілля надійшло неналежної якості, зокрема рядове вугілля марки ДГСШ у кількості 6111,1 тн, що надійшло у лютому 2006р. з шахти ім..Абакумова не відповідало вимогам якості, встановленим в специфікаціях та нормативним документом ВПН 10.1.33161769-2005, а саме зольність склала 68,3% (гранична величина зольності по Договору та Специфікаціям повинна складати 55%). Крім того, вказане вугілля надійшло вагою, меншою, ніж вказано у перевізних документах вантажовідправником (ДП „ДВЕК” ш.Абакумова).

Факт наявності у відповідача залишків вугілля, що належить позивачу саме у вказаній вище кількості підтверджується матеріалами справи, у тому числі актом звірки на вугілля, що надійшло, та відвантажений концентрат від за січень – березень 2006р., жовтень 2006. та грудень 2008р., за жовтень 2009р. (том 1, а.с. 17-22).

У зв’язку з викладеним, листами (том3, а.с. 159-186) ТОВ „Енергоімпекс” сповістило позивача про факт надходження неякісної вугільної продукції та викликав представників ДП „ДВЕК” для сумісного опробування отриманого рядового вугілля.

У відповідь, листом №12-44 від 01.02.2006р. (том 3, а.с. 187) позивач попросив ТОВ „Енергоімпекс” здійснювати приймання вугільної продукції згідно з інструкцією П-7, тобто інструкцією „Про порядок приймання продукції виробнично-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю” затвердженою Держарбітражу При Раді Міністрів СРСР від 29.04.1966р. (далі по тексту Інструкція П-7).

Тобто, обидві сторони за Договором своїми діями фактично змінили умови такого Договору в частині поставки спірного вугілля та узгодили його приймання за якістю у відповідності до Інструкції П-7.

Крім того, відповідно до листа Вищого арбітражного суду України №05-3/48 від 18.01.2001р., постанови Верховної Ради України N1545-XII від 12.09.1991р. „Про порядок дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР”, до прийняття відповідних актів законодавства України, на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, не врегульованих законодавством України.

Дане положення стосується, у тому числі, Інструкції П-7 „Про порядок приймання продукції виробнично-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю” затвердженою Держарбітражу При Раді Міністрів СРСР від 29.04.1966р.

Згідно Інструкції П-7, дана інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки або іншими обов’язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості та комплектності, а також тари під продукцією або товарами.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням згоди позивача, ТОВ „Енергоімпекс” здійснено приймання спірного рядового вугілля згідно умов Інструкції П-7 без участі представника позивача, за участю представника громадськості та виявлено, що зольність не відповідає якісним показникам (максимальне допустиме значення зольності – 55%), зазначеним вантажовідправником (ДП „ДВЕК” ш.Абакумова) у посвідченнях якості (том 3, а.с. 113-158) та фактично складає 68,3%. На підставі вищевикладеного, позивачем складено відповідні посвідчення, акти відбору проб та акти приймання продукції по якості (том 3, а.с. 13-112).

Таким чином, позивач фактично поставив ТОВ „Енергоімпекс” вугільний концентрат неналежної якості і іншого позивачем не доведено.

Як вже вказано вище, за приписами статей 509, 526, 527 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинно виконуватись сторонами належним чином.

Умовами Договору передбачена поставка відповідачу вугільного концентрату із певними якісними показниками (граничний показник зольності 55%).

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України, всі умови Договору, у тому числі його додатків (специфікацій), які є невід’ємною частиною договору, є обов’язковими для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, поставивши ТОВ „Енергоімпекс” рядове вугілля неналежної якості, позивач порушив умови Договору (виконав зобов’язання неналежним чином).

Згідно умов Договору ТОВ „Енергоімпекс” повинно переробити отримане рядове вугілля та повернути позивачу вугільний концентрат із відповідними якісними показниками.

Разом з цим, як вбачається з вищенаведеного, вугільний концентрат можливо отримати лише з рядового вугілля із певними якісними показниками, які були обумовлені сторонами у Договорі. Обов’язку ТОВ „Енергоімпекс” здійснювати переробку рядового вугілля із іншими, не передбаченими Договором, якісними показниками (неналежної якості) сторонами ані в самому Договорі, ані в додатках (Специфікаціях тощо) до такого Договору не передбачено.

Статтею 538 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

З огляду на наведене, ТОВ „Енергоімпекс” сповістило позивача по справі листом №442 від 01.03.2006р. (том 3, а.с. 188) про надходження рядового вугілля неналежної якості, про вивантаження такого вугілля на промислову площадку філії ЦЗФ „Торезька” ТОВ „Енергоімпекс” з метою звільнення під’їзних колій та просило позивача здійснити розпорядження цим вугіллям. Листом №1091 від 29.05.2006р. (том 3, а.с. 189) ТОВ „Енергоімпекс” просило позивача по справі вивезти спірне вугілля з промплощадки філії ЦЗФ „Торезька” ТОВ „Енергоімпекс”. Факт отримання вказаних листів підтверджено позивачем по справі, відповідною відміткою на листі №442 від 01.03.2006р. та поштовою квитанцією №188 від 29.05.2006р.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що позивачем не було надано відповідь та не здійснено розпорядження спірним вугіллям, листом №179 від 10.03.2010р. (том 3, а.с. 190) ТОВ „Енергоімпекс” звернулося до позивача по справі із проханням списати вугільну продукцію шахти Абакумова у зв’язку із тривалим зберіганням та первісною невідповідністю параметрам марки ДГ.

У відповідь, позивач по справі листом №102/03.10 від 15.03.2010р. (том 3, а.с. 191) повідомив про те, що спірне вугілля не може бути списаним без згоди Міністерства вугільної промисловості та рішення по даній ситуації буде направлено пізніше.

З огляду на вищевикладене, шляхом дослідження всіх наявних у справі документів, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту порушення відповідачем умов Договору. Разом з цим, матеріалами справи підтверджений факт неналежного виконання умов Договору позивачем по справі в частині поставки ТОВ „Енергоімпекс” у лютому 2006р. рядового вугілля неналежної якості.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що законодавець пов’язує право кредитора (позивача по справі) на звернення до суду із позовом лише у разі відмови боржника кредитору у задоволені його вимог або у разі ухилення боржника від розгляду вимог кредитора та/або виконання своїх договірних зобов’язань, тобто передбачено обов’язкове порушення кредитором умов Договору в частині виконання своїх зобов’язань, суд дійшов висновку, що на момент звернення з позовом до суду, у відповідача по справі не виникло обов’язку здійснювати переробку отриманого у лютому 2006р. рядового вугілля із іншими якісними показниками, ніж передбачені Договором, тобто у позивача не виникло права вимоги від відповідача виконання зобов’язання щодо переробки поставленого неякісного рядового вугілля.

Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В ході розгляду спору відповідачем було заявлено клопотання в порядку ст.ст. 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Оскільки відповідач наполягає на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права, суд відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України, при розгляді справи суд застосовує позовну давність.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 цього ж кодексу передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З огляду на вищевикладене, встановлення господарським судом факту відсутності порушення відповідачем прав позивача щодо спірних вимог, а також той факт, що у позивача не виникло права вимоги від відповідача виконання зобов’язання щодо переробки поставленого неякісного рядового вугілля, заявлене клопотання залишено судом без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. 15, 16, 256, 257, 261, 267, 509, 526, 527, 538, 610, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Інструкції „Про порядок приймання продукції виробнично-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю”, затвердженою Держарбітражу При Раді Міністрів СРСР від 29.04.1966р., керуючись ст.ст. 1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 22, 25, 33, 34, 35, 30, 38, 43, 47, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” м.Донецьк відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому діючим законодавством.

Повний текст рішення підписано 10.02.2011р.

Суддя Сгара Е.В.

Судді Г.Є. Курило

О.М. Іванченкова