Ухвала суду № 138330496, 20.07.2026, Менський районний суд Чернігівської області

Справа № 738/1590/26

№ провадження 1-кс/738/249/2026

УХВАЛА

20 липня 2026 року місто Мена Чернігівської області

Слідчий суддя Менського районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 квітня 2016 року за №12026270360000103, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою та другою статті 307 КК України, -

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_3 ,

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

08 липня 2026 року прокурор звернувся до слідчого судді Менського районного суду Чернігівської області з клопотанням про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 . Клопотання обґрунтоване наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, які обумовлені тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.307 КК України.

Зокрема, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, а тому, розуміючи про реальний термін відбування покарання, у разі визнання винуватості у вчиненні інкримінованих йому злочинів, а тому з метою уникнення притягнення його до кримінальної відповідальності, зможе переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Крім того, через військові дії російської федерації частина території України є тимчасово окупованою та не підконтрольною органам державної влади, що може надати обвинуваченому ОСОБА_2 можливість переховуватися на вказаній території.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що без обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обвинувачений ОСОБА_2 безперешкодно може здійснювати вплив на свідків у вказаному кримінальному провадженні, у результаті чого останні зможуть змінити свої показання в суді під час судового засідання.

Крім того, ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК прокурор обґрунтовує тим, що обвинувачений ОСОБА_2 неодноразово (12 разів) притягувався до кримінальної відповідальності, у тому у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, перебуваючи на волі, може продовжувати свою злочинну діяльність і в подальшому.

З огляду на викладене, прокурор вважає, що запобіжний захід - тримання під вартою є єдиним та безальтернативним запобіжним заходом, який зможе забезпечити виконання підозрюваним (обвинуваченим) покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігатиме вищевказаним ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. На його думку, інші, більш м`які запобіжні заходи не забезпечать виконання покладених на обвинуваченого обов`язків.

Виклад позиції учасників кримінального провадження.

Прокурор підтримав клопотання, посилаючись на викладені в ньому обставини.

Обвинувачений ОСОБА_2 при вирішенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою поклався на розсуд суду.

Захисник ОСОБА_5 просила частково задовольнити клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому, змінивши йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на інший більш м`який запобіжний захід, а саме на цілодобовий домашній арешт, посилаючись на те, що під час досудового розслідування були проведені всі слідчі дії, в тому числі допитані свідки, у зв`язку з чим ризик впливу на свідків є мінімальним, обвинувачений має постійне місце проживання, утримує господарство, з якого отримує доходи, має цивільну дружину та сестру, а тому має міцні соціальні зв`язки.

Встановлені слідчим суддею обставини.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відповідає вимогам статті 199 КПК України, в силу ч.6 вказаної статті підлягає розгляду слідчим суддею Менського районного суду Чернігівської області.

26 травня 2026 року ОСОБА_2 затримано за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.307 КК України на підставі п.1, 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.

27 травня 2026 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.307 КК України.

Ухвалою слідчого судді Менського районного суду Чернігівської області від 28 травня 2026 року підозрюваному ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 квітня 2016 року за №12026270360000103, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч.1, 2 ст.307 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24 липня 2026 року із визначенням застави в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199680 гривень.

Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.307 КК України, складено та направлено до Сосницького районного суду Чернігівської області.

Ухвалою Сосницького районного суду Чернігівської області від 02 липня 2026 року підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 квітня 2016 року за №12026270360000103 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.307 КК України, призначено на 11 серпня 2026 року.

Мотиви, з яких слідчий суддя виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керується.

Статтею 199 КПК України визначено порядок продовження строку тримання під вартою, встановлено вимоги щодо форми, змісту та строків подання клопотання про продовження строку тримання під вартою. Відповідно до частини 3 статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

За приписами частини 5 статті 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Відповідно до ч. 6 ст. 199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.

Згідно з положеннями статті 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу або його зміну, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини відповідно до статті 178 КПК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з п.5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім, як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Вироком Сосницького районного суду Чернігівської області від 04 травня 2026 року, який набрав законної сили 04 червня 2026 року, ОСОБА_2 засуджений за ч.1 ст. 122 КК України.

Наразі ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.307 КК України, які відповідно до ст.12 КК України за ступенем тяжкості є тяжкими злочинами, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі за ч. 1 ст. 307 КК України від чотирьох до восьми років, за ч.2 ст.307 КК України від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування (рішення ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», 1994 рік).

Слідчим суддею встановлено, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься у клопотанні і досліджених в судовому засіданні документах, при цьому на стадії розгляду даного клопотання слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є застосування запобіжного заходу.

За змістом положень глави 18 КПК України підставами для обрання та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Під час судового розгляду встановлено наявність достатніх підстав вважати, що продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 статті 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор.

Оцінюючи ризик переховування обвинуваченого від суду, необхідно зазначити про те, що ОСОБА_2 не має постійного місця роботи, а отже постійного та законного джерела доходів для існування, за місцем проживання характеризується негативно, проживає із співмешканкою, щодо якої вчиняв неправомірні дії, у зв`язку з чим притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, а також до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 122 КК України, обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, а тому, розуміючи про реальний термін відбування покарання та невідворотність у майбутньому покарання за вчинені ним злочини, у разі доведення його вини, існує реальний ризик залишення ним місця проживання в будь-який час задля уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, оцінюючи ризик переховування, слідчий суддя вважає, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.

Також існує ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків, оскільки, перебуваючи на волі, він матиме реальну можливість шляхом погроз, вмовляння чи переконання впливати на них з метою зміни їх показань, тим самим перешкоджати встановленню всіх обставин по справі, перешкоджати кримінальному провадженню, а тому перебування останнього в слідчому ізоляторі унеможливить їх спілкування.

Також наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який обґрунтовується тим, що ОСОБА_2 , перебуваючи на волі, зможе продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, оскільки він неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, що свідчить можливість продовження ним злочинної діяльності.

Таким чином, слідчим суддею встановлено реальні ризики того, що обвинувачений ОСОБА_2 у разі застосування до нього менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, буде переховатись від органу досудового розслідування та/або суду; впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Сукупність вказаних обставин свідчить про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановлених ризиків та можливість застосування виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який дієво забезпечить виконання обвинуваченим, передбачених кримінальним процесуальним кодексом України обов`язків.

Відповідно до повідомлення Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Чернігівській області від 09 липня 2026 року, станом на теперішній час медичних протипоказань, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_2 в умовах слідчого ізолятора, не встановлено.

Згідно з ч.3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.ч. 4, 5 ст.182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням наведеного, суд вважає раніше визначений ОСОБА_2 ухвалою слідчого судді Менського районного суду Чернігівської області від 28 травня 2026 року розмір застави залишити без змін, оскільки вказаний розмір буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб позбавити особу, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Підстав для застосування застави у мінімальному розмірі слідчий суддя не вбачає.

Керуючись статтями 176-178, 182-184, 193-194, 196-197, 205, 369-372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя -

постановив:

Клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 липня 2026 року за №12026270360000103, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою та другою статті 307 КК України, задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 16 вересня 2026 року.

Визначити 16 вересня 2026 року датою закінчення строку дії ухвали про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_2 .

Залишити визначений ухвалою слідчого судді Менського районного суду Чернігівської області від 28 травня 2026 року розмір застави 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199 680 гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: Отримувач коштів: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26295412, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA128201720355289002000005960 (У призначенні платежу необхідно зазначити інформацію про назву суду, номер справи, дату справи, прізвище, ім`я, по-батькові особи, яка вносить кошти, та прізвище, ім`я, по-батькові особи, на користь якої внесено кошти (за яку внесено заставу)).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 наступні обов`язки:

1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає (с. Чорнотичі, Корюківського району, Чернігівської області), без дозволу прокурора або суду;

2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

3) утримуватись від спілкування зі свідками.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Контроль за виконанням покладених обов`язків покласти на прокурора у кримінальному провадженні.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена до Чернiгiвського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1