Ухвала суду № 138330469, 20.07.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/4641/26

Провадження № 2-р/750/4/26

У Х В А Л А

20 липня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Слісаря А.В., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» про роз`яснення судового рішення у цивільній справі № 750/4641/26 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ЛАЙН ГРУП» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

у липні 2026 року заявник через систему «Електронний суд» звернувся до суду з заявою про роз`яснення судового рішення у цивільній справі № 750/4641/26 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ЛАЙН ГРУП» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в якій просив: - роз`яснити резолютивну частину рішення від 17.06.2026 року Деснянського районного суду м. Чернігова по справі №750/4641/26 в частині того, чи нарахована сума 65984,31 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням податків і зборів, чи без таких обов`язкових платежів.

В обґрунтування заяви зазначив, що 17.06.2026 року Деснянським районним судом м. Чернігова було прийнято рішення по справі №750/4641/26 Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ЛАЙН ГРУП» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ЛАЙН ГРУП» на користь ОСОБА_1 160130 грн. 47 коп. заборгованості по заробітній платі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ЛАЙН ГРУП» на користь ОСОБА_1 65984 грн. 31 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В іншій частині позову відмовлено. Вказане вище рішення є не зовсім зрозумілим в резолютивній частині стосовно того, які саме суми потрібно виплатити позивачу з урахуванням податків і зборів чи ні. Постанова Верховного Суду від 7 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19 (провадження № 61-10657св20) містить висновки, що "Оскільки справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов`язком працівника, податковим агентом якого в силу закону виступає роботодавець, суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, визначає суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення. Проте у рішенні суду не було зазначено, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу стягнута з роботодавця на користь працівника без урахування податків і зборів.

Керуючись ч. 3 ст. 271 ЦПК України суд не вважав за необхідне викликати учасників справи у судове засідання для розгляду заяви.

Судом встановлено, що у квітні 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 180105,13 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 155820,00 грн. Позов мотивує тим, що з 2017 року по 19 березня 2026 року працював в ТОВ «ТРАНС ЛАЙН ГРУП» на посаді водія автотранспортних засобів 3-го класу та був звільнений згідно ст. 38 КЗпП України, однак у день звільнення йому не виплачена заробітна плата розмір якої становить 180105,13 грн. Крім того, на підставі ст. 117 КЗпП України у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, просить стягнути із відповідача 155820,00 грн.

Рішенням суду від 17.06.2026 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ЛАЙН ГРУП» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ЛАЙН ГРУП» на користь ОСОБА_1 160130 грн. 47 коп. заборгованості по заробітній платі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ЛАЙН ГРУП» на користь ОСОБА_1 65984 грн. 31 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ЛАЙН ГРУП» на користь ОСОБА_1 654 грн. 44 коп. понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

У відповідності до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» за № 14 від 18.12.2009 р., роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є не зрозумілим, що ускладнює його реалізацію.

Середній заробіток працівника визначається згідно зі статтею 27 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок).

Пунктом 3 розділу ІІІ цієї Постанови визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

У пункті 164.6 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України), яка визначає базу оподаткування, зазначено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Системний аналіз пункту 3 Порядку № 100 та пункту 164.6 статті 164 ПК України дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.

У пунктах 86-90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 9901/407/19 зазначено, що:

«системний аналіз пункту 3 Порядку № 100 та пункту 164.6 статті 164 ПК України дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (за загальним правилом 18 відсотків). Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу. Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц та від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19» та в резолютивній частині постановила: «Викласти абзац четвертий резолютивної частини в новій редакції: «Стягнути з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ідентифікаційний код 37316378; місцезнаходження: 03109, м. Київ, вул. Генерала Шаповала, 9) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 895 561,73 грн (вісімсот дев`яносто п`ять тисяч п`ятсот шістдесят одна гривня 73 копійки) з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі № 808/8156/14 (адміністративне провадження № К/9901/21084/20, № К/9901/22282/20) вказано, що:

«надаючи оцінку викладеним у касаційній скарзі Прокуратури Запорізької області доводам щодо неправильного розрахунку судами першої та апеляційної інстанцій розміру належного заробітку за час вимушеного прогулу з огляду на незазначення у резолютивній частині рішення суду, що сума середнього заробітку визначена без утримання податку на доходи фізичних осіб і інших обов`язкових платежів, колегія суддів зазначає таке. Як слідує з оскаржуваного рішення суду першої інстанції, Запорізький окружний адміністративний суд стягнув з Прокуратури Запорізької області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року по 13 січня 2020 року у розмірі 986 593,36 грн. У постанові у справі № 359/10023/16-ц Верховний Суд виклав правову позицію щодо утримання прибуткового податку із визначених судом сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника. Верховний Суд дійшов висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, розраховуються без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку повинен нарахувати роботодавець під час виконання відповідного судового рішення. Тобто сума, призначена судом як виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зменшується на суму податків і зборів. Під час вирішення питання про призначення суми середнього заробітку за період вимушеного прогулу суд вказує суму без відрахування з неї податків і зборів. При цьому в резолютивній частині рішення обов`язково має бути зазначено, що суму визначено без утримання податку. Стягнення і сплата прибуткового податку покладаються на роботодавця, який самостійно розраховує суму податкових відрахувань і зменшує суму, призначену судом, на суму нарахованих податків. Отже, задовольнлячи вимогу про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов`язком працівника, податковим агентом якого в силу закону виступає роботодавець, суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, визначає суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення.

Проте у рішенні суду першої інстанції (яке було залишено без змін судом апеляційної інстанції) не було зазначено, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу стягнута з роботодавця на користь працівника без урахування податків і зборів. З одного боку, суд не повинен був розраховувати розмір податків, що підлягають утриманню, з іншого - у резолютивній частині рішення суд повинен був указати, що суму виплат зазначено без урахування податків і зборів. У підсумку можна констатувати, що суд першої інстанції допустився помилки не зазначивши у резолютивній частині рішення суду, що сума середнього заробітку визначена без утримання податку на доходи фізичних осіб і інших обов`язкових платежів, а суд апеляційної інстанції відхилив доводи відповідача з цього приводу та не виправив зазначену помилку. Відтак, аргументи скаржника - 2 у цій частині знайшли своє підтвердження. Водночас, будь-яких доводів про незгоду зі складовими здійсненого судами розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу касаційна скарга не містить, а тому у частині їх визначення оцінка Верховним Судом не надається. З огляду на викладене Верховний Суд уважає, що оскаржувані судові рішення підлягають зміні шляхом викладення пункту четвертого резолютивної частини рішення суду першої інстанції у редакції цієї постанови».

Як роз`яснено у п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», питання роз`яснення рішення суду розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.

Тобто роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Роз`яснення судового рішення зумовлюється його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності, визначеності рішення, а саме, мають місце положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.

Роз`яснення рішення є засобом виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового рішення суду. Таким чином, суд роз`яснює суть судового рішення, якщо воно є незрозумілим для суб`єкта, якому надано право звернення за відповідним роз`ясненням. Між тим, необхідність такого роз`яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Роз`яснено може бути рішення суду у разі, якщо без такого роз`яснення його тяжко виконати, оскільки має місце ймовірність неправильного його виконання чи невиконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

Відповідно до висновку викладеного у постанові ВП/ВС від 08.08.2019 прийнятій за результатами розгляду справи №202/4467/14-к, роз`яснення судового рішення має значення не саме по собі, а в контексті його правильного виконання з урахуванням змісту рішення і волі суду, який його ухвалив. Метою роз`яснення судового рішення є його удосконалення для правильного розуміння учасниками судового провадження, органом виконання судового рішення. Роз`яснення судового рішення спрямоване на усунення незрозумілості, що ускладнює його реалізацію. Суть роз`яснення судового рішення полягає не в роз`ясненні мотивів, які покладені в основу рішення, а в роз`ясненні рішення з метою наступного його виконання.

Згідно правового висновку викладеного у постанові ВСУ від 13.07.2016 прийнятого за результатами розгляду справи № 826/16796/14, рішення суду може бути роз`яснено у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

З огляду на те, що резолютивна частина рішення суду від 17.06.2026 року є не зрозумілою для відповідача, про що свідчить подана ним заява, для його належного виконання в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та єдиним шляхом усунення незрозумілості є його роз`яснення, суд вважає за необхідне роз`яснити третій абзац резолютивної частини вказаного судового рішення, зазначивши, що стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ЛАЙН ГРУП» на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 65984 грн. 31 коп., сума якого розрахована без вирахування з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 258, 260, 271 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» про роз`яснення судового рішення у цивільній справі № 750/4641/26 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ЛАЙН ГРУП» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

Роз`яснити, що відповідно до третього абзацу рішення від 17.06.2026 року стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ЛАЙН ГРУП» на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 65984 грн. 31 коп., сума якого розрахована без вирахування з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом 15 днів в порядку, встановленому статтею 354 ЦПК України.

Суддя А.В. СЛІСАР