Ухвала суду № 138330363, 16.07.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/11674/26

н/п 1-кп/766/4142/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про продовження запобіжного заходу

(повний текст)

16.07.2026

Херсонський міський суд Херсонської області у складі судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026231030001067 від 10.05.2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених частиною четвертою ст. 185, частиною четвертою ст. 186 Кримінального кодексу України (далі КК України),

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 28.05.2026 відносно обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18.07.2026 року включно, з визначенням застави 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 коп.

09.07.2026 року надійшов до Херсонського міського суду Херсонської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026231030001067 від 10.05.2026 року.

16.07.2026 у судовому засіданні прокурор звернувся з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого на строк 60 днів, на підставі частини третьої ст. 315 Кримінального процесуального кодексу України (надалі КПК), з можливістю внесення застави у раніше визначеному розмірі.

І. Позиція сторони обвинувачення

У своєму клопотанні прокурор зазначає, що при вирішенні питання про наявність підстав для застосування та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно враховувати у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому за інкриміновані злочини, а також наявність ризиків визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:

- п. 1 ризик переховування обвинуваченого від суду, який обумовлений тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених частиною четвертою ст. 186, частиною четвертою ст. 185 КК України, які згідно частини шостої ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів та покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним за інкримінованими правопорушеннями. Ці обставини дають підстави вважати, що останній може переховуватись від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності;

- п. 3 ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, обумовлений тим, що ОСОБА_4 під загрозою можливого покарання за частиною четвертою ст. 186, частиною четвертою ст. 185 КК України може незаконно впливати на свідків або потерпілого у даному кримінальному провадженні, зокрема шляхом вчинення протиправного психологічного або фізичного тиску на відповідних осіб, з метою примушування до дачі завідомо неправдивих показань на свою користь, викривлення або приховування відомостей стосовно обставин правопорушення;

- п. 5 ризик вчинення іншого чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_4 підтверджується тим, що обвинувачений ніде не працює, не має джерела доходу, крадіжку та грабіж вчинив через брак коштів, а тому через скрутне матеріальне становище схильний до вчинення корисливих злочинів. Зокрема, відносно обвинуваченого 28.05.2021 року скеровано обвинувальний акт до суду у кримінальному провадженні № 12021231250000090 від 15.05.2021 року за частиною третьою ст. 185 КК України.

Так, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого прокурор вважає за доцільне продовжити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Сторона обвинувачення також переконана, що обрання більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою з можливістю внесення застави, не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, не зможе запобігти спробам переховуватися від суду, а також незаконного впливу на свідків та потерпілого.

Враховуючи наявність обґрунтованого обвинувачення та наявність ризиків, тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, а також, характер злочинів в яких обвинувачується ОСОБА_4 , наявні у кримінальному провадженні інтереси суспільства, які явно переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи останнього, застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з можливістю внесення застави є єдиним співмірним та достатнім запобіжним заходом у даному випадку.

ІІ. Позиція сторони захисту

Стороною захисту письмових заперечень щодо клопотання сторони обвинувачення суду не надано.

Захисник в судовому засіданні у вирішенні клопотання прокурора покладалась на розсуд суду, погодилась щодо відсутності постійного місця проживання та стійких соціальних зв`язків у обвинуваченого, звернула увагу на наявність у обвинуваченого хвороби.

У судовому засіданні обвинувачений проти задоволення клопотання прокурора заперечував, погодився з позицією захисника.

ІІІ. Мотиви Суду

Вирішуючи зазначене клопотання сторони обвинувачення, Суд виходить з того, що підставою, як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу в тому числі у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри, а також ризиків, які дають достатні підстави Суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, що перелічені в диспозиції частини першої ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК).

В Кримінальному процесуальному кодексі поняття «обґрунтована підозра» не розтлумачено, проте відповідно до частини шостої ст. 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, в тому числі, застосовується принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст. 8 КПК).

Отже, з огляду на практику Європейського суду з прав людини Суд бере до уваги, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» застосовується з метою уникнення порушення п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) і за узагальненим тлумаченням визначається, як наявність фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», від 21.04.2011, заява № 42310/04, пункт 175).

Під час судового провадження, за наявності обвинувального акту на розгляді суду, є обґрунтовані підстави вважати, що стандарт доведення «обґрунтована підозра» дотримано. Однак виконання цієї умови не звільняє сторону обвинувачення від доказування наявності ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Зокрема, відповідно до частини першої ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та/або судовому розгляду або/та створитимуть загрозу суспільству.

Отже, оцінюючи рівень доведеності сторонами провадження обставин, які б могли вплинути на мотиви Суду під час ухвалення рішення щодо зазначеного клопотання, Суд наголошує, що тягар доведення ризиків, передбачених ст. 177 КПК та необхідності застосування відповідного запобіжного заходу завжди залишається на стороні обвинувачення, оскільки на боці сторони захисту завжди діє презумпція «свободи», сформульована в ст. 29 Конституції України та ст. 5 Конвенції.

Водночас Суд також зауважує, що право на свободу, як і інше право особи (людини) не є абсолютним, відтак може бути обмеженим відповідно до закону. Крім того, з метою уникнення свавілля право на свободу має обмежуватись відповідними зобов`язаннями покладеними на особу, дотримання (виконання) яких унеможливило б порушення прав і інтересів інших осіб, суспільства та держави.

В цьому контексті Суд звертає увагу, що за змістом приписів ст. 2 КПК завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

Крім того, оцінюючи наявність ризику, як імовірнісну категорію, Суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому та на підставі цього Суд має ухвалити рішення, яке повинно забезпечити не тільки права учасників кримінального провадження, зокрема, обвинуваченого, його право на свободу, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

З огляду на практику ЄСПЛ Суд, наголошує, що продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, заява N 40107/02, пункт 79)

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, Суд розуміє, що саме існування «обґрунтованої підозри» та вагомість доказів, які її підтверджують (враховуючи і не порушуючи презумпцію невинуватості), а також тяжкість покарання не можуть бути єдиними підставами для продовження строку тримання під вартою, а тому такі обставини мають розглядатися в сукупності з іншими.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів проти власності. Тому, на думку Суду, є очевидним, що в умовах воєнного стану, в м. Херсон, суспільний інтерес в даному випадку полягає в ізоляції обвинуваченого від суспільства і звичайного способу життя, під час якого він вчинив інкриміновані злочини, задля безпеки суспільства і унеможливлення вчинення обвинуваченим повторних подібних злочинів.

Окрім цього, Суд звертає увагу, що ризики у вказаному провадженні також були підтвердженні слідчим суддею Херсонського міського суду Херсонської області в ухвалі від 28.05.2026 року (справа №766/8972/26, провадження 1-кс/766/2875/26).

Суд наголошує, що відповідно до КПК тягар доведення наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, покладається на сторону обвинувачення, однак, в свою чергу, сторона захисту має переконати Суд і довести наявність умов, що мінімізують зазначені ризики і припущення прокурора щодо можливих вчинків обвинуваченого.

ВИСНОВКИ СУДУ

Суд вважає, що прокурором дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», в тому числі доведено існування ризиків вчинення обвинуваченим дій, які можуть перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження або ж створитимуть загрозу суспільству.

Відтак, за переконанням Суду, спосіб життя обвинуваченого, умови та наслідки відсутності постійного місця проживання, а також тяжкість покарань за інкриміновані кримінальні правопорушення є достатніми підставами для прогнозування поведінки обвинуваченого з достатньо високим ступенем імовірності та обґрунтованого припущення, що обставини, які перелічені в ст. 177 КПК, можуть настати при обранні більш м`якого запобіжного заходу чи в разі його скасування.

Водночас Суд вважає, що аргументи сторони захисту не є переконливими в тому, що в разі звільнення обвинуваченого з під варти (отримання ним свободи) є умови, за яких останній дотримається (виконає) свої обов`язки щодо недопущення порушення прав та інтересів, як інших осіб, так і суспільства в цілому та держави і не допустить спроб вчинити дії, що передбачені приписами ст. 177 КПК.

Виходячи з перелічених обставин у сукупності Суд зауважує, що в даному випадку обґрунтована наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і вважає за доцільне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого з залишенням можливості внесення застави у розмірі раніше визначеному слідчим суддею Херсонського міського суду Херсонської області.

З цих підстав,

керуючись статтями 176-178, 182, 183, 197, 199, 369-372, 392, 395 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

1. Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

2. Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слідчим суддею Херсонського міського суду Херсонської області від 28.05.2026, до 13 вересня 2026 року включно.

3. Заставу в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 коп., визначену обвинуваченому слідчим суддею Херсонського міського суду Херсонської області - залишити без змін.

4. Застава може бути внесена у будь-який момент часу протягом дії цієї ухвали обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації в Херсонській області за реквізитами:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26283946;

Банк отримувача ДКСУ, м. Київ;

Код банку отримувача (МФО) 820172;

Рахунок отримувача: UA968201720355209001000001110.

5. У разі внесення застави у визначеному судом розмірі і надання підтверджуючих документів, обвинувачений ОСОБА_4 підлягає звільненню з під варти негайно.

6. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

7. При застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави покласти на нього такі обов`язки:

1) прибувати за першою вимогою до суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває (проходить службу) без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи (служби);

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України;

5) утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні.

8. Роз`яснити обвинуваченому, заставодавцю, що у випадку внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі установи місця ув`язнення, а саме: Державній установі «Снігурівська виправна колонія (№5)».

9. Роз`яснити обвинуваченому та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього цією ухвалою обов`язки, застава звертається в дохід держави.

10. Копію ухвали направити прокурору, обвинуваченому, захиснику, Державній установі «Снігурівська виправна колонія» (вулиця Суворова, село Центральне, будинок 1, Снігурівський район, Миколаївська область, 57361, ел. пошта: vk5@mk.kvs.gov.ua),

11. Ухвала підлягає негайному виконанню.

12. Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

13. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

СуддяОСОБА_1