Рішення № 138330161, 13.07.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/41/26

2/950/381/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просило стягнути заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 7714833 від 23 березня 2024 року в сумі 32 760,00 грн, а також судові витрати: 2 662,40 грн судового збору та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтовано тим, що 23 березня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця укладено електронний договір № 7714833 про надання споживчого кредиту. За цим договором кредитодавець зобов`язався надати відповідачу 9 000,00 грн строком на 360 днів, а відповідач - повернути кредит і сплатити проценти. Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором C7324 23 березня 2024 року о 10 год 30 хв 58 с. Паспорт споживчого кредиту підписано окремим одноразовим ідентифікатором XN6160 23 березня 2024 року о 10 год 30 хв 42 с.

Позивач зазначив, що кредитні кошти в сумі 9 000,00 грн були перераховані 23 березня 2024 року о 10 год 31 хв 13 с на платіжну картку № НОМЕР_1 , указану під час оформлення кредиту. Факт переказу підтверджується даними ТОВ «Пейтек», довідкою ТОВ «Авентус Україна», а належність картки та зарахування коштів - відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» і випискою з рахунку відповідача.

Відповідач не виконала передбачених договором обов`язків, платежів на погашення кредиту та процентів не внесла. За розрахунком первісного кредитора облікова заборгованість становила 37 260,00 грн, у тому числі: 9 000,00 грн основного боргу, 23 760,00 грн процентів і 4 500,00 грн штрафних санкцій. Водночас предметом позову позивач визначив лише 32 760,00 грн, тобто основний борг і проценти, без штрафних санкцій.

Позивач також послався на безперервний перехід права вимоги. 23 жовтня 2024 року ТОВ «Авентус Україна» за договором факторингу № 23.10/24-Ф відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги до відповідача. 16 травня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за договором факторингу № 16/05/25-Е відступило це право ТОВ «ФК «Ейс». Належність вимоги до кожного нового кредитора підтверджується договорами факторингу, витягами з реєстрів боржників, актами приймання-передачі реєстрів і платіжними інструкціями щодо фінансування.

Позивач просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов задовольнити повністю та розподілити судові витрати відповідно до результату розгляду справи.

Після надходження позову судом відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами. Відповідачу надано строк для подання відзиву та доказів на підтвердження заперечень.

Копії ухвали про відкриття провадження та позовної заяви з додатками направлялися відповідачу за адресою її зареєстрованого місця проживання. Відзиву, зустрічного позову, заяви про розгляд справи з повідомленням сторін, доказів погашення заборгованості або обґрунтованого контррозрахунку від відповідача до суду не надійшло.

Оскільки судове засідання у справі не проводилося, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Відповідно до частини п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення у справі, розглянутій без повідомлення учасників, є дата складення повного судового рішення.

Згідно з частинами першою і третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Ця норма застосовується тому, що в розрахунку та реєстрах відображено 37 260,00 грн облікової заборгованості, однак у прохальній частині позову заявлено до стягнення 32 760,00 грн. Суд не вправі присудити 4 500,00 грн штрафних санкцій, яких позивач не просить стягувати. Предметом перевірки є виключно 9 000,00 грн основного боргу та 23 760,00 грн процентів.

Стаття 12 ЦПК України закріплює засади змагальності сторін і покладає на кожну сторону обов`язок довести обставини, на які вона посилається. Частина перша статті 81 ЦПК України передбачає: «Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень». Відповідно до частини шостої цієї статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За статтями 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення; належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; достовірними - докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми - докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність відповідних обставин.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні; жодні докази не мають наперед установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, мотивуючи врахування або відхилення кожного доказу.

Неподання відповідачем відзиву не є автоматичною підставою для задоволення позову. Позивач і за відсутності заперечень повинен довести факт виникнення зобов`язання, надання коштів, розмір невиконаного обов`язку та належність йому права вимоги. Саме з урахуванням такого стандарту суд досліджує матеріали справи.

Судом встановлено, що електронний примірник договору містить повні ідентифікаційні дані сторін, номер і дату договору, дату та точний час його укладення, предмет, суму кредиту, строк, тип і розмір процентної ставки, порядок надання та повернення коштів, графік платежів, наслідки порушення, порядок укладення електронного правочину, реквізити та електронний підпис відповідача.

Пунктом 1.3 договору визначено суму кредиту - 9 000,00 грн. Пунктом 1.4 установлено строк кредиту - 360 днів та періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Пунктом 1.5 визначено фіксований тип процентної ставки; стандартна ставка становить 2,20 % на день, знижена - 1,54 % на день за умови своєчасного внесення першого платежу. Пункт 9.6 передбачає, що договір вважається укладеним із моменту його підписання електронним підписом споживача, створеним шляхом використання одноразового ідентифікатора, направленого на повідомлений споживачем номер телефону.

У розділі 10 договору зазначено: ПІБ відповідача, РНОКПП НОМЕР_2 , серію та номер паспорта, адресу проживання, електронну пошту, номери телефонів НОМЕР_3 і НОМЕР_4 , а також номер третьої контактної особи. Біля реквізитів відповідача міститься запис про підписання договору одноразовим ідентифікатором C7324 23 березня 2024 року о 10 год 30 хв 58 с.

Суд оцінює цей доказ як належний, оскільки він безпосередньо стосується виникнення спірного зобов`язання; допустимий, оскільки закон дозволяє укладати кредитні договори в електронній формі; достовірний у взаємозв`язку з паспортом кредиту, платіжними та банківськими документами. Текст договору містить індивідуалізовані, а не абстрактні умови; сума, ставка, строк і графік зафіксовані в самому підписаному документі.

Паспорт споживчого кредиту від 23 березня 2024 року містить інформацію про кредитодавця, суму 9 000,00 грн, строк 360 днів, спосіб надання коштів на платіжну картку, стандартну ставку 2,20 % на день, знижену ставку 1,54 % на день, реальну річну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту, кількість і розміри платежів, наслідки прострочення та права споживача. Документ підписаний від імені відповідача одноразовим ідентифікатором XN6160 23 березня 2024 року о 10 год 30 хв 42 с.

Суд враховує, що різні одноразові ідентифікатори у паспорті та договорі не є суперечністю: це два окремі електронні документи, підписані послідовно з інтервалом у 16 секунд, тому інформаційна система закономірно сформувала окремий унікальний код для кожної дії. Сума, строк і ставки в обох документах тотожні. Паспорт підтверджує надання відповідачу переддоговірної інформації та усвідомлене погодження істотних економічних параметрів кредиту.

Графік платежів є частиною договору та містить дати і суми періодичних платежів. У ньому роз`яснено наслідки невиконання умов для застосування зниженої ставки та наведено показники загальної вартості кредиту за стандартною ставкою. Документ підписано тим самим одноразовим ідентифікатором C7324, що й основний текст договору.

Суд приходить до висновку, що графік є належним доказом погодження порядку виконання зобов`язання. Він не поданий як змінний документ із вебсайту, а сформований як індивідуальний додаток до конкретного договору з номером, датою та даними відповідача.

Із листа ТОВ «Пейтек» вих. № 20241113-1/1 та доданого витягу встановлено, що 23 березня 2024 року о 10 год 31 хв 13 с від ТОВ «Авентус Україна» успішно перераховано 9 000,00 грн; номер транзакції в системі ТОВ «Авентус Україна» - 44006959, Session ID - 023685005489, код авторизації - 344414, призначення - зарахування на картку, маска картки - НОМЕР_1 .

З листа банку № 20.1.0.0.0/7-260122/68543-БТ установлено, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , у банку емітовано картку № НОМЕР_5 , якій відповідає рахунок IBAN НОМЕР_6 . На цей рахунок 23 березня 2024 року зараховано 9 000,00 грн. До листа додано виписку за період із 23 до 28 березня 2024 року.

Виписка відображає 23 березня 2024 року операцію «P2P_AV_CR, KYIV» на 9 000,00 грн із зарахуванням 8 955,00 грн після комісії 45,00 грн та подальше розпорядження коштами з карткового рахунку. Маска картки в документах ТОВ «Пейтек» - НОМЕР_1 - повністю узгоджується з початковими та кінцевими цифрами картки, підтвердженої банком.

Банківський лист і виписка є особливо вагомими доказами, оскільки походять від незалежної банківської установи, надані на запит суду, містять відомості, що становлять банківську таємницю, і безпосередньо підтверджують як належність рахунку відповідачу, так і фактичне одержання кредитних коштів.

Банк також повідомив, що номер НОМЕР_3 , на який надсилалася інформація про підтвердження операцій за карткою у відповідний період, не був фінансовим номером і не містився в анкетних даних відповідача; натомість у банківській анкеті містилися номери НОМЕР_4 та НОМЕР_7 .

У довідці № 12102/24-Е первісний кредитор навів дані про видачу кредитів, право вимоги за якими відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». Щодо відповідача вказано: порядковий номер 4525, договір № 7714833, дата й час 23 березня 2024 року 10:31:15, Transaction code 44006959, РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , сума транзакції 9 000,00 грн.

Картка обліку договору № 7714833 містить щоденний розрахунок за період із 23 березня до 22 жовтня 2024 року. Основний борг становить 9 000,00 грн. Стандартні проценти нараховувалися в сумі 198,00 грн за день, що математично відповідає 2,20 % від 9 000,00 грн. Нарахування процентів здійснено за 120 днів: 9 000,00 грн ? 2,20 % ? 120 = 23 760,00 грн. Платежі відповідача у розрахунку відсутні.

У розрахунку також відображено 4 500,00 грн штрафу, однак ця сума не входить до ціни позову та не є предметом вирішення. Наявність у бухгалтерському розрахунку більшої суми не робить арифметично неправильними складові, які фактично заявлено до стягнення.

Суд перевірив розрахунок арифметично, зіставив його зі ставкою договору та періодом нарахування. Заявлені проценти нараховані лише в межах 360-денного строку кредитування і в істотно меншому розмірі, ніж повна договірна вартість кредиту за весь строк. Доказів унесення будь-якого платежу або альтернативного розрахунку відповідач не надала.

Виписка за кредитним договором станом на 1 листопада 2025 року відображає 9 000,00 грн простроченого основного боргу, 23 760,00 грн прострочених процентів і 4 500,00 грн штрафних санкцій, усього 37 260,00 грн, а також відсутність погашення в період перебування вимоги у позивача.

За договором факторингу № 23.10/24-Ф від 23 жовтня 2024 року ТОВ «Авентус Україна» як клієнт зобов`язалося відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» як фактору права грошової вимоги до боржників, перелічених у реєстрі. Пункт 1.1 охоплює основний борг, проценти, неустойку та інші належні кредитору платежі. Пункт 1.2 прямо встановлює, що перехід прав відбувається в момент підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників.

У витягу з реєстру за позицією 4525 зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , договір № 7714833 від 23 березня 2024 року, 9 000,00 грн основного боргу, 23 760,00 грн процентів, 4 500,00 грн штрафу, разом 37 260,00 грн.

Акт підтверджує передачу клієнтом і прийняття фактором реєстру на 6 400 боржників із загальною сумою заборгованості 110 816 325,04 грн. Документ підписаний уповноваженими представниками ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і скріплений печатками.

Оскільки пункт 1.2 договору пов`язує перехід права саме з підписанням цього акта, суд приходить до висновку, що 23 жовтня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги до відповідача.

Платіжна інструкція підтверджує перерахування ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ТОВ «Авентус Україна» 3 217 772,00 грн з призначенням: оплата за відступлення права вимоги згідно з реєстром від 23 жовтня 2024 року та договором факторингу № 23.10/24-Ф. Сума відповідає ціні продажу, зазначеній у реєстрі та договорі.

За договором факторингу № 16/05/25-Е від 16 травня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» як клієнт відступило ТОВ «ФК «Ейс» як фактору права грошової вимоги до боржників. Пункт 1.1 визначає предметом основний борг, проценти, пеню та інші платежі. Пункт 1.2 установлює перехід прав у момент підписання акта приймання-передачі реєстру боржників. Пункт 3.3 передбачає розрахунки за ціною продажу, визначеною реєстром.

З реєстру боржників від 16 травня 2025 року до договору факторингу № 16/05/25-Е встановлено, що за позицією 5581 зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , кредитний договір № 7714833 від 23 березня 2024 року, суму боргу 37 260,00 грн, із якої 9 000,00 грн - прострочене тіло, 23 760,00 грн - прострочені проценти, 0,00 грн - комісія, 4 500,00 грн - пеня і штрафи; сума фінансування щодо цієї вимоги - 180,00 грн.

З акту приймання-передачі реєстру боржників від 16 травня 2025 року встановлено передачу реєстру на 7 349 боржників із загальною сумою заборгованості 117 867 607,11 грн. Документ підписано представниками ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «ФК «Ейс».

З огляду на пункт 1.2 договору факторингу судом встановлено, що саме 16 травня 2025 року позивач набув право вимоги до відповідача.

Платіжними інструкціями № 460 на 300 000,00 грн, № 459 на 222 524,57 грн та № 465 на 310 923,01 грн ТОВ «ФК «Ейс» перерахувало ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» загалом 833 447,58 грн як часткову оплату фінансування за відступлення прав вимоги за договором № 16/05/25-Е. Загальна сума трьох платежів точно відповідає ціні продажу за реєстром - 833 447,58 грн.

Те, що оплата здійснена після дати підписання договору та акта, не спростовує переходу права 16 травня 2025 року: сторони прямо погодили, що юридичним фактом переходу є акт, а оплату дозволили здійснювати протягом 36 місяців, але не пізніше 16 травня 2028 року. Отже, строк платежу було дотримано, а факторингова операція реально виконувалася.

Стаття 11 ЦК України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів. Ця норма застосовується, оскільки підставою заявленої вимоги є кредитний договір і договори про відступлення права вимоги.

За статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої певну дію, а кредитор має право вимагати виконання. Відповідно до частини третьої цієї статті зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 525 ЦК України встановлює: «Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом». За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Ці приписи застосовуються тому, що відповідач, одержавши кредит, не вправі односторонньо звільнити себе від його повернення.

Частина перша статті 530 ЦК України передбачає: «Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)». Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Доказів такого виконання немає.

Статті 610 і 612 ЦК України визначають порушенням зобов`язання його невиконання або неналежне виконання, а боржника - таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк. Отже, невнесення передбачених графіком платежів є порушенням договору.

За статтею 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Частини перша і друга статті 207 ЦК України передбачають, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку; письмової форми додержано, якщо правочин підписаний стороною.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 627 закріплює свободу договору, а стаття 628 - те, що зміст договору становлять погоджені сторонами умови та обов`язкові умови, встановлені законом.

Частина перша статті 638 ЦК України містить правило: «Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору». Стаття 639 дозволяє укладати договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем і прирівнює такий договір до письмової форми.

За частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит і сплатити проценти. Частина перша статті 1055 ЦК України вимагає письмової форми кредитного договору. Наведені вище норми про електронну форму дозволяють виконати цю вимогу шляхом електронного документа, належно підписаного сторонами.

Пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначає електронний договір як домовленість сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлену в електронній формі. Пункт 6 цієї частини визначає електронний підпис одноразовим ідентифікатором як алфавітно-цифрову послідовність, що додається до електронних даних особою, яка прийняла оферту, та надсилається іншій стороні.

Частини третя, четверта, шоста та восьма статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають укладення електронного договору шляхом оферти й акцепту, зокрема шляхом заповнення електронної форми або вчинення дій, чітко роз`яснених в інформаційній системі. Частина дванадцята цієї статті встановлює: «Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Стаття 12 названого Закону прямо допускає використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Тому застосування коду C7324 відповідає передбаченому законом способу підписання, а відсутність кваліфікованого електронного підпису фізичної особи не робить договір неукладеним.

Статті 5 і 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначають електронний документ як документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, та передбачають, що оригіналом є електронний примірник з обов`язковими реквізитами і електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного.

Застосовуючи ці норми до встановлених обставин, суд приходить до висновку, що сторони досягли згоди щодо суми, строку, ставки й порядку повернення кредиту; відповідач послідовно підписала паспорт та договір одноразовими ідентифікаторами; кредитодавець виконав свій обов`язок переказом коштів. Правочин вчинено в належній письмовій електронній формі.

За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк і в порядку, установлених договором. Частина друга статті 1054 ЦК України поширює на кредитні відносини відповідні положення про позику, якщо інше не встановлено спеціальними правилами.

Кредит вважається наданим не лише тоді, коли гроші передані готівкою. Переказ на поточний рахунок або платіжну картку, визначену позичальником, є належним виконанням обов`язку кредитодавця. У справі такий переказ доведено трьома взаємно узгодженими групами даних: платіжної установи, первісного кредитора та банку відповідача.

Отримання 9 000,00 грн на рахунок, відкритий на ім`я відповідача, створило для неї зустрічний обов`язок повернути суму кредиту. Відсутність платежів і сплив установлених договором строків є достатньою підставою для стягнення 9 000,00 грн основного боргу.

Частина перша статті 1048 ЦК України передбачає: «Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором». Частина друга статті 1054 поширює це правило на кредитний договір.

Проценти за користування кредитом є платою за правомірне користування чужими коштами протягом погодженого строку, а не санкцією за прострочення. Тому воєнне звільнення від неустойки не поширюється на звичайні договірні проценти, нараховані в межах строку кредитування.

Частина четверта статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначає формулу денної процентної ставки, а частина п`ята встановлює її максимальний розмір. На дату укладення договору діяли перехідні положення, запроваджені Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року: протягом перших 120 днів з дня набрання ним чинності максимальна денна ставка не могла перевищувати 2,5 %, протягом наступних 120 днів - 1,5 %, надалі - 1 %.

Закон № 3498-IX набрав чинності 24 грудня 2023 року. Договір укладено 23 березня 2024 року в межах першого 120-денного перехідного періоду. Погоджена денна ставка 2,20 % не перевищувала чинного на цю дату граничного розміру 2,5 %. Вона була прямо зазначена у договорі та паспорті кредиту разом із реальною річною ставкою і загальною вартістю. Отже, формальних підстав визнавати відповідну умову нікчемною немає.

Суд також бере до уваги принцип захисту споживача та приписи частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», за якими умови договору, що обмежують права споживача порівняно із законом, є нікчемними. Однак відповідач не навела конкретного права, обмеженого договором, не заявила вимоги про недійсність чи застосування наслідків нікчемності, а судом не встановлено порушення імперативної межі денної ставки. Сам лише значний абсолютний розмір процентів порівняно з основним боргом не дозволяє суду замінити погоджену ставку іншою, якщо ставка прямо розкрита, не перевищує законодавчої межі та застосована лише за період фактичного користування в межах строку договору.

Позивач просить 23 760,00 грн процентів, що відповідає 120 дням по 198,00 грн. Договірний строк становив 360 днів, тому нарахування не виходить за межі строку кредитування. Повна передбачена договором сума процентів за 360 днів складала б 71 280,00 грн, але така сума не заявлена. Суд не вправі збільшувати вимоги та перевіряє лише меншу суму.

Пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачає заміну кредитора внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином. За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора «в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав».

Стаття 516 ЦК України встановлює, що заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Неповідомлення боржника створює для нового кредитора ризик несприятливих наслідків, якщо боржник виконає обов`язок первісному кредитору, але не робить відступлення недійсним.

За частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити право грошової вимоги до боржника. Стаття 1078 допускає відступлення як наявної, так і майбутньої грошової вимоги.

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник повинен здійснити платіж факторові за умови одержання повідомлення про відступлення з визначенням грошової вимоги та фактора. Однак ця норма не ставить чинність відступлення у залежність від згоди боржника.

Судом установлено безперервний ланцюг: ТОВ «Авентус Україна» - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» - ТОВ «ФК «Ейс». На кожному етапі вимога індивідуалізована ПІБ, РНОКПП, номером і датою кредитного договору та сумою боргу; акт підписано в дату договору; фінансування підтверджене платіжними документами.

Відсутність доказу персонального повідомлення відповідача про кожне відступлення не звільняє її від самого боргу. Відповідач не довела, що після відступлення виконала зобов`язання первісному кредиторові або іншій особі. Тому ризик подвійної сплати відсутній, а позивач є належним кредитором.

Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачає, що в період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення чи скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення; неустойка та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення, підлягають списанню кредитодавцем.

У бухгалтерських документах відображено 4 500,00 грн штрафу, але позивач свідомо не включив цю суму до прохальної частини. Суд не присуджує її як через межі позову, так і з урахуванням спеціального воєнного регулювання. Це не впливає на стягнення основної суми кредиту та договірних процентів за користування ним, оскільки вони не є відповідальністю за прострочення.

Оцінивши кожен доказ окремо та їх сукупність, судом встановлено: 23 березня 2024 року відповідач у належній електронній формі уклала з ТОВ «Авентус Україна» договір № 7714833 про надання споживчого кредиту на 9 000,00 грн строком на 360 днів.

Кредитодавець виконав обов`язок: 9 000,00 грн перераховано на картковий рахунок, відкритий на ім`я відповідача. Відповідач не повернула кредит і не сплатила проценти; доказів припинення зобов`язання немає. Проценти 23 760,00 грн обчислено за прямо погодженою ставкою 2,20 % на день за 120 днів у межах строку договору; ставка відповідала чинній на дату укладення законодавчій межі.

Право вимоги двічі належно відступлено, а з 16 травня 2025 року належить ТОВ «ФК «Ейс». Позивач просить лише 32 760,00 грн основного боргу та процентів; 4 500,00 грн штрафу не є предметом стягнення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення 32 760,00 грн є законною, обґрунтованою та підтвердженою належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами, а тому підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частина перша статті 141 ЦПК України передбачає покладення судового збору на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог. Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача належить стягнути документально сплачений судовий збір у сумі 2 662,40 грн.

За статтею 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу несуть сторони; для їх розподілу розмір гонорару визначається згідно з умовами договору та на підставі доказів обсягу робіт і вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Частина четверта цієї статті вимагає співмірності витрат зі складністю справи, часом, обсягом робіт, ціною позову та значенням справи. Зменшення витрат за частиною п`ятою можливе за клопотанням іншої сторони, а обов`язок довести неспівмірність покладається на сторону, яка заявляє таке клопотання.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, а Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц виходили з того, що компенсації підлягають не лише вже сплачені витрати, а й ті, що підлягають сплаті відповідно до договору; суд не повинен з власної ініціативи довільно зменшувати гонорар без належних доводів і доказів неспівмірності іншою стороною.

Заявлені 7 000,00 грн підтверджені додатковою угодою, детальним актом, стосуються саме цієї справи та охоплюють шість годин роботи. Підготовка запиту й клопотання мала практичний результат - одержано банківські документи, що стали ключовими доказами. Відповідач не подала клопотання про зменшення і не довела неспівмірності. З урахуванням обсягу матеріалів, необхідності аналізу електронного правочину та двох факторингових переходів суд вважає суму 7 000,00 грн реальною, необхідною та розумною.

Загалом з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 9 662,40 грн судових витрат, із яких 2 662,40 грн. - судовий збір, 7 000,00 грн. - професійна правнича допомога.

Керуючись статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 8, 12 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 11, 205, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 599, 610-612, 626-628, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077, 1078, 1082 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 95, 100, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 7714833 від 23 березня 2024 року в сумі 32 760 (тридцять дві тисячі сімсот шістдесят) грн 00 коп., із яких: 9 000 (дев`ять тисяч) грн 00 коп. - заборгованість за основною сумою кредиту; 23 760 (двадцять три тисячі сімсот шістдесят) грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати в загальній сумі 9 662 (дев`ять тисяч шістсот шістдесят дві) грн 40 коп., із яких: 2 662 грн 40 коп. - судовий збір; 7 000 грн 00 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Роман БАКЛАНОВ