Рішення № 13833010, 16.02.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.02.11р.Справа № 17/7-11 За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус", м. Київ

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Нікополь Дніпропетровської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача: АТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Центрального Нікопольського відділення ДОД "Райффайзен Банк Аваль", м. Нікополь Дніпропетровської області

про визнання недійсним договору оренди

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Чуйко М.Д., довір. № 4192-ЮРС від 26.11.10р.;

Нікулін Ю.В., довір. № 4191-ЮРС від 26.11.10р.;

від відповідача: Довгаль С.В., свід-во № 360209 від 23.09.03р.;

від третьої особи: не зявився.

Суть спору:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" (надалі - позивач) звернулось з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач); за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача: АТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Центрального Нікопольського відділення ДОД "Райффайзен Банк Аваль", у якому просить господарський суд визнати недійсним повністю договір оренди приміщення від 01.03.08р. та акт прийому-передачі приміщення до нього.

Вмотивовує позовні вимоги посиланням на те, що спірний договір оренди був укладений без одержання письмової згоди іпотекодержателя на передачу в оренду спірного предмету іпотеки (нежитлове приміщення), тому в силу чинного законодавства такий правочин є недійсним.

Відповідач позовні вимоги не визнає. У відзиві посилається на те, що наведені в позовній заяві обставини порушення відповідачем діючого законодавства не можуть бути підставою для визнання спірного правочину нікчемним. Також, просить суд зупинити провадження у справі до вирішення повязаною з нею справи внаслідок прийняття касаційної скарги СТДВ "Глобус" до розгляду.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 03.02.11р. по 07.02.11р., згідно ст. 77 ГПК України.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

01.03.2008 року між позивачем (орендарем) та відповідачем (орендодавцем) був укладений договір оренди приміщення (далі - Договір), у відповідності з умовами якого відповідач за актом прийому-передачі приміщення від 01.03.08р. (а.с. 12) передав в оренду позивачу приміщення загальною площею 20 м2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (обєкт оренди), де щомісячні орендні платежі узгоджені в сумі 1600,00 грн.

При цьому, 21.12.2006 року спірний обєкт оренди було передано в іпотеку третій особі (банку). Станом на 11.10.10р. іпотекодержатель спірного приміщення не змінювався, що відображається з відомостей вказаних у витягу з Державного реєстру іпотек № 28796552, який є в матеріалах справи.

За умовами ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець (відповідач у справі) має право виключно на підстави згоди іпотекодержателя (третьої особи у справі) передавати предмет іпотеки в оренду.

Згідно наданих третьою особою до матеріалів справи письмових пояснень від 01.12.10р. вбачається, що банк як іпотекодержатель (договір іпотеки б/н від 29.08.06р. (а.с. 80-81)) не отримував від відповідача ніяких листів щодо передання спірного обєкту оренди третім особам, та, відповідно, банком і не було надано йому такої згоди.

Суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

На час розгляду спору відповідач не надав суду належних доказів отримання від іпотекодержателя спірного обєкту оренди згоди на передання предмету іпотеки в оренду третім особам, а обставини наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростував.

За приписами ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Між тим, чинне законодавство не позбавляє особу, права або охоронювані законом інтереси якої порушуються укладенням нікчемного правочину, звернутись до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним. Така позиція знайшла підтвердження в приписах п. 20 Інформаційного листа Вищого господарського суду України за № 01-8/482 від 13.08.08р. "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року", а також п. 5 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Відповідно до п. 5 Постанови № 9 Пленуму ВСУ від 06.11.09р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Враховуючи наведені положення законодавства, відсутність згоди третьої особи на передачу предмета іпотеки в оренду, наявність спору з приводу визнання нікчемного договору оренди недійсним, суд вважає вимоги позивача щодо визнання Договору недійсним правомірними та такими, що підлягають задоволенню в цій частині позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 3 даної норми встановлено, що правові наслідки, передбачені, зокрема, частиною 1 вказаної статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Отже, застосування зазначених правових наслідків засвідчує факт повернення сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину.

Згідно із ч. 3 ст. 207 ГК України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Фактичне користування майном на підставі договору оренди, унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами реституції, позаяк використання майна - "річ" безповоротна, і відновити сторони в первісне положення практично неможливо. Тому такий договір повинен визнаватися недійсним і припинятися на майбутнє.

Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 13.01.2004 №7/85/4/68-81.

Отже, наведеними нормами встановлено, що при визнанні договору оренди недійсним (нікчемним), такий договір визнається недійсним (нікчемним) лише на майбутнє, а не з моменту його укладення.

Щодо позовних вимог в частині визнання акту прийому-передачі приміщення до Договору недійсним суд зазначає наступне.

Частина 2 статті 20 ГК України серед актів, визнання незаконними яких передбачено статтею 16 ЦК України, як спосіб захисту прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів встановлює, що права та законні інтереси зазначених субєктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших субєктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси субєкта господарювання або споживача.

Тобто, за змістом вказаної норми господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обовязковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Тоді як, оскаржуваний акт за своєю правовою природою є документом, що підтверджує настання події (підтвердження факту), що має певне юридичне значення та не є нормативно правовим документом.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання акту прийому-передачі приміщення недійсним не відповідає належним способам захисту прав, передбачених чинним господарським законодавством України, тому суд відмовляє в їх задоволенні.

Наведене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Клопотання ж відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення повязаною з нею касаційної скарги СТДВ "Глобус" на рішення і ухвалу господарського суду м. Києва від 05.10.10р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.10р. задоволенню не підлягає, так як, в силу положень ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, тоді як на думку суду розгляд справи № 16/398 ніяким чином не вплине на даний спір. До того ж, заявником не надано належних процесуальних документів в обґрунтування цієї заяви.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати договір оренди приміщення укладений 01.03.2008 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" (ЄДРПОУ 20448234) недійсним (нікчемним) з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" (01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, 21/17, кв. 1; ЄДРПОУ 20448234) суму 42,50 грн. (сорок дві грн. 50 коп.) державного мита, 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог - відмовити

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано 16.02.11р.