Рішення № 138330005, 20.07.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/4429/25

Провадження № 2/591/924/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі - Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ОРЕГОН»

про стягнення грошових коштів

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ОРЕГОН» і ставить питання про стягнення грошових коштів і свої позовні вимоги мотивує тим, що 30.12.2020 року, між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ОРЕГОН» як «Продавцем», від імені та в інтересах якого на підставі Договору доручення №2 від 05.10.2016 року діяло Товариство з обмеженою відповідальністю «Сібіес Сейлз», в особі директора Сухомліної Оксани Володимирівни, як «Повіреного Продавця», та ОСОБА_1 , як «Покупцем», укладено попередній договір №С3.06.1.058 купівлі-продажу квартири. Так, за вказаним договором, відповідач зобов`язався продати, а позивач купити однокімнатну квартиру загальною площею 52,01 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , проектний номер 35. Позивачем за попереднім договором №С3.06.1.058 купівлі-продажу квартири від 30.12.2020 року було сплачено 644793,98 грн.. Відповідно до п.3.2 попереднього договору від 30.12.2020 року, заплановані терміни: завершення будівельно-монтажних робіт по шостій секції житлового будинку IV (четвертий) квартал 2022 року. Однак, всупереч умовам п. 4.1.9 попереднього договору, відповідач не завершив монтажно-будівельні роботи у житловому будинку та не передав квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , в експлуатацію покупцю, а також не уклав основний договір. Серед позовних вимог позивач просив суд стягнути грошові кошти в загальному розмірі 1207262 грн. 15 коп., з них 644793,98 грн. основну суму боргу, інфляційного збільшення у розмірі 449422,24 грн., а також нарахованих три проценти річних 83045,93 грн., та моральної шкоди у розмірі 30000,00 грн..

29 квітня 2025 року ухвалою Зарічного районного суду м. Суми відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 11 серпня 2025 року. У зв`язку з неявкою представника відповідача підготовче судове засідання було відкладено на 26 вересня 2025 року. 26 вересня 2025 року закрито підготовче судове засідання і справу призначено до розгляду по суті на 08 грудня 2025 року. 08 грудня 2025 року слухання справи було відкладено на 26 березня 2026 року у зв`язку з неявкою представника відповідача. 26 березня 2026 року слухання справи було відкладено на 10.07.2026 року .

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Фідірко Я.С. позов підтримала повністю, просить суд його задоволити, слухати справу у її відсутність та відсутність позивача.

Відповідач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ОРЕГОН»належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання через його електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», представник в судове засідання не з`явився. Правом подання відзиву, надання доказів відповідач не скористався. Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин. Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, так як розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши надані докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що продавцем за попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна є АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ОРЕГОН», інтереси якого при підписанні договору на підставі договору доручення представляло ТОВ «Сібіез Сейлз». В силу приписів статті 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє. Відповідно до ч.1 ст.1000 ЦК Україниза договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Таким чином, обов`язок з виконання зобов`язання та повернення коштів, наданих представнику продавця на виконання договору доручення щодо підписання попереднього договору і отримання грошових коштів, покладається саме на довірителя, тобто АТ «ЗНВКІФ «ОРЕГОН».

З матеріалів справи вбачається, що 30.12.2020 року, між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ОРЕГОН», як «Продавцем», від імені та в інтересах якого на підставі Договору доручення №2 від 05.10.2016 року діяло Товариство з обмеженою відповідальністю «Сібіес Сейлз», в особі Сухомліної Оксани Володимирівни, як «Повіреного Продавця», та ОСОБА_1 , як «Покупцем», укладено попередній договір №С3.06.1.058 купівлі-продажу квартири. Відповідно до п.1.1 попереднього Договору сторони зобов`язалися в майбутньому, в чіткій відповідності до умов та положень Попереднього договору укласти договір купівлі-продажу квартири, з наступними характеристиками: АДРЕСА_1 , проектний номер 35, 1 кімната, 52,01кв.м., 5 поверх. Відповідно до п.2.1 попереднього Договору сторонами узгоджено, що орієнтована загальна вартість квартири, за яку вона буде продана Покупцю згідно Основного договору становитиме 644793,98 грн.. Вказана сума розраховується як добуток загальної проектної площі квартири та вартості 1 кв.м. площі квартири становить 12397,50 грн. вартість 1 кв.м. площі квартири є сталою та не може бути змінена продавцем в односторонньому порядку. Відповідно до п. 2.2. попереднього договору від, покупець на підтвердження власної платоспроможності та наміру щодо укладення Основного договору та виконання інших обов`язків, що покладені на нього згідно Попереднього договору, зобов`язаний сплатити Продавцю, шляхом перерахунку на рахунок Повіреного Продавця, грошові кошти в якості забезпечувального платежу, розмір якого дорівнює загальній вартості квартири, що вказано в п.2.1 попереднього Договору, та має бути сплачений у строки, визначені Попереднім договором. Відповідно до п.2.4. попереднього договору, покупець зобов`язується сплатити частину забезпечувального платежу в розмірі 14120 грн., що еквівалентно 500 доларів США, станом на дату укладення цього договору, в день підписання попереднього договору сторонами. Іншу частину забезпечувального платежу покупець зобов`язується сплатити протягом трьох банківських днів з моменту підписання попереднього договору сторонами, а саме до 08.01.2021року включно. Обидві частини забезпечувального платежу мають бути сплачені в безготівковій формі, в національній валюті гривні, шляхом перерахування грошових коштів на ступні банківські реквізити: Відповідно до п. 2.12 попереднього договору, при укладенні Основного договору, усі грошові кошти, сплачені Покупцем Продавцю, шляхом перерахунку на рахунок Повіреного Продавця, в процесі виконання Попереднього договору, будуть зараховані у належний з Покупця платіж за Основним договором. Відповідно до п. 2.13 попереднього договору, на підставі Договору доручення №2 від 05.10.2016 року, укладеного між Продавцем та Повіреним продавця, усі розрахунки між Сторонами будуть здійснюватися за посередництва Повіреного Продавця. Сплата Покупцем будь-яких грошових коштів на рахунок Повіреного Продавця в якості виконання будь-якого фінансового зобов`язання Покупця згідно умов Попереднього договору, вважається належним виконанням даного зобов`язання перед Покупцем. В свою чергу, сплата Повіреним Продавця будьяких грошових коштів на рахунок Покупця в якості виконання будь-якого фінансового зобов`язання Продавця згідно умов Попереднього договору, вважається належним виконання даного зобов`язання перед Покупцем. Відповідно до п. 3.1 попереднього договору, попередній договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань, визначених у Попередньому договорі. Строк дії Попереднього договору, може бути припинено або змінено тільки за взаємною згодою Сторін або у випадках, визначених Попереднім договором. Відповідно до п.3.2 попереднього договору, орієнтовний термін завершення будівельно-монтажних робіт по шості секції житлового будинку IV (четвертий) квартал 2022 року. Відповідно до п. 3.3 попереднього Договору, згідно попереднього договору Сторони беруть на себе обов`язок укласти основний договір протягом трьох місяців з моменту введення житлового будинку в експлуатацію. Згідно п. 4.1.9 попереднього договору, продавець зобов`язується дотримуватися строків закінчення монтажно-будівельних робіт у Житловому будинку, визначених у попередньому договорі. Згідно п. 6.1 попереднього договору, за невиконання або неналежне виконання умов попереднього договору, Сторони несуть відповідальність, визначену попереднім договором та чинним законодавством України. Згідно п. 6.2 попереднього договору, сторони погодили, що під невиконанням або неналежним виконанням Стороною умов попереднього договору, вони мають на увазі: п. (в) - невиконання або неналежне виконання будь-якого зобов`язання, вказаного у попередньому договорі. Згідно квитанцій про оплату №7Х8Н-С8В8-Р12М-Х51Х від 05.01.2021, №73749330 від 06.01.2021року позивач ОСОБА_1 сплатив суму грошових коштів в розмірі 644793,98 грн. з зазначенням платежу забезпечувальний платіж згідно попереднього договору №СЗ.06.1.058 від 30.12.2020 року купівлі-продажу квартири, одержувач коштів ТОВ «Сібіес Сейлз». Всупереч умовам п. 4.1.9 продавець в строки визначені п. 3.2 попереднього договору від 30.12.2020 року, не завершив монтажно-будівельні роботи у Житловому будинку та не передав квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , проектний номер 35, 1 кімната, 52,01кв.м., в експлуатацію Покупцю, а також не уклав Основний договір. Станом на день розгляду справи судом, зобов`язання Відповідачем не виконані, кошти не повернуті, відповідач на спростування позиції позивача не надав доказів щодо введення будинку в експлуатацію та здачі квартири позивачу, а також доказів укладення та підписання основного договору, тобто прострочення виконання зобов`язання відбулося з вини відповідача. З наявних в матеріалах справи копії попереднього договору від 30.12.2020 року купівлі-продажу квартири №СЗ.06.1.058 вбачається, що попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна нотаріально не посвідчений, а отже є нікчемним в силу ст.ст.635, 675 ЦК України. Відповідно до частин першої, третьої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена,у письмовій формі. Згідно зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Оскільки попередній договір його учасниками укладається з метою забезпечення укладання у майбутньому договору купівлі-продажу нерухомого майна, то за правилами статті 635ЦК України цей договір підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню. Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина друга статті 215, частина перша статті 216 ЦК України). Установивши, що укладений сторонами попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, у порушення вимог статті 635 ЦК України, не посвідчений нотаріально, і що відповідач їх умови не виконав, житловий будинок в експлуатацію не здав, основний договір не оформили, суд приходить до висновку про нікчемність попереднього договору №СЗ.06.1.058 купівлі-продажу квартири від 30.12.2020 року.

Вирішуючи спірні правовідносини, не залежно від назви договору, суд також повинен встановити його зміст та волевиявлення сторін. Згідно висновків, що викладені в постанові Верховного Суду від 18 травня 2023 року по справі №910/7975/21, правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їхніх дій, так і певних правових наслідків. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 915/1302/19.

Водночас якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відповідно до статті 235 ЦК України є удаваним.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, по захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 5.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23) та від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 (підпункт 8.47)).

Правовідносини, що виникли між сторонами за умовами попереднього договору, відповідно до якого сторони в майбутньому домовилися про укладення основного договору - купівлі-продажу об`єкта інвестування - квартири в багатоквартирному будинку, на виконання якого позивач вніс вартість новоствореного об`єкта будівництва, а відповідач зобов`язався передати йому зазначене майно після введення будинку в експлуатацію, фактично за своїм змістом є правовідносинами з інвестування майна до яких підлягають застосуванню положення Закону України «Про інвестиційну діяльність». Зважаючи на те, що сторонами при укладені попередніх договорів купівліпродажу нерухомого майна не дотримані вимоги ст. 657 ЦК України щодо нотаріальної форми їх посвідчення, вказані правочини в силу ч.1ст. 220 ЦК України є нікчемними і не створюють ніяких юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з їх недійсністю, зокрема, з повернення отриманих за нікчемним правочином коштів і застосував до спірних правовідносин положення ст.570 ЦК України, з необхідністю визначення, що внесена покупцем сума на виконання попереднього договору є заставою або авансом в розумінні чинного законодавства та угоди сторін. Надаючи оцінку попередньому договору, на переконання суду є встановленими сторонами в договорі предмет, ціна та строки виконання договору, тобто правовідношення має всі необхідні ознаки договору. Відповідач взяв на себе зобов`язання побудувати квартиру в багатоквартирному будинку в майбутньому, у визначені строки, за кошти позивача, при цьому позивач сплатив 100% вартості об`єкта інвестування, а саме 644793,98 грн., що повною мірою відповідало проектній площі квартири в розмірі 52,01 кв.м., тобто 12397,50 грн. за 1 квадратний метр, що визначено договором, при цьому сторони обумовили, що ціна є сталою та не може бути змінена. Згідно умов договору, сторони визначили цю суму як забезпечувальний платіж, що відповідає й вказівці на призначення платежу в квитанціях на оплату №7Х8Н-С8В8-Р12М-Х51Х від 05.01.2021, №73749330 від 06.01.2021 та були сплачені з метою повної оплати за виконання зобов`язання відповідачем, а саме будівництва нерухомого майна квартири.

Відповідно до п.2.3 попереднього договору, сторони визначили, що забезпечувальний платіж є іншим, створеним згідно ч.2 ст.546 ЦК України видом забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно змісту ст.546 ЦК України визначено вичерпні види забезпечення виконання зобов`язання у виді неустойки, поруки, гарантії, застави, притримання, завдатку, права довірчої власності. Інших видів забезпечення чинним цивільним законодавством не встановлено. Сторонами обумовлено, що забезпечувальний платіж є іншим видом забезпечення виконання зобов`язання, але зі змісту договору не конкретизовано та не встановлено сторонами яким саме та в чому він полягає. Частина 2 ст.546 ЦК України не конкретизує та не визначає в чому саме полягає зміст визначення терміну іншого виду забезпечення виконання зобов`язання. Тому при вирішенні справи судом повинно бути з`ясовано до якого виду забезпечення виконання зобов`язання відноситься правова природа забезпечувального платежу, згідно попереднього договору, що сплачений позивачем. Оскільки попередній договір його учасниками укладається з метою забезпечення укладання у майбутньому договору купівлі-продажу нерухомого майна, то за правилами статті 635 ЦК України цей договір підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню. Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина друга статті 215, частина перша статті 216 ЦК України). Укладений сторонами попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна у порушення вимог статті 635 ЦК України не посвідчений нотаріально. Зважаючи на те, що сторонами при укладені попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна не дотримані вимоги ст.657 ЦК України щодо нотаріальної форми їх посвідчення, вказані правочини в силу ч.1 ст.220 ЦК України є нікчемними і не створюють ніяких юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з їх недійсністю, зокрема, з повернення отриманих за нікчемним правочином коштів, а внесені покупцем кошти є не забезпечувальним платежем. Отже, норма ч.2 ст.570 ЦК України, яка встановлює презумпцію авансу, тому внесені покупцем кошти підлягають поверненню у повному обсязі, укладений сторонами договір нотаріально не посвідчений і є нікчемним. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 зазначила, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин недійсний у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Тлумачення змісту наведеної норми свідчить, що недійсний правочин не створює для сторін тих прав і обов`язків, які він мав створювати, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Такі юридичні наслідки під час виконання сторонами недійсного правочину поєднуються з реституційними, які полягають у поверненні в натурі кожною стороною одна одній, одержаного ними на виконання цього правочину. Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Водночас частинами 1, 2 статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. Враховуючи наведене, для повернення виконаного за недійсним правочином у разі, коли тільки одна із сторін здійснила його виконання, правила статті 216 ЦК України не застосовуються, а повернення виконаного здійснюється на підставі положень глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" ЦК України. Таким чином, обов`язок з повернення коштів, наданих представнику продавця на виконання договору доручення щодо підписання попереднього договору і отримання грошових коштів, покладається саме на довірителя, оскільки вчинений представником правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, і при цьому повноваження, яке виникає у представника за цією довіреністю, не має зачіпати його майнових або особистих немайнових прав, враховуючи характер одностороннього правочину. Отже, наявні підстави для стягнення з продавця на користь покупця сплачених за попереднім договором коштів як безпідставно набутих у зв`язку з нікчемністю попереднього договору.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За обставин безпідставного набуття відповідачем грошових коштів 05.01.2021 року та 06.01.2021 року початком періоду прострочення має бути 08.01.2021 року, тому розрахунок проведений з 08.01.2021 року по 24.04.2025 року, тобто по дату звернення до суду, так як кошти в даний час не повернуті Позивачу. Тому підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача в загальному розмірі - 1177262,15 грн., що складається з суми основного боргу 644793,98 грн., інфляційного збільшення у розмірі 449422,24грн., а також нарахованих трьох процентів річних у розмірі 83045,93 грн..

Позивач також просить стягнути з відповідача суму моральної шкоди в розмірі 30000 грн. 00 коп..

Суд вважає, що вказані вимоги підлягають задоволенню, при цьому суд виходить з наступного:

Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 5 вказаної Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Аналогічний висновок викладений в Постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 638/8636/17-ц.

Вирішуючи питання про розмір компенсації моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер та об`єм заподіяних позивачу моральних страждань, ступінь їх доведеності.

При визначенні розміру компенсації позивачу моральної шкоди суд виходить із загальних засад розумності, справедливості, пропорційності та враховує необхідність зміни нормального життєвого стану та витрачання часу позивачем, коштів на відновлення прав, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заявлену на відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 30000 грн. 00 коп..

При вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступних міркувань:

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 16 квітня 2025 року ОСОБА_1 уклав з Адвокатським об`єднанням «Веріта Груп» Договір про надання правничої допомоги, за умовами якого вартість послуг погоджується за взаємною угодою сторін та становить фіксовану суму в розмірі 15000,00 грн. В перелік послуг входить консультація, узгодження правової позиції, підготовка позову, заяви про забезпечення позову, інших заяв клопотань, участь в судових засіданнях в суді першої інстанції. Так, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Разом з тим, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16листопада 2022року у справі № 922/1964/21. Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20) та від 16 червня 2021 року у справі № 640/4126/19 (провадження № 61-14735св20). Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок заявника має бути встановлено, що його заява не підлягає задоволенню, такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені нормами процесуального законодавства, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18. Враховуючи наведене, складність справи та обсяг необхідних адвокатом послуг, час, витрачений ним на надання послуг, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачана на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн. 00 коп., саме така правнича допомога була необхідною, фактично надана і підтверджена належними доказами.

Задовольнивши позов, що містить вимогу майнового характеру, суд зобов`язаний також вирішити питання стягнення судових витрат з відповідача у відповідності до ст.141 ЦПК України. При поданні позовної заяви позивач сплатив 12072,62 грн. судового збору.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 12072,62 грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 15000 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ОРЕГОН» про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ОРЕГОН» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40162043) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ,РНОКПП НОМЕР_1 ) 644793,98 грн. грошових коштів, 449422,24 грн. інфляційне збільшення, 83045, 93 грн. 3%річних, 30000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього - 1207262гривень грошових коштів.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ОРЕГОН» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40162043) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ,НОМЕР_2 ) 12072,62 грн. в рахунок відшкодування судового збору та 15000 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення виготовлено 20 липня 2026 року.

СУДДЯ А.Я. КЛИМЕНКО