Рішення № 13832876, 16.02.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.02.11р.Справа № 22/307(19/84)-10 За позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Голубне, Березнівський район, Рівненської області

доПублічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

про стягнення 67 720 грн. 00 коп.

Суддя Назаренко Н.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Істамова І.В., довіреність № 1716-О від 20.04.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулося до господарського суду з позовом та просить стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" збитки у сумі 67720 грн. 00 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з метою виконання умов договору банківського рахунку № RO0SF8 від 25 квітня 2005 року, укладеного між сторонами, відповідачем позивачу відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2, обслуговування якого відбувалось Березнівським відділенням Рівненської філії ПриватБанку. Позивач посилається на те, що в період з 02.04.2008р. по 28.01.2009р. незважаючи на відсутність належно оформлених платіжних доручень позивача, відповідач безпідставно та неправомірно списав з рахунку позивача грошові кошти у сумі 67720 грн. 00 коп.

Враховуючи те, що відповідачем, на думку позивача, безпідставно списано з поточного рахунку позивача грошові кошти на загальну суму 67720 грн. 00 коп. та те, що неправомірні дії призвели до втрати позивачем зазначеної суми, позивач вбачає обовязок відповідача відшкодувати збитки в сумі 67720 грн. 00 коп. Як на правову підставу заявлених позовних вимог, позивач посилається на ч. 3 ст. 1066, ч. 1 ст. 1071, ч. 3 ст. 1092 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 216, ч. 2 ст. 224, ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України.

Відповідач, відповідно до відзиву на позов від 21.12.2010р., проти позову заперечує та в його задоволенні, в частині стягнення з відповідача суми у розмірі 67720 грн. 00 коп., просить відмовити. Відповідач пояснює суду, що у звязку з виявленням грубих порушень банківського законодавства працівниками Березнівського відділення Рівненської філії Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", була порушена кримінальна справа № 4-26-09. За неодноразовими зверненнями позивача, зазначає відповідач, як до банку так і до правоохоронних органів, з боку позивача було зазначено безпідставно перераховані кошти спочатку суму у розмірі 32720 грн. 00 коп., потім 71220 грн. 00 коп. та станом на серпень 2010р. 67720 грн. 00 коп.

В обґрунтування свої заперечень відповідач посилається на те, що для встановлення реального стану справ та на виконання постанови слідчого СВ Березнівського РВ УМВСУ у Рівненській області від 03.04.2009р. було призначено і проведено документальну ревізію по матеріалам вищевказаної кримінальної справи, з урахуванням як пояснень так і наданих з боку позивача документів. Відповідно до наданих для ревізії матеріалів, загальна шкода, завдана ОСОБА_1 протиправними діями працівників Березнівського відділення, на думку відповідача, може бути визначена не в сумі 67720 грн. 00 коп., як вказано позивачем, а в розмірі 25275 грн. 58 коп.

Розпорядженням голови суду від 29.10.2010р. по справі № 22/307 (19/184) 10, у звязку з перебуванням судді Пуппо Л.Д., на лікарняному, справу передано для розгляду по суті Назаренко Н.Г.

Ухвалою від 03.11.2010р. справа прийнята до провадження та призначене судове засідання на 02.12.2010р.

Розгляд справи відкладався з 02.12.2010р. до 21.12.2010р.

В судовому засіданні 21.12.2010р. оголошувалась перерва до 29.12.2010р.

29.12.2010р. від відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи. Клопотання мотивоване тим, що оскільки відповідач не визнає суму завданих збитків позивачу на суму 67720 грн. 00 коп. та, на думку відповідача, відсутні докази спричинення шкоди саме заявленому позивачем розмірі, а, отже, відповідач вбачає підстави для призначення по даній справі судово бухгалтерську експертизу. На вирішення експерта відповідач просить поставити наступні питання:

-чи надавала Фізична особа підприємець ОСОБА_1 розпорядження на списання коштів з її рахунку, які не підтверджуються документально, якщо такі є;

-якими документами та на яку суму підтверджується списання коштів з рахунку клієнта.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для розяснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно з положеннями Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006р. № 01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз", судова експертиза признається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Між тим, з огляду на додаток № 1 до Договору № RO0SF8 від 25 квітня 2005 року та ч. 1 ст. 1071 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження, суд не вбачає підстав для задоволення вищевказаного клопотання, оскільки відповіді на питання, надані відповідачем у клопотанні, може надати первинна документація, така як платіжні доручення та банківські виписки.

Ухвалою від 29.12.2010р. матеріали справи направлено для перевірки до прокуратури Березнівського району Рівненської області, а провадження у справі зупинене на підставі п. 2 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 24.01.2011р. провадження у справі поновлено з 10.02.2011р., у звязку з поверненням справи зі слідчих органів, судове засідання призначене на 10.02.2011р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

В судовому засіданні 10.02.2011р. за погодженням представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника відповідача, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25 квітня 2005 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі банк, відповідач) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі клієнт, позивач) укладено договір № RO0SF8 банківського рахунку (далі договір), відповідно до п. 1.1 якого банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунки у національній та іноземній валюті (в тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України та умов цього договору.

Згідно з п. 1.2 Договору, за договором банківського рахунку банк зобовязується приймати та зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком.

Банк бере на себе зобовязання виконувати доручення клієнта, що міститься у розрахунковому документі (п. 2.1.5 Договору).

На виконання умов договору відповідачем відкрито позивачу поточний рахунок № НОМЕР_2.

Як вбачається з банківських виписок (а.с. 11-14, 28-30) за період з 02.04.2008р. по 28.01.2009р. банком списано з рахунку позивача грошові кошти у сумі 67720 грн. 00 коп. в тому числі:

-02.04.2008р., № документа 25, одержувач: ОСОБА_4, сума: 25000 грн. 00 коп., призначення платежу за товар;

-03.09.2008р., № документа 15, одержувач: ОСОБА_5, сума: 8000 грн. 00 коп., призначення платежу за шафи, згідно рахунку № 78;

-18.09.2008р., № документа 24, одержувач: ОСОБА_6, сума: 3000 грн. 00 коп., призначення платежу за товари, згідно рахунку № 165 від 15.09.2008р.;

-29.09.2008р., № документа 28, одержувач: ОСОБА_7, сума: 5000 грн. 00 коп., призначення платежу за товари, згідно рахунку № 136;

-09.10.2008р., № документа 19, одержувач: ОСОБА_8, сума: 4470 грн. 00 коп., призначення платежу за товари, згідно договору;

-13.10.2008р., № документа 8, одержувач: ОСОБА_9, сума: 3550 грн. 00 коп., призначення платежу за товари, згідно накладної № 36;

-21.11.2008р., № документа 9, одержувач: ОСОБА_10, сума: 5100 грн. 00 коп., призначення платежу за товари згідно рахунку;

-18.12.2008р., № документа 20, одержувач: ОСОБА_9, сума: 10000 грн. 00 коп., призначення платежу за товар згідно рахунку;

-28.01.2009р., № документа 4, одержувач: ОСОБА_11, сума: 3600 грн. 00 коп., призначення платежу згідно договору за послуги.

Позивач посилається на те, що в період з 02.04.2008р. по 28.01.2009р., незважаючи на відсутність належно оформлених платіжних доручень позивача, відповідач безпідставно та неправомірно списав з рахунку позивача грошові кошти у сумі 67720 грн. 00 коп., з огляду на що позивач вбачає обовязок банку відшкодувати збитки в сумі 67720 грн. 00 коп., що і є причиною спору.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено вимогу щодо виконання зобовязань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (ч. 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Аналізуючи встановлені обставини справи та наведені приписи законодавства, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з банківських виписок (а.с. 11-14, 28-30) за період з 02.04.2008р. по 28.01.2009р. банком списано з рахунку позивача грошові кошти у сумі 67720 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного Банку України від 21.01.2004р. № 22 (далі Інструкція), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження (ч. 1 ст. 1071 Цивільного кодексу України).

Приписами ч. 2 ст. 1071 Цивільного кодексу України встановлено, що грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Згідно з п. 2.24. вищевказаної Інструкції списання коштів (і в повній, і в частковій сумі) з рахунку платника здійснюється на підставі примірника розрахункового документа, який залишається на зберіганні в банку платника.

Між тим, списання грошових коштів у вищевказаній сумі здійснено банком з порушенням наведених вимог законодавства та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, оскільки відповідачем не надано суду у якості доказів, щодо правомірності такого списання, відповідних примірників розрахункових документів.

Згідно з положеннями додатку № 1 від 25 квітня 2005 року (а.с. 10) до договору банківського рахунку № RO0SF8 від 25.04.2005р., укладеного між сторонами, проведення платежів підприємцями на користь клієнтів у системі банку та інших банків, здійснюється на підставі платіжного доручення або договірного списання.

В даному випадку відповідним розрахунковим документом є платіжне доручення, в розумінні ч. 1 ст. 1089 Цивільного кодексу України, яке оформлюється у встановленому порядку.

Відповідач посилається на те, що актом ревізії операцій проведених у Березнівському відділенні Рівненської філії Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" по поточному рахунку Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 від 20 грудня 2010р., (а.с. 81 90) проведеної провідним аудитором Напрямку "Внутрішній аудит" Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" ОСОБА_12, встановлено, що відповідно до наданих для ревізії матеріалів, загальна шкода, завдана позивачу може бути визначена у розмірі 25275 грн. 58 коп. яка складається з невідображеного залишку коштів на поточному рахунку станом на 22.12.2008р. 30175 грн. 58 коп., з урахуванням незаконного проведеного переказу на поточний рахунок ОСОБА_11 28.01.2008р. 3600 грн. 00 коп.

Разом з тим, господарський суд не погоджується з такими доводами відповідача, оскільки доказів того, що позивачем невірно розраховано суму позову, відповідачем не надано. Доказів незаконного зарахування коштів на рахунок позивача банком суду також не надано.

Суд зазначає, що акт перевірки не визначений законодавством як безумовний доказ господарського чи цивільно правового правопорушення. Обставини, вказані у такому акті в господарському судочинстві повинні підтверджуватись належними доказами у відповідності до приписів ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 1073 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного одержувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з системного аналізу наведеної правової норми, яка встановлює правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком, суд доходить висновку, що відповідальність банку, яка полягає в сплаті процентів та відшкодування завданих клієнту збитків, виникає при настанні певних випадків, одним з яких є безпідставне списання банком грошових коштів з рахунку клієнта.

Згідно з ч. 3 ст. 1092 Цивільного кодексу України якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

Оскільки неналежне виконання банком зобовязань, покладених на нього за договором та порушення ним законодавства, що призвело до нанесення збитків позивачу у сумі 67720 грн. 00 коп. підтверджується матеріалами справи, суд визнає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати відносяться на відповідача

Керуючись ст. 526, ч. 1 ст. 1066, ч. 2 ст. 1071, ст. 1073, ч. 1 ст. 1089, ч. 3 ст. 1092 Цивільного кодексу України, ст. ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, п. 1.7, 2.24 "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", ст.ст. 1, 33, 34, 43, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Н. Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (НОМЕР_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) збитки у сумі 67 720 (шістдесят сім тисяч сімсот двадцять) грн. 00 коп., витрати на оплату державного мита у сумі 677 (шістсот сімдесят сім) грн. 20 коп., витрати на оплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.Г. Назаренко Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до

вимог ст. 84 ГПК України, - 15.02.2011р.