Ухвала суду № 138328538, 20.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

20 липня 2026 року м. ХарківСправа № 922/2529/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

(без виклику учасників справи)

розглянувши заяву Приватного підприємства "Сервісний центр "Слававто"про забезпечення позову (вх.№2529/26 від 17.07.2026) до подання позову по справі

за позовом Приватного підприємства "Сервісний центр "Слававто", м.Слав`янськ до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Харків про про визнання недійсним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

17.07.2026 року Приватне підприємство "Сервісний центр "Слававто" звернулось до Господарського суду Харківської області із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов Приватного підприємства «СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР «СЛАВАВТО», що буде поданий до відповідача Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання незаконним та скасування рішення Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.07.2026 року №70/132-р/к по справі №2/01-61-24 та зупинити дію рішення Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.07.2026 року №70/132-р/к по справі №2/01-61-24 в частині, що стосується Приватного підприємства «СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР «СЛАВАВТО» ЄДРПОУ 37230673 до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову у даній справі в порядку статті 136, 137 ГПК України, ПП "Сервісний центр "Слававто" зазначає, що 08.07.2026 року Адміністративна колегія Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі за текстом - Відділення), розглянувши матеріали справи №2/01-61-24 про порушення Приватним підприємством «СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР «СЛАВАВТО» (далі за текстом Заявник) і ФОП БОНДАРЕНКО Р.М. законодавства про захист економічної конкуренції та подання Другого відділу досліджень та розслідувань Відділення від 29.05.2026 року №70-03/369-П визнала дії Заявника та ФОП БОНДАРЕНКО Р.М. під час участі у торгах в системі Prozorro, ідентифікатор закупівлі UA-2020-05-29-004947-b, антиконкурентними узгодженими діями і наклало штраф у розмірі 68 000.00 грн. на кожного з учасників.

У заяві про забезпечення позову зазначено, що заявник не згоден з таким рішенням, свою позицію він висловлював і під час участі у засіданні Адміністративної колегії і відповідно він готує позовну заяву до суду з метою захисту своїх інтересів і доведення відсутності в його діях порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Так як належна підготовка позову потребує певного часу, а негативні наслідки для Заявника вже настали від подає заяву про забезпечення до подання позовної заяви. Предметом позову буде визнання незаконним та скасування спірного рішення АМКУ, у зв`язку з не доведенням обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, а також притягнення до відповідальності Заявника після спливу строку встановленого ч.1 ст.42 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Також зазначає, що ключовим наслідком прийняття спірного рішення є те, що відомості про Заявника автоматично внесені до Зведених відомостей щодо рішень органів АМКУ про визнання вчинення суб`єктами господарювання порушень у вигляді змови на торгах, також ці відомості з`явились на всіх загально доступних платформах в мережі Інтернет.

Здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад відбувається виключно із використанням системи електронних закупівель в умовах воєнного стану, якщо сума угоди не велика це можуть бути прямі закупівлі, але вони все одно є тендерними, так як інформація про них оприлюднюється в системі Prozorro.

Водночас, рішенням АМК, яке заявник має намір оскаржувати в суді, обмежені права Заявника брати участь у публічних закупівлях.

Крім того, заявник стверджує, що має статус критично важливого підприємства, що підтверджується розпорядженням голови Донецької обласної військової адміністрації. В умовах воєнного стану Заявник є єдиним підприємством на підконтрольній частині Донецької області, яке забезпечує комунальну та військову техніку запчастинами та проводить комплексні ремонтні роботи такої техніки.

Заявник має необхідну матеріально технічну базу, ремонтні майстерні, необхідне обладнання і обслуговує автотранспорт комунальних підприємств у м. Миколаївка та м. Святогірську.

Без окремої ухвали суду про зупинення дії рішення АМКУ, Заявник протягом усього часу судового розгляду буде позбавлений права брати участь у тендерах. Заявник вважає, що належним заходом забезпечення позову буде саме зупинення дії рішення АМКУ, в частині, що стосується його, яке передбачено ч.5 ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції).

Розглянувши заяву Приватного підприємства "Сервісний центр "Слававто" про забезпечення позову, суд вважає, що вказана заява задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Порядок розгляду заяви про забезпечення позову передбачений статтею 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно до положень якої заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, проте суд може викликати заявника для надання пояснень, додаткових доказів, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні ЄСПЛ від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" було зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 2 ч.1 ст.137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Суд звертає увагу на постанову КГС ВС від 17.11.2020 у справі №922/2419/20 щодо посилання на зміст ст. 136 ГПК України - обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Заявник стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до повного зупинення господарської діяльності Приватного підприємства "Сервісний центр "Слававто", неможливості платити заробітну плату працівникам та їх подальшого звільнення, несплати податків до бюджету прифронтового міста, фактичного банкрутства підприємства ще до того, як суд встановить правомірність чи неправомірність рішення АМКУ, оскільки фактично весь дохід, а саме 90% отримує від участі в публічних закупівлях та укладанні прямих договорів.

Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1)накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже суд має право вжити заходи забезпечення позову, передбачені у частині першій статті 137 ГПК України, та інші заходи у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд виходить з того, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного спору.

Як наголосив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 16.06.2011 № 5-рп/2011 регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).

У частині 4 статті 60 Закону № 2210-III зазначено, що порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу АМК, прийнятого згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу АМК на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом АМК відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Згідно з частиною 5 статті 60 Закону № 2210-III незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу АМК.

У справах, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, Верховний Суд вже надавав правові висновки у вирішенні питання щодо наявності / відсутності підстав для забезпечення позову.

Так, у постанові від 16.03.2026 у справі № 910/11233/25 Верховий Суд виснував, зокрема, таке:

« 31. З наведених норм права вбачається, що певні рішення АМК, визначені частиною першою статті 48 Закону № 2210-III, зокрема, про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, визнання суб`єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, встановлюють певні обставини та не зобов`язують суб`єктів вчиняти подальші дії на їх виконання. Натомість інші рішення АМК, визначені частиною першою статті 48 Закону № 2210-III, зокрема, про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зобов`язання органу влади чи місцевого самоврядування скасувати або змінити прийняті ними рішення чи розірвати угоди, про примусовий поділ суб`єкта господарювання, накладення штрафу, блокування цінних паперів, усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зобов`язують суб`єктів вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення на виконання цих рішень.

32. Враховуючи це, наведені норми статей 48, 56, 60 Закону № 2210-III розмежовують поняття 1) зупинення дії та 2) зупинення виконання рішень органів АМК. Зупинення дії рішення АМК полягає в тому, що таке рішення або його частина не діють протягом часу їх зупинення, відповідно, не створюють наслідків для зазначених у них суб`єктів, у тому числі щодо їх виконання. У свою чергу, зупинення виконання рішення АМК не зупиняє його дію, проте зупиняє виконання зазначеними в ньому суб`єктами зобов`язань, покладених на них цим рішенням.

33. При цьому, наведені норми статей 48, 56, 60 Закону № 2210-III передбачають такий механізм. За загальним правилом прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу АМК не зупиняє його виконання.

Проте, якщо рішення АМК прийняте згідно з частиною першою статті 48 Закону № 2210-III, порушення судом провадження у справі про визнання його недійсним зупиняє виконання такого рішення на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного судового рішення (постанови) та не вимагає окремого рішення суду для цього.».

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Рішенням №70/132-р/к від 08.07.2026 року Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України дії Заявника визнано такими, що є антиконкурентними узгодженими діями, накладено штраф. Наслідком такого Рішення, як стверджує заявник, є також внесення відомостей про заявника до Державного реєстру суб`єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів, що забороняє підприємству участь у закупівлях.

Заявник стверджує, що рішенням АМК, яке заявник має намір оскаржувати в суді, обмежені права Заявника брати участь у публічних закупівлях. Водночас заявник має статус критично важливого підприємства, що підтверджується розпорядженням голови Донецької обласної військової адміністрації. В умовах воєнного стану Заявник є єдиним підприємством на підконтрольній частині Донецької області, яке забезпечує комунальну та військову техніку запчастинами та проводить комплексні ремонтні роботи такої техніки. Проте, без встановлення обмежень щодо зупинення дії рішення АМК, заявник може опинитись у скрутному становищі, оскільки основний дохід підприємства від державних контрактів.

Твердження про те, що заявник є критично важливим підприємством, не є достатньо обґрунтованою обставиною неможливості вчинення ним порушень законодавства, а відтак у випадку задоволення призведе до неучасті в подальших конкурсах закупівлі товарів, на які заявник посилається як намір взяти в них участь. Тобто заявник продовжуватиме здійснювати протиправну поведінку без будь-яких наслідків, що шкодить в даному конкретному випадку суспільним інтересам, що несумісно із цілями забезпечення позову, які визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Крім того, суд звертає увагу на висновки викладені у постанові від 11.11.2021 у справі №910/269/20, в яких Верховний Суд зазначав, що:

- частина 5 статті 60 Закону є спеціальною нормою, яка застосовується до правовідносин, що регулюються цим Законом і згідно з якою дія рішення органу АМК України може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав. Право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу АМК України за заявою, поданою суду відповідно до зазначеної норми Закону, не може розглядатися як самостійна та єдина підстава для забезпечення позову;

- водночас забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження діяльності позивача/заявника на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною, а за своїми наслідками таке забезпечення позову є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, що не допускається положеннями частини 11 статті 137 ГПК України.

Також, Верховний Суд, зокрема у постанові від 22.09.2025 у справі №922/1327/25 вказує, що беручи до уваги зміст позовних вимог (визнання недійсним та скасування рішення АМК), підстави позову, ураховуючи, що відповідно до антиконкурентного законодавства, Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин; а згідно з приписом частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті, водночас, забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення АМК призводить до продовження діяльності заявником/позивачем/відповідачем у антимонопольній справі на противагу рішенню АМК, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів).

Вказані вище правові висновки є сталими та неодноразово і послідовно висловлювалися Верховним Судом (постанови Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №916/492/19, від 14.11.2019 у справі №914/938/19, від 15.06.2020 у справі №910/13158/19, від 18.03.2021 у справі №910/13451/20, від 04.09.2024 у справі №904/5133/23, від 29.11.2024 у справі №922/2921/24).

На переконання суду, зупинення виконання оскаржуваного рішення в силу вимог ч. 4 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є достатньою гарантією забезпечення не порушення прав позивача щодо виконання оскаржуваного рішення під час розгляду справи судом.

За таких обставин, наявність негативних наслідків для позивача, якими обґрунтована заява про забезпечення позову не знайшли свого підтвердження, а також не надано достатніх доказів необхідності зупинення ще додатково саме дії оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Приватного підприємства "Сервісний центр "Слававто" про вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно із частиною шостою статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Приватного підприємства "Сервісний центр "Слававто" про вжиття заходів забезпечення позову (вх.№2529/26 від 17.07.2026).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому статтями 154-157 ГПК України.

Ухвалу підписано 20.07.2026

СуддяК.В. Аріт