Ухвала суду № 138328258, 15.07.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" липня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/39/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Н.Церковної при секретарі судового засідання І.Шилан, розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 08.04.2026 у справі за позовом Керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача 1 Західного офісу Державної аудиторської служби України, позивача 2 Білокриницької сільської ради до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут", відповідача 2 Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури та туризму Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання недійними додаткових угод та стягнення коштів у сумі 52 493,14 гривень.

за участю представників сторін:

від прокуратури - Першко А.А.

від відповідача 1 - Якимчук О.М.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Державної аудиторської служби України (позивач 1) та Білокриницької сільської ради Рівненської області (відповідач 2) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (відповідач 1) та до Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури та туризму Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області (відповідач 2) про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у сумі 52493,14 гривень.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 08 квітня 2026 року у справі №918/39/26 задоволено позов Керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Державної аудиторської служби України, Білокриницької сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" та до Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури та туризму Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання недійними додаткових угод та стягнення коштів у сумі 52493,14 гривень.

Визнано недійсними Додаткові угоди №2 від 18 травня 2021 року та №3 від 24 травня 2021 року до Договору про постачання природного газу №41АВ337-3420-21 від 30 квітня 2021 року, укладеного між Відділом освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури та туризму Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут".

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (вул. Соборна, 16-а, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, код ЄДРПОУ 39589441) на користь Білокриницької сільської ради (вул. Рівненська, 94, с. Біла Криниця, 35342, код ЄДРПОУ 04387125) в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 52493,14 гривні.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (вул. Соборна, 16-а, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, код ЄДРПОУ 39589441) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 3993,60 гривень. Присуджено до стягнення з Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури та туризму Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області (адреса вул. Радгоспна, 44 с. Біла Криниця Рівненський район Рівненська область, 35342, код ЄДРПОУ 44054191) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 3993,60 гривень.

Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 17.06.2026 року рішення Господарського суду Рівненської області від 08 квітня 2026 року у справі №918/39/26 залишено без змін.

06 липня 2026 року на виконання рішення суду видано судові накази.

06 липня 2026 року від відповідача 1 у даній справі надійшла заява про відстрочення виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 08.07.2026 року прийнято заяву боржника про відстрочення виконання рішення до розгляду та призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 15 липня 2026 року.

09 липня 2026 року від позивача 1 - Західного офісу Державної аудиторської служби України через електронну систему "Електронний суд" надійшли заперечення на заяву про відстрочення виконання судового рішення та клопотання про розгляд справи за відсутності їхнього представника.

13 липня 2026 року від прокурора через електронну систему "Електронний суд" надійшли заперечення на заяву про відстрочення виконання судового рішення.

15 липня 2026 року в судовому засіданні представник відповідача 1 вимоги заяви підтримав та просив відстрочити виконання рішення у даній справі до 01.04.2027. У свою чергу прокурор заперечив проти задоволення вказаної заяви.

Дослідивши матеріали заяви та заслухавши доводи представників сторін, господарський суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" зокрема обгрунтовує тим, що на сьогоднішній день ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" перебуває у складному фінансовому становищі, що значно ускладнює виконання рішення суду. Основним видом діяльності Товариства було постачання природного газу.

До 01 травня 2022 року Товариство здійснювало постачання природного газу більше ніж 250 тис. побутовим споживачам. З 01.05.2022 по 31.05.2022 Товариство продовжувало постачати природний газ побутовим споживачам, а споживачі здійснювали оплату коштів за спожитий природний газ. Проте, відповідно до наказу Міністерства енергетики України № 198 від 08.06.2022 "Про постачання природного газу побутовим споживачам" (із змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства енергетики України № 216 від 28.06.2022 року) з 01.05.2022 всіх побутових споживачів ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" переведено на постачальника "останньої надії" ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".

Фактично, вищезазначене перенесення на платформі оператора ГТС України відбулося в липні 2022 року, після офіційного опублікування 15.07.2022 наказу Міністерства енергетики України № 216 від 28.06.2022 в Офіційному віснику України (Офіційний вісник України, № 54, ст. 3210). Тому, у зв`язку з неналежним урядуванням, по особових рахунках споживачів виникла переплата за обсяг природного газу, який споживачі спожили у ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ", однак через переведення "заднім числом", без будь-якого попереднього повідомлення побутових споживачів та ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ", без фіксування показань лічильників газу станом на 01.05.2022 у побутових споживачів виникла переплата.

Вищевказана обставина призвела до виникнення значної переплати побутових споживачів перед ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ", які продовжували протягом 2022 року та й у 2023 році, здійснювати оплати на рахунки Товариства, що і призвело надалі до масових звернень побутових споживачів щодо повернення коштів у зв`язку із переплатою. Отже, господарську діяльність з постачання природного газу побутовим споживачам ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" проводило лише до 30.04.2022 року, відтак, з травня 2022 року Товариство не отримує дохід від даного виду діяльності та взагалі не проводить господарську діяльність з постачання природного газу фізичним особам.

ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" наразі не отримує дохід, а всі кошти направляє виключно на повернення переплат побутовим споживачам.

Фактично, починаючи з вересня 2022 року Товариство, не здійснює жодну господарську діяльність та не отримує жодних прибутків, виключно проводить повернення переплат побутовим споживачам та здійснює заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості споживачів перед Товариством за попередні періоди надання послуг. За період з червня 2022 по грудень 2025 року Товариством повернуто переплати побутовим споживачам на суму понад 100 млн грн.

Заяви про повернення переплат продовжують надходити на адресу ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" і по сьогоднішній день.

При цьому, стягнення заборгованості з боржників в судовому порядку є тривалим процесом та ускладнюється тим, що така заборгованість виникла ще до травня 2022, а враховуючи те, що з моменту виникнення боргу пройшов тривалий період часу та змінилось багато обставин (боржник виїхав за межі України, помер, продав нерухомість, змінив місце реєстрації тощо), часто Товариство не в змозі взагалі стягнути такий борг.

Відтак заявник вважає, що вищевказані обставини в комплексі, а саме: 1) військова агресія російської федерації проти України та введення на території України воєнного стану; 2) переведення побутових споживачів "заднім числом" до постачальника "останньої надії" ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", а відтак з незалежних від ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" обставин збільшення розміру переплат у побутових споживачів та відсутності обігових коштів в подальшому у ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ"; 3) значне збільшення звернень побутових споживачів щодо повернення коштів (понад 49 тис.), що призвело до неможливості своєчасного повернення переплат побутовим споживачам є обставинами, які істотно утруднюють господарську діяльність ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" та не отримання прибутку з 2022 року; 4) зупинення ліцензійної діяльності товариства , а відтак заявник просить суд відстрочити виконання судового рішення у даній справі.

Крім того, заявник просив суд врахувати наявність форс-мажорних обставин у ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ". Форс-мажорні обставин у ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" підтверджені виданим, Рівненською Торгово-промисловою палатою, Сертифікатом від 11.12.2023 року №5600-23-4656.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Вказані положення кореспондують зі ст. 18 ГПК України.

Як передбачено ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Так, Господарським судом Рівненської області на виконання на виконання рішення суду у даній справі 06 липня 2026 року видано судові накази в т.ч. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" на користь Білокриницької сільської ради в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 52 493,14 гривні.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 1 статті 18 ГПК України також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Згідно з ч.2 ст.331 ГПК України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України).

Як вбачається з вищезазначеної норми ГПК України, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.

Так, питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суди повинні враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Разом з тим, необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі Горнсбі проти Греції від 19.03.97); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії від 28.07.99).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, встановлення та підтвердження факту наявності обставин, на які посилається заявник, можливо лише внаслідок сукупного аналізу відповідних доказів щодо наявності зазначених обставин, що безпосередньо ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у момент звернення рішення до виконання.

Разом з тим, суд наголошує, що положеннями ч.5 ст.331 ГПК України передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення.

Наразі господарський суд зазначає, що у процесі розгляду справи відповідачем-1 (боржником) у відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 та ст. 331 ГПК України не було надано суду усіх достатніх, належних та допустимих доказів, що підтверджували би наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду у даній справі або роблять його неможливим, а саме відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було би звернути стягнення, підтверджену суму загальної кредиторської заборгованості підприємства, а також не було надано суду усіх достатніх, належних та допустимих доказів, що би підтверджували наявність обставин, з настанням яких суттєво поліпшиться його майновий стан, тощо. Докази, додані відповідачем-1 (боржником) до заяви про відстрочення виконання судового рішення на підтвердження наявності обставин, передбачених ст. 331 ГПК України, а саме: наказ Міністерства енернгетики України від 08.06.20222 року №198, копію сертифіката про форс-мажорні обставини від 11.12.2023 року копія фін. звітності за І квартал 2026 року постанови ДВС не є належними та достатніми доказами, що підтверджують наявність обставин, передбачених ст. 331 ГПК України. При цьому, заявником не надано суду інформацію про стан банківських рахунків боржника, наявності/відсутності майна на яке може бути звернуто стягнення, джерело коштів для повернення переплат побутовим споживачам.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та те, що відповідач (боржник) не зазначив обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, та не надав суду усіх достатніх, належних та допустимих доказів, що би підтверджували наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду у даній справі або роблять його неможливим, не надав суду жодних належних та допустимих доказів, що би підтверджували неможливість виконання рішення суду у інший спосіб, ніж виконання відповідачем (боржником) рішення суду шляхом перерахування позивачу (стягувачу) грошових коштів, що відповідач (боржник) не зазначив обставини і не обґрунтував можливість виконання рішення суду саме відповідно до запропонованого моменту, а саме після 01.04.2027 р., то у суду відсутні будь-які правові підстави для реалізації його права на відстрочення виконання рішення суду, а тому суд дійшов висновку про залишення заяви відповідача (боржника) про відстрочення виконання рішення суду без задоволення.

Щодо доводів боржника про форс - мажорні обставини.

Сиртифікат Рівненської Торгово-промислової палати №5600-23-4656 від 11.12.2023 року, не може бути підставою для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення, оскільки даний висновок можливо застосувати по зобов`язаннях які виникли внаслідок договору, контракту, угоди, законодавчого чи іншого нормативного акту, виконання яких стало неможливим у зв`язку з введенням військового стану.

При цьому, як зазначено судом вище по тексту відповідач - 1 не надав суду доказів скрутного фінансового становища та відсутності грошових коштів на рахунках відповідача.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17.

Сторони несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб`єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

При цьому, скрутне матеріальне становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання розстрочення, відстрочення виконання судового рішення; при цьому розстрочення, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Відтак, виходячи з наведеного, суд вважає, що заявник не навів суду переконливих доводів щодо наявності саме таких виняткових обставин у розумінні ст. 331 ГПК України, які б тягли за собою необхідність відстрочення виконання рішення суду.

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши обставини, викладені відповідачем у заяві про відстрочення виконання рішення суду, суд доходить до висновку про відсутність підстав для відстрочення виконання судового рішення по даній справі.

Наразі суд зазначає, що в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі Шмалько проти України (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

З огляду на викладене та враховуючи те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, суд зазначає, що, з урахуванням інтересів позивача та ступеня вини відповідача у виникненні спору, відстрочення виконання рішення суду у даному випадку суперечитиме завданням господарського судочинства, якими, зокрема, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Керуючись ст.ст. 234, 326, 331 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 08.04.2026 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення 15.07.2026 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст ухвали складено та підписано 20.07.2026 року

Суддя Н. Церковна