Рішення № 138328210, 13.07.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/505/26

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Фізичної-особи підприємця Гриньо Віталія Петровича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Рівненської митниці (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, 104, код ЄДРПОУ 43958370)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна митна служба України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г, код ЄДРПОУ 43115923)

про стягнення в сумі 21 701 грн. 94 коп..

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: адвокат Бортнік О.О.

від відповідача: Федченко О.О.;

від третьої особи: Пластун Є.В..

ВСТАНОВИВ:

Фізична-особа підприємець Гриньо Віталій Петрович (далі по тексту Позивач, ФОП Гриньо В.П.) звернувся в Господарський суд Рівненської області з позовом до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Рівненської митниці (далі по тексту Відповідач, Митниця, Рівненська митниця) в якому просить стягнути з останньої грошові кошти в сумі 21 701 грн. 94 коп., а саме: 3539,18 грн. 3% річних, 18 162,76 грн. інфляційних втрат.

Даний позов обгрунтовує наступним. 25.01.2021 між Позивачем та компанією «JUTA a.s» було укладено зовнішньоекономічний контракт №25012021, відповідно до якого компанія «JUTA a.s» зобов`язалася передати у власність позивача товар згідно з специфікацією, що є невід`ємною частиною такого контракту.

Відповідно до специфікації №1 від 25.01.2021 сторони погодили поставку товару - шпагату (500/2000 метрів, білого кольору) у кількості 10 800 кг на загальну суму 17 124,48 євро. Оплата за товар здійснена позивачем у повному обсязі на підставі платіжного доручення від 03.02.2021 №1JBKLL2 на суму 17 124,48 євро.

15.02.2021 для митного оформлення товару позивачем було подано митну декларацію №204120/2021/017122 на товар «шпагат для пакування» (код УКТ ЗЕД 5607410000), при цьому митна вартість визначена у розмірі 17 124,48 євро.

16.02.2021 Поліською митницею Держмитслужби прийнято рішення №204120/2021/000064/2 про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу, згідно яким, митну вартість було неправомірно збільшено і визначено у розмірі 31 320 доларів США (замість 17 124,48 євро, що була заявлена декларантом).

З метою уникнення затримки митного оформлення товару та пов`язаних негативних наслідків для господарської діяльності, позивач був змушений здійснити сплату митних платежів на загальну суму 212700 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 16.02.2021.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в порядку адміністративного судочинства. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 у справі № 140/2272/21 визнано протиправним та скасовано рішення Поліської митниці ДМС про коригування митної вартості товарів від 16.02.2021 № иА204120/2021/000064/2. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 у справі № 140/2272/21 апеляційну скаргу митного органу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

19.05.2022 позивачу було повернуто надмірно сплачені кошти у розмірі 94 429,95 грн.. Позивач зазначає, що внаслідок протиправних дій державного органу кошти позивача перебували поза його законним володінням протягом 456 днів (з 16.02.2021 по 18.05.2022), що призвело до їх знецінення та втрати можливості використання обігових коштів у господарській діяльності.

Крім того, позивач зазначає, що згідно з Класифікатором Державної митної служби України (затвердженого наказом Мінфіну від 26.11.2019 №495) (в редакції, що діяла на момент прийняття рішення про коригування митної вартості) код місця митного оформлення «UА204120» належав відділу митного оформлення №1 митного поста «Луцьк» (розташованого за адресою: 45603, Волинська область, село Струмівка, вулиця Рівненська,4). На момент вчинення спірних дій вказаний відділ був структурним підрозділом Поліської митниці Держмитслужби, яка була утворена відповідно до Постанови КМУ від 02.10.2019 №858 шляхом реорганізації Волинської митниці ДФС.

Однак з моменту прийняття рішення (щодо коригування вартості) було розпочато реорганізацію органів ДМС шляхом їх приєднання до Державної митної служби як єдиної юридичної особи. Відповідно до п. 1 постанови КМУ від 30.09.2020 №895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» було реорганізовано територіальні органи Державної митної служби шляхом їх приєднання до Державної митної служби, у тому числі Поліську митницю Держмитслужби.

Пунктом 2 цієї ж постанови передбачено, що територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до п. 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються. Таке рішення приймається Державною митною службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням ЄДРПОУ даних про територіальні органи Державної митної служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови як відокремлені підрозділи юридичних особи публічного права, затвердженням положень про них, структури, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Наказом Державної митної служби України від 19.10.2020 № 460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби як відокремлених підрозділів» було утворено, зокрема, Рівненську митницю.

Згідно із даними з ЄДРПОУ, проведено державну реєстрацію Рівненської митниці (ідентифікаційний код - код ЄДРПОУ 43958370, місцезнаходження: Україна, 33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Соборна, будинок 104) яку зареєстровано як відокремлений підрозділ юридичної особи - Державної митної служби України.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

29.04.2026 року через систему Електронний суд представником відповідача подано клопотання, в якому просить проводити розгляд справи по суті в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 01 травня 2026 року розгляд справи по суті призначено у судовому засіданні на "18" травня 2026 року.

Ухвалою суду від 18.05.2026 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державну митну службу України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г, код ЄДРПОУ 43115923).

Рівненська митниця подала відзив на позовну заяву в якій проти вимог позивача заперечила пославшись при цьому на наступне.

Відповідач вважає, що позивач не довів неправомірності дій Поліської митниці Держмитслужби, так як предметом позову до адміністративного суду було визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, а не визнання неправомірних дій.

Зазначає, що, позивач в позовній заяві не підтвердив належними та допустимими доказами обґрунтованості заявлених позовних вимог та наявності, визначених приписами статті 1173 Цивільного кодексу України, елементів цивільного правопорушення для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, а саме: неправомірності дій саме Поліської митниці Держмитслужби, а тому вважає посилання позивача в позовній заяві необґрунтованими з відсутністю правових підстав для їх задоволення з огляду на недоведеність позивачем належними та допустимими розміру понесених збитків, які були спричинені внаслідок бездіяльності митних органів. Крім того, вважає, що не доведено наявності обов`язку саме Поліськї митниці Держмитслужби відшкодовувати такі збитки у разі їх заподіяння.

Окрім того, звертає увагу суду, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду (постанова ВП ВС від 02.07.2025 у справі №903/602/24, від 25.09.2024 у справі №206/2984/23) нарахування інфляційних втрат та 3% річних є спеціальним способом захисту майнового права кредитора у разі прострочення грошового зобов`язання та не є заходом відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Зазначає, що Рівненська митниця не є правонаступником Поліської митниці Держмитслужби, а митне оформлення товарів та повернення коштів Позивачу здійснювалося посадовими особами Волинської митниці.

Рівненська митниця зазначає, що при нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат позивач керувався статтею 625 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Звертає увагу суду, що Рівненська митниця не є боржником в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України, так як норма цієї статті застосовується лише коли існує грошове зобов`язання між сторонами, боржник прострочив його виконання і внаслідок цього виникла відповідальність.

Зазначає що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Вказує, що подібний висновок викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Відтак стверджує, що 3% річних та інфляційні втрати - це відповідальність лише за прострочення грошового зобов`язання, тобто цивільно-правові відносини.

Вважає, що у даній справі відносини між ФОП Гриньо В.П. та Поліською митницею Держмитслужби не мають цивільно-правового зобов`язання. Такі відносини є публічно-правовими, а сплата митних платежів не є боргом боржника, так як це виконання митного обов`язку, а не цивільно-правового зобов`язання.

Відповідач акцентує, що стаття 625 Цивільного кодексу України не застосовується до повернення надміру сплачених митних платежів (бюджетні відносини), так як надміру сплачені митні платежі не є простроченням боргу, а помилковою або надмірною сплатою до бюджету, до якої застосовується спеціальне законодавство, та повернення якої регулюється положеннями ст. 43 Податкового кодексу України, ст. 301 Митного кодексу України та Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643. Податковий кодекс України містить норму про пеню за несвоєчасне повернення коштів, але тільки коли саме орган державної влади прострочив повернення надміру сплачених коштів. Але навіть у такому разі це не 3% річних і інфляційні втрати, а пеня за спеціальними правилами Податкового кодексу України.

Рівненська митниця звертає увагу суду на те, що 3% річних та інфляційні втрати за статтею 625 Цивільного кодексу України не застосовуються до надміру сплачених митних платежів, оскільки це публічно-правові, а не цивільно-правові відносини, і немає грошового зобов`язання та прострочення боргу, так як митний орган повернув надміру сплачені митні платежі 19.05.2022 за заявою ФОП Гриньо В.П. про повернення надміру сплачених митних платежів. Надміру сплачені митні платежі, не є боргом, не є договором, та не є цивільно-правовим зобов`язанням. Це бюджетні кошти, що повертаються відповідно до норм Податкового кодексу України та Митного кодексу України і не підлягають під статтю 625 Цивільного кодексу України.

Рівненська митниця зазначає, що зобов`язання щодо повернення коштів виникає у митного органу з моменту подання власником коштів відповідної обґрунтованої заяви, при цьому митний орган зобов`язання щодо повернення коштів виконав відповідно до алгоритму дій та у строки, передбачені Порядком №643, а тому відсутні підстави для висновку щодо прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання. Окрім того, ВС у постанові від 17.10.2024 у справі №910/17506/23 зазначив, що правовідносини щодо повернення митних платежів не є типовими цивільними, а регулюються спеціальних законодавством, у зв`язку з чим застосування статті 625 ЦК України не є автоматичним. Суд наголосив на необхідності встановлення факту прострочення грошового зобов`язання та моменту його виникнення, що виключає можливість механічного стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

З огляду на вищевказане відповідач вважає, що позивач в позовній заяві не підтвердив належними та допустимими доказами обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Третя особа - Державна митна служба України надала суду письмові пояснення на позов в яких проти позовних вимог заперечила та просила відмовити у їх задоволенні.

В судовому засідання 13 липня 2026 року, під час розгляду справи по суті, представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві. Натомість представник відповідача та третьої особи проти задоволення позову заперечили з підстав, наведених у відзиві на позов та письмових поясненнях.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

25.01.2021 між Позивачем та компанією «JUTA a.s» було укладено зовнішньоекономічний контракт №25012021, відповідно до якого компанія «JUTA a.s» зобов`язалася передати у власність позивача товар згідно з специфікацією, що є невід`ємною частиною такого контракту.

Відповідно до специфікації №1 від 25.01.2021 сторони погодили поставку товару - шпагату (500/2000 метрів, білого кольору) у кількості 10 800 кг на загальну суму 17 124,48 євро. Оплата за товар здійснена позивачем у повному обсязі на підставі платіжного доручення від 03.02.2021 №1JBKLL2 на суму 17 124,48 євро.

15.02.2021 для митного оформлення товару позивачем було подано митну декларацію №204120/2021/017122 на товар «шпагат для пакування» (код УКТ ЗЕД 5607410000), при цьому митна вартість визначена у розмірі 17 124,48 євро.

16.02.2021 Поліською митницею Держмитслужби прийнято рішення №204120/2021/000064/2 про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу, згідно яким, митну вартість було збільшено і визначено у розмірі 31 320 доларів США (замість 17 124,48 євро, що була заявлена декларантом).

З метою уникнення затримки митного оформлення товару та пов`язаних негативних наслідків для господарської діяльності, позивач здійснив сплату митних платежів на загальну суму 212700 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 16.02.2021.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в порядку адміністративного судочинства. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 у справі № 140/2272/21 визнано протиправним та скасовано рішення Поліської митниці ДМС про коригування митної вартості товарів від 16.02.2021 № иА204120/2021/000064/2. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 у справі № 140/2272/21 апеляційну скаргу митного органу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

19.05.2022 позивачу було повернуто надмірно сплачені кошти у розмірі 94 429,95 грн..

Позивач зазначає, що внаслідок протиправних дій державного органу кошти позивача перебували поза його законним володінням протягом 456 днів (з 16.02.2021 по 18.05.2022), що призвело до їх знецінення та втрати можливості використання обігових коштів у господарській діяльності. Дані обставини і стали підставою для пред`явлення позову до суду.

З`ясувавши та дослідивши фактичні обставини справи, надавши правову оцінку доводам учасників справи, суд зазначає наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

За правилами частини 1 статті 24 Митного кодексу України (далі - МК України) будь-яка особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов`язки.

За приписами пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету (стаття 45 Бюджетного кодексу України).

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що у разі незгоди з рішенням чи дією митних органів щодо визначення, призначення, заявлення, з`ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості, митного контролю і митного оформлення, декларант може піддати ці дії чи рішення судовому контролю.

Якщо суд визнає рішення або дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов`яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 45 Бюджетного кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643 (далі - Порядок № 643).

Цей Порядок визначає процедури під час повернення суб`єктам господарювання та/або фізичним особам коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюють Держмитслужба та митниці Держмитслужби, та пені.

Згідно із пунктом 1 розділу III Порядку № 643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення.

У пунктах 4-7 зазначеного Порядку, зокрема, передбачено, що після надходження до митниці Держмитслужби заява, подана за допомогою засобів ІТС Держмитслужби в електронній формі, автоматично після перевірки засобами антивірусного захисту інформації вноситься до Реєстру опрацювання заяв на повернення (далі - Реєстр), який ведеться за допомогою засобів АСМО. Внесення до Реєстру інформації щодо заяви, поданої платником у паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв`язку в електронній формі, здійснює працівник Підрозділу. Заяву платника, внесену до Реєстру, розглядають відповідні структурні підрозділи митниці Держмитслужби, за визначенням керівника митниці. Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету та відсутність у нього податкового боргу за допомогою засобів АСМО. Якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник Підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - електронний висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, який подається керівнику (заступнику керівника) митниці Держмитслужби для прийняття рішення щодо повернення відповідної суми коштів. Сформовані електронні висновки з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками митниці Держмитслужби у строк не пізніше 17:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви до митниці Держмитслужби в автоматичному режимі надсилають до Казначейства для виконання.

Повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюють територіальні органи Казначейства протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття електронного висновку митниці Держмитслужби (пункт 11 Порядку № 643).

Отже, порядок повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів чітко регламентований і передбачає сукупність послідовних дій учасників зазначених правовідносин, а тому й питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення спірних сум річних та інфляційних необхідно вирішувати у площині наведених норм права.

Наведені вище положення законодавства свідчать про те, що повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється виключно за заявою зацікавленої особи у строки, передбачені Порядком № 643.

Вказаний правовий висновок закріплено і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.10.2024 у справі №910/17506/24, на яку, зокрема, посилається позивач у позовній заяві.

При цьому у вказаній постанові Верховний Суд вказав, що до даних правовідносин слід застосовувати приписи ст.301 Митного кодексу України, ст.43 Податкового Кодексу України, ст.45 Бюджетного кодексу України, та враховувати процедуру, передбачену Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017р. №643, і вирішувати питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення спірних сум річних та інфляційних у площині наведених норм права, що і було зроблено судом при розгляді даної справи.

Згідно ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В той же час суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до відповідача з заявою про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та того, що відповідач розгляд вказаної заяви та повернення коштів відповідачу здійснив з порушенням строків, встановлених Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643.

Доводи позивача про те, що спірні правовідносини не регулюються Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643, оскільки сплачені позивачем за скасованими рішеннями про коригування митної вартості кошти та заявлені в позові суми інфляційних втрат та трьох процентів річних за своєю правовою природою не є такими, що помилково/надміру сплачені, є безпідставними та необґрунтованими зважаючи на сферу дію цього Порядку. Крім того, позивач сам в поданих заявах визнавав, що сплачені ним кошти є надмірно сплаченими.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак Рівненська митниця не є боржником в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України, так як норма цієї статті застосовується лише коли існує грошове зобов`язання між сторонами, боржник прострочив його виконання і внаслідок цього виникла відповідальність.

В той же час слід відмітити, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Подібний висновок викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Тобто, 3% річних та інфляційні втрати - це відповідальність лише за прострочення грошового зобов`язання, і це цивільно-правові відносини.

У даній справі відносини між ФОП Гриньо В.П. та Рівненською митницею Держмитслужби не мають цивільно-правового зобов`язання. Такі відносини є публічно-правовими, а сплата митних платежів не є боргом боржника. Це виконання митного обов`язку, а не цивільно-правового зобов`язання.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не застосовується до повернення надміру сплачених митних платежів (бюджетні відносини), так як надміру сплачені митні платежі не є простроченням боргу, а помилковою або надмірною сплатою до бюджету, до якої застосовується спеціальне законодавство, та повернення якої регулюється положеннями ст. 43 Податкового кодексу України, ст. 301 Митного кодексу України та Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643.

Податковий кодекс України містить норму про пеню за несвоєчасне повернення коштів, але тільки коли саме орган державної влади прострочив повернення надміру сплачених коштів. Але навіть у такому разі це не 3% річних і інфляційні втрати, а пеня за спеціальними правилами Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу на те, що 3% річних та інфляційні втрати за статтею 625 Цивільного кодексу України не застосовуються до надміру сплачених митних платежів, оскільки це публічно-правові, а не цивільно-правові відносини, і немає грошового зобов`язання та прострочення боргу, так як митний орган повернув надміру сплачені митні платежі ФОП Гриньо В.П..

Надміру сплачені митні платежі, не є боргом, не є договором, та не є цивільно-правовим зобов`язанням. Це бюджетні кошти, що повертаються відповідно до норм Податкового кодексу України та Митного кодексу України і не підпадають під регулювання статті 625 Цивільного кодексу України.

Оскільки повернення надміру сплачених митних платежів митницею Держмитслужби здійснено згідно з нормами закону, 3% річних та інфляційні втрати до таких сум не підлягають застосуванню.

В той же час суд не приймає до уваги твердження позивача про наявність в діях митного органу заподіяної шкоди позивачу з огляду на те, що позивач хоча і наводить нормативно-правове обгрунтування підстав відповідальності за завдану майнову шкоду, однак не просить стягнути з відповідача майнову шкоду та/або збитки і не зазначає грошового розміру таких.

Натомість Позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 21 701 грн. 94 коп., які, як вбачається з позовної заяви (п. 3.3.3.), складаються з 3 539 грн.18 коп. - 3% річних та 18 162 грн. 76 коп. - інфляційних втрат та неможливість стягнення яких, у даному випадку, мотивовано судом вище.

При цьому суд зазначає, що не застосовує до спірних правовідносин позовну давність, заяву про яку подано відповідачем 22.04.2026, так як суд відмовляє у задоволенні позову з мотивів його необгрунтованості та безпідставності.

Щодо підсудності даного спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно з ч. 4 ст. 56 ГПК України, держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади, що діє від її імені у межах наданих повноважень.

Згідно з Класифікатором Державної митної служби України (затвердженого наказом Мінфіну від 26.11.2019 №495) (в редакції, що діяла на момент прийняття рішення про коригування митної вартості) код місця митного оформлення «иА204120» належав відділу митного оформлення №1 митного поста «Луцьк» (розташованого за адресою: 45603, Волинська область, село Струмівка, вулиця Рівненська,4). На момент вчинення спірних дій вказаний відділ був структурним підрозділом Поліської митниці Держмитслужби, яка була утворена відповідно до Постанови КМУ від 02.10.2019 №858 шляхом реорганізації Волинської митниці ДФС.

Однак з моменту прийняття рішення (щодо коригування вартості) було розпочато реорганізацію органів ДМС шляхом їх приєднання до Державної митної служби як єдиної юридичної особи. Відповідно до п. 1 постанови КМУ від 30.09.2020 №895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» було реорганізовано територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком, шляхом їх приєднання до Державної митної служби, у тому числі Поліську митницю Держмитслужби.

Пунктом 2 цієї ж постанови передбачено, що територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до п. 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються. Таке рішення приймається Державною митною службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням ЄДРПОУ даних про територіальні органи Державної митної служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови як відокремлені підрозділи юридичних особи публічного права, затвердженням положень про них, структури, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Наказом Державної митної служби України від 19.10.2020 № 460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби як відокремлених підрозділів» було утворено, зокрема, Рівненську митницю.

Згідно із даними з ЄДРПОУ, проведено державну реєстрацію Рівненської митниці (ідентифікаційний код - код ЄДРПОУ 43958370, місцезнаходження: Україна, 33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Соборна, будинок 104) яку зареєстровано як відокремлений підрозділ юридичної особи - Державної митної служби України.

Відповідно до ст. 91, 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи. Частиною 1 ст. 104 ЦК України передбачено, що у разі реорганізації майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно з положеннями п. 12 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 20.10.2011 № 1074 орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених КМУ сферах компетенції з дня набрання чинності актом КМУ щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється. Орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт КМУ про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній КМУ сфері до набрання чинності актом КМУ щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій. У Постанові визначено таким моментом прийняття відповідного рішення Держмитслужбою.

Згідно з наказом Держмитслужби від 30.06.2021 №472 «Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи», митниці як відокремлені підрозділи Державної митної служби України розпочали з 00год. 00хв. 01.07.2021 здійснення покладених на них функцій і повноважень.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови від 20 листопада 2018 року у справі №5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019рокуу справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц (пункт 26), від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (пункт 21), від 18 березня 2020 року у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 6 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 15 лютого 2022 року у справі № 910/6175/19 (пункт 7.45), від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 5 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 (пункт 8.16) і № 922/1830/19 (пункт 7.1).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 5 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 (пункт 8.17) і № 922/1830/19 (пункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 5 жовтня 2022 року у справі № 923/199/21 (пункт 8.18) і № 922/1830/19 (пункт 7.3)).

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням (ч. 3 ст.29 ГПК).

Відповідачем у даній справі визначено Рівненську митницю.

Відповідно до ч. 2 ст. 21-1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються без статусу юридичної особи, однак є органами державної влади та наділені владними управлінськими функціями.

Згідно з Положенням про Державну митну служба України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 227 від 06.03.2019, вказаний орган є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну митну політику, зокрема через свої територіальні органи.

Таким чином, Рівненська митниця, будучи територіальним органом Державної митної служби України, наділена самостійними владними повноваженнями та безпосередньо здійснює їх реалізацію у відповідних правовідносинах.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевказане, та те, що Фізична-особа підприємець Гриньо Віталій Петрович не довів належними та допустимими доказами наявності у Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Рівненської митниці зобов`язання по сплаті трьох відсотків річних та інфляційних втрат позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Фізичній-особі підприємцю Гриньо Віталію Петровичу у задоволенні позову.

2. Судові витрати у справі покласти на позивача - Фізичну-особу підприємця Гриньо Віталія Петровича.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 20 липня 2026 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Марач В.В.