Рішення № 138328190, 20.07.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/7999/26

Справа №754/5878/26

РІШЕННЯ

Іменем України

20 липня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І., за участю секретаря Гуцул Д.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу (в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 16 400,00 грн, та ухвалив таке рішення:

Стислий виклад позицій сторін

У квітні 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (надалі - Позивач), адвокат Усенко Михайло Ігорович, подав через підсистему "Електронний суд" до Деснянського районного суду міста Києва позовну заяву до ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) про стягнення з Відповідача заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 913923 від 26.07.2020 в загальному розмірі 16 400,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 000,00 грн та заборгованості за процентами у розмірі 11 400,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 26.07.2020 між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" (Первісний кредитор) та Відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту, за яким Відповідач отримав кошти в розмірі 5 000,00 грн. 24.03.2021 право вимоги за цим договором перейшло до Позивача на підставі договору факторингу № ККЛУ-24032021. Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася вказана заборгованість.

Також Позивач просить покласти на Відповідача судові витрати, які складаються зі сплаченого ним судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

03.06.2026 представник Відповідача, адвокат Працевитий Геннадій Олександрович, подав відзив на позовну заяву, у якому просив поновити строк на його подання та відмовити у задоволенні позову повністю. Відповідач зазначив про відсутність належних первинних бухгалтерських документів на підтвердження факту перерахування кредитних коштів, і наголосив, що надана Позивачем довідка від ТОВ "Універсальні платіжні рішення" (платіжний сервіс iPay.ua) не є первинним бухгалтерським документом та не підтверджує реального факту отримання коштів позичальником. Також Відповідач з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду вказав на неправомірність нарахування відсотків поза межами 30-денного строку кредитування, стверджуючи, що Позивач замість застосування міри відповідальності за порушення грошового зобов`язання згідно зі статтею 625 ЦК України безпідставно продовжував нараховувати плату за правомірне користування кредитом у період з 26.08.2020 по 23.11.2020.

Крім того, представник Відповідача зазначив, що до позовної заяви не додано повного тексту Договору факторингу № ККЛУ-24032021, оскільки його невід`ємною частиною є низка додатків (з № 1 по № 7), які включають форми реєстрів, актів, повідомлень та гарантійних листів. Водночас Позивач долучив лише Додаток № 1 та Додаток № 2. Крім того, представник Відповідача наголосив, що замість погодженого сторонами повного Реєстру боржників Позивач надав лише витяг з нього, який викликає у обґрунтовані сумніви щодо його достовірності та автентичності при візуальному аналізі цього доказу .

Відповідач також просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1 500,00 грн.

09.06.2026 представник Позивача, адвокат Усенко Михайло Ігорович, подав відповідь на відзив, у якій вказав, що нарахування процентів після 30-денного строку є правомірним на підставі пункту 9.11 Договору, який визначає такі нарахування як міру відповідальності згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України).

Позивач також пояснив, що до матеріалів справи було долучено саме витяг з Реєстру боржників, оскільки надання повного Реєстру є неможливим через вимоги збереження банківської таємниці. Повний реєстр включає відомості про всіх боржників, що входять до портфеля прав вимоги, та містить конфіденційну інформацію, зокрема персональні дані, фінансові зобов`язання та реквізити інших осіб. Розкриття цих даних без погодження відповідних суб`єктів було б прямим порушенням законодавства про захист персональних даних та про банківську таємницю, а також могло б завдати непоправної шкоди третім особам, законні інтереси яких охороняються державою.

Позивач також підкреслив, що відсутність певних технічних або допоміжних додатків до договору факторингу не спростовує факту укладення правочину та передачі конкретного права вимоги.

15.06.2026 представник Відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, у якому наголосив, що за умовами кредитного договору строк кредитування становив 30 днів (до 25.08.2020), а докази звернення клієнта для його продовження відсутні. Відповідач підтримав раніше заявлене клопотання про витребування доказів, оскільки до позовної заяви долучено не реєстр боржників за вказаним договором відступлення прав вимоги, а витяг з додатку до Договору факторингу № ККЛУ-24032021 від 24.03.2021. Цей витяг, на думку Відповідача, викликає обґрунтовані сумніви щодо його достовірності та автентичності через наявні візуальні невідповідності. Зокрема, в кінці документа міститься вставлений фрагмент із підписами, який істотно відрізняється за якістю виконання від основного тексту. Представник Відповідача стверджує, що це структурований pdf-документ, до якого в кінці шляхом вставки просто додано графічне зображення підписів сторін, що може свідчити про можливе технічне втручання в документ або його неналежне оформлення.

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

23.04.2026 суддя Деснянського районного суду міста Києва Коваленко І.І. постановила ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкрила провадження у справі № 754/5878/26. Суд постановив здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Початок розгляду по суті було призначено на 03.06.2026, а Відповідачу надано 15 днів для подання відзиву.

23.04.2026 Суд постановив ухвалу про задоволення клопотання Позивача щодо витребування доказів. Суд зобов`язав АТ КБ "Приватбанк" надати інформацію щодо успішності транзакції та факту зарахування кредитних коштів на рахунок Відповідача.

На виконання цієї ухвали 21.05.2026 від Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" надійшла запитувана інформація.

03.06.2026 представник Відповідача, адвокат Працевитий Геннадій Олександрович, подав відзив на позовну заяву, у якому просив поновити строк на його подання та відмовити у задоволенні позову повністю. Додатково Відповідач подав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1 500,00 грн.

09.06.2026 представник Позивача, адвокат Усенко Михайло Ігорович, подав відповідь на відзив.

15.06.2026 представник Відповідача подав заперечення на відповідь на відзив. Відповідач підтримав раніше заявлене клопотання про витребування доказів.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ОЦІНКА СУДУ

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України)).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).

26.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" (Первісний кредитор) та Відповідач, ОСОБА_1 , уклали за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, доступ до якої забезпечувався відповідачу через веб-сайт www.credit7.ua або мобільний додаток договір про надання фінансового кредиту № 913923 в електронній формі із застосуванням Відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором, з урахуванням особливостей укладання кредитного договору в електронному вигляді, що визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з пунктом 9.8 Договору він укладався шляхом направлення його тексту підписаного з боку Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами копіювання, в Особистий кабінет Клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Клієнта, що відтворений шляхом використання Клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється Клієнту на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства. Введення Клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.

Відповідач підписав Договір та Додаток № 1 до нього (Графік платежів) електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е618, що було здійснено 26.07.2020 о 09:24:15.

Згідно з пунктом 1.2 Договору сторони домовилися про надання кредиту на власні потреби Відповідача, сума якого становить 5 000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності.

Відповідно до пункту 1.3 Договору строк кредиту становить 30 днів. При цьому сторони погодили, що дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком № 1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.

Згідно з Графіком платежів до Договору (Додаток № 1) датою повернення кредиту та сплати нарахованих процентів (кінцевим терміном повернення) встановлено 25.08.2020.

Згідно з пунктом 2.1 Договору кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку Клієнта, зазначену Клієнтом в Особистому кабінеті, що має наступні реквізити № НОМЕР_1 .

26.07.2020 Первісний кредитор виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, які були перераховані Відповідачу на рахунок з використанням вказаної платіжної картки на виконання умов кредитного договору, що підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ" (сервіс онлайн платежів iPay.ua) від 19.01.2026, згідно з яким було здійснено успішний переказ коштів у сумі 5 000,00 грн на картку клієнта (маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 61659965), а також листом АТ КБ "ПриватБанк" від 11.05.2026 № 20.1.0.0.0/7-260504/132635-БТ, відповідно до якого на банківський рахунок (IBAN: НОМЕР_3 , картка № НОМЕР_4 ), емітований на ім`я Відповідача - ОСОБА_1 , було здійснено зарахування грошових коштів у розмірі 5000,00 грн протягом періоду з 26.07.2020 по 26.07.2020 (зафіксовано транзакцію від 26.07.2020).

Суд відхиляє твердження Відповідача про недоведеність факту перерахування коштів через відсутність первинних банківських виписок Відповідача. Надані Позивачем докази у сукупності з інформацією від банківської установи є достатніми та належними для підтвердження обставин видачі кредиту.

Отже, Первісний Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання. Натомість Відповідач, отримавши суму кредиту, порушив умови Договору та не повернув кредитні кошти у встановлений строк. Заборгованість за тілом кредиту залишається непогашеною та становить 5 000,00 грн.

Позивач просить стягнути 11 400,00 грн відсотків, що нараховані за загальний період користування та прострочення, які були нараховані за загальний період з 26.07.2020 по 23.11.2020 (загалом 120 днів). За умовами пункту 1.4.2 Договору застосовувалася стандартна процентна ставка, яка складає 1,90 % від суми кредиту за кожний день користування (120 х 95,00 грн (5 000,00 грн х 1,90 %).

Згідно з умовами Договору процентна ставка за користування кредитом залежала від фактичного виконання Відповідачем умов договору. Знижена процентна ставка становила 0,95 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом (346,75 % річних) та застосовувалася у межах строку надання кредиту, якщо Відповідач здійснював повне погашення кредитної заборгованості у цей строк або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною в Графіку платежів датою повернення кредиту. стандартна процентна ставка складала 1,90 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом (693,50 % річних) та застосовувалася у межах строку надання кредиту, якщо Відповідач не виконав умови для застосування зниженої процентної ставки (пункт 1.4 договору).

Суд виходить з того, що строк кредитування, протягом якого кредитор мав право нараховувати договірні відсотки (проценти за користування кредитом), за Договором становив 30 днів та сплив 25.08.2020.

Відповідно до пункту 4.1 Договору у випадку неможливості виконання зобов`язань за Договором у повному обсязі Клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом.

Позивач не надав Суду належних та допустимих доказів того, що Відповідач вчинив дії для ініціювання продовження строку користування кредитом шляхом сплати відповідної суми процентів (відповідно до пункту 4.2 Договору), а також відсутні докази акцептування такої пропозиції Товариством шляхом направлення відповідного повідомлення (відповідно до пункту 4.3 Договору).

Водночас відповідно до пункту 3.1 Договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

Велика Палата Верховного Суду, уточнюючи у пункті 128 постанови від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Суд виходить з того, що строк кредитування, протягом якого кредитор мав право нараховувати договірні відсотки (проценти за користування кредитом), за Договором становив 30 днів та сплив 25.08.2020.

Відповідно до пункту 4.1 Договору у випадку неможливості виконання зобов`язань за Договором у повному обсязі Клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом.

Позивач не надав Суду належних та допустимих доказів того, що Відповідач вчинив дії для ініціювання продовження строку користування кредитом шляхом сплати відповідної суми процентів (відповідно до пункту 4.2 Договору), а також відсутні докази акцептування такої пропозиції Товариством шляхом направлення відповідного повідомлення (відповідно до пункту 4.3 Договору).

Суд, тлумачачи зміст пункту 3.1 Договору з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у пункті 128 постанови від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, ураховує також, що згідно з пунктом 9.11 Договору сторони погодили, що проценти, нараховані згідно з цим Договором після закінчення строку користування кредитом, визначеного пунктом 1.3 Договору, чи подовженого відповідно до Розділу 4 цього Договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 роз`яснила, що сторони можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України. Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (пункти 115, 116, 123).

Отже, сторони чітко та недвозначно у Договорі визначили, що поза межами строку кредитування позичальником сплачуються проценти, які при цьому не є процентами за "користування кредитом", а є відповідальністю за порушення зобов`язання, та погодили їх розмір.

Дії Позивача щодо нарахування процентів протягом 90 днів прострочення повністю відповідають умовам укладеного правочину та не суперечать правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Установивши зазначене, Суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення відсотків у повному обсязі на суму 11 400,00 грн.

Щодо наявності в Позивача, як нового кредитора, права вимоги

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (частина перша статті 517 ЦК України).

За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним (постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 № 6-979цс15).

Верховний Суд також неодноразово наголошував, що для підтвердження факту відступлення права вимоги заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора. належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (див., наприклад, постанови Верховного Суду від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17).

У цій справі Позивач набув право вимоги до Відповідача внаслідок відступлення цього права на підставі Договору факторингу № ККЛУ-24032021, укладеного 24.03.2021 між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" (Клієнт) та ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (Фактор).

Відповідно до умов вказаного договору Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги до Боржників за Кредитними Договорами. Внаслідок передачі права вимоги Фактор заміняє Клієнта у Кредитних Договорах та набуває всіх прав грошових вимог.

Згідно з Витягом з реєстру боржників до Договору факторингу № ККЛУ-24032021 від 24.03.2021 (позиція № 2262) та Актом приймання-передачі Реєстру боржників від 24 березня 2021 року, до Позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 913923 від 26.07.2020.

Виконання Позивачем (Фактором) своїх фінансових зобов`язань перед Клієнтом щодо оплати за відступлення права вимоги підтверджується наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією № 27357 від 24.03.2021 на суму 580 830,09 грн.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.01.2026 у справі № 727/2790/25).

Отже, правочин вважається правомірним, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували презумпцію правомірності договору факторингу.

Щодо клопотання Відповідача про витребування оригіналу Договору факторингу та повного Реєстру боржників Суд зазначає таке.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частини друга, шоста статті 95 ЦПК України).

Відповідач обґрунтовує своє клопотання сумнівами щодо достовірності витягу з Реєстру боржників через візуальні особливості електронного документа.

Суд погоджується з аргументами Позивача про те, що надання повного Реєстру боржників є неможливим з огляду на необхідність збереження банківської таємниці та персональних даних інших позичальників. Наданий Позивачем витяг дозволяє достовірно ідентифікувати право вимоги саме до Відповідача. Зміст наданого витягу відповідає критеріям, які визначені Верховним Судом як обов`язкові для підтвердження факту набуття прав вимоги.

Самі по собі припущення Відповідача щодо візуального оформлення копії документа без надання будь-яких доказів підробки не створюють для Суду обґрунтованого сумніву в його достовірності у розумінні процесуального закону.

У задоволенні клопотання Відповідача про витребування оригіналів доказів слід відмовити за безпідставністю. Сукупність наданих Позивачем документів (договір, витяг з реєстру з індивідуалізованими даними боржника, акти та докази оплати) є достатньою та належною для доведення правомірності набуття права вимоги.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не надав Суду жодних доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення існуючої заборгованості.

Керуючись принципом змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з мотивів та розрахунку, наведених Судом.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої, частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Позов задоволено повністю, тому з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Позивач просить також відшкодувати 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 1 500,00 грн, мотивуючи це шаблонністю позовної заяви, відсутністю складності справи та неспівмірністю заявленої суми.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратам (частина друга статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15, пункт 108 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22).

Суд перевірив і встановив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 8 000,00 грн визначено згідно з умовами договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладеного між Позивачем та Адвокатським об`єднанням "Апологет".

На підтвердження факту надання таких послуг Позивач надав Суду копію Акта № 1056 наданих послуг від 13.02.2026, копію детального опису наданих послуг на загальну суму 8 000,00 грн (загальний витрачений час 6 годин 30 хвилин) та копію ордера на надання правничої допомоги серії ВС № 1381377.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта - шоста статті 137 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; 3) поведінку сторони під час розгляду справи; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (частина третя статті 141 ЦПК України).

У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5.07.2023 року у справі № 911/3312/21).

Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи (пункт 141 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23)

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 105 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22).

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (пункт 104 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22).

У цій справі Суд не вбачає дотримання вимог співмірності між заявленими Позивачем витратами (8 000,00 грн) та складністю справи. Цей спір, який виник з типових кредитних правовідносин щодо стягнення незначної суми боргу, є малозначним, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін і не потребує вивчення великого обсягу доказів чи формування нових правових позицій.

Позивач є фінансовою установою, яка на постійній основі здійснює стягнення проблемної заборгованості в межах своєї звичайної господарської діяльності. Позов складено за усталеним шаблоном для аналогічних справ, тому його підготовка не вимагала від адвоката значного обсягу індивідуальної юридичної роботи чи детального аналізу норм матеріального права. Зазначені в акті послуги, зокрема усна консультація (0 год. 30 хв.), ознайомлення з матеріалами (2 год. 00 хв.) та погодження позиції (0 год. 30 хв.), мають формальний характер, зважаючи на значну кількість аналогічних судових справ за участю ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", в яких представником є адвокат Усенко М.І.

Водночас, оцінюючи витрати за критерієм реальності та розумності їх розміру, Суд бере до уваги витрати Відповідача, який залучив адвоката для підготовки заяв по суті справи (відзиву та заперечень), вартість послуг якого, згідно з поданим Відповідачем попереднім розрахунком та договором, склала 4 000,00 грн. Понесення Відповідачем аналогічних витрат на підготовку правової позиції об`єктивно відображає ринкову вартість правничих послуг у цій категорії малозначних справ та слугує належним мірилом їхньої реальності. Позовна заява ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" сформована за типовим шаблоном та не потребувала від адвоката значних витрат часу на вивчення законодавства чи формування нових правових позицій. Натомість робота представника Відповідача вимагала індивідуального підходу, детального вивчення розрахунків нарахування відсотків та підготовки обґрунтованих заперечень.

Зважаючи на менший обсяг об`єктивно необхідної аналітичної роботи для підготовки типового позову фінансової установи порівняно з підготовкою заяв по суті від Відповідача, Суд доходить висновку, що обґрунтований та розумний розмір судових витрат Позивача на оплату послуг адвоката у цій справі не повинен перевищувати 3 000,00 грн.

Такий розмір є достатнім для покриття мінімальних та об`єктивно необхідних витрат Позивача на супровід типової справи і відповідає принципу пропорційності.

У зв`язку з цим клопотання Відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню. З Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 4, 13, 76-81, 95, 137, 141, 263-265 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" 5 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 11 400,00 грн заборгованості за процентами, 2 662,40 грн судового збору та 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Загальна сума - 22 062,40 грн.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_5 в АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО 300614).

Відповідач ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Суд підписує повне рішення без його проголошення, а датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) - 20.07.2026.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО