Рішення № 138328158, 20.07.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/9543/26

Справа №754/8181/26

РІШЕННЯ

Іменем України

20 липня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу (в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 14 700,00 грн, та ухвалив таке рішення:

Стислий виклад позицій сторін

06.05.2026 представник ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (надалі - Позивач), адвокат Усенко Михайло Ігорович, подав через підсистему "Електронний суд" до Деснянського районного суду міста Києва позовну заяву до ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) про стягнення з Відповідача заборгованості за договором про споживчий кредит № 3360705 від 25.09.2019 в загальному розмірі 14 700,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 000,00 грн, заборгованості за процентами у розмірі 6 600,00 грн, заборгованості за комісією у розмірі 600,00 грн та заборгованості за штрафом (пенею) у розмірі 2 500,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 25.09.2019 між ТОВ "Мілоан" (Первісний кредитор) та Відповідачем було укладено кредитний договір, за яким Відповідач отримав кошти в розмірі 5 000,00 грн. Право вимоги за цим договором перейшло до Позивача на підставі договору відступлення прав вимоги. Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася вказана заборгованість.

Також Позивач просить покласти на Відповідача судові витрати, які складаються зі сплаченого ним судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

19.05.2026 представник Відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову повністю, почилаючись на відсутність належних доказів перерахування коштів, безпідставне нарахування процентів після спливу 28-денного строку кредитування, а також заявив про сплив позовної давності. Також Відповідач просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ОЦІНКА СУДУ

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України)).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт частини першої статті 1 Закону у редакції, що діяла на момент укладення договору).

25.09.2019 ТОВ "Мілоан" (Первісний кредитор) та Відповідач, ОСОБА_1 , уклали договір про споживчий кредит № 3360705 у формі електронного документа з урахуванням особливостей укладання кредитного договору в електронному вигляді, що визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Договір укладено шляхом реєстрації Відповідача в інформаційно-комунікаційній системі Кредитодавця та створення Особистого кабінету. Для підписання договору інформаційно-комунікаційна система надіслала Відповідачу одноразовий ідентифікатор із кодом, який Відповідач використав для підписання відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) щодо укладення Договору.

Відповідно до довідки про ідентифікацію, акцепт Кредитного договору підписаний Відповідачем із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором L65101, який був відправлений 25.09.2019 о 17:34:45 на зазначений Відповідачем номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 1.2 Договору сума кредиту становить 5 000,00 грн.

Згідно з пунктом 1.3 Договору кредит надається строком на 28 днів з 25.09.2019. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 23.10.2019 (пункт 1.4 Договору).

Невід`ємною частиною кредитного договору № 3360705 від 25.09.2019 є Графік розрахункі" (Додаток № 1), згідно з яким Відповідач 23.10.2019 мав повернути кредит та сплатити нараховані платежі однією сумою в розмірі 7 700,00 грн (складається з 5 000,00 грн суми кредиту, 600,00 грн комісії за надання кредиту та 2 100,00 грн процентів за користування кредитомя).

Згідно з інформацією, наданою Акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" у листі від 02.06.2026 № 20.1.0.0.0/7-260521/132992-БТ на виконання ухвали Деснянського районного суду м. Києва № 754/8181/26 від 12.05.2026 року , на ім`я Відповідача, ОСОБА_1 , емітовано банківську картку № НОМЕР_2 , яка прив`язана до рахунку у форматі IBAN: НОМЕР_3 . По вказаному рахунку 25.09.2019 було здійснено зарахування коштів на суму 5 000,00 грн.

Суд, оцінивщи докази у сукупності, визнає вказані докази достатніми та належними для підтвердження обставин перерахування коштів Відповідачу на банківську картку. Твердження Відповідача про недоведеність факту перерахування коштів спростовуються матеріалами справи, зокрема відповіддю банківської установи.

Отже, Первісний кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання. Натомість Відповідач, отримавши суму кредиту, порушив умови Договору та не повернув кредитні кошти у встановлений строк. Заборгованість за тілом кредиту залишається непогашеною та становить 5 000,00 грн.

Щодо стягнення процентів

Позивач просить стягнути 6 600,00 грн відсотків, які були нараховані за загальний період тривалістю 88 днів (28 днів погодженого строку та 60 днів після спливу дати повернення).

Пунктом 1.5.2 Договору передбачено: проценти за користування кредитом: 2100.00 грн, які нараховуються за ставкою 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована.

Відповідно до пункту 1.6 Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Особливості нарахування процентів визначені пунктом 2.2.3 цього Договору.

Згідно з пунктом 2.2.3 Договору сторони погодили: проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена пунктом 1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним пунктом 1.4, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в пункті 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену пунктом 1.6 Договору. Якщо визначена в пункті 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним пунктом 1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно пункту 1.6. Договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено Товариством в односторонньому порядку.

Отже, зважаючи на те, що визначена у пункті 1.5.2 процентна ставка (1,50 відсотків) не є нижчою від стандартної (базової) ставки, визначеної у пункті 1.6 Договору (1,50 відсотків), умова Договору щодо продовження нарахування процентів за базовою ставкою протягом наступних 60 днів після спливу строку повернення кредиту не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Суд виходить з того, що первісний строк кредитування за Договором становив 28 днів та сплив 23.10.2019.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16).

Велика Палата Верховного Суду, уточнюючи у пункті 128 постанови від 05.04. 2023 року у справі № 910/4518/16 свій правовий висновок щодо нарахування процентів після закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Отже, дії Позивача щодо нарахування додатково протягом 60 днів прострочення процентів у сумі 4 500,00 грн не відповідають умовам укладеного правочину, оскільки обставина для їх нарахування (наявність нижчої ставки у пункті 1.5.2 порівняно з пунктом 1.6) не настала.

Установивши зазначене, Суд дійшов висновку, що вказані нарахування суперечать умовам Договору та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів, що нараховані після спдиву строку кредитування, у розмірі 4 500,00 грн слід відмовити.

Вимоги про стягнення процентів підлягають частковому задоволенню в розмірі 2 100,00 грн, нарахованих у межах погодженого 28-денного строку користування кредитом.

Щодо стягнення комісії за надання кредиту

Пунктом 2.2.1 передбачено обов`язок позичальника сплатити позикодавцю комісію у розмірі, зазначеному в п. 1.5.1

Згідно з пунктом 1.5.1 Договору комісія за надання кредиту становить 600,00 грн, яка нараховується за ставкою 12.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно до пункту 1.4 Договору термін (дата) повернення сплати комісії за надання кредиту - 23.10.2019.

Зазначена сума комісії у розмірі 600,00 грн також прямо передбачена та погоджена сторонами у Графіку розрахунків (Додаток № 1 до Договору), згідно з яким вона підлягає сплаті разом із тілом кредиту та процентами у визначену дату платежу 23.10.2019.

Закон України "Про споживче кредитування" від 15 листопада 2016 року у редакції, чинній до 19 жовтня 2019 року (дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг" від 20 вересня 2019 року), до загальних витрат за споживчим кредитом відносив витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цей пункт з 19 жовтня 2019 року визначив, що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Верховний Суд, розглядаючи спір між сторонами щодо нікчемності положень кредитних договорів, в яких кредитодавцем виступав ТОВ "Мілоан", зробив висновок, що аналіз змісту вказаних договорів свідчить, що в них не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, а тому ТОВ "Мілоан"не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваних кредитних договорів, а тому положення договорів про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісії за надання кредиту, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (постанова від 09.10.2024 у справі № 582/202/22).

Водночас у постанові від 01.07.2025 року у cправі № 910/2578/24 Верховний Суд, розглядаючи у подібних правовідносинах питання щодо стягнення комісії за типовим договором укладеним з первісним кредитором ТОВ "Мілоан", яка оплачується разово відповідно до п. 1.5.1., і в разі пролонгації, комісія за сплату та обслуговування кредиту, в сумах визначених в п. 2.3.1.1, погодився з висновками судів щодо наявності правових підстав для стягнення комісії (пункт, 91 постанови).

Отже, ураховуючи, що на день укладення кредитного договору Закон України "Про споживче кредитування" прямо відносить до загальних витрат за споживчим кредитом комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (пункт 4 частини першої статті 1), тому вимога про стягнення комісії за надання кредиту, яка є одноразовою і прямо передбачена умовами пункту 1.5.1 Договору та Графіком розрахунків, у розмірі 600,00 грн є правомірною та підлягає задоволенню.

Відповідач у відзиві заявив про застосування строків позовної давності до заявлених вимог.

Перевіряючи ці доводи, Суд враховує, що кінцевий термін повернення кредиту встановлено 23.10.2019.

Загальна позовна давність для стягнення основної заборгованості, процентів та комісії становить три роки (стаття 257 ЦК України).

Під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023 (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25)). В умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану з 24.02.2022 до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився (пункт 95 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25)).

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану (пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25)).

Законом України від 14.05.2025 № 4434-ІХ "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", що набрав законної сили 04.09.2025, виключено пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), відповідно до якого в період дії воєнного стану перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупинявся на строк дії такого стану.

Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення (частина третя статті 263 ЦК України).

Термін повернення кредиту та сплати платежів за договором про споживчий кредит встановлено 23.10.2019. Перебіг позовної давності розпочався 24.10.2019.

До моменту запровадження карантину (до 02.04.2020) минув 161 день.

Отже, зважаючи на продовження строків позовної давності під час дії карантину (до 30.06.2023) та воєнного стану (до 29.01.2024), а також наступне зупинення її перебігу до набрання чинності Законом України від 14.05.2025 № 4434-ІХ, станом на день звернення Позивача до суду у травні 2026 року загальна позовна давність щодо вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентами в межах строку кредитування та комісією не спливла. У задоволенні заяви Відповідача в цій частині вимог слід відмовити.

Щодо стягнення пені

Відповідно до статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 4.1 Договору у разі прострочення Позичальником зобов`язань Позичальник сплачує на користь Товариства пеню у розмірі 2.00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного Позичальником за цим Договором.

Позивач нарахував пеню в сумі 2500,00 грн, що відповідає періоду тривалістю 25 днів, (з 24.10.2019 по 17.11.2019). 50 % від суми виданого кредиту (5 000,00 грн) становить 2 500,00 грн. Заявлений до стягнення розмір пені повністю відповідає погодженим обмеженням у Договорі.

Відповідач у відзиві заявив про застосування строків позовної давності до заявлених вимог.

Законом України від 14.05.2025 № 4434-ІХ "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", що набрав законної сили 04.09.2025, виключено пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), відповідно до якого в період дії воєнного стану перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупинявся на строк дії такого стану.

Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення (частина третя статті 263 ЦК України).

Термін повернення кредиту та сплати платежів за договором про споживчий кредит встановлено 23.10.2019. Перебіг позовної давності розпочався 24.10.2019.

До моменту запровадження карантину (до 02.04.2020) минув 161 день. Загальна трирічна позовна давність щодо вимог про стягнення тіла кредиту, процентів та комісії станом на 02.04.2020 не спливла. Після відновлення перебігу строків з 04.09.2025 залишок трирічного строку складав понад два роки. Звернення Позивача до суду 06.05.2026 відбулося в межах загальної позовної давності за цими вимогами.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Суд виходить з того, що нарахування пені здійснювалося на прострочене тіло кредиту у розмірі 5 000,00 грн за ставкою 2,00 відсотка заа 25 днів прострочення виконання грошового зобов`язання з 24.10.2019 по 17.11.2019 включно.

Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права (частина перша статті 261 ЦК України).

Зважаючи на те, що пеня нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення.

Перебіг спеціальної позовної давності для нарахування пені за перший день прострочення розпочався 24.10.2019.

До дати запровадження карантину (до 02.04.2020) з річного строку минув 161 день, а залишок спеціального річного строку становив 205 днів.

Після відновлення перебігу позовної давності 04.09.2025 зазначений залишок у 205 днів повністю сплив 28.03.2026.

Перебіг спеціальної позовної давності для нарахування пені за останній день періоду прострочення розпочався 17.11.2019.

До дати запровадження карантину (до 02.04.2020) з річного строку (366 днів, враховуючи високосний 2020 рік) минуло 136 днів, а залишок спеціального річного строку становив 230 днів.

Після відновлення перебігу позовної давності 04.09.2025 зазначений залишок у 230 днів повністю сплив 22.04.2026.

Позовну заяву у цій справі подано 06.05.2026, тобто після спливу спеціальної річної позовної давності за всіма без винятку днями нарахування пені.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Установивши зазначене, Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 2 500,00 грн у зв`язку зі спливом позовної давності.

Щодо наявності в Позивача, як нового кредитора, права вимоги

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (частина перша статті 517 ЦК України).

За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним (постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 № 6-979цс15).

Верховний Суд також неодноразово наголошував, що для підтвердження факту відступлення права вимоги заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора. належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (див., наприклад, постанови Верховного Суду від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17).

У цій справі Позивач набув право вимоги до Відповідача внаслідок відступлення цього права на підставі Договору відступлення прав вимоги № 44-МЛ від 26.12.2019, укладеного між ТОВ "Мілоан" (Первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (Новий кредитор).

Відповідно до умов вказаного договору Первісний кредитор відступив Новому кредитору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, включно з правом вимоги за договором про споживчий кредит № 3360705 від 25.09.2019, що укладений з Відповідачем. Внаслідок передачі права вимоги Новий кредитор заміняє Первісного кредитора у зобов`язанні та набуває всіх прав грошової вимоги.

Згідно з Витягом з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 44-МЛ від 26.12.2019 до Позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 3360705 від 25.09.2019.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частини друга, шоста статті 95 ЦПК України)

Наданий Позивачем витяг дозволяє ідентифікувати перехід права вимоги саме до Відповідача. Зміст наданого витягу відповідає критеріям, які визначені нормами законодавства для підтвердження факту набуття прав вимоги.

Виконання Позивачем своїх фінансових зобов`язань перед Первісним кредитором щодо оплати за відступлення права вимоги підтверджується наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією за Договором відступлення прав вимоги № 44-МЛ від 26.12.2019.

Презумпція чинності договору відступлення не спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). Відповідач не надав суду належних доказів, які б спростовували презумпцію правомірності переходу права вимоги.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої, частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд задовольнив позовні вимоги частково на загальну суму 7 700,00 грн (від заявлених 14 700,00 грн), що становить 52,38 % задоволених вимог, тому з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 1 394,59 грн (2 662,40 грн х 52,38 %).

Позивач просить також відшкодувати 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Представник Відповідача просив відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу або зменшити їх розмір, мотивуючи це шаблонністю позовної заяви, відсутністю складності справи та неспівмірністю заявленої суми.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратам (частина друга статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат (частина третя статті 137 ЦПК України).

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною або третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, пункт 108 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22).

Суд перевірив і встановив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 8 000,00 грн визначено згідно з умовами договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладеного між Позивачем та Адвокатським об`єднанням "Апологет".

На підтвердження факту надання таких послуг та обґрунтування їх розміру Позивач надав Суду такі докази.

Копію Акта наданих послуг № Д/20979 від 14.04.2026, згідно з яким Виконавець (Адвокатське об`єднання "Апологет") надав, а Клієнт (Позивач) прийняв послуги щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 3360705 на загальну суму 8 000,00 грн.

Копію детального опису наданих послуг до Акта № Д/20979 від 14.04.2026, з якого встановлено, що загальний витрачений час на надання правничої допомоги становить 6 годин 30 хвилин. До цього опису включено: усну консультацію (0 год. 30 хв.), ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 год. 00 хв.), погодження правової позиції (0 год. 30 хв.), складення позовної заяви (3 год. 30 хв.) та подання заяви до суду (1 шт.).

Копію ордера на надання правничої (правової) допомоги № 1408806 від 20.10.2025, який підтверджує повноваження адвоката Усенка Михайла Ігоровича діяти від імені Позивача на підставі вказаного договору № 0107 від 01.07.2025.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (пункт 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).

Подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи (пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 105 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог (52,38 відсотка) та виходячи з загального правила пропорційного розподілу судових витрат, з Відповідача підлягають стягненню на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 190,48 грн (8 000,00 грн х 52,38 %). Інші витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 4, 13, 76-81, 137, 141, 263-265 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" 5 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 2 100,00 грн заборгованості за процентами, 600,00 грн заборгованості за комісією, 1 394,59 грн судового збору та 4 190,48 грн витрат на професійну правничу допомогу. Загальна сума - 13 285,07 грн.

У решті позовних вимог - відмовити.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_4 в АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО 300614).

Відповідач ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО