Рішення № 138328063, 20.07.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2026 Справа № 917/613/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши після виходу з відпустки у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Лозівського центру професійної освіти Харківської області, 64600, Харківська обл., м. Лозова, вул. Свободи, 4-а, код ЄДРПОУ 02547949,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна», 36010, м. Полтава, вул. Половки, 62, код ЄДРПОУ 38194448,

про стягнення 137 698,80 грн,

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Лозівського центру професійної освіти Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» про стягнення 137 698,80 грн, сплачених за Договором № 130 від 12.11.2021 р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.04.2026 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав умови Договору № 130 від 12.11.2021 р. в частині поставки нафтогазопродуктів на суму 173 275,80 грн, сплачену позивачем на виконання вказаного договору.

Відповідач у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагував.

Копія ухвали про відкриття провадження у даній справі, що направлялась на адресу відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, була повернута до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи, що ухвала про відкриття провадження у справі направлялась на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, він вважається таким, що повідомлений належним чином про судовий розгляд даної справи. Крім того, ухвала суду була своєчасно розміщена судом у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Таким чином, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом, про покладені на нього обов`язки та його процесуальні права.

Згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи та встановив, що їх достатньо для вирішення спору, у зв`язку з чим вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

12.11.2021 року між Лозівським центром професійної освіти Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» було укладено Договір № 130 (а. с. 26-32).

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору Продавець (ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна») зобов`язувався у 2021 році поставити Покупцю (Лозівський центр професійної освіти Харківської області) товар, згідно Специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору (Додаток 1), а також організувати та забезпечувати безперебійну заправку автотранспорту Покупця в роздріб безпосередньо на власних АЗС та АЗС партнерів на території України, відповідно до ціни зазначеної у Договорі, а Покупець прийняти і оплатити такий товар.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що ціна цього Договору становить 289 980,00 грн, у тому числі ПДВ 48 330,00 грн.

У Специфікації (Додаток 1 до Договору № 130 від 12.11.2021 р.) Сторони узгодили товар, що підлягає поставці:

- бензин А-92 (талони) у кількості 2 500 л, ціна за одиницю виміру 28,44 грн з ПДВ, загальна вартість 71 100,00 грн;

- дизельне паливо (талони) у кількості 7 000 л, ціна за одиницю виміру 27,84 грн з ПДВ, загальна вартість 194 880,00 грн;

- дизельне мастило М10Г2К (або еквівалент) (талони) у кількості 500 л, ціна за одиницю виміру 48,00 грн з ПДВ, загальна вартість 24 000,00 грн.

Згідно з п. 5.1 Договору № 130 від 12.11.2021 р. Продавець зобов`язується протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання Замовлення від Покупця передати за видатковою накладною талони в кількості, зазначеній у Замовленні.

Відповідач передав у власність позивача талони на нафтопродукти загальною вартістю 289 980,00 грн, в т.ч. на бензин А-92 у кількості 2 500 л загальною вартістю 71 100,00 грн, дизельне паливо у кількості 7 000 л загальною вартістю 194 880,00 грн та дизельне мастило М10Г2К (або еквівалент) у кількості 500 л загальною вартістю 24 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № ТН000004950 від 12.11.2021 р. (а. с. 41), підписаною сторонами.

Позивачем згідно з платіжним дорученням № 1326 від 16.11.2021 р. (а. с. 42) було здійснено оплату поставлених згідно з видатковою накладною № ТН000004950 від 12.11.2021 р. талонів на нафтопродукти на суму 289 980,00 грн.

Позивач стверджує, що в порушення умов договору відповідачем здійснено передачу товару частково, а саме не передано оплаченого товару на суму 137 698,80 грн, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з листом № 336 від 25.06.2024 р. (а. с. 80-81), у якому, зокрема, вимагав від Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» виконання своїх зобов`язань згідно з Договором № 130 від 12.11.2021 р. і забезпечення Лозівського центру професійної освіти Харківської області нафтопродуктами або повернення Лозівському центру професійної освіти Харківської області коштів у розмірі 137 698,80 грн, які були сплачені за ці нафтопродукти.

Відповідач у своїй відповіді (№ 04-62 від 30.07.2024 р., а. с. 82) зазначив про те, що товариство не може виконувати свої зобов`язання перед контрагентами через накладення арешту на майно, грошові кошти та корпоративні права підприємства, а також блокування господарської діяльності ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна», та повідомив про неможливість повернення коштів у зв`язку з їх відсутністю на розрахунковому рахунку.

Посилаючись на те, що відповідач вказані кошти не повернув, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» 137 698,80 грн, сплачених за Договором № 130 від 12.11.2021 р.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір № 130 від 12.11.2021 р. з додатками, талони на отримання нафтопродуктів, видаткова накладна № ТН000004950 від 12.11.2021 р., платіжне доручення № 1326 від 16.11.2021 р. та ін.

Докази відповідача в спростування вимог Лозівського центру професійної освіти Харківської області в матеріалах справи відсутні.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Лозівським центром професійної освіти Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» було укладено Договір № 130 від 12.11.2021 р., який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Також частиною 1 ст. 692 ЦК визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач надав позивачу талони на нафтопродукти загальною вартістю 289 980,00 грн, в т.ч. на бензин А-92 у кількості 2 500 л загальною вартістю 71 100,00 грн, дизельне паливо у кількості 7 000 л загальною вартістю 194 880,00 грн та дизельне мастило М10Г2К (або еквівалент) у кількості 500 л загальною вартістю 24 000,00 грн, які були в повному обсязі оплачені позивачем.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 р. затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно з якими торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС).

Згідно з п. 9 Правил розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Також спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20 травня 2008 року затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

Згідно з п. 3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п. 10.3.3 Інструкції.

Так, відповідно до вказаної норми форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою N 17-НП.

Тож талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.

Разом з тим суд зазначає, що факт підписання сторонами видаткової накладної № ТН000004950 від 12.11.2021 р. не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару в майбутньому.

Отже, з моменту передання відповідачем за видатковими накладними талонів на пальне позивачу останній набув право на отримання палива в об`ємах, які зазначені у видатковій накладній. Передача талонів на пальне, які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє відповідача від обов`язку передати позивачу придбаний ним згідно договору товар.

Як зазначає позивач, Лозівський центр професійної освіти Харківської області не отримав оплачену кількість нафтопродуктів загальною вартістю 137 698,80 грн.

Докази на підтвердження того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» було відпущено позивачу нафтопродукти на повну суму оплачених ним талонів в матеріалах справи відсутні.

При цьому, як зазначено вище, відповідач у листі № 04-62 від 30.07.2024 р. визнав свої порушення зобов`язань за Договором № 130 від 12.11.2021 р. та повідомив позивача про неможливість повернення коштів у зв`язку з їх відсутністю на розрахунковому рахунку.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 667 ЦК України якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов`язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов`язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Отже, умовою застосування частини другої статті 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Позивач звертався до відповідача з листами № 336 від 25.06.2024 р. та № 147 від 05.03.2026 р. (а. с. 84-88), у яких, зокрема, вимагав повернути Лозівському центру професійної освіти Харківської області кошти у розмірі 137 698,80 грн за придбані нафтопродукти.

Крім того, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Вказані правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 30.01.2025 у справі № 910/18530/23 та від 11.02.2025 р. у справі № 914/1314/24, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України мають враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Отже позивач належним чином реалізував своє право, передбачене чинним законодавством, на повернення вартості недоотриманих товарів за Договором № 130 від 12.11.2021 р.

Натомість відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань не повернув позивачу кошти за непоставлений товар в розмірі 137 698,80 грн.

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Положенням статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд погоджується із загальною вартістю товару, який фактично не може бути отриманий, вважає його вірним та арифметично правильним.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені законом принципи змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 137 698,80 грн, сплачених за Договором № 130 від 12.11.2021 р., підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Лозівського центру професійної освіти Харківської області у даній справі в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» (36010, м. Полтава, вул. Половки, 62, код ЄДРПОУ 38194448) на користь Лозівського центру професійної освіти Харківської області (64600, Харківська обл., м. Лозова, вул. Свободи, 4-а, код ЄДРПОУ 02547949) 137 698,80 грн, сплачених за Договором № 130 від 12.11.2021 р., 2 662,40 грн судового збору.

3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 20.07.2026 р.

Суддя О.С. Мацко