Рішення № 138327970, 02.07.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2249/26

Справа №754/13290/24

РІШЕННЯ

Іменем України

02 липня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідачів Руденка О.О., Бучка Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської школи вищої спортивної майстерності про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, вимоги якого було збільшено під час розгляду справи, до відповідача про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що з 02.02.2016 року він був прийнятий на роботу до Київської міської школи вищої спортивної майстерності Департаменту молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - Школи) на посаду тренера-викладача відповідно до наказу № 9-0 від 01.02.2016 року, де працював до 21.08.2024 року.

Як зазначає позивач, 09.08.2024 року рішенням Національного антидопінгового центру у справі № 6555516-24 спортсменку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вид спорту - легка атлетика, було відсторонено на строк 3 роки від 07.06.2024 року до 06.06.2027 року. Його, як тренера викладача, до жодної відповідальності вказаним Центром притягнуто не було, про будь-які порушення антидопінгових правил з його було у рішенні не зазначено, так як Центр не виявив та не встановив в його діях таких порушень. Однак, Департамент молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - Департамент) своїм наказом № Н-648 від 21.08.2024 року вирішив позбавити його вищої кваліфікаційної категорії з легкої атлетики та посвідчення про кваліфікаційну категорію тренера-викладача № 46 від 25.07.2024 року вирішив вважати недійсним. Даний наказ Департамент видав на підставі Протоколу засідання атестаційної комісії з проведення атестації тренерів (тренерів-викладачів) від 21.08.2024 року № 08, а підставою такого рішення є спортивна дискваліфікація протягом останніх чотирьох років за порушення антидопінгових правил спортсмена, особистий тренер (тренер-викладач) якого є особа, що атестована.

Позивач вважає вказане рішення незаконним, оскільки спортсменку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було лише відсторонено, а не дискваліфіковано. Крім того, протокол № 08 складено не по формі, затвердженій Порядком проведення атестації тренерів (тренерів-викладачів).

Крім того, керуючись вказаним наказом директор Школи Резанов Є. 21.08.2024 року видав наказ № 98-О про позбавлення його (позивача) кваліфікаційної категорії та відсторонення від роботи. Даний наказ позивач також вважає незаконним, оскільки в жодному документі, що підписаний між ним і Школою, немає відповідальності за порушення спортсменом антидопінгових правил, як і не передбачено повноважень Школи на його відсторонення з роботи, а також відсутність повноважень на позбавлення його вищої кваліфікаційної категорії з легкої атлетики. Крім того, його фактично позбавлено кваліфікаційної категорії одразу двома вищевказаними наказами.

З урахуванням викладеного, позивач вважає вказані накази незаконними, а його відсторонення безпідставним, оскільки з його боку не було порушень трудової дисципліни, а тому позивач просить:

-визнати незаконним та скасувати наказ Департаменту № Н-648 від 21.08.2024 року про позбавлення його кваліфікаційної категорії та визнання посвідчення про кваліфікаційну категорію тренера-викладача № 46 від 25.07.2024 року недійсним;

-визнати незаконним та скасувати наказ Школи № 98-О від 21.08.2024 року про позбавлення його кваліфікаційної категорії та відсторонення від роботи, а також поновити його на роботі;

-зобов`язати Школу виплатити йому невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 25.09.2024 року позовну заяву залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків.

26.09.2024 року до суду на виконання вказаної ухвали надійшла позовна заява в новій редакції.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 14.10.2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

23.10.2024 року до суду надійшла заява про уточнення (збільшення) позовних вимог разом із позовною заявою в новій редакції. У даній позовній заяві, окрім первісних вимог та обставин на їх підтвердження, позивач вказує на те, що 04.10.2024 року директором Школи було видано наказ № 117-О «Про виклик тренера-викладача з легкої атлетики ОСОБА_1» в зв`язку з прийняттям рішення про його звільнення. Однак, в самому наказі не вказано підстав звільнення, правові норми та інше. Крім того, в самому наказі не вказано, що йому пропонується або пропонувалась інша робота, від якої він може відмовитись або відмовився і тому прийнято рішення про його звільнення. В подальшому, 07.10.2024 року було видано наказ № 118-О про його звільнення в зв`язку із виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок позбавлення вищої категорії з легкої атлетики.

Зазначені накази позивач вважає незаконними, необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству, а тому, окрім первісних вимог, просив визнати незаконним та скасувати наказ № 118-О від 07.10.2024 року про його звільнення та поновити його на роботі, а також стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення.

13.11.2024 року до суду надійшов відзив представника відповідача - директора Школи Резанова Є. на позовну заяву. У даному відзиві представник відповідача заперечує проти позовних вимог, вказуючи на те, що наказ № 98-О від 21.08.2024 року в частині п.1 є нечинним, оскільки наказом Школи № 98/3-О від 21.08.2024 року було внесено відповідні зміни у зв`язку із помилкою і у зміненій редакції цього пункту зазначається про зміну тарифного розряду позивача у зв`язку із позбавленням вищої кваліфікаційної категорії з легкої атлетики на підставі наказу Департаменту № Н-648 від 21.08.2024 року. Крім того, наказом Школи № 98/4-О позивачу було оголошено догану. Про вказані накази позивач був обізнаний. З урахуванням наведеного, а також того, що вказаний пункт не створював жодних юридичних наслідків і зміст цього пункту був продубльований з наказу Департаменту, представник відповідача вважав, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Представник відповідача також зазначив про законність наказу про відсторонення позивача від роботи, вказуючи на те, що Школа установою, яка відноситься до об`єкту критичної інфраструктури, а тому статтею 46 КЗпП роботодавцю допускається відсторонення працівника від роботи в разі проведення службовою перевірки. Причиною винесення оскаржуваного наказу є виявлений та підтверджений факт порушення антидопінгових правил, в зв`язку із чим наказом Школи № 13-У від 21.08.2024 року було призначено службову перевірку по факту порушення спортсменкою ОСОБА_3 антидопінгових правил, а тренером ОСОБА_1 - неналежного контрою за цим. Крім того, позивачем було допущено порушення трудової дисципліни, в зв`язку із чим його було відсторонено та в подальшому звільнено з роботи. Так, позивач був ознайомлений із посадовою інструкцією, в тому числі і щодо контролю за станом здоров`я спортсменів, за невживання учнями (спортсменами) різних видів стимуляторів, допінгових засобів і що у разі недотримання контролю тренер відсторонюється від виконання посадових обов`язків. Крім того, наказами Школи від 04.01.2022 року, 02.01.2023 року, 01.01.2024 року тренерів-викладачів, в тому числі і позивача, було зобов`язано довести до відома спортсменів перелік заборонених препаратів і вжити заходів в запобіганні вживання спортсменами різних видів допінгу. Цими ж наказами відповідальність за вживання заборонених препаратів було покладено на тренерів. Отже, позивач був зобов`язаний здійснювати контроль за невживання ОСОБА_3 допінгових засобів, що не було ним зроблено та як наслідок він був відсторонений від роботи, а в результаті звільнений з роботи у зв`язку із виявленою невідповідністю.

Посилаючись на викладені обставини, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

09.12.2024 року до суду надійшов відзив представника Департаменту Бучка Я.І. на позовну заяву. У даному відзиві представник відповідача заперечує проти позовних вимог, вказуючи на правомірність прийнятого Департаментом наказу відносно позивача, оскільки спортсменку ОСОБА_3 було дискваліфіковано. Також, представник відповідача зауважив на те, що Протокол проведення атестації тренерів (тренерів-викладачів) від 21.08.2024 року № 08 відповідає Порядку проведення атестації тренерів (тренерів-викладачів) і жодних доказів щодо невідповідності цього Протоколу вказаному Порядку позивач не наводить, ґрунтуючись виключно на припущеннях. Крім того, наявність формальних неточностей в документах не є підставою для того, щоб вважати їх незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що позивач не оскаржував вказане рішення до Міністерства молоді та спорту, а його вимоги є безпідставними та ґрунтуються виключно на припущеннях, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

23.06.2025 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_2 про збільшення позовних вимог, в якій він просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.08.2024 року по день ухвалення рішення включно.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 07.08.2025 року витребувано від Школи довідку про середню заробітну плату ОСОБА_1 , обчислену згідно постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 08.09.2023 року №957) та розраховану на дату відсторонення - 21 серпня 2024 року; витребувано від Первинної організації КМШВСМ ВП захисників України, спортсменів та працівників сфер, інформацію, чи зверталась Київська міська рада (Київська міська державна адміністрація) до Первинної організації КМШВСМ ВП захисників України, спортсменів та працівників сфер щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_1 , якщо так, то надати підтверджуючи документи та статутні документи (статут, положення) Первинної організації КМШВСМ ВП захисників України, спортсменів та працівників сфер, діючі станом на 07.10.2024 року.

10.10.2025 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_2. про збільшення позовних вимог, відповідно до якої представник позивача просить стягнути зі Школи на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.08.2024 року по 10.10.2025 року в розмірі 422 033,56 грн.

18.11.2025 року до суду надійшла позовна заява в новій редакції з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог.

20.04.2026 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_2. про збільшення позовних вимог, відповідно до якої представник позивача просить стягнути зі Школи на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.08.2024 року по 20.04.2026 року в розмірі 614 639,48 грн.

06.05.2026 року до суду надійшов відзив представника Школи Руденка О.О. на уточнену позовну заяву. У даному відзиві представник відповідача заперечує проти позовних вимог з підстав та обставин, викладених у первісному відзиві, а також зазначає про пропуск позивачем строку звернення до суду та щодо правомірності звільнення позивача. При цьому представник відповідача зазначив про інші порушення позивачем правил трудової дисципліни, наявність конфліктних стосунків між тренером та спортсменами, відсутність ОСОБА_1 на робочому місці без належного повідомлення керівництва тощо, що свідчить що позивач неналежним чином виконував свої посадові обов`язки, що мало системний характер порушень. За результатами службової перевірки комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді тренера-викладача. Невідповідність обумовлена позбавленням його вищої кваліфікаційної категорії з легкої атлетики на підставі наказу Департаменту № Н-648 від 21.08.2024, а також його діловими, моральними та професійними якостями, що проявились у системному неналежному виконанні посадових обов`язків та неможливості забезпечення належної організації навчальнотренувального процесу, що в свою чергу перешкоджає продовженню даної роботи.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача також зазначив, що на виконання вимог ч.2 ст.40 КЗпП України відповідачем встановлено наявність вакантних посад станом на дату звільнення (робітничі та інші посади: технік (електрик), прибиральник, гардеробник, лікар, медична сестра, тощо). З метою врегулювання питання подальшого працевлаштування позивача наказом від 04.10.2024 №117-О його було викликано до місця роботи на 07.10.2024 року для оформлення відповідних документів та вирішення питань, пов`язаних із припиненням трудових відносин. Разом з тим, ОСОБА_1 на зазначений виклик не з`явився, будь-яких дій, спрямованих на обговорення можливості переведення або продовження трудових відносин, не вчинив. Таким чином, відсутність переведення позивача на іншу роботу зумовлена його власною поведінкою, а не недотриманням роботодавцем вимог трудового законодавства. Крім того, оцінюючи можливість переведення позивача на іншу роботу, відповідач обґрунтовано виходив з того, що наявні вакантні посади не відповідали рівню освіти та професійної підготовки позивача, а також вимагали іншого характеру роботи та відповідного досвіду. Разом з тим, позивач не лише не виявив зацікавленості у переведенні, але й фактично ухилився від обговорення такого питання, не з`явившись за викликом роботодавця. Відсутність згоди працівника на переведення, яка є обов`язковою умовою відповідно до вимог трудового законодавства, унеможливлює здійснення такого переведення.

Посилаючись на викладені обставини, представник відповідача вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

22.05.2026 року до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача ОСОБА_2 у справі. У даних поясненнях представник позивача зазначає про відсутність пропуску строку звернення до суду, несвоєчасність видачі трудової книжки та неотримання позивачем наказу від 04.10.2024 року № 117-О. Також, представник позивача зазначив, що посилання представника відповідача на відсутність позивача на робочому місці не може слугувати правовою підставою для звільнення, а наказ про позбавлення кваліфікаційної категорії є незаконним.

Посилаючись на викладене, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 27.05.2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

28.05.2026 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_2 про збільшення позовних вимог, відповідно до якої представник позивача просить стягнути зі Школи на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.08.2024 року по 27.05.2026 року в розмірі 652 877,42 грн.

30.06.2026 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_2 про збільшення позовних вимог, відповідно до якої представник позивача просить стягнути зі Школи на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.08.2024 року по 30.06.2026 року в розмірі 686 866,70 грн.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, наполягаючи на стягненні середнього заробітку за період з 21.08.2024 року по 30.06.2026 року.

Представники відповідачів Руденко О.О. , Бучко Я.І. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав та обставин, викладених у відзивах та інших заявах по суті справи.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 02.02.2016 року позивач ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до Київської міської школи вищої спортивної майстерності на посаду тренера-викладача відповідно до наказу №9-0 від 01.02. 2016 року.

Згідно з п.2.8 посадової інструкцієї тренера-викладача, яка затверджена директором КМШВСМ 04.01.2021 року, тренер-викладач здійснює контроль за станом здоров`я, проходженням диспансерного обстеження, за невживанням учнями (спортсменами) різних видів стимуляторів, допінгових засобів.

З вищевказаною посадовою інструкцією ОСОБА_1 був ознайомлений 04.01.2021 року.

Наказами КМШВСМ від 04.01.2022 року, 02.01.2023 року, 01.01.2024 року тренерів-викладачів, у тому числі ОСОБА_1 , було зобов`язано довести до відома спортсменів перелік заборонених препаратів і вжити заходів в запобіганні вживання спортсменами різних видів допінгу. Цими ж наказами відповідальність за вживання заборонених препаратів було покладено на тренерів.

09 серпня 2024 року Рішенням Національного антидопінгового центру у справі №6555516-24 спортсменку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вид спорту легка атлетика, відповідно до п.5.5. рішення у даній справі було відсторонено на строк З (три) роки від 07.06.2024 року до 06.06.2027 року включно.

На підставі Протоколу засідання атестаційної комісії з проведення атестації тренерів (тренерів-викладачів) від 21.08.2024 року за №08 Департамент молоді та спорту виконавчого органу КМР (КМДА) видав наказ №Н-648 від 21.08.2024 року, яким вирішив позбавити тренера-викладача ОСОБА_1 вищої кваліфікаційної категорії з легкої атлетики та посвідчення про кваліфікаційну категорію тренера-викладача №46 від 25 липня 2024 року вирішив вважати не дійсним.

21.08.2024 року керівництвом КМШВСМ видано наказ № 14-У про проведення службової перевірки по факту порушення антидопінгових правил відповідно до листа Мінмолодьспорту України № 9383/3.1 від 14.08.2024 року та вищевказаного наказу Департаменту.

Крім того, наказом № 98/4-О від 21.08.2024 року у зв`язку із виявленим фактом вживання забороненої речовини спортсменкою ОСОБА_3 , за яку відповідальність несе тренер-викладач ОСОБА_1 , враховуючи рішення національного антидопінгового центру у справі № 6555516-24, відповідно до листа Мінмолодьспорту України № 9383/3.1 від 14.08.2024 року про порушення спортсменкою ОСОБА_3 антидопінгових правил та наказу Департаменту № Н-648 від 21.08.2024 року про позбавлення позивача кваліфікаційної категорії, позивачу ОСОБА_1 , тренеру-викладачу, оголошено догану за грубе порушення трудових обов`язків, що виразилось у невиконанні вимог антидопінгового законодавства України та неналежному виконанні своїх службових обов`язків: не забезпечивши належного контролю за дотриманням спортсменкою ОСОБА_3 антидопінгових правил, не інформувавши спортсменку про заборонені методи та речовини.

Також, відповідно до наказу №98-О «Про позбавлення кваліфікаційної категорії та відсторонення тренера-викладача з легкої атлетики ОСОБА_1 », позбавлено ОСОБА_1 , тренера-викладача, вищої кваліфікаційної категорії з легкої атлетики, присвоєної згідно посвідчення №115 від 24 липня 2024 року з 21 серпня 2024 року, а також тимчасово відсторонено позивача від роботи без збереження заробітної плати з 21 серпня 2024 року для з`ясування всіх обставин та ухвалення об`єктивного рішення комісією по допінгу, за неналежний контроль по дотриманню антидопінгових правил спортсменскою ОСОБА_3 . Період відсторонення від роботи не враховується до стажу роботи.

Проте, 21.08.2024 року КМШВСМ було винесено наказ № 98/3-О, яким з метою виправлення помилки у наказі № 98-О від 21.08.2024 року змінено тему наказу на «Про зміну тарифного розряду та відсторонення від роботи тренера-викладача з легкої атлетики ОСОБА_1 , а також внесено зміни у наказ, виклавши п.1 у новій редакції, а саме: «У зв`язку з позбавленням наказом Департаменту молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Н-648 від 21.08.2024 року тренера-викладача ОСОБА_1 вищої кваліфікаційної категорії з легкої атлетики, присвоєної згідно посвідчення № 46 від 25.07.2024 року, встановити тренеру-викладачу ОСОБА_1 з 21.08.2024 року 11 тарифний розряд, згідно штатного розпису, в розмірі 6294,00 грн.». У іншій частині наказ № 98-О від 21.08.2024 року залишено без змін.

04.10.2024 року директором КМШВСМ видано наказ №117-О «Про виклик тренера викладача з легкої атлетики ОСОБА_1 », яким в зв`язку з прийняттям рішення про звільнення тренера - викладача ОСОБА_1 було наказано ОСОБА_1 , тренеру - викладачу, що відсторонений від роботи без збереження заробітної плати з`явитись 07.10.2024 року об 11.00 до місця роботи для оформлення та підписання відповідних документів та отримання трудової книжки, а також наказано старшому інспектору з кадрів Брагінській Є.Г. довести до відома тренера-викладача ОСОБА_1 вимогу цього наказу усіма можливими засобами зв`язку (телефон, електронна пошта, viber, телеграм).

Наказом Київської міської школи вищої спортивної майстерності від 07.10.2024 року №118-О ОСОБА_1 звільнено з посади тренера-викладача на підставі пункту 2 частини 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок позбавлення вищої спортивної категорії з легкої атлетики. Посвідчення про кваліфікаційну категорію тренера-викладача № 46 від 25.07.2024 року вважається недійсним.

Даний наказ видано на підставі листа Мінмолодьспорту України № 9383/3.1 від 14.08.2024 року про порушення спортсменкою ОСОБА_3 антидопінгових правил та наказу Департаменту № Н-648 від 21.08.2024 року про позбавлення позивача кваліфікаційної категорії.

Позивач просить задовольнити його вимоги, вказуючи на незаконність відсторонення та звільнення з роботи.

Представники відповідача у відзиві, запереченнях та в судовому засіданні проти позову заперечували, вважаючи твердження позивача необґрунтованими та безпідставними.

Суд вважає, що доводи позивача знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У статті 23 Загальної Декларації з прав людини визначено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Положеннями статті 3 КЗпП України визначено, що трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі статтею 2 КЗпП України, право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

Щодо вимог про визнання незаконним та скасування наказу № Н-648 від 21.08.2024 року.

Так, на підставі Протоколу засідання атестаційної комісії з проведення атестації тренерів (тренерів-викладачів) від 21.08.2024 року за №08 Департамент молоді та спорту виконавчого органу КМР (КМДА) видав наказ №Н-648 від 21.08.2024 року, яким вирішив позбавити тренера-викладача ОСОБА_1 вищої кваліфікаційної категорії з легкої атлетики та посвідчення про кваліфікаційну категорію тренера-викладача №46 від 25 липня 2024 року вирішив вважати не дійсним.

Відповідно до п.4 розділу ІV Порядку проведення атестації тренерів (тренерів-викладачів), затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України від 13.01.2024 року (зі змінами), підставою для прийняття рішення щодо позбавлення тренера (тренера-викладача) кваліфікаційної категорії є спортивна дискваліфікація протягом останніх чотирьох років за порушення антидопінгових правил спортсмена, особистий тренер (тренер-викладач) якого є особа, що атестована.

У додатку 1 АДП НАДЦ надано вичерпне роз`яснення щодо Наслідків порушення антидопінгових правил (далі - наслідки) (Consequences of AntiDoping Rules Violations, Consequences): Порушення спортсменом або іншою особою антидопінгових правил може спричинити один або декілька з наступних наслідків: а) Дискваліфікація означає анулювання досягнутих спортсменом результатів у конкретному виді змагання або спортивного заходу з усіма відповідними наслідками, як то позбавлення будь-яких медалей, очок і призів; б) Відсторонення означає заборону спортсмену або іншій особі, через порушення антидопінгових правил, брати участь у будь-якому змаганні або іншій діяльності, припинення фінансування на визначений час, як це передбачено статтею 10.14; в) Тимчасове відсторонення - спортсмен або інша особа тимчасово відстороняється від участі в будь-якому змаганні або діяльності до винесення остаточного рішення на слуханнях, що проводяться відповідно до статті 8; г) Фінансові наслідки - фінансова санкція, яка застосовується за порушення антидопінгових правил або для відшкодування витрат, пов`язаних з порушенням антидопінгових правил; д) Публічне оприлюднення - поширення або оприлюднення інформації для широкої громадськості або осіб, крім тих осіб, які мають право бути повідомленими заздалегідь у відповідності до статті 14. До команд у командних видах спорту також можуть застосовуватися наслідки, як це передбачено статтею 11.

Суд зазначає, що 09.08.2024 року Рішенням Національної антидопінгового центру у справі №6555516-24 спортсменку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вид спорту легка атлетика, відповідно до п.5.5. рішення у даній справі було відсторонено на строк З (три) роки від 07.06.2024 року до 06.06.2027 року включно, а результати, досягнуті спортсменкою на змаганнях, що відбулись після відбору проби, а саме - 22.04.2024 року та до дати тимчасового відсторонення, а саме - ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідності до ст.10.10 АДП НАДЦ повинні бути анульовані, включаючи позбавлення медалей, призів та очок.

Тобто, спортсменку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказаним рішенням не тільки відсторонено, а й фактично дискваліфіковано. А тому оскаржуваний наказ Департаменту №Н-648 від 21.08.2024 року суд вважає правомірним та обґрунтованим і підстав для визнання його незаконним чи скасування не вбачає.

Судом не приймається до уваги надана суду нотаріально посвідчена заява ОСОБА_3 про те, що вживання допінгу було її особистим рішенням і вся відповідальність лежить на ній, а також що позивач належним чином здійснював контроль та виконував свої посадові обов`язки, оскільки ОСОБА_3 в судовому засіданні в якості свідка не допитувалась, про кримінальну відповідальність не попереджалась, а тому дана заява не є належним доказом.

Посилання ж позивача на невідповідність протоколу № 08 формі, затвердженій Порядком проведення атестації тренерів (тренерів-викладачів) підстав для задоволення позову в цій частині не дає, оскільки такої невідповідності судом не встановлено і законність та обґрунтованість вказаного наказу належним чином не спростована.

Щодо вимог позивача про визнання незаконним та скасування наказу № 98-О від 21.08.2024 року та поновлення позивача на роботі з моменту відсторонення та по момент звільнення з роботи.

Відповідно до наказу №98-О «Про позбавлення кваліфікаційної категорії та відсторонення тренера-викладача з легкої атлетики ОСОБА_1», позбавлено ОСОБА_1 , тренера-викладача, вищої кваліфікаційної категорії з легкої атлетики, присвоєної згідно посвідчення №115 від 24 липня 2024 року з 21 серпня 2024 року, а також тимчасово відсторонено позивача від роботи без збереження заробітної плати з 21 серпня 2024 року для з`ясування всіх обставин та ухвалення об`єктивного рішення комісією по допінгу, за неналежний контроль по дотриманню антидопінгових правил спортсменскою ОСОБА_3 . Період відсторонення від роботи не враховується до стажу роботи.

Також, 21.08.2024 року КМШВСМ було винесено наказ № 98/3-О, яким з метою виправлення помилки у наказі № 98-О від 21.08.2024 року змінено тему наказу на «Про зміну тарифного розряду та відсторонення від роботи тренера-викладача з легкої атлетики ОСОБА_1 , а також внесено зміни у наказ, виклавши п.1 у новій редакції, а саме: «У зв`язку з позбавленням наказом Департаменту молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Н-648 від 21.08.2024 року тренера-викладача ОСОБА_1 вищої кваліфікаційної категорії з легкої атлетики, присвоєної згідно посвідчення № 46 від 25.07.2024 року, встановити тренеру-викладачу ОСОБА_1 з 21.08.2024 року 11 тарифний розряд, згідно штатного розпису, в розмірі 6294,00 грн.». У іншій частині наказ № 98-О від 21.08.2024 року залишено без змін.

З урахуванням внесених змін до вказаного наказу та викладення п.1 у новій редакції, який позивачем після внесення змін не оскаржувався, суд вирішує питання щодо законності вказаного наказу лише в частині відсторонення позивача від роботи.

Відповідно до ст. 46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння, відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення від роботи - це тимчасове позбавлення працівника, який перебуває у трудових правовідносинах із підприємством, можливості реального здійснення ним права на працю на підставі виявленого власником чи уповноваженим ним органом факту, через який він має право усунути або зобов`язаний усунути працівника від роботи.

Перелік підстав для відсторонення за ст. 46 КЗпП України є вичерпним та розширювальному тлумаченню не підлягає. Для застосування формулювання «в інших випадках, передбачених законодавством» необхідна наявність прямої норми законодавства, яка прямо передбачає таку підставу відсторонення.

Обґрунтовуючи правомірність відсторонення позивача від роботи, відповідач посилався на наказ КМШВСМ № 13-У від 21.08.2024 року про призначення службової перевірки та також на п.2.8 посадової інструкції тренера-викладача, згідно якого тренер-викладач здійснює контроль за станом здоров`я, проходження диспансерного обстеження, за невживання учнями (спортсменами) різних видів стимуляторів, допінгових засобів. У разі недотримання контролю відсторонюється від виконання посадових обов`язків.

Проте, суд зауважує, що локальні нормативні акти, інструкції та статути не можуть встановлювати підстави відсторонення, відмінні від передбачених КЗпП України та іншим законодавством, оскільки це суперечить принципу верховенства права згідно до ст. 8 Конституції України і погіршує становище працівника порівняно з вимогами законодавства, що є неприпустимим відповідно до ст. 9 КЗпП України.

Оспорюваний наказ виданий з посиланням на ст. 46 КЗпП України щодо відсторонення працівника від роботи роботодавцем у разі проведення службової перевірки роботодавцем.

Суд констатує, що стаття 46 КЗпП України не містить серед підстав відсторонення такої підстави, як проведення службової перевірки роботодавцем.

Жоден нормативно-правовий акт не наділяє роботодавця правом відстороняти працівника від роботи виключно на підставі проведення власної внутрішньої службової перевірки із одночасним призупиненням нарахування заробітної плати.

Відсторонення від роботи на час службової перевірки та призупинення заробітної плати є незаконним і порушує конституційне право на оплату праці згідно до ст. 43 Конституції України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що наказ КМШВСМ про відсторонення позивача прийнятий з порушенням вимог ст. 46 КЗпП України, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню, оскільки відсторонення від роботи з підстав, не передбачених ст. 46 КЗпП України, є незаконним.

Скасування незаконного акту про відсторонення та поновлення позивача у правах, пов`язаних із зайняттям посади, є належним та ефективним способом захисту порушеного права в розумінні ст. 15, 16 ЦК України.

Суд зазначає, що відсторонення від роботи за своєю правовою природою є тимчасовим усуненням працівника від виконання посадових обов`язків без припинення трудових правовідносин. Отже, положення ч. 1 ст. 235 КЗпП України, яка регулює наслідки незаконного звільнення, до цих правовідносин незастосовні.

Суд відмовляє у задоволенні вимоги про поновлення на посаді у період з 21.08.2024 року по 07.10.2024 року як такої, що не відповідає фактичним обставинам справи та обрана як неналежний спосіб захисту. Належним і достатнім способом захисту трудових прав позивача є визнання незаконним та скасування акту про відсторонення і стягнення середнього заробітку за час незаконного відсторонення, що і є предметом задоволення судом.

У разі встановлення судом, що роботодавець із власної ініціативи та без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд задовольняє позов останнього про стягнення заробітної плати за час такого відсторонення.

Розрахунок середнього заробітку здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 (з подальшими змінами).

Згідно довідки КМШВСМ від 28.07.2025 року №078/34-186, заробітна плата позивача за останні два календарні місяці роботи становила: за червень 2024 року - 30 006,55 грн., за липень 2024 року - 30 891,09 грн., разом 60 897, 64 грн.

Виходячи із кількості робочих днів за ці місяці - 43 дні, середньоденна заробітна плата позивача становила 1416,22 грн.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок в цій частині та визначено, що загальна сума невиплаченого середнього заробітку за період незаконного відсторонення складає заробіток за час відсторонення за 34 робочі дні з 21.08.2024 року по 07.10.2024 року має становити 48 151,48 грн. (середньоденна заробітна плата 1416,22 грн. х 34 робочі дні) з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів при її виплаті.

Відповідачі не спростували наданого позивачем розрахунку та не надали альтернативного контррозрахунку в цій частині.

Враховуючи наведене суд задовольняє позовні вимоги і в цій частині.

Щодо вимог позивача про поновлення на роботі з 07.10.2024 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Нормою частини першої статті 40КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; 2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці; 3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення; 4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 5) нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні; 6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; 7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 8) вчинення за місцем роботи викрадення (в тому числі дрібного) майна роботодавця, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення; 10) призову або мобілізації роботодавця - фізичної особи під час особливого періоду; 11) встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування; 12) вчинення працівником мобінгу (цькування), встановленого судовим рішенням, що набрало законної сили.

Із системного аналізу даної норми трудового права убачається, що невідповідність працівника виконуваній роботі, неякісне чи неналежне виконання трудових обов`язків є наслідком його недостатньої кваліфікації.

Доказуванню у даному спорі підлягає не лише факт виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, а й те, що така невідповідність займаній посаді (недостатність кваліфікації) перешкоджають продовженню роботи.

Так, на підставі Протоколу засідання атестаційної комісії з проведення атестації тренерів (тренерів-викладачів) від 21.08.2024 року за №08 Департамент молоді та спорту виконавчого органу КМР (КМДА) видав наказ №Н-648 від 21.08.2024 року, яким вирішив позбавити тренера-викладача ОСОБА_1 вищої кваліфікаційної категорії з легкої атлетики та посвідчення про кваліфікаційну категорію тренера-викладача №46 від 25 липня 2024 року вирішив вважати не дійсним.

Відповідно до наказу №98-О «Про позбавлення кваліфікаційної категорії та відсторонення тренера-викладача з легкої атлетики ОСОБА_1 » позивача було тимчасово відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 21 серпня 2024 року для з`ясування всіх обставин та ухвалення об`єктивного рішення комісією по допінгу, за неналежний контроль по дотриманню антидопінгових правил спортсменскою ОСОБА_3 . Період відсторонення від роботи не враховується до стажу роботи.

04.10.2024 року директором КМШВСМ видано наказ №117-О «Про виклик тренера викладача з легкої атлетики ОСОБА_1», яким в зв`язку з прийняттям рішення про звільнення тренера - викладача ОСОБА_1 було наказано ОСОБА_1 , тренеру - викладачу, що відсторонений від роботи без збереження заробітної плати з`явитись 07.10.2024 року об 11.00 до місця роботи для оформлення та підписання відповідних документів та отримання трудової книжки, а також наказано старшому інспектору з кадрів Брагінській Є.Г. довести до відома тренеру-викладачу ОСОБА_1 вимогу цього наказу усіма можливими засобами зв`язку (телефон, електронна пошта, viber, телеграм).

Наказом Київської міської школи вищої спортивної майстерності від 07.10.2024 року №118-О ОСОБА_1 звільнено з посади тренера-викладача на підставі пункту 2 частини 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок позбавлення вищої спортивної категорії з легкої атлетики. Посвідчення про кваліфікаційну категорію тренера-викладача № 46 від 25.07.2024 року вважається недійсним.

Даний наказ видано на підставі листа Мінмолодьспорту України № 9383/3.1 від 14.08.2024 року про порушення спортсменкою ОСОБА_3 антидопінгових правил та наказу Департаменту № Н-648 від 21.08.2024 року про позбавлення позивача кваліфікаційної категорії.

Оскільки суд визнав наказ Департаменту №Н-648 від 21.08.2024 року про позбавлення тренера-викладача ОСОБА_1 вищої кваліфікаційної категорії з легкої атлетики законним та обґрунтованим, то суд вважає, що відповідачем у даному спорі конкретизовано та доведено, у чому саме проявилась недостатня кваліфікація позивача, як підстава його звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України.

Однак, відповідно до частини другої ст.40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу посаду.

Таким чином, за п.2 ч.1 ст.40 КЗпП працівника можна звільнити лише після його письмової відмови від переведення на іншу роботу.

Суд зауважує, що 04.10.2024 року директором КМШВСМ видано наказ №117-О «Про виклик тренера викладача з легкої атлетики ОСОБА_1 », яким в зв`язку з прийняттям рішення про звільнення тренера - викладача ОСОБА_1 було наказано ОСОБА_1 з`явитись 07.10.2024 року об 11.00 до місця роботи для оформлення та підписання відповідних документів та отримання трудової книжки, що свідчить про те, що станом на 04.10.2024 року рішення щодо звільнення позивача вже було прийнято, при цьому процедури, передбачені нормами КЗпП України при такому звільненні не були виконані. Тобто, всупереч наведеним законодавчим вимогам відповідач перед звільненням не пропонував позивачу перевести його на іншу роботу, а позивач не відмовлявся від такого переведення.

Відтак, КМШВСМ не дотримано вимог ч.2 ст.40 КЗпП України, оскільки питання про можливість переведення позивача на іншу роботу взагалі не розглядалось, жодна із наявних у КМШВСМ вакансій позивачу не пропонувалась і саме це недотримання процедури звільнення є підставою для задоволення позовних вимог в цій частині.

Судом відхиляються посилання сторони відповідача на невиконання або неналежне виконання позивачем своїх посадових обов`язків та порушення трудової дисципліни, оскільки позивача було звільнено саме у зв`язку із виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок позбавлення вищої спортивної категорії на підставі ч.2 ст.40 КЗпП. Будь-яких інших підстав звільнення як фактичних, так і правових оспорюваний наказ не містить.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що звільнення ОСОБА_1 відбулось без дотриманням вимог трудового законодавства, тому наказ № 118-О від 07.10.2024 року підлягає визнанню недійсним та скасуванню, а позивач підлягає поновленню на посаді.

За правилами частини другої статті 235КЗпП України, при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється, якщо працівник не мав заробітку не з вини працівника, виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Відповідно до п. 8 цього Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно п. 3 Порядку, всі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Судом встановлено, що позивача було звільнено з 07.10.2024 року. Таким чином, час вимушеного прогулу становить з 08.10.2024 року по 02.07.2026 року включно. За вказаний період кількість робочих днів становила 447 днів.

Виходячи із наданих сторонами доказів, а саме довідки про розмір заробітної плати, а також вищенаведеного розрахунку середньоденного заробітку в розмірі 1416,22 грн., загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становитиме 633 050,34 грн. (1416,22 грн. х 477 днів) з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів при її виплаті, і вказану суму суд стягує з відповідача на користь позивача.

При цьому суд зауважує, що дійсно представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог станом на 30.06.2026 року в частині визначення розміру середнього заробітку. Проте, суд стягує середній заробіток на момент поновлення на роботі (ухвалення рішення суду) станом на 02.07.2026 року, що не є виходом за межі позовних вимог.

Ухвалюючи вказане рішення, суд відхиляє заперечення представника відповідача Руденка О.О. проти позову в частині невірного визначення підсудності, оскільки даний позов прийнято судом за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання позивача з урахуванням положень ч.1 ст.28 ЦПК України. Доказів того, що на час відкриття провадження у справі позивач мав зареєстроване місце проживання не на території Деснянського району м.Києва під час розгляду справи не здобуто, а надані стороною відповідача процесуальні документи у кримінальній справі стосуються періоду після відкриття провадження у справі. Крім того, вказані документи не є такими, що офіційно посвідчують реєстрацію місця проживання позивача.

Також, слід відхилити посилання представника відповідача Руденка О.О. на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду із вимогами про поновлення на роботі.

Так, відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Позивача було звільнено з роботи відповідно до наказу № 118-О від 07.10.2024 року. Із вимогами про визнання цього наказу незаконним та поновлення на роботі позивач звернувся до суду 23.10.2024 року шляхом подання у даній справі заяви про збільшення позовних вимог, тобто у визначений законом місячний строк. Подальше прийняття судом вказаної заяви 14.11.2024 року із подальшим уточненням цих вимог представником позивача шляхом подання позовної заяви в новій редакції є процесуальними діями, які вже на перебіг вказаного строку жодним чином не впливають.

За правилами статей 2, 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо визнання незаконними та скасування наказів про відсторонення та звільнення позивача з роботи, поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21.08.2024 року по 07.10 2024 року в розмірі 48 151,48 грн., а також за період з 08.10.2024 року по 02.07.2026 року в розмірі 633 050,34 грн.Інші позовні вимоги задоволенню не підлягають. Інші пояснення та доводи сторін на висновки суду не впливають та підстав для задоволення позову повністю або відмови в задоволенні позову повністю чи в іншій частині не дають.

Згідно ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про: поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника; присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вирішу питання щодо стягнення судових витрат та судового збору.

Позивач у справах про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» лише в частині вимог про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.

Позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір за дві вимоги немайнового характеру в розмірі 2422,40 грн. за вимоги про визнання незаконними наказів № Н-648 від 21.08.2024 року та № 98-О від 21.08.2024 року.

Оскільки суд відмовив у визнанні незаконним та скасуванні наказу № Н-648 від 21.08.2024 року та задовольнив вимоги про визнання незаконним наказу № 98-О від 21.08.2024 року, то з відповідача КМШВСМ на користь позивача належить стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Також, з відповідача КМШВСМ на користь держави належить стягнути судовий збір за вимогу немайнового характеру за поновлення позивача на роботі в розмірі 1211,20 грн., а також за вимогу майнового характеру в розмірі 6812,01 грн., а всього 8023,21 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 10, 11, 60, 88, 212-215, 218, 223, 294, 367 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Київської міської школи вищої спортивної майстерності № 98-О від 21.08.2024 року в частині відсторонення тренера-викладача з легкої атлетики ОСОБА_1 від роботи.

Стягнути з Київської міської школи вищої спортивної майстерності на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.08.2024 року по 07.10.2024 року в розмірі 48 151,48 грн. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів при її виплаті.

Визнати незаконним та скасувати наказ Київської міської школи вищої спортивної майстерності № 118-О від 07.10.2024 року про звільнення тренера-викладача ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді тренера-викладача з легкої атлетики Київської міської школи вищої спортивної майстерності з 07.10.2024 року.

Стягнути з Київської міської школи вищої спортивної майстерності на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.10.2024 року по 30.06.2026 року в розмірі 633 050,34 грн. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів при її виплаті.

Стягнути з Київської міської школи вищої спортивної майстерності на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Стягнути з Київської міської школи вищої спортивної майстерності на користь держави судовий збір в розмірі 8 023,21 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент молоді та спорту Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), код ЄДРПОУ 42269168, адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, 12.

Відповідач: Київська міська школа вищої спортивної майстерності, код ЄДРПОУ 02928114, адреса: м. Київ, пр-т П. Тичини, 18.

Суддя: