Рішення № 138327926, 20.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

(додаткове)

"20" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1703/26

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

розглянувши заяву (вх. № 2-1323/26 від 07.07.2026) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ШТРУБЕ УКРАЇНА ГМБХ" про ухвалення додаткового рішення у справі № 916/1703/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ШТРУБЕ УКРАЇНА ГМБХ" (02098, м. Київ, вул. Юрія Шумського, буд. 1, офіс 115; код ЄДРПОУ 36300896)

до відповідача - Фермерського господарства "ТОДОРОВ НД" (66031, Одеська обл., Подільський р-н, с. Писарівка, вул. Переславцева, буд. 25; код ЄДРПОУ 38522056)

про стягнення 395 278,51 грн,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду перебувала справа № 916/1703/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ШТРУБЕ УКРАЇНА ГМБХ" до Фермерського господарства "ТОДОРОВ НД" про стягнення 395 278,51 грн.

Рішенням від 29.06.2026 позов задоволено частково, стягнуто з Фермерського господарства "ТОДОРОВ НД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ШТРУБЕ УКРАЇНА ГМБХ" 270 300,27 грн основного боргу, суму індексації боргу у розмірі 38 439,18 грн, 35 102,01 грн пені, 3 465,77 грн відсотків річних, 9 847,84 грн інфляційних втрат та 4 285,86 грн витрат зі сплати судового збору. В решті позову відмовлено.

06.07.2026 представник позивача подав через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» заяву (зареєстрована канцелярією суду за вх. № 2-1323/26 від 07.07.2026), в якій просить ухвалити додаткове рішення щодо стягнення з Фермерського господарства "ТОДОРОВ НД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ШТРУБЕ УКРАЇНА ГМБХ" 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. До заяви долучено копії таких письмових доказів: Договір про надання правничої допомоги № 01-0901/26 від 09.01.2026; Додаткова угода № 03 від 01.05.2026 до Договору про надання правничої допомоги № 01-0901/26 від 09.01.2026; Акт № ДУ-03 від 06.07.2026 про надання професійної правничої допомоги.

Ухвалою від 08.07.2026 прийнято до розгляду заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення, розгляд заяви постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи, запропоновано відповідачу до 17.07.2026 надати до суду заяву із письмовими поясненнями та/або запереченнями щодо заяви про ухвалення додаткового рішення.

16.07.2026 представник відповідача подав до суду заяву із письмовими запереченнями проти заяви про ухвалення додаткового рішення, в якій просить відмовити у задоволенні відповідної заяви та зазначає, що не погоджується з розміром витрат на правничу допомогу, вважає вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Свої заперечення представник відповідача мотивує наступними доводами:

- докази щодо розміру судових витрат, на які посилається сторона позивача, не можуть вважатися належними та допустимими;

- слід врахувати, що позовні вимоги було задоволено частково, що суттєво впливає на розмір гонорару;

- стороною позивача заявлено 11 годин роботи, це еквівалентно погодинній ставці близько 3 636 грн за годину, що є явно непропорційним складності цієї справи;

- позов про стягнення боргу за договором поставки, суми індексації боргу, пені, відсотків річних та інфляційних втрат є типовим та шаблонним, справа не є складною, а отже складення позову не потребує визначеного позивачем 8-ми годинного часу для його підготування та подання; у справі не призначалися експертизи, не залучалися фахівці, а проведені арифметичні дії є стандартними та не потребували спеціальних знань;

- деякі види послуг, зокрема аналіз ухвали про залишення позовної заяви без руху та подання заяви про усунення недоліків є такими, що взагалі могли не існувати, оскільки позов було залишено без руху саме з вини позивача, з підстав невірного розрахунку суми судового збору та не зазначення рахунку позивача, натомість у випадку дотримання позивачем вимог ст. 162, 164 ГПК України, судом було б відкрито провадження у справі одразу після подання позову. Тому витрати, спричинені усуненням власних процесуальних помилок позивача, не можуть покладатися на іншу сторону;

- нелогічним та таким, що взагалі не потребує часових витрат, є аналіз ухвали про відкриття провадження, оскільки відповідна ухвала містить виключно інформативний характер;

- підготовка та подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції не є видом правничої допомоги, оскільки дистанційна участь у судовому засіданні з використанням власних технічних засобів є правом позивача та не впливає на результат вирішення справи по суті;

- позивач зазначає про участь у судовому засіданні 17.06.2026 та часові витрати 1 год., при цьому судове засідання 17.06.2026 тривало менше ніж 1 год.;

- не спростовується матеріалами справи та самим позивачем, що його представник приймав участь у справі лише в одному судовому засіданні, його залучення до супроводу справи не потребувало значних часових витрат, а тому вимога про стягнення 40 000,00 грн є значно завищеною;

- позивачем не надано жодних доказів (таких як квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо), що підтверджували б дійсну оплату адвокатських послуг у визначеному представником позивача розмірі; сам по собі Акт не підтверджує реальності та необхідності всіх заявлених витрат, а відсутність документів про оплату або виникнення обов`язку щодо її здійснення не дозволяє перевірити фактичний характер заявлених витрат;

- не заслуговує уваги аргумент представника позивача, що на розмір гонорару впливає кваліфікація адвоката, а також те, що він є керуючим бюро та має стаж роботи у галузі права з 2000 року, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю з 2008 року, науковий ступінь кандидата юридичних наук, вчене звання доцента;

- у долучених доказах відсутня інформація про те, хто з адвокатів від імені Адвокатського бюро, яке має право залучати інших адвокатів, та в якому обсязі надав правничу допомогу, а отже представником позивача не доведено належними та допустимими доказами своїх вимог про відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу, що є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов наступних висновків.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Частинами 1-3 ст. 221 ГПК України унормовано, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 цієї ж статті суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

За приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У позовній заяві позивач, на виконання вказаних приписів процесуального законодавства (ч. 1 ст. 124, ч. 8 ст. 129 ГПК України), повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на правничу допомогу становить 40 000,00 грн, які позивач планує понести у зв`язку із укладенням з Адвокатським бюро "ОЛЕКСАНДРА БРАНІЦЬКОГО" Договору про надання професійної правничої допомоги № 01-0901/26 з Додатковою угодою № 03 від 01.05.2026. Водночас позивач зробив заяву про те, що має намір подати докази понесення судових витрат на правничу допомогу протягом 5-ти днів з дня ухвалення рішення.

Позивача у даній справі представляв адвокат Браніцький Олександр Миколайович, який є керівником Адвокатського бюро "ОЛЕКСАНДРА БРАНІЦЬКОГО".

Повноваження адвоката посвідчено Ордером на надання правничої допомоги серії АІ № 2195778 від 06.05.2026, який наявний у матеріалах справи.

Відтак, суд відхиляє доводи представника відповідача про відсутність інформації щодо конкретного адвоката Адвокатського бюро "ОЛЕКСАНДРА БРАНІЦЬКОГО", який представляв інтереси позивача.

Як свідчать представлені позивачем докази, 09.01.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ШТРУБЕ УКРАЇНА ГМБХ" (Клієнт) та Адвокатським бюро "ОЛЕКСАНДРА БРАНІЦЬКОГО" (Бюро) було укладено Договір про надання професійної правничої допомоги № 01-0901/26 (далі - Договір № 01-0901/26), згідно з п. 1.1. якого Бюро зобов`язується здійснювати захист прав та інтересів Клієнта, а також представництво в усіх судах України, у будь-яких органах державної влади, місцевого самоврядування…, а Клієнт зобов`язується сприяти наданню правової допомоги та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до п. 1.3. Договору № 01-0901/26 на підтвердження факту надання Бюро Клієнту правової допомоги відповідно до умов цього договору складається Акт про надання правової допомоги шляхом його двостороннього підписання протягом трьох календарних днів з моменту надання (часткового надання) правової допомоги.

Пунктами 5.1., 5.2. Договору № 01-0901/26 передбачено, що за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги Клієнт сплачує Бюро гонорар. Розмір гонорару та порядок його сплати узгоджується між сторонами за надання конкретної правової допомоги в окремих додаткових угодах до договору, які стають його невід`ємною частиною. При встановленні розміру гонорару враховуватимуться складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

01.05.2026 Бюро та Клієнт уклали Додаткову угоду № 03 до Договору № 01-0901/2026 (далі - Додаткова угода № 03), в п. 1.1. якої узгодили, що Бюро надає Клієнту правову допомогу у спорі із Фермерським господарством "ТОДОРОВ НД" щодо стягнення заборгованості за договором поставки № СО/2025/ВД/21 від 09.04.2025.

Пунктом 1.2. Додаткової угоди № 03 передбачено, що правова допомога надаватиметься у Господарському суді Одеської області, що включає, зокрема, але не виключно: підготовку і подання до суду позовної заяви, підготовку необхідних процесуальних документів, ознайомлення з матеріалами справи, участь у судових засіданнях у суді першої інстанції, вчинення інших дій, необхідних для надання Клієнту правової допомоги, у межах повноважень, визначених п. 3.1. Договору № 01-0901/2026.

Відповідно до п. 1.3. Додаткової угоди № 03 розмір винагороди Бюро за надання правової допомоги становить грошову суму в національній валюті України - гривні, визначену згідно порядку обчислення гонорару у формі фіксованої оплати та складає 40 000,00 грн.

06.07.2026 Бюро та Клієнт підписали Акт № ДУ-03 про надання професійної правничої допомоги, згідно з п. 1.2. якого погодили, що Бюро надало, а Клієнт отримав наступну професійну правничу допомогу:

1) аналіз наданих Клієнтом документів (доказів); напрацювання правової позиції, підготовка позовної заяви, підготовка доказів, подання позовної заяви до суду (8 год.);

2) аналіз ухвали Господарського суду Одеської області від 12.05.2026 про залишення позову без руху, роз`яснення її клієнту (0,25 год.);

3) підготовка та подання заяви про усунення недоліків від 14.05.2026 (1 год.);

4) аналіз ухвали Господарського суду Одеської області від 19.05.2026 про відкриття провадження у справі, роз`яснення її клієнту (0,25 год.);

5) підготовка та подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (0,5 год.);

6) участь у судовому засіданні 17.06.2026 (1 год.).

Пунктом 1.4. Акта № ДУ-03 від 06.07.2026 передбачено, що розмір винагороди визначений сторонами у фіксованому розмірі та у грошовому виразі становить 40 000,00 грн.

Проаналізувавши вказані документи, суд виснує, що позивачем надано належні та допустимі докази понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо доводів представника відповідача про ненадання позивачем доказів оплати послуг адвоката суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено. Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

При цьому суд вважає слушними доводи представника відповідача про те, що витрати на правничу допомогу, з огляду на часткове задоволення позовних вимог у даній справі, підлягають розподілу із врахуванням положень частини четвертої статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід також зазначити, що відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Проаналізувавши положення Договору № 01-0901/26, Додаткової угоди № 01-0901/26 та Акта № ДУ-03, суд виснує, що між Бюро та позивачем було узгоджено фіксований розмір гонорару за надання правничої допомоги, який становить 40 000,00 грн.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомогу адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, враховуючи положення статей 86, 123, 126, 129 ГПК України, дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження понесення судових витрат у формі передбаченого договором про надання правової допомоги фіксованого розміру гонорару, беручи до уваги те, що справа не є складною, була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, протягом одного судового засідання, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог та з урахуванням заперечень представника відповідача щодо критеріїв співмірності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача шляхом стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ШТРУБЕ УКРАЇНА ГМБХ" 18 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті вимог заяви суд відмовляє.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. 123, 126, 129, 221, 232, 244 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву (вх. № 2-1323/26 від 07.07.2026) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ШТРУБЕ УКРАЇНА ГМБХ" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "ТОДОРОВ НД" (66031, Одеська обл., Подільський р-н, с. Писарівка, вул. Переславцева, буд. 25; код ЄДРПОУ 38522056) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ШТРУБЕ УКРАЇНА ГМБХ" (02098, м. Київ, вул. Юрія Шумського, буд. 1, офіс 115; код ЄДРПОУ 36300896) 18 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

3. В решті заяви - відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне додаткове рішення складено та підписано 20 липня 2026 р.

Суддя Р.В. Волков