Рішення № 138327828, 17.07.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/22346/24

Провадження № 2/752/667/26

РІШЕННЯ

Іменем України

17 липня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Слободянюк А.В.,

за участю секретаря - Пулинець Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі: Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Національний природний парк «Голосіївський», Обслуговуючий кооператив «Садово-дачне товариство «Гайок-МІ», про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року перший заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив: усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 шляхом припинення володіння ОСОБА_1 нерухомим майном - садовим будинком АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 930919680000, номер запису про право власності 14667597); усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести об`єкт самочинного будівництва - садовий будинок та тимчасову споруду, що розташовані по АДРЕСА_1 (за координатами у форматі десяткових градусів: 50.3767867, 30.5205261). Судові витрати стягнути з відповідача на корить Київської міської прокуратури.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що ОСОБА_1 чиняться перешкоди територіальній громаді міста Києва у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - садово-дачний будинок.

Повідомляє, що Указом Президента України від 27 серпня 2007 року № 794/2007 (зі змінами, внесеними згідно з Указом Президента України від 30 жовтня 2008 року № 976/2008) на території міста Києва створено національний природний парк «Голосіївський» (далі - НПП «Голосіївський»). Площу земель зазначеного парку встановлено у розмірі 4525,52 га, в тому числі 1879,43 га земель, що надаються НПП «Голосіївський» у постійне користування. Території, що увійшли до складу НПП «Голосіївський», згідно зі ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» набули статусу об`єкта природно-заповідного фонду національного значення, що передбачає встановлення особливого режиму охорони таких територій.

У подальшому, рішенням Київської міської ради від 26 січня 2012 року № 69/7406 НПП «Голосіївський» надано у постійне користування земельні ділянки загальною площею 1888,18 га для експлуатації та обслуговування НПП «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва, в тому числі ділянку загальною площею 723,69 га - за рахунок земель запасу природно-заповідного фонду (площею 709,90 га) та міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 13,79 га).

Отже, земельна ділянка площею 723,69 га входить до території Національного природного парку «Голосіївський», відноситься до земель природно-заповідного фонду та надана в постійне користування Парку. Право постійного користування вказаною земельною ділянкою площею 723,69 га (кадастровий номер 8000000000:79:304:0007) за НПП «Голосіївський» зареєстровано 13 січня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим, на земельній ділянці комунальної власності площею 723,69 га (кадастровий номер 8000000000:79:304:0007), яка перебуває у постійному користуванні НПП «Голосіївський» та належить до земель природно-заповідного фонду, 20 травня 2016 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на садовий будинок загальною площею 13,3 кв.м із зазначенням адреси: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 930919680000.

Підставою державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено довідку ОК «Садове товариство «Гайок-МІ» від 10 березня 2016 року, відповідно до якої ОСОБА_1 є членом кооперативу та власником садового (дачного) будинку АДРЕСА_1 ; лист Голосіївської РДА від 02 листопада 2009 року про визначення рекомендованої адреси земельної ділянки; технічний паспорт на садовий будинок, виготовлений 18 листопада 2015 року ТОВ «Техінвентаризація» на замовлення ОСОБА_1 .

За інформацією НПП «Голосіївський», адміністрацією парку було виявлено, що на земельній ділянці загальною площею 723,6941 га кадастровий номер 8000000000:79:304:0007, що розташована в урочищі «Гайок» у Голосіївському районі м. Києва, проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за рядом фізичних осіб (заява НПП «Голосіївський» від 06 червня 2023 року про вчинення кримінального правопорушення).

Відповідно до акта від 24 травня 2023 року, складеного працівниками парку, вбачається, що на території земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 виявлено ряд споруд та об`єктів: садові будинки, металеві контейнери без фундамента, туалети, теплиця, сарай, альтанка.

Київською міською прокуратурою установлено, що Київська міська рада не приймала рішень про надання у власність чи користування земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за вказаною адресою у міському земельному кадастрі не зареєстровано (інформація Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 03 червня 2024 року).

Також встановлено, що Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією, а також ліквідованою у 2010 році (30 вересня 2010 року) Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією не присвоювалась поштова адреса об`єкту нерухомого майна на АДРЕСА_1 , (інформація Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 03 червня 2024 року).

У реєстрі адрес у місті Києві відсутні відомості про документи стосовно присвоєння об`єкту нерухомого майна поштової адреси на АДРЕСА_1 (інформація Департаменту містобудування та архітектури КМДА від 31 травні 2024 року).

Згідно з даними реєстрових книг КП КМР «Київське міське БТІ» за адресою: АДРЕСА_1 нерухоме майно на праві власності не зареєстровано. Однак, за вказаною адресою проводилась технічна інвентаризація та існує інвентаризаційна справа (інформація КП КМР «КМ БТІ» від 08 березня 2024 року).

З наданих КП КМР «КМ БТІ» матеріалів інвентаризаційної справи № 121072 за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що основна інвентаризація садового будинку проведена 18 червня 2010 року.

При цьому, у наявних в матеріалах вказаної інвентаризаційної справи документах при проведенні інвентаризації (18 червня 2010 року) зазначено, що садовий будинок побудовано у 2007 році.

У матеріалах інвентаризаційної справи зазначено, що при проведенні основної інвентаризації встановлено самочинність будівництва, оскільки ні розпорядження про присвоєння поштової адреси, ні документи про відведення земельної ділянки в БТІ не надано. Садовий будинок значиться як самовільно збудований.

Також установлено, що відповідно до відомостей, зазначених в технічному паспорті (поданому державному реєстратору) на садовий -дачний будинок АДРЕСА_1 , виготовленому станом на 18 листопада 2015 року ТОВ «Техінвентаризація», садовий (дачний) будинок побудовано у 1989 році.

Разом з тим, той факт, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007, зокрема частина земельної ділянки, що межує з АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , до 2007 року була вільна від будь-якої забудови підтверджується супутниковими знімками, які є у вільному доступі в мережі інтернет.

Так, за даними відкритого інформаційного порталу «Google Earth Pro» в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 (координати прив`язки до центру об`єкту 50.376576, 30.521817) до 2007 року будь-які тимчасові або капітальні будівлі відсутні. Лише з 2007 року вбачається наявність на вказаній ділянці декількох будівельних майданчиків, а в подальшому - споруд невстановленого призначення, кількість яких з кожним роком збільшується.

За інформацією Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України, до квітня 2009 року земельна ділянка на території НПП «Голосіївський» у м. Києві за запитуваними географічними координатами прив`язки до «об`єкту інтересу» була вільна від забудови, ознак знаходження будь-яких споруд в її межах не виявлено. Вказане підтверджено наданими супутниковими знімками станом на 2005, 2007, 2009, 2010, 2012, 2014, 2017, 2019 та 2020 роки (лист НЦУВКЗ від 21 липня 2023 року з інформаційно-аналітичною довідкою та супутниковими знімками).

Оглядом садового будинку АДРЕСА_1 встановлено, що вказаний будинок одноповерховий, прямокутної форми, стіни його виготовлені з металопрофілю світлого кольору; двоскатна покрівля будинку виготовлена з металопрофілю світло-зеленого кольору; будинок має металеві вхідні двері та металопластикові вікна. Біля будинку розташована дерев`яна вбиральня. Будинок встановлений на землі на стовпчастих металевих опорах. Територія навколо будинку не огороджена. Садовий будинок розміщено за наступними географічними координатами: 50.3767867, 30.5205261 (протокол огляду від 10 липня 2024 року).

Отже, на даний час за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці територіальної громади наявна чинна реєстрація права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, а також побудовано садовий будинок та тимчасові споруди, внаслідок чого інтереси держави щодо безперешкодного користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду порушені та мають бути поновлені.

З моменту створення у 2007 році НПП «Голосіївський» ця територія має статус природно-заповідного фонду і її правовий режим та цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об`єкта.

Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (далі - Закон) встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. Статтею 9 цього Закону визначено вичерпний перелік видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, який не передбачає використання територій природно-заповідного фонду під будівництво.

Спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду, які перебувають під особливою охороною держави та заволодіння якими всупереч вимогам Земельного кодексу України є недопустимим.

Нерухоме майно, що перебуває у власності ОСОБА_1 , а також тимчасова споруда, в силу положень ч. 1 ст. 376 ЦК України є самочинним будівництвом, оскільки збудовані на земельній ділянці, яка для вказаної мети (під забудову) не відводилась.

Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, а відтак, об`єкти самочинного будівництва - садовий будинок та тимчасові споруди, що розташовані по АДРЕСА_1 , підлягають знесенню на підставі положень ч. 4 ст. 376 ЦК України.

Оскільки державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, враховуючи, що первинну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності (з відкриттям розділу) на майно площею 13,3 кв.м здійснено за відсутності правовстановлюючих документів, а така адреса як АДРЕСА_1 , не присвоювалась, отже право власності відповідача не виникло взагалі відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України (як і сам спірний об`єкт не виник як об`єкт права власності).

Вказане є підставою для припинення володіння відповідача спірним об`єктом самочинного будівництва.

Київська міська рада обізнана про наявність перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою на АДРЕСА_1 , які чиняться ОСОБА_1 .

Так, листом від 04 листопада 2022 року НПП «Голосіївський» повідомив Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради зокрема, про розміщення на земельній ділянці комунальної власності нерухомого майна з порушенням вимог чинного законодавства.

Таким чином, про перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності, з огляду на наявність чинних реєстрацій права власності на нерухоме майно за особами, яким земля під будівництво не відводилась, Київській міській раді як органу, уповноваженому на розпорядження землями комунальної власності, достеменно відомо.

За вказаних обставин, будучи обізнаною з 2022 року про відсутність законних прав на нерухоме майно у громадян, що здійснили самочинне будівництво на території об`єкту природно-заповідного фонду, Київська міська рада мала можливість вжити дієвих заходів щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядженні комунальною земельною ділянкою, однак цього не зробила.

Київська міська прокуратура 16 серпня 2024 року звернулась до Київської міської ради з листом, в якому повідомлено про порушення відповідачем чинного законодавства та запропоновано надати інформацію про вжиті заходи щодо усунення перешкод, які чиняться у тому числі відповідачем, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 у Голосіївському районі м. Києва.

На вказаний лист Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 02 вересня 2024 року повідомлено, що Київською міською радою не вживались заходи цивільно-правового характеру з порушених питань. Натомість цим же листом Департамент висловив намір сприяти у наданні наявної та необхідної інформації у разі вжиття заходів по судовому захисту органами прокуратури.

Отже, заходи цивільно-правового характеру з метою усунення порушень закону органом місцевого самоврядування не вжито, про намір вжити їх самостійно ним не зазначено.

Крім того, про наявність перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою комунальної власності, та, відповідно, про необхідність вжиття заходів по захисту порушених інтересів держави, Київську міську раду було неодноразово поінформовано Київською міською прокуратурою також протягом 2023-2024 років, оскільки в провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебуває ряд справ за позовами Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до фізичних осіб про усунення перешкод територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду кадастровий номер 8000000000:79:304:0007. Таким чином, Київська міська рада була неодноразово поінформована про порушення прав територіальної громади столиці, однак заходи по їх захисту протягом тривалого часу не вживає.

Ураховуючи обізнаність Київської міської ради про порушення прав територіальної громади м. Києва як власника спірної земельної ділянки та беручи до уваги невжиття вказаним органом заходів з метою поновлення порушених інтересів держави, є визначений Конституцією України виключний випадок, який обґрунтовує представництво прокурором інтересів держави у цій справі, оскільки відповідний компетентний орган бездіє протягом тривалого часу.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2025 року постановлено відкрити провадження у праві за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Національний природний парк «Голосіївський».

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 07 травня 2025 року відмовлено представнику відповідача у залишенні без розгляду позовної заяви.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 07 травня 2025 року за клопотанням представника відповідача залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Обслуговуючий кооператив «Садово-дачне товариство «Гайок-МІ».

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 05 травня 2026 року відмовлено представнику відповідача у задоволенні заяви про відвід головуючому у справі.

Ухвалами Голосіївського районного суду міста Києва від 15 липня 2026 року відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотань про закриття та зупинення провадження у справі.

08 листопада 2024 року третя особа НПП «Голосіївський» надав до суду письмові пояснення, в яких повідомляє, що власником земельної ділянки за кадастром номером 8000000000:79:304:0007, на якій розташовано спірний будинок, є Київська міська рада, а належним землекористувачем є НПП «Голосіївський». Рішень щодо передачі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, у власність або користування (оренду) будь-яким суб`єктам Київською міською радою не приймалось. НПП «Голосіївський», як користувач земельної ділянки, підтримує викладені у позовній заяві доводи відносно того, що будинок є об`єктом самочинного будівництва, просить позов задовольнити.

27 травня 2025 року від представника третьої особи Обслуговуючого кооперативу (далі - ОК) «Гайок - МІ» надійшли письмові пояснення, в яких, заперечуючи проти доводів позовної заяви, просить відмовити у задоволенні позову.

Повідомляє, що прокурор невірно визначив у цій справі статус НПП «Голосіївський», як третьої особи, оскільки парк, як землекористувач спірної ділянки, може мати самостійні вимоги на предмет спору, який, у свою чергу, допускає можливий спір про право між парком та відповідачем.

Вважає, що земельні ділянки, які були надані парку рішенням Київської міської ради від 26 січня 2012 року № 69/7406, є частинами єдиного майнового комплексу державної установи, яка визнається нерухомістю, відтак знаходження земельної ділянки у державній власності встановлено п. 4 розділу ІІ Закону № 5245-VI. А тому, оскільки земельна ділянка належить до державної власності, прокурор помилково визначив Київську міську раду органом, уповноваженим за законом здійснювати функції держави у спірних відносинах.

З посиланням на норми законодавства повідомляє, що земельна ділянка площею 13,79 га, у межах якої побудований будинок відповідача, визнається законом як землі рекреаційного призначення, та її цільове призначення після 26 січня 2012 року (рішення Київської міської ради) не змінювалось. Відповідач використовує земельну ділянку без порушення її цільового призначення та не наносить негативних наслідків інтересам держави.

Сторона відповідача правом подати відзив на позовну заяву не скористалась. Разом з тим, від представника відповідача 07 травня 2025 року надійшла до суду заява про застосування наслідків спливу позовної давності, в якій представник повідомляє, що починаючи з 2008 року Київській міській раді та прокуратурі було відомо, що ОСОБА_1 користується земельною ділянкою в урочищі «Гайок» у Голосіївському районі м. Києва.

Зокрема, 11 грудня 2008 року Голосіївською районною радою в м. Києві рішенням № 28/10 було скасовано рішення ради від 29 березня 2007 року № 10/20 «Про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок в урочищі «Гайок» на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 липня 2007 року». 19 лютого 2009 року рішенням Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 2-309/09 відмовлено у задоволенні позову Київського природоохоронного прокурора в інтересах Київської міської ради до кооперативу «Гайок-МІ» про звільнення самовільно зайнятої ділянки. Також листом від 27 березня 2009 року № 535-1034 Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація повідомила СТ «Гайок-МІ» про те, що не заперечує проти виділення товариству, у тому числі, спірної земельної ділянки у встановленому законодавству порядку. 13 грудня 2011 року Київська міська рада прийняла протокольне рішення № 35, в якому ухвалено розглянути можливість оформлення в установленому порядку права власності на земельні ділянки для ведення індивідуального садівництва виключно громадянам (з ОК «Гайок-МІ»), які використовують ці земельні ділянки.

У судовому засіданні прокурор та представник Київської міської ради позов підтримали та просили його задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, повідомляла, що відповідач більше 20 років відкрито, з дозволу Київської міської державної адміністрації та Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, користується земельної ділянкою, яка, на думку сторони відповідача, не входить до меж спірної земельної ділянки, а отже, до меж НПП «Голосіївський» Повідомляла, що сім`я відповідача ОСОБА_1 використовувала належну їм земельну ділянку площею 0,0912 га, розташованою в урочищі «Гайок», з 1948 року, коли рішенням виконавчого комітету Кагановичської районної ради депутатів трудящих державою було наділено громадян землею для вирощування огородніх культур. Рішення державних органів про вилучення земель у відповідача ОСОБА_1 відсутні, а тому відповідач зберігає за собою право безстрокового постійного користування земельною ділянкою.

Повідомляє, що згодом, громадяни, які правомірно володіли земельними ділянками в урочищі «Гайок», об`єднались у кооператив «Гайок-МІ», членом якого є відповідач. Рішеннями судових органів було визнано правомірне володіння членами кооперативу земельними ділянками в урочищі «Гайок» на праві постійного безстрокового користування без спеціальної державної реєстрації цих прав.

Голосіївська районна у м. Києві адміністрація за зверненням відповідача листом визначила рекомендовану адресу земельної ділянки площею 0,0912 га по АДРЕСА_1 . Такий лист адміністрації про визначення рекомендованої адреси земельної ділянки є законним документом для ідентифікації земельної ділянки, наданої у постійне користування. Відповідач провела інвентаризацію земельної ділянки та отримала кадастровий план на земельну ділянку. Повідомляла, що у 1989 році відповідач збудувала садовий будинок, замовила виготовлення технічного паспорту, адже на той час закон не передбачав процедури прийняття в експлуатацію побудованих будинків. З 2016 року відповідач вносить платежі за користування земельною ділянкою, які держава приймає.

Звертала увагу, що у прокуратури у цій справі відсутні повноваження звертатись до суду із позовом в інтересах ради, оскільки земельна ділянка не відноситься до комунальної власності, а належить до державної власності. Також прокурором не заявлено вимог про визнання садового будинку відповідача об`єктом самочинного будівництва, а тому вимоги про знесення об`єкта є передчасними.

Представник третьої особи НПП «Голосіївський» у судовому засідання просила позов задовольнити з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Указом Президента України від 27 серпня 2007 року № 794/2007 (зі змінами, внесеними згідно з Указом Президента України від 30 жовтня 2008 року № 976/2008) на території міста Києва створено національний природний парк « Голосіївський » (далі - НПП «Голосіївський»).

Площу земель НПП «Голосіївський» встановлено у розмірі 4525,52 га, в тому числі 1879,43 га земель, що вилучаються в установленому порядку у Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» та надаються парку в постійне користування, і 2646,90 гектара земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів згідно з додатком.

Рішенням Київської міської ради від 26 січня 2012 року № 69/7406 "Про надання земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва" Київська міськрада вирішила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва (п. 2).

Також п. 3 вказаного рішення було надано НПП «Голосіївський» у постійне користування земельні ділянки загальною площею 1 888,18 га для експлуатації та обслуговування НПП «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва, в тому числі ділянку № НОМЕР_1 загальною площею 723,69 га - за рахунок земель запасу природно-заповідного фонду (площею 709,90 га) та міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 13,79 га) (т. 1 а.с. 28-30).

Отже, земельна ділянка площею 723,69 га входить до території Національного природного парку «Голосіївський», відноситься до земель природно-заповідного фонду та надана в постійне користування НПП «Голосіївський».

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 вересня 2024 року, право постійного користування земельною ділянкою площею 723,6941 га (кадастровий номер 8000000000:79:304:0007) зареєстровано за НПП «Голосіївський» 13 січня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Власником земельної ділянки є територіальна громада в особі Київської міської ради відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 33528367 від 23 січня 2017 року на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06 вересня 2012 року.

Разом з тим, встановлено, що на земельній ділянці комунальної власності площею 723, 69 га (кадастровий номер 8000000000:79:304:0007), яка перебуває в постійному користуванні НПП «Голосіївський» та належить до земель природно-заповідного фонду, 20 травня 2016 року зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на садовий будинок загальною площею 13,3 кв.м із зазначенням адреси: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 930919680000 (з відкриттям розділу), що вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 жовтня 2024 року.

Підставою державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 29759773 від 26 травня 2016 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В.

Як вказує прокурор, у матеріалах реєстраційної справи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні: 1) довідка ОК «Садове товариство «Гайок-МІ» від 10 березня 2016 року; 2) лист Голосіївської РДА у м. Києві від 02 листопада 2009 року про визначення рекомендованої адреси земельної ділянки; 3) технічний паспорт на садовий будинок.

Зокрема, відповідно до довідки від 10 березня 2016 року ОК «Садове товариство «Гайок-МІ» ОСОБА_1 є членом обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Гайок-МІ», користується земельною ділянкою з 1987 року площею 0,0912 га, на якій у 1989 році побудований господарським способом садовий будинок АДРЕСА_1 .

Крім того, в матеріалах справи міститься лист Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації від 02 листопада 2009 року № 6-Г-2067 про визначення рекомендованої адреси земельної ділянки площею 0,0912 га - за умови подальшого опрацювання питання у відповідності до чинного містобудівного законодавства: АДРЕСА_1 .

Також за замовленням ОСОБА_1 ТОВ «Техінвентаризація» 18 листопада 2015 року виготовлений технічний паспорт на садовий будинок АДРЕСА_3 , в якому зазначений рік побудови- 1989.

За матеріалами справи, НПП «Голосіївський» 06 червня 2023 року звернувся до Спеціалізованої екологічної прокуратури Київської міської прокуратури із заявою про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до якої адміністрацією парку було виявлено самовільне захоплення та забудову особливо цінної земельної ділянки загальною площею 723,6941 га з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007, що розташована в урочищі «Гайок» у Голосіївському районі м. Києва. Встановлено, що за рядом осіб, які є членами ОК «СТД «Гайок-МІ» проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - садові будинки.

З акта № 31/2-08-03/2023 про порушення природоохоронного законодавства та законодавства про природно-заповідний фонд України від 24 травня 2023 року, складеного працівниками НПП «Голосіївський», вбачається, що на території земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 виявлено ряд споруд та об`єктів: садові будинки, металеві контейнери без фундаменту, туалети, теплиця, сарай, альтанка.

Звертаючись до суду, Київська міська прокуратура повідомляє, що Київська міська рада не приймала рішень про надання у власність чи користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Так, за інформацією Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 0570202/1-7476 від 03 червня 2024 року, Київська міська рада рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 , а також рішення про передачу вказаної земельної ділянки будь-яким особам у власність чи користування за поданням департаменту не приймала. Клопотання (у тому числі) ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за вказаною адресою у Міському земельному кадастрі не зареєстровано.

Листом № 100-7459 від 03 червня 2024 року Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація повідомила, що адміністрацією поштова адреса об`єкту нерухомого майна, в тому числі, по АДРЕСА_1 , не присвоювалась.

За інформацією Департаменту містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації № 055-5268 від 31 травня 2024 року в реєстрі адрес у місті Києві відсутні відомості про документи стосовно присвоєння об`єкту нерухомого майна поштової адреси, в тому числі по АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа КП КМР «КМ БТІ» № 062/14-2641 від 08 березня 2024 року, згідно з даними реєстрових книг Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», за зверненням ОСОБА_1 , від імені якої на підставі довіреності діяла ОСОБА_3 , 10 серпня 2010 року було виготовлено технічний паспорт на садовий будинок АДРЕСА_1 .

З матеріалів інвентаризаційної справи № 121072 (10996/110) за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що основна інвентаризація садового будинку проведена 18 червня 2010 року. При цьому, у наявних в матеріалах вказаної інвентаризаційної справи документах при проведенні інвентаризації зазначено, що садовий будинок побудовано у 2007 році.

Також зазначено, що при проведенні основної інвентаризації встановлено самочинність будівництва, оскільки ні розпорядження про присвоєння поштової адреси, ні документи про відведення земельної ділянки в БТІ не надано. Садовий будинок значиться як самовільно збудований.

При проведені основної інвентаризації у 2010 році ОСОБА_1 подано довідку ОК «Садове товариство «Гайок-МІ» від 17 травня 2010 року № 144, відповідно до якої ОСОБА_1 є членом ОК «Садове товариство «Гайок-МІ» згідно з рішенням загальних зборів від 20 січня 2007 року № 2, є власником садового (дачного) будинку АДРЕСА_1 , будинок АДРЕСА_4 » побудований господарчим способом у 2007 рокі.

Отже, за матеріалами справи, третьою особою ОК «Садово-дачне товариство «Гайок-МІ» надавались відповідачу довідки з різними роками побудови спірного будинку - 1989 та 2007 роки, відповідно. Така ж сама суперечлива інформація щодо року побудови садового будинку АДРЕСА_1 була повідомлена і відповідачем ОСОБА_1 під час проведення інвентаризації у 2010 році - 2007 рік, а вже під час виготовлення у 2015 році технічного паспорту на будинок - 1989 рік побудови.

Разом з тим, той факт, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007, яка знаходиться на території НПП «Голосіївський» в м. Києві, зокрема частина земельної ділянки, що межує з буд. по АДРЕСА_1 , до 2007 року була вільна від будь-якої забудови підтверджується супутниковими знімками, які є у вільному доступі в мережі інтернет.

Зокрема, інформаційно-аналітичною довідкою № 1964-4-04.01.02-2023 від 21 липня 2023 року Національний центр управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України повідомив, що результати супутникового моніторингу, проведеного центром у період з 21 серпня 2005 року по 03 березня 2020 року з використанням даних ДЗЗ, дозволили встановити факи самовільної забудови частини території кадастрової земельної ділянки за № 8000000000:79:304:0007, яка знаходиться у НПП «Голосіївський» м. Київ.

За результатами обробки даних ДЗЗ встановлено, що станом на 21 серпня 2005 року у межах зазначеної кадастрової земельної ділянки у «зоні спостереження» ознак вирубки паркових насаджень, проведення будівельних робіт або знаходження будь-яких споруд у її межах не виявлено; станом на 26 травня 2007 року у межах території «зони спостереження» виявлені ознаки знаходження підготовлених під забудову будівельних майданчиків; в період з квітня 2009 року по березень 2020 року в «зоні спостереження» виявлено від 19 до 47 місць забудованих ймовірно житловими спорудами.

Вказане підтверджено також наданими супутниковими знімками станом на 2005, 2007, 2009, 2010, 2012, 2014, 2017, 2019 та 2020 роки.

Також відповідно до протоколу оглядку від 10 липня 2024 року страшим слідчим в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів проти довкілля слідчого управління ГУ НП у м. Києві, за участю прокурора відділу Спеціалізованої екологічної прокуратури Київської міської прокуратури, оперуповноваженого ГУ СБУ у м.Києві, здійснено огляд земельної ділянки та розміщених на ній садових будиночків на території урочища «Гайок» по АДРЕСА_6 на частині земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007, що перебуває у постійному користування Національного природного парку «Голосіївський».

Оглядом садового будинку АДРЕСА_1 встановлено, що вказаний будинок одноповерховий, прямокутної форми, стіни його виготовлені з металопрофілю світлого кольору; двоскатна покрівля будинку виготовлена з металопрофілю світло-зеленого кольору; будинок має металеві вхідні двері та металопластикові вікна. Біля будинку розташована дерев`яна вбиральня. Будинок встановлений на землі на стовпчастих металевих опорах. Територія навколо будинку не огороджена. Садовий будинок розміщено за наступними географічними координатами: 50.3767867, 30.5205261.

Отже, судом встановлено, що на даний час за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці територіальної громади наявна чинна реєстрація права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно - садовий будинок, внаслідок чого порушені інтереси держави щодо безперешкодного користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду.

Статтею 43 Земельного Кодексу (далі - ЗК) України передбачено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до ст. ст. 60, 61, 63 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» землі природно-заповідного фонду підлягають особливій охороні.

Згідно зі ст. 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Положеннями ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що національні природні парки належать до природно-заповідного фонду України.

Таким чином згідно з наведеними положеннями Земельного кодексу України, а також ст. 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» національні природні парки належать до природно-заповідного фонду України.

Територіям природно-заповідного фонду законодавець надав особливий, виключний статус.

Згідно із законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

Так, за ст. 14 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (далі - Закон), режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково-обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об`єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.

Таким чином, з моменту створення у 2007 році НПП «Голосіївський» ця територія має статус природно-заповідного фонду і її правовий режим та цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об`єкта.

Частиною 3 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Статтею 9 цього Закону визначено вичерпний перелік видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, який не передбачає використання територій природно-заповідного фонду під будівництво.

Спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду, які перебувають під особливою охороною держави та заволодіння якими всупереч вимогам ЗК України є недопустимим (наведеної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц).

Статтею 5 Закону України «Про екологічну мережу України» передбачено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду є складовою екомережі.

За ст. 3 указаного Закону «Про екологічну мережу України» екологічна екомережа - це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов`язань України підлягають особливій охороні.

У ст. 4 цього Закону «Про екологічну мережу України» вказано, що збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до принципів забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що території та об`єкти природно-заповідного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною.

Як встановлено, рішення про передачу у власність чи користування ОСОБА_1 земельної ділянки на АДРЕСА_1 , не приймалось.

Нерухоме майно, що перебуває у власності ОСОБА_1 є самочинним будівництвом, оскільки збудоване на земельній ділянці, яка для вказаної мети (під забудову) не відводилась.

Згідно зі ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Законом України «Про основи містобудування» (в редакції, чинній на час реєстрації права власності на об`єкт нерухомості) передбачено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема, розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів ; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва (ст. 5 Закону).

Визначення територій для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації з урахуванням планів земельно-господарського устрою (ч. 1 ст. 21 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Частиною 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Таким чином, для реалізації права на забудову відповідної земельної ділянки особа зобов`язана у встановленому законом порядку набути право власності або користування на неї.

За змістом ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкти нерухомості вважаються самочинними, а саме, якщо вони: 1) збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) збудовані без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудовані з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї з трьох зазначених ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно із частиною четвертою статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

При цьому знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Частина перша статті 328 ЦК України визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

При цьому, ч. 1 ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

У цій справі, рішення про передачу у власність чи користування ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , не приймалось, доказів протилежного стороною відповідача не надано.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що житловий будинок за цією адресою є самочинним будівництвом, як збудований на земельній ділянці, яка для вказаної мети (під забудову) не відводилась.

Як зазначалось вище, первинна реєстрація за ОСОБА_1 права власності (з відкриттям розділу) на спірне майно була здійснена на підставі довідки ОК «Садове товариство «Гайок-МІ» від 10 березня 2016 року про те, що ОСОБА_1 є членом кооперативу та користується земельною ділянкою з 1987 року площею 0,0912 га, на якій у 1989 році побудований садовий будинок АДРЕСА_1 .

Також для державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт державному реєстратору було надано лист Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації від 02 листопада 2009 року №6-Г-2067 про визначення рекомендованої адреси земельної ділянки та технічний паспорт на садовий будинок, виготовлений ТОВ «Техінвентаризація» на замовлення ОСОБА_1 .

Однак, довідка ОК «Садове товариство «Гайок-МІ» від 10 березня 2016 року не є підставою виникнення права власності (не породжує права власності). Отже, з огляду на приписи ст. 41 Конституції України, ст. 328 та ч. 2 ст. 331 ЦК України, відповідач не набув права власності та не являється законним власником майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, така адреса, як АДРЕСА_1 , об`єктам нерухомого майна у місті Києві не присвоювалась, відомості про неї в реєстрі адрес у місті Києві відсутні.

Порядок нумерації будинків був врегульований Правилами виготовлення і розміщення вказівних знаків на будинках у м. Києві, затверджених рішенням Виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 10 червня 1970 року № 999.

Згідно з п. 24 правил, номер будинку надається за рішенням виконкому райради після затвердження акта прийомки будинку в експлуатацію; нумерація будинків, розташованих на вулицях радіального напряму, повинна проводитись у напрямі від центру міста до периферії; нумерація будинків, які розташовані на вулицях кільцевого напряму, - за годинниковою стрілкою, при орієнтації від центру міста; в районах міста з забудовою в глибину кварталу нумеруються будинки, які виходять на вулицю; будинкам, розташованим в глибині забудови за будинками, які виходять на вулицю, надається номер будинку, за яким вони розташовані, з додатком літерного індексу (а, б, в). Номери наріжних будинків пишуться через дріб: в чисельнику - номер по магістральній вулиці, в знаменнику - по другій вулиці. Коли наріжний будинок виходить лише торцевою стіною на другорозрядну вулицю, то йому по цій вулиці номер не надається.

Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 559 "Про містобудівний кадастр", з метою впорядкування присвоєння поштових адрес об`єктам нерухомості у місті Києві та створення єдиного реєстру адрес, в межах функцій органу місцевого самоврядування Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20 червня 2011 року № 1094 затверджено Тимчасовий порядок присвоєння поштових адрес об`єктам нерухомості у місті Києві.

Присвоєння поштових адрес багатоквартирним житловим будинкам, домоволодінням, жилим будинкам садибного типу, індивідуальним дачним та садовим будинкам, гаражним, садовим, дачним кооперативам (товариствам) здійснюється шляхом видання розпорядження відповідної районної в місті Києві державної адміністрації. Заявники подають клопотання в режимі єдиного вікна до дозвільного центру відповідної районної в місті Києві державної адміністрації. Районна в місті Києві державна адміністрація розглядає заяви про присвоєння поштової адреси багатоквартирним житловим будинкам, домоволодінням, жилим будинкам садибного типу, індивідуальним дачним та садовим будинкам, гаражним, садовим, дачним кооперативам (товариствам) за винятком випадків, передбачених п. 2.8 цього Порядку, та протягом 2 робочих днів направляє запит до БТІ та Головного управління земельних ресурсів (пункти 2.4, 2.6 розділу 2 Тимчасового порядку присвоєння поштових адрес об`єктам нерухомості у місті Києві). Порядок присвоєння поштових адрес об`єктам нерухомості у місті Києві встановлений Положенням про реєстр адрес у місті Києві (далі - Положення № 337/9394), затвердженим рішенням Київської міської ради від 22 травня 2013 рок №337/9394.

Згідно з п. 4.3 Положення № 337/9394 поштові адреси присвоюються об`єктам нерухомості, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Відповідно до пункту 4.4. Положення № 337/9394 поштові адреси не присвоюються спорудам, які встановлені тимчасово без улаштування фундаменту, в тому числі пересувним та тимчасовим спорудам торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, малим архітектурним формам, а також об`єктам незавершеного капітального будівництва (крім присвоєння будівельної адреси об`єктам нового будівництва в установленому порядку) та приміщенням службового, допоміжного і технічного призначення, розташованим у житлових та нежитлових будинках, інженерним мережам.

Водночас, згідно з частинами другою, третьою та п`ятою статті 26-3 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок присвоєння адрес об`єктів нерухомого майна затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок не може передбачати обов`язок фізичних та юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи. Адреса присвоюється об`єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Також, адреса (крім реквізиту, визначеного пунктом 10 частини четвертої цієї статті) присвоюється, змінюється, коригується, анулюється виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради; місцевою державною адміністрацією - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку не поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради, а також у разі неприйняття органом з присвоєння адреси рішення про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адреси у строк, визначений цією статтею. У містах з районним поділом за рішенням міських рад повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, анулювання адрес можуть делегуватися виконавчим органам районних в місті рад. За рішенням Київської міської ради повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, анулювання адрес можуть делегуватися органам, визначеним частиною другою статті 11 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ".

Отже, питання присвоєння поштової адреси завжди відносилось до повноважень виконавчого органу місцевого самоврядування.

Однак, як встановлено судом, у Департаменті містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації відсутні відомості про документи щодо присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна.

Таким чином, право власності відповідача на садовий будинок не виникало взагалі відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України (як і сам спірний об`єкт не виник як об`єкт права власності).

Отже, здійснення ОСОБА_1 самочинного будівництва спірного об`єкта нерухомості порушує права територіальної громади м. Києва на користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій спірний об`єкт нерухомості побудований.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як зазначено у ст. ст. 317, 319 ЦК України, саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно з ч.2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 212 ЗК України визначає, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Верховний Суд у постанові від 20 жовтня 2020 року у справі № 910/13356/17 виклав висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Суд зазначає, що вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованого спірного об`єкта нерухомості відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, проте прокурором обрано неналежний спосіб захисту своїх прав шляхом пред`явлення вимоги про припинення володіння відповідачем нерухомим майном.

За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Оскільки положення статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно.

У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності.

Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі №916/1174/22.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18 звертала увагу, що стаття 376 ЦК України розміщена у главі 27 «Про право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2023 року у справі №916/1174/22 виснувала, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Разом із цим сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду не слід розглядати, як окреме щодо факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.

Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі у разі відсутності державної реєстрації пава власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об`єкти нерухомості, що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.

Права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не факту державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації його права власності додаткові юридичні обмеження.

Отже здійснення самочинного будівництва порушує права Київської міської ради на користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій побудований спірний об`єкт.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і незакріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положень законодавства (див. постанови від 04 грудня 2018 року у справі №910/18560/16 (пункт 8.5), від 20 липня 2022 року у справі №923/196/20 (пункт 34)).

Водночас, якщо право власності на об`єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у разі задоволення вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої реєстрації. Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ).

Звідси коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного ст. 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Отже, суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог у частині зобов`язання відповідача ОСОБА_1 знести об`єкти самочинного будівництва, та відмови позивачу Київській міській раді у задоволенні позовних вимог про припинення права власності за відповідачем садовим будинком.

При цьому, визнання садового будинку АДРЕСА_1 , об`єктом самочинного будівництва є обставиною, яка потребує встановленню для вирішення заявленого спору, виходячи з його підстав, та не може самостійною вимогою та способом захисту, який потребує вирішення.

Безпідставними є доводи відповідача про те, що спірна земельна ділянка в силу закону знаходиться у державній власності, а Київська міська рада в силу закону не є суб`єктом права власності на землю державної власності, та, відповідно, визначений прокурором позивач є неналежним.

Згідно з частиною 1, пунктом «а» частини 2 статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно п. «в» ч. 3 ст. 84 ЗК України в редакції до 01 січня 2013 року до земель державної власності, які не могли передаватися у комунальну власність, належали землі під об`єктами природно-заповідного фонду та історико-культурними об`єктами, що мають національне та загальнодержавне значення.

Суд враховує, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 набула статусу майна комунальної власності на підставі п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України про розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності 01 січня 2013 року, а не в результаті передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність в порядку, передбаченому ст. 117 ЗК України.

Також доводи про належність спірної земельної ділянки до державної власності спростовуються безпосередньо інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, з якого вбачається, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 зареєстровано за територіальною громадою в особі Київської міської ради 19 січня 2017 року державним реєстратором ДП «Центр державного земельного кадастру», індексний номер рішення 33528638, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06 вересня 2012 року.

Крім того, обставини, що Київська міська рада представляє інтереси територіальної громади м. Києва, яка, в свою чергу, є власником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007, встановлені судом у справі № 910/20180/23 за позовом Обслуговуючого кооперативу «Садово-дачне товариство «Гайок-МІ» до Київської міської ради, треті особи Національний природний парк «Голосіївський», Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів, про визнання незаконним та скасування рішення Київської міськради від 26 січня 2012 року № 69/7406, якими затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок Національному природному парку «Голосіївський» та надано парку в постійне користування земельну ділянку. Дана справа розглянута за участі тих самих осіб Київської міської ради, НПП «Голосіївський» та Обслуговуючого кооперативу «Садово-дачне товариство «Гайок-МІ», а тому обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 910/20180/23, не підлягають повторному доказуванню у правовідносинах між цими особами при розгляді даної справи.

Висновок сторони відповідача про те, що земельні ділянки НПП «Голосіївський» залишились у складі державної власності, також є помилковим та суперечить закону.

Так, частиною 3 статті 20 Закону України «Про природно-заповідний фонду України» передбачено, що до складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

Частиною 5 статті 53 вказаного Закону «Про природно-заповідний фонду України» встановлено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Указом Президента України № 794/2007 від 27 серпня 2007 року «Про створення Національного природного парку «Голосіївський» площу земель вказаного парку установлено за рахунок:

1) земель, що вилучаються в установленому порядку у Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» та надаються в постійне користування парку;

2) земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів (до числа яких увійшли: ККО «Київзеленбуд»), КПУЗН Голосіївського району міста Києва, Інститут зоології імені І.І.Шмальгаузена НАН України, Національний аграрний університет).

Таким чином, до складу земель НПП «Голосіївський» входять земельні ділянки різних форм власності, що цілком відповідає вимогам чинного законодавства України.

Київською міською радою в постійне користування НПП «Голосіївський» надано земельні ділянки саме комунальної власності, що підтверджується змістом рішення цієї ради № 69/7406 від 26 січня 2012 року.

За змістом ст. 9 ЗК України розпорядження землями територіальної громади міста Києва належить виключно до повноважень Київської міської ради.

Відповідно до ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правом власності інших суб`єктів (ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 13 Конституції України).

Єдиним законним власником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 є територіальна громада міста Києва від імені та в інтересах якої права суб`єкта комунальної власності здійснює Київська міська рада, що повністю відповідає приписам ч. 5 ст. 16 та ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Реалізація правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, у тому числі спірною земельною ділянкою, належить органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Київська міська рада.

Оскільки єдиним законним власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 є територіальна громада столиці в особі Київської міської ради, тому саме вказаний орган є належним позивачем у вказаному спорі.

Доводи відповідача в частині того, що земельна ділянка площею 13,79 га, на якій побудовано будинок відповідача, рішенням Київської міської ради від 26 січня 2012 року № 69/7406 включена до земельної ділянки № 1 та не включена до земель парку Указом Президента № 794, та, відповідно належить до земель рекреаційного призначення, є необґрунтованими з огляду на таке.

Додатково суд враховує, що в ході розгляду справи № 910/20180/23 за позовом ОК "Садово-дачне товариство «Гайок-МІ» до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування пункти 2, 3 рішення Київської міськради «Про надання земельних ділянок Національному природному парку «Голосіївський» для експлуатації та обслуговування Національного природного парку «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва» від 26 січня 2012 року №69/7406 в частині затвердження відведення та надання в постійне користування земельної ділянки урочища «Гайок» орієнтовною площею 3,85 га, яка є частиною земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 723,69 га, зареєстрованої 30 грудня 2016 року у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 8000000000:79:304:0007, судами встановлено відсутність доказів того, що спірна земельна ділянка перебувала у власності чи законному користуванні Кооперативу (його членів) чи того, що уповноваженими органами приймалися рішення про передачу цієї ділянки на його користь (його членів) (постанова Верховного Суду від 04 грудня 2024 року).

Також, як визначено ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст. 44 Земельного кодексу України, ст. 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». національні природні парки належать до природно-заповідного фонду України.

Приписи статей 53 та 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» не містять вимоги щодо визначення в Указі Президента України переліку та меж земельних ділянок, що включаються до земель Парку. Натомість, ч. 1 ст. 53 вказаного закону передбачає, що рішення про створення, зокрема, національних природних парків, приймаються Президентом України. В даному конкретному випадку Указом Президента України № 794/2007 від 27 серпня 2007 року постановлено створити на території міста Києва Національний природний парк «Голосіївський».

Порядок відведення земельних ділянок, зокрема, національним природним паркам, визначається Земельним Кодексом України (ч. 4 ст. 53 Закону «Про природно-заповідний фонд України» в редакції станом на серпень 2007 року та ч. 5 ст. 53 вказаного закону в редакції на час розгляду справи).

Згідно з ч. 1 ст. 123 ЗК України (в редакції станом на 26 січня 2012 року) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Саме при розробленні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок Парку (у тому числі спірної земельної ділянки) визначались їх межі, що відповідає приписам Земельного кодексу України. Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок Національному природному парку «Голосіївський» для експлуатації та обслуговування Національного природного парку «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва затверджено пунктом 3 рішення Київської міської ради № 69/7406 від 26 січня 2012 року.

Отже, надання Київською міською радою парку в постійне користування земельної ділянки площею 13,79 га (за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування), не суперечить ні змісту Указу Президента, ні чинному на той час земельному законодавству та законодавству про природно-заповідний фонд.

З моменту створення у 2007 році НПП «Голосіївський» його територія має статус природно-заповідного фонду і її правовий режим та цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об`єкта - національного природного парку.

Так, оцінюючи доводи представника відповідача про відсутність у прокурора повноважень здійснювати представництво інтересів Київської міської ради у суді, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Позов прокурора у справі, що розглядається, подано з метою захисту права власності територіальної громади м. Києва на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007, що перебуває у комунальній власності.

Відповідно до ст. 9 ЗК України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста.

Відповідно до ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону земель» до повноважень Київської міської ради у галузі охорони земель на їх території належать, зокрема, прийняття рішення про здійснення виконавчим органом міської ради повноважень щодо державного контролю за використанням та охороною земель, організація здійснення такого контролю; економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель відповідно до закону; вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правом власності інших суб`єктів, що передбачено ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 13 Конституції України.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Таким чином, єдиним законним власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 є територіальна громада м. Києва, від імені та в інтересах якої права суб`єкта комунальної власності здійснює Київська міська рада, що відповідає приписам ч. 5 ст. 16, ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, оскільки єдиним законним власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 є територіальна громада м. Києва в особі Київської міської ради, тому саме Київська міська рада є належним позивачем у вказаному спорі, а прокурор, звертаючись до суду із цим позовом, здійснює представництво інтересів територіальної громади в межах наданих йому законом повноважень.

Стороною відповідача подавалась заява про застосування позовної давності, з посиланням на те, що Київська міська рада дізналася про використання відповідачем частини спірної земельної ділянки в урочищі «Гайок» ще у 2008 році - з моменту прийняття Голосіївською районною радою в м. Києві рішення № 28/10 від 11 грудня 2008 року, яким було скасовано рішення ради від 29 березня 2007 року № 10/20 «Про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок в урочищі «Гайок» на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 липня 2007 року».

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Чинення перешкод власнику спірної земельної ділянки у користуванні та розпорядженні нею шляхом самочинного будівництва на ній об`єкту нерухомого майна та реєстрації права власності на нього свідчить про порушення прав держави на користування та розпорядження цією земельною ділянкою, що триває.

Негаторний позов, який спрямований на захист прав законного власника спірної земельної ділянки щодо користування і розпорядження нею, може бути заявлений упродовж всього часу тривання відповідного порушення.

При цьому власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права на земельну ділянку, у тому числі оспорюючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та вимагаючи знесення об`єктів самочинного будівництва.

Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04 липня 2018 року № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року № 487/10132/14-ц (пункт 97), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.27) та від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 74), а також постанова Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 752/3093/19).

У цій справі рішення державного реєстратора від 20 травня 2016 року про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, на підставі якого власником майна на земельній ділянці природно-заповідного фонду стала ОСОБА_1 , фактично є інструментом, за допомогою якого відповідач формально законним способом продовжує перешкоджати державі реалізувати всі правомочності власника земельної ділянки.

Вимога про знесення об`єкта самочинного будівництва є елементами єдиного юридичного механізму захисту, спрямованого на досягнення реального результату у вигляді усунення законному власнику усіх перешкод щодо належного користування та розпорядження спірною земельною ділянкою.

Ураховуючи правову природу спірних правовідносин, які за своїм характером є негаторними, та наведені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо правильного застосування матеріального права у справах відповідної категорії, оскільки земельна ділянка природно-заповідного фонду продовжує перебувати у користуванні ОСОБА_1 , а тому порушення прав її законного володільця - Київської міської ради - на реалізацію усіх правомочностей власника триває, зазначений позов заявлено в межах позовної давності.

Європейський суд з прав людини, неодноразово вказував про те, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Європейський суд з прав людини також вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести об`єкт самочинного будівництва є обґрунтованими, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Ураховуючи, що позов підлягає задоволенню частково (одна позовна вимога немайнового характеру), відповідно до ст. 141 ЦПК України, слід пропорційно до задоволених позовних вимог стягнути з відповідача на користь Київської міської прокуратури судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 028,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 141, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі: Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Національний природний парк «Голосіївський», Обслуговуючий кооператив «Садово-дачне товариство «Гайок-МІ», про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду, - задовольнити частково.

Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести об`єкт самочинного будівництва - садовий будинок та тимчасову споруду, що розташовані по АДРЕСА_1 (за координатами у форматі десяткових градусів: 50.3767867, 30.5205261).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської міської прокуратури судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач - Київська міська прокуратура, адреса: вул. Предславинська, буд. 45/9, м. Київ, 03150, в інтересах держави в особі Київської міської ради, адреса: вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01044, код ЄДРПОУ 22883141;

Відповідач - ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа - Національний природний парк «Голосіївський», адреса: вул. Митрополіта Липківського, буд. 35, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 35620372.

Третя особа - Обслуговуючий кооператив «Садово-дачне товариство «Гайок-МІ», адреса: вул. Армійська, буд. 14, м. Київ, 03083, код ЄДРПОУ 34866802.

Повний текст судового рішення складений 20 липня 2026 року.

Суддя А.В. Слободянюк