Ухвала суду № 138327808, 17.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"17" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2766/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф., розглянувши заяву Приватного підприємства ДАВІД ПЛЮС про забезпечення позову за вх.суду№2-1381/26 від 15.07.2026р. по справі №916/2766/26

За позовом: Приватного підприємства ДАВІД ПЛЮС (17000, Чернігівська область, Чернігівський р-н, селище Козелець, вул. Соборності, буд. 108, корпус А, код ЄДРПОУ 40730520)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕРНО ТРЕЙДИНГ ЮА (65005, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 108, каб. 27, код ЄДРПОУ 45785658)

про стягнення 513 946,84грн.

Приватне підприємство ДАВІД ПЛЮС звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕРНО ТРЕЙДИНГ ЮА про стягнення 513 946,84грн., з яких з основний борг за договором постави №К-60 від 21.04.2026р. в розмірі 493 231,31грн., пеня в сумі 18 832,30грн. та 3% річних у розмірі 1 883,23грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕРНО ТРЕЙДИНГ ЮА зобов`язань за договором постави №К-60 від 21.04.2026р. в частини належної сплати вартості отриманого товару, що мало наслідком виникнення у нього заборгованості в загальному розмірі 493 231,31грн.

15.07.2026р. за вх. №2-1381/26 до суду від Приватного підприємства ДАВІД ПЛЮС надійшла заяву про забезпечення позову, згідно якої останній просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать Накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНО ТРЕЙДИНГ ЮА», як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, у межах ціни позову у розмірі 513 946грн. 84 коп., виявлених державним або приватним виконавцем під час виконавчого провадження, за виключенням грошових коштів, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом

В обґрунтування поданої заяви, позивач вказує, що на виконання умов Договору поставки №К-60 від 21.04.2026р. ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 5 658 731,31грн, яка була частково оплачена в розмірі 5 165 500грн., що мало наслідком виникнення у відповідача заборгованості в сумі 493 231,31грн..

Позивач зазначає, що під час укладання Договору та обговорення умов його виконання, Відповідач (його представники), постійно були на зв`язку. Але, в зв`язку не виконанням умов Договору, Відповідач (його представники) почали уникати спілкування та ігнорувати вимоги Позивача щодо його виконання, зокрема щодо повернення грошових коштів. Також не вчиняються дії щодо повернення оригіналів документів, як були направлені на їх адресу.

Заявник наголошує, що відсутність оплати за відвантажений Товар підтверджує недобросовісність Відповідача та викликає обґрунтовані сумніви щодо належного виконання ним зобов`язання, яке не виконується вже протягом тривалого часу.

За посиланнями заявника, згідно Інформаційної довідки №5006022839643 від 14.07.2026р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається, що за відповідачем не зареєстроване жодне нерухоме майно, на яке можливо було б звернути стягнення в порядку примусового виконання рішення у випадку задоволення позову.

На переконання позивача, відсутність у відповідача зареєстрованого на праві власності нерухомого майна дає також вагомі підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання майбутнього рішення суду.

Заявник вказує, що єдиним джерелом погашення існуючої заборгованості є грошові кошти на рахунках Відповідача, якими він на даний час, має можливість розпоряджатись безперешкодно, та у разі задоволення позову, фактичне виконання судового рішення суду буде залежати від наявності коштів на рахунку Відповідача, а витрачання наявних у нього грошових коштів для здійснення розрахунків з іншими контрагентами та з іншою метою, може ускладнить чи зробить неможливим взагалі виконання рішення суду по даній справі.

Крім того, позивач звертає увагу суду, що можливість Відповідача у будь-який момент розпорядитися наявними на його рахунках грошовими коштами, є беззаперечною, а тому в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь Позивача.

Розглянувши заяву Приватного підприємства ДАВІД ПЛЮС про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч.ч. 2, 4, 14 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.

Частиною 1 ст. 138 ГПК України визначено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред`явленням позову до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі Кюблер проти Німеччини).

Велика Палата Верховного Суду у п.п. 46-48 постанови від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 виснувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Статті 136, 138 ГПК України передбачають право особи у разі існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову подати до суду заяву про забезпечення позову, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.

При цьому, необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні ст. 163 ГПК України.

У п. 4.8 постанови Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20 міститься висновок, що за змістом п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову майнового характеру. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Така правова позиція міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 зі справи № 905/448/22.

У справі № 905/448/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду фактично уточнила попередній висновок про застосування положень процесуального законодавства щодо вжиття заходів забезпечення позову, виснувавши, що доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо), про які йде мова у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 905/447/22, може бути однією з підстав для застосування заходів забезпечення позову, однак не є обов`язковою підставою для їх застосування. (постанови Верховного Суду від 10.01.2024 зі справи №910/268/23, від 08.07.2024 зі справи № 916/143/24).

Так, господарський суд зазначає, що предметом позову у даній справі є вимога майнового характеру про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕРНО ТРЕЙДИНГ ЮА на користь позивача заборгованість у розмірі 513 946,84грн, яка складається з основного боргу за договором постави №К-60 від 21.04.2026р. в розмірі 493 231,31грн., пені в сумі 18 832,30грн. та 3% річних у розмірі 1 883,23грн.

Суд зазначає, що під час розгляду заяви про забезпечення позову питання обґрунтованості та підставності самого позову судом не вирішуються, адже дані обставини є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Як вбачається з матеріалів поданої заяви, позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕРНО ТРЕЙДИНГ ЮА в межах заявленої до стягнення суми 513 946,84грн.

Суд, проаналізувавши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕРНО ТРЕЙДИНГ ЮА, дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, оскільки зазначені позивачем обставини дають підстави вважати, що накладення арешту на кошти у межах спірної суми забезпечить збалансованість інтересів сторін, надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, тому застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язане із предметом позову. Вказаний захід забезпечення лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами.

Суд наголошує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Крім того, обраний заявником спосіб щодо накладення арешту на грошові кошти відповідача забезпечення позову є співмірним із вимогами щодо стягнення заборгованості, спрямований на запобігання ймовірним порушенням прав заявника, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін та не суперечить ст.137 ГПК України.

Згідно зі ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Враховуючи, що застосування зустрічного забезпечення позову відповідно до ч.1 ст. 141 ГПК України є правом, а не обов`язком суду, господарський суд не вбачає на даний час підстав для застосування зустрічного забезпечення позову, на даний час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення позову. При цьому, господарський суд роз`яснює відповідачу про можливість подання до суду відповідного клопотання, яке підлягає розгляду в порядку та протягом строків, встановлених статтею 141 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 141, 234 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1 Приватного підприємства ДАВІД ПЛЮС про забезпечення позову за вх.суду№2-1381/26 від 15.07.2026р. по справі №916/2766/26- задовольнити.

2. Накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНО ТРЕЙДИНГ ЮА» (65005, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 108, каб. 27, код ЄДРПОУ 45785658), як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, у межах ціни позову у розмірі 513 946 (п`ятсот тринадцять тисяч дев`ятсот сорок шість)грн. 84 коп., виявлених державним або приватним виконавцем під час виконавчого провадження, за виключенням грошових коштів, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

Стягувачем за ухвалою є: Приватне підприємство ДАВІД ПЛЮС (17000, Чернігівська область, Чернігівський р-н, селище Козелець, вул. Соборності, буд. 108, корпус А, код ЄДРПОУ 40730520)

Боржником за ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНО ТРЕЙДИНГ ЮА» (65005, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 108, каб. 27, код ЄДРПОУ 45785658)

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її постановлення.

Суддя Погребна Катерина Федорівна