Рішення № 138327758, 20.07.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Справа № 915/418/26

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 44276926

електронна пошта: info@collect-center.com.ua

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Светлицького Геннадія Ігоровича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

про: стягнення 79 558,10 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до Господарського суду Миколаївської області зі сформованою в системі «Електронний суд» позовною заявою за вих. № 14128483 (вх. № 5173/26 від 13.04.2026), в якій просить суд стягнути з боржника яким є: ФОП Светлицький Геннадій Ігорович на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором № 011/0038/90434 від 18.10.2012 у розмірі 79 558,10 грн, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначає, що 18.10.2012 між Акціонерним товариством «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та ФОП Светлицьким Геннадієм Ігоровичем було укладено Кредитний договір № 011/0038/90434. Позивач вказує, що Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши Позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Договору, а Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені Договором.

У подальшому, за даними позивача, 26.06.2019 було укладено договір № 114/2-9 відповідно до якого Акціонерне товариство «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 011/0038/90434. 29.11.2022 було укладено договір № 29-11/2022 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 011/0038/90434.

Таким чином, на переконання позивача, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 011/0038/90434. Позивач стверджує, що станом на сьогоднішній день заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на приписи 6, 16, 20, 207, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 615, 625-628, 638, 1049, 1054, 1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, умови укладених Договорів.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.04.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за вих. № 14128483 (вх. № 5173/26 від 13.04.2026) було залишено без руху; постановлено позивачу усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки в строк, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху; роз`яснено позивачу, що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається позивачу.

28.04.2026 до суду від позивача надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 27.04.2026 (вх. № 6054/26 від 28.04.2026) про усунення недоліків, а також сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 27.04.2026 (вх. № 6053/26 від 28.04.2026), за змістом якої викладено позовну заяву в новій редакції).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.05.2026, після усуненням позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №915/418/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання за наявними матеріалами; постановлено провести розгляд справи № 915/418/26 поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Так, копію ухвали було надіслано позивачу в електронний кабінет в системі «Електронний суд». Документ доставлено до електронного кабінету одержувача 04.05.2026 о 20:53, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповідною довідкою. За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 04.05.2026 у справі № 915/418/26 позивач отримав 05.05.2026.

Копія вказаної ухвали, направлена засобами поштового зв`язку на адресу місцезнаходження відповідача, встановлену судом за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, була повернута поштовим відділенням зв`язку за зворотною адресою із проставлянням на поштовому конверті відмітки «адресат відсутній» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором R067164131103).

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Крім того, судом взято до уваги висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.09.2024 у справі № 990/152/24, відповідно до яких день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «про відсутність адресата за вказаним нею місцем проживання (перебування)», може вважатися днем вручення копії ухвали.

За такого, суд дійшов висновку про те, що копію ухвали від 04.05.2026 про відкриття провадження у справі слід вважати врученою відповідачу.

Також, необхідно зауважити, що за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 04.05.2026 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.

Разом із тим, відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Водночас, згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Савенкова проти України» від 02.05.2013, «Папазова та інші проти України» від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи необхідність повного та всебічного розгляду справи із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, вказана справа розглядалась судом у розумний строк.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив таке.

18.10.2012 між Публічним акціонерним товариством «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», як Кредитором, та Фізичною особою-підприємцем Светлицьким Геннадієм Ігоровичем, як Позичальником, було укладено Кредитний договір № 011/0038/90434 (далі - Кредитний договір), відповідно до предмету якого Кредитор надає Позичальнику можливість використання кредитної лінії (надалі - Кредит) з поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), МФО 326182 (далі - Рахунок) шляхом здійснення платежів в межах Поточного ліміту з Рахунку у разі відсутності (недостатності) на Рахунку грошових коштів. Максимальний ліміт Кредиту за Договором складає 100 000 грн (далі - Максимальний ліміт). В межах Максимального ліміту встановлюється поточний ліміт Кредиту (далі - Поточний ліміт). На дату укладання Договору Поточний ліміт складає 100 000 грн. В подальшому Поточний ліміт встановлюється та визначається відповідно до статті 3 Договору (п. 1.1 Кредитного договору).

Матеріали справи містять копію Заяви-Анкети від 31.07.2012 на встановлення кредитного ліміту до поточного рахунку Кредитної картки (для фізичної особи-підприємця), підписану Светлицьким Геннадієм Ігоровичем, та скріплену печаткою останнього.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору строк дії Кредиту - з дня підписання Договору страхування у відповідності до умов статті 4 Договору (далі - дата початку кредитування) по 18 жовтня 2014 року включно (далі - дата закінчення кредитування), яка може змінюватись в порядку передбаченому Договором.

Суд зауважує, що до матеріалів справи надано копію Договору від 18.10.2012 добровільного страхування життя № 011/0038/94034, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Светлицьким Геннадієм Ігоровичем, як Страхувальником, та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА Життя», як Страховиком, яке виступило Страховим агентом Акціонерного товариства «Раййфайзен Банк Аваль».

За умовами п. 1.4 Кредитного договору кредит надається з метою фінансування господарської (підприємницької) діяльності позичальника.

Згідно з п. 2.1 Кредитного договору протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 30% річних.

Відповідно до п. 2.3 Кредитного договору нарахування процентів здійснюється на щоденний залишок заборгованості по кредиту, зменшений на суму операцій, для яких діє пільговий період, за строк фактичного користування кредитом. Таке нарахування здійснюється щомісяця в будь-який день в період, що починається за 4 (чотири) робочих дні до кінця календарного місяця та закінчується в останній день місяця, але не раніше 25 (двадцять п`ятого) числа кожного календарного місяця (дата розрахунку процентних платежів), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. При розрахунку процентів враховується перший день фактичного використання позичальником кредитних коштів, останній день строку користування кредитом не враховується. Нарахування процентів здійснюється за період з дати фактичного використання кредитних коштів по дату розрахунку процентних платежів включно, а в наступні періоди - з дня, наступного за попередньою датою розрахунку процентних платежів по дату розрахунку процентних платежів в поточному періоді включно. При простроченні погашення кредиту проценти нараховуються за весь строк фактичного користування кредитом на суму фактичної заборгованості, в тому числі протягом строку такого прострочення, та підлягають сплаті відповідно до умов договору.

За змістом п. 5.1 Кредитного договору позичальник зобов`язаний протягом дії договору здійснювати погашення заборгованості в порядку, визначеному договором, шляхом зарахування на рахунок щомісячного обов`язкового платежу, розрахованого відповідно до умов пункту 5.2 Договору, та здійснити повне (остаточне) погашення заборгованості не пізніше дати закінчення кредитування. Під поняттям погашення заборгованості сторони розуміють повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати комісій, неустойок та інших платежів, якщо такі матимуть місце, які передбачені договором, в тому числі відшкодування витрат та збитків кредитора, пов`язаних з неналежним виконанням позичальником умов договору.

Згідно з п. 5.2 Кредитного договору клієнт зобов`язаний до 10 (десятого) числа включно кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за першою (з дати укладення договору) датою розрахунку процентних платежів, забезпечити на рахунку наявність коштів для сплати щомісячного обов`язкового платежу в сумі не менше 15 (п`ятнадцяти) відсотків від залишку заборгованості за кредитом на дату розрахунку процентних платежів, але не менше фіксованої суми, встановленої відповідними тарифами банку. При цьому, залишок заборгованості за кредитом, що береться до розрахунку щомісячного обов`язкового платежу, включає використану суму кредиту, суму нарахованих процентів, комісій та штрафів за всіма видами заборгованості, зменшену на суму не внесеного клієнтом щомісячного обов`язкового платежу попередніх періодів. В разі недостатності на рахунку коштів, належних до сплати позичальником кредитору за договором в термін виконання зобов`язань позичальника за договором, позичальник вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань за договором.

Відповідно до п. 5.9 Кредитного договору вимоги кредитора щодо погашення заборгованості позичальника за договором підлягають задоволенню у такій черговості: погашення комісії та інших платежів згідно тарифів, погашення процентів за недозволеним овердрафтом, погашення процентів за кредитом, погашення недозволеного овердрафту, погашення кредиту. Позичальник надає кредитору право самостійно приймати рішення щодо встановлення іншої черговості погашення заборгованості (кредиту, процентів за користування кредитом, штрафів, неустойки та пені) за договором.

За змістом п. 11.1 Кредитного договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань, встановлених договором, сторони несуть відповідальність згідно законодавства України та положень договору.

Згідно з п. 12.1 Кредитного договору договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками (за наявності) і діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань за договором.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін без зауважень та заперечень.

За даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, Кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, надавши Позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Договору.

На підтвердження наведених обставин до матеріалів справи надано відповідні банківські виписки.

При цьому, суд зауважує, що за приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію.

За змістом п.п. 42-43 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75 (далі - Положення) підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до п. 48 Положення у первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження).

Відповідно до п. 51 Положення первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Відповідно до п. 57 Положення інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Відповідно до п. 59 Положення банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: 1) особові рахунки та виписки з них; 2) аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; 3) книги реєстрації відкритих рахунків; 4) оборотно-сальдовий баланс/оборотно-сальдову відомість.

У разі складання регістрів бухгалтерського обліку в електронному вигляді банк зобов`язаний зробити їх копії на паперових носіях на вимогу учасників операції, а також органів контролю та правоохоронних органів відповідно до вимог законодавства України.

Відповідно до абз. 1 п. 60 Положення особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Відповідно до п. 61 Положення форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.

Відповідно до п. 62 Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/ електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Таким чином, банківські виписки по особовому рахунку позичальника є належними доказами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій між банком та позичальником, виконання банком у повному обсязі своїх зобов`язань за кредитним договором, надання відповідачу/позичальнику кредитних коштів у відповідних розмірах та невиконання останнім своїх грошових зобов`язань за зазначеним кредитним договором.

Згідно розрахунку по картковому кредиту, станом на 26.06.2019 загальна сума заборгованості фізичної особи підприємця Светлицького Геннадія Ігоровича за договором № 011/0038/90434 від 18.10.2012 становила 50 495,56 грн, у тому числі: заборгованість за дозволеним овердрафтом - 49 223,42 грн, заборгованість за відсотками - 1 172,14 грн, заборгованість по штрафу - 100,00 грн.

Матеріали справи також свідчать про те, що 26.06.2019 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», як Первісним кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», як Новим кредитором, було укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-9 (далі - Договір відступлення № 1).

Відповідно до п. 2.1 Договору відступлення № 1 на умовах, встановлених цим договором та відповідно до ст. 512-519 Цивільного кодексу України, Первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а Новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (портфель заборгованості). Перелік кредитних договорів, боржників, розрахунок сум заборгованості боржника на дату підписання договору зазначені в додатку 1 до договору (попередній реєстр боржників), що є його невід`ємною частиною.

За умовами п. 2.3 Договору відступлення № 1 внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості і, відповідно, вказані у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами. Права вимоги переходять до нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотного відступлення. Новий кредитор має право здійснити наступне відступлення прав вимог без згоди первісного кредитора.

Згідно з п. 2.5 Договору відступлення № 1 на дату укладення договору права вимоги, кредитні договори та договори забезпечення є дійсними.

Умовами п. 2.6 Договору відступлення № 1 відступлення прав вимоги за договором здійснюється без згоди боржників за кредитними договорами та/або поручителів за договорами забезпечення.

Відповідно до п. 2.8 Договору відступлення № 1 у зв`язку з відступленням прав вимоги, в дату відступлення прав вимоги первісний кредитор вважається таким, що відступив та передав, а новий кредитор таким, що прийняв та набув всіх прав первісного кредитора за договорами забезпечення.

За умовами пп.пп. 4.1.1, 4.1.10 п. 4.1 Договору відступлення № 1 Новий кредитор засвідчує та гарантує, що:

- Новий кредитор є фінансовою установою, що внесена до Державного реєстру фінансових установ та на підставі відповідних ліцензій, виданих в Нацкомфінпослуг (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг), надає фінансові послуги з факторингу, надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, а також здійснює іншу діяльність згідно чинного законодавства України, та не є афілійованою особою Первісного кредитора;

- Новий кредитор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів за Кредитними договорами з Дати відступлення Прав Вимоги за умови дотримання вимог чинного законодавства України. При цьому Новий кредитор має право нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення Боржниками грошових зобов`язань, а також право вимагати у Боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов`язань, відповідно до законодавства та умов Кредитного договору.

Відповідно до пп.пп. 4.3.3, 4.3.8 п. 4.3 Договору відступлення № 1 на дату укладання договору Первісний кредитор гарантує та засвідчує, що:

- відповідно до законодавства він має право відступлення кожного права вимоги третім особам, в тому числі новому кредитору.

- інформація, вказана у Реєстрі боржників, відповідає відомостям, вказаним у Кредитних договорах, є повна та правдивою в частині, що стосується ПІБ/ найменування Боржника, ІПН/коду ЄДРПОУ, паспортних даних Боржника, номеру та дати Кредитного договору.

Згідно з п. 7.1 Договору відступлення № 1 договір набирає силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору.

Договір відступлення № 1 підписаний сторонами і скріплений печатками без зауважень та заперечень.

До матеріалів справи надано копію Реєстру Боржників до Договору відступлення права вимоги № 114/2-9 від 26.06.2019, скріплений підписами та печатками Первісного кредитора та Нового кредитора, в якому під порядковим номером 75 відображено боржника - Светлицького Геннадія Ігоровича (кредитний договір № 011/0038/90434, загальна сума заборгованості 50 395,56 грн).

Матеріали справи містять також копію платіжного доручення № 1 від 26.06.2019, зі змісту якого вбачається здійснення ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» платежу на суму 2 254 957,83 грн із призначенням: «Оплата згідно договору 114/2-9 від 26.06.2019 Без ПДВ».

Згідно Розрахунку заборгованості Светлицького Геннадія Ігоровича перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (кр. дог. 011/0038/90434, НКС 14128483) станом на 29.11.2022 загальна сума заборгованості відповідача становила 79 558,10 грн, у тому числі: заборгованість по основній сумі кредиту - 49 233,42 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 1172,14 грн, нараховані відсотки згідно кредитного договору - 19 419,65 грн, нараховані 3 % річних за користування грошовими коштами у відповідності до ст. 625 ЦК України - 1998,60 грн, інфляційні збитки за користування грошовими коштами у відповідності до ст. 625 ЦК України - 7744,29 грн.

29.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», як Первісним кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», як Новим кредитором, було укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 29-11/2022 (далі - Договір про відступлення № 2), відповідно до п. 1.1 якого сторони цим погоджуються, що за своєю правовою природою даний договір є правочином з передання первісним кредитором шляхом продажу прав вимоги, визначених у даному договорі, новому кредитору (відступлення права вимоги).

Згідно з пунктом 2.1 Договору про відступлення № 2 за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників (далі боржники), зазначених у додатках № 1 та № 3 до цього договору (далі Реєстр боржників), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до них (далі основні договори, права вимоги). Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором.

Права вимоги, що є предметом цього договору, належать первісному кредитору на підставі, зокрема, Договору відступлення прав вимоги № 1142/2-9, укладеному 26.06.2019 між Первісним кредитором та АТ «Райффайзен Банк Аваль».

На підставі пункту 3.1 Договору про відступлення № 2 укладанням цього договору первісний кредитор гарантує, що йому належить право вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників, а також гарантує, що:

- відповідно до законодавства він має право відступлення кожного права вимоги новому кредитору на момент його відступлення;

- вся документація та інформація стосовно боржника, яка у відповідності до умов цього договору передається новому кредитору у зазначеній в цьому договорі формі та обсязі, відповідає тій інформації, яка була отримана первісним кредитором від боржника (відповідно) та не містить будь-яких недостовірних відомостей;

- заборгованість не погашена, не відмінена, не анульована, при цьому права вимоги заборгованості не відступлені третім особам, не узгоджувалася жодна заміна зобов`язань боржників іншими зобов`язаннями.

Відповідно до п. 5.1.1 Договору про відступлення № 2 Реєстр боржників в електронному вигляді (додаток № 1) передається Новому кредитору за актом прийому-передачі Реєстру боржників в електронному вигляді (додаток № 2) не пізніше наступного робочого дня після підписання Новим кредитором цього договору. Реєстр боржників в електронному вигляді передається відповідальній особі Нового Кредитора шляхом запису на матеріальний носій, наданий новим кредитором.

Відповідно до пункту 5.1.2 Договору про відступлення № 2 Реєстр боржників в друкованому (підписаному) вигляді (додаток № 3) передається новому кредитору за актом прийому-передачі (додаток № 4) не пізніше наступного робочого дня після підписання новим кредитором цього договору.

Згідно з пунктом 5.1.3 Договору про відступлення № 2 документація передається новому кредитору за актом прийому-передачі (додаток № 5) не пізніше 365 календарних днів з моменту підписання договору.

Відповідно до пункту 5.2 Договору про відступлення № 2 права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акта приймання-передачі Реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (додаток № 4).

Згідно з пунктом 5.4 Договору про відступлення № 2 з моменту відступлення (передачі) первісним кредитором новому кредитору прав вимоги новий кредитор є таким, що замінив первісного кредитора у правовідносинах з боржниками, що існують на дату відступлення (передачі) прав вимоги та мають відношення до прав вимоги.

За умовами п. 7.1 Договору про відступлення № 2 за відступлення (купівля-продаж) прав вимоги, відповідно до цього Договору ТОВ «Коллект Центр» сплачує ТОВ «Вердикт Капітал» грошові кошти в сумі 590146,88 грн.

Згідно п. 7.2 Договору про відступлення № 2 ціна договору сплачується Новим кредитором Кредитору, в будь який передбачений (не заборонений) законодавством спосіб, в тому числі, але не виключно, шляхом перерахування коштів на рахунок вказаний в п. 12 цього Договору протягом 1065 (однієї тисячі шістдесяти п`яти) календарних днів з дати підписання Сторонами цього договору.

Згідно з пунктом 8.3.3 Договору про відступлення № 2 Новий кредитор має право після підписання сторонами акту приймання-передачі прав вимоги розпоряджатися правами вимоги на свій власний розсуд без згоди первісного кредитора.

Відповідно до пункту 11.6 Договору про відступлення № 2 цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін (у випадку використання юридичними особами у своїй діяльності печатки).

Договір про відступлення № 2 підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень і заперечень.

Між сторонами договору підписано Акт прийому-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді, права вимоги за якими відступаються за Договором № 29-11/2022 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 29.11.2022, за умовами якого відображено, що Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв Реєстр боржників в електронному вигляді, права вимоги за якими відступаються.

04.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», як Первісним кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», як Новим кредитором, було підписано додаткову угоду № 4/6 до Договору № 29-11/2022 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 29.11.2022, якою внесено зміни до Реєстру боржників, зокрема, викладено в новій редакції строку (пункт 4808).

До матеріалів справи надано копію Змін в Реєстр Боржників до Договору № 29-11/2022 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 29.11.2022, скріплений підписами та печатками Первісного кредитора та Нового кредитора, в якому під порядковим номером 4808 відображено боржника - Светлицького Геннадія Ігоровича (кредитний договір № 011/0038/90434, загальна сума заборгованості 79 558,10 грн).

Матеріали справи містять також копію Акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023, підписаного між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ КАПІТАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», згідно з умовами якого вбачається, що зобов`язання ТОВ «Коллект Центр» перед ТОВ «Вердикт Капітал» припиняються в повному обсязі в сумі 15 214 406,31 грн.

Посилаючись на викладені обставини, позивач зазначає, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №011/0038/90434 від 18.10.2012, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 79558,10 грн, з яких:

- заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 49 223,42 грн.

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 20 591,79 грн.

- інфляційні збитки - 7 744,29 грн.

- нараховані 3% річних -1 998,60 грн.

При цьому, за даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, останній погашення заборгованості за Кредитним договором не здійснив, що і стало для позивача підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що у відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

На підставі ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Зі змісту Кредитного договору вбачається, що останній є змішаним та містить умови кредитного договору, договору банківського рахунку та договору страхування життя, здоров`я та працездатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

При розгляді справи судом також враховано, що 26.06.2019 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», як Первісним кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», як Новим кредитором, було укладено Договір № 114/2-9 відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами, у т.ч. за Кредитним договором № 011/0038/90434 від 18.10.2012, що укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ФОП Светлицьким Геннадієм Ігоровичем.

У подальшому, 29.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», як Первісним кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», як Новим кредитором, було укладено Договір № 29-11/2022 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги до боржників за кредитними договорами, у т.ч. за Кредитним договором № 011/0038/90434 від 18.10.2012, що укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ФОП Светлицьким Геннадієм Ігоровичем.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, у тому числі, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вказаних договорів про відступлення права вимоги, сторони дійшли згоди про заміну кредитора у зобов`язанні, яким, за наслідком укладення вказаних Договорів, стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр».

Оскільки заміна кредитора у зобов`язанні не впливає на зміст зобов`язання, після підписання договору про відступлення права вимоги, що підтверджує факт відсутності заперечень з боку відповідача (боржника) щодо заміни кредитора, до нового кредитора перейшли всі обов`язки первісного кредитора.

Приписами ч. 1 ст. 518 ЦК України передбачено, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

З боку відповідача (боржника) будь-які заперечення, які виникли з підстав, що існували до заміни кредитора не надходили. Матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Жоден із укладених договорів не визнавався недійсними, достроково не припинявся.

З урахуванням наведених обставин Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до Фізичної особи-підприємця Светлицького Геннадія Ігоровича за Кредитним договором.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту повного та своєчасного виконання зобов`язань за кредитним договором закон покладає на позичальника.

При цьому, відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Крім того, зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» ЄСПЛ наголошує, що «…у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом». Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Позивачем надано до матеріалів справи докази (банківські виписки), зі змісту яких вбачається розмір основної заборгованості відповідача за Кредитним договором у розмірі 49 233,42 грн. Докази сплати вказаної заборгованості (повністю чи частково) в матеріалах справи відсутні. З урахуванням наведеного, оцінюючи зібрані у справі докази, суд вважає більш вірогідними обставини, на які посилається позивач.

За такого, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості за Кредитним договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, судом враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як уже було наведено вище, умовами п. 2.1 Кредитного договору передбачено, що протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 30% річних. Пункт 2.3 Кредитного договору передбачає, що нарахування процентів здійснюється на щоденний залишок заборгованості по кредиту, зменшений на суму операцій, для яких діє пільговий період за строк фактичного користування кредитом.

Суд встановив, що при відступлені права вимоги за Кредитним договором було визначено розмір заборгованості відповідача за нарахованими відсотками в сумі 1172,14 грн станом на 26.062019.

У пункті 4.1.10 Договору відступлення № 1 було передбачено право Нового кредитора (ТОВ «Вердикт Капітал») здійснювати нарахування та стягнення процентів за Кредитними договорами, а також право нарахування та стягнення штрафних санкцій. За наданим до позовної заяви розрахунком сума нарахованих відсотків згідно Кредитного договору з 26.06.2019 по 17.10.2020 складає 19 419,65 грн.

Крім того за приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку ТОВ «Вердикт Капітал» було здійснено на підставі ст. 625 ЦК України нарахування 3 % річних у період з 18.10.2020 по 23.02.2022 на суму 1998,60 грн та інфляційні втрати за період з листопада 2020 року по лютий 2022 року на суму 7744,29 грн, право вимоги щодо яких було в подальшому відступлено позивачу на підставі Договору відступлення № 2.

Відповідачем розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум не спростовано та не заперечено, контррозрахунок не надано.

З урахуванням наведеного, судом за наявними матеріалами справи перевірено надані позивачем розрахунки і встановлено, що позивачем відповідні нарахування проведено правильно.

Отже, позовні вимоги у відповідній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Беручи до уваги викладене вище суд зауважує, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином у повному обсязі виконав свої зобов`язання про повернення кредитних коштів та сплати процентів та компенсаційних нарахувань відповідач, у порушення приписів ст.73,74 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Так, за правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги задоволення позову в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору у даній справі підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 165, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2 Стягнути з Фізичної особи-підприємця Светлицького Геннадія Ігоровича ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (Україна, 01133, місто Київ, вул.Мечнікова, будинок 3, офіс 306; код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за тілом кредиту в розмірі 49 223,42 грн, заборгованість процентами у розмірі 20 591,79 грн, інфляційні втрати у розмірі 7 744,29 грн, 3% річних у розмірі 1 998,60 грн, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 20.07.2026.

Суддя Н.О. Семенчук