Рішення № 138327672, 08.07.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 757/13987/25-ц

Провадження № 2/752/1638/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 липня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікарго Україна» про захист прав споживачів, розірвання договору та стягнення грошових коштів,-

в с т а н о в и в:

у березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просить: розірвати Договір купівлі-продажу майнових прав № МЧ 175 від 25.12.2018 року, укладений між ТОВ «Юнікарго Україна» та нею; стягнути з ТОВ «Юнікарго Україна» на її користь 1 031 688,00 грн сплачених на виконання договору купівлі-продажу майнових прав № МЧ 175 від 25.12.2018 року, пеню за Договором купівлі-продажу майнових прав № МЧ 175 від 25.12.2018 року в розмірі 159 414,06 грн, інфляційні втрати за Договором купівлі-продажу майнових прав № МЧ 175 від 25.12.2018 року в розмірі 559 789,26 грн, та 3 % річних за Договором купівлі-продажу майнових прав № МЧ 175 від 25.12.2018 року в розмірі 106 588,92 грн, а також 50 000,00 грн компенсації завданої моральної шкоди.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 25.12.2018 року між нею та ТОВ «Юнікарго Україна» укладено Договір купівлі-продажу майнових прав № МЧ 175.

Позивач зауважує, що на виконання умов вказаного Договору нею сплачено суму в розмірі 1 031 688,00 грн, на підтвердження чого видано довідку про здійснені остаточні розрахунки, що підтверджує її право набуття у власність майнових прав.

Однак, відповідач неналежним чином виконує зобов`язання за Договором та не здійснив будівництво об`єкта нерухомості, при цьому строком введення об`єкта в експлуатацію визначено 3-й квартал 2021 року.

ОСОБА_1 зазначає, що виявила бажання розірвати укладений з відповідачем Договір, в зв`язку із чим 05.11.2024 року направила ТОВ «Юнікарго Україна» відповідну заяву, яку останнім проігноровано.

Крім того, позивач вказує, що невиконання ТОВ «Юнікарго Україна» своїх зобов`язань за Договором, призвело до позбавлення її можливостей реалізації своїх звичок і бажань, чим також завдано й моральної шкоди.

Також ОСОБА_1 зауважує, що відповідно до п. 4.2. Договору купівлі-продажу майнових прав № МЧ 175 від 25.12.2018 року вона має право на отримання пені в розмірі 0,01 % від вартості майнових прав на квартиру за кожен день прострочення, та інфляційних втрат і 3 % річних згідно з вимогами ч. 2 ст. 625 ЦК України.

На підставі викладеного, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 15.08.2025 року, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження в справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 59).

25.11.2025 року до суду від представника ТОВ «Юнікарго Україна» надійшли додаткові пояснення, в яких Сергієнко О.В. просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що відповідач також поніс збитки, а 14.09.2016 року між ТОВ «Юнікарго Україна» та ТОВ «Геос Девелопмент» укладено договір на будівництво житлового будинку з паркінгом по АДРЕСА_1 та відповідно до акта приймання-передачі ТОВ «Геос Девелопмент» прийняло будівельний майданчик за адресою: АДРЕСА_1 , тому ОСОБА_1 звернулась з позовом до неналежного відповідача (а.с. 89-91).

Ухвалою суду від 05.02.2026 року підготовче провадження в справі закрито та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 120).

Учасники справи, будучи повідомленими в установленому цивільним процесуальним законодавством порядку про місце, день і час розгляду вказаної справи, в судове засідання не з`явилися.

Від представника позивача до суду надійшла заява в якій ОСОБА_3 просить розглянути справу без її участі.

Від відповідача відзиву на вказану позовну заяву не надходило.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 25.12.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Юнікарго Україна» укладено Договір купівлі-продажу майнових прав № МЧ 175.

Згідно з умовами вказаного Договору продавець продає, а покупець купує майнові права на квартиру під будівельним АДРЕСА_2 , на умовах та в порядку, що визначені в цьому Договорі.

Відповідно до п. 3.1. вказаного Договору на дату його укладення вартість майнових прав на квартиру становить 1 031 688,00 грн, без ПДВ, виходячи з вартості майнових прав у перерахунку на 1 кв. метр 25 200,00 грн, без ПДВ, яка сплачується покупцем продавцю.

За змістом п. 3.3. цього Договору до моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі майнових прав на квартиру згідно п. 1.4. цього Договору, покупець зобов`язаний оплатити 100 % вартості майнових прав, що становить 1 031 688,00 грн. При цьому, сторони домовились та встановили, що покупець зобов`язаний оплатити майнові права на квартиру протягом двох діб після підписання цього договору.

Також судом з`ясовано, що на виконання п. 3.1. та п. 3.3. Договору позивач оплатила суму в розмірі 1 031 688,00 грн, що підтверджується квитанцією № 266610026 від 27.12.2018 року та довідкою від 03.01.2019 року, виданою відповідачем.

Відповідно до п. 6.1. вказаного Договору продавець приймає на себе зобов`язання перед покупцем вчинити дії, спрямовані на будівництво об`єкта будівництва. Строк ведення об`єкта будівництва в експлуатацію 3-й квартал 2021 року.

Сторони договору визначили можливість розірвання Договору за згодою сторін шляхом укладення угоди про розірвання (п. 5.2.3. цього Договору) або в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 5.2.5. Договору).

Відповідно до п. 5.5. зазначеного Договору будь-яке повідомлення про розірвання повинно бути надіслано стороною, яка ініціює розірвання, іншій стороні шляхом надіслання рекомендованим листом на адресу сторони - адресата, визначену в розділі 9 договору.

05.11.2024 року позивач направила лист на адресу ТОВ «Юнікарго Україна» про розірвання укладеного Договору купівлі-продажу майнових прав № МЧ 175 від 25.12.2018 року.

Відповідач не відреагував на вимоги та лист позивача, Договір не розірвав, сплачені йому ОСОБА_1 грошові кошти не повернув.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

За змістом ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. ст. 626, 628, 629, 638-640 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає і суті договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За ч. 2 ст. 598 ЦК України припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватись з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Зокрема, необхідно встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Вирішальне значення для застосування положення ч. 2 ст. 651 ЦК України має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Судом з`ясовано, що сторони уклали договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру, визначили технічні характеристики будинку та погодили строк готовності об`єкта будівництва до експлуатації - 3-й квартал 2021 року.

Матеріали справи не містять доказів введення в експлуатацію об`єкта будівництва чи узгодженої сторонами зміни терміну готовності до експлуатації об`єкта будівництва.

Отже, станом на момент подачі позову відповідачем своїх зобов`язань не виконано та не надано доказів закінчення будівництва об`єкта, та введення його в експлуатацію і передання права власності позивачу.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність вимог ОСОБА_1 про розірвання відповідного договірного зобов`язання та стягнення з ТОВ «Юнікарго Україна» на користь позивача 1 031 688,00 грн, сплачених на виконання договору купівлі-продажу майнових прав № МЧ 175 від 25.12.2018 року.

Посилання відповідача на те, що позов пред`явлено до неналежного відповідача через те, що 14.09.2016 року між ТОВ «Юнікарго Україна» та ТОВ «Геос Девелопмент» укладено договір на будівництво житлового будинку з паркінгом по АДРЕСА_1 та відповідно до акта приймання-передачі ТОВ «Геос Девелопмент» прийняло будівельний майданчик за адресою: АДРЕСА_1 , є безпідставним, адже вказана обставина не свідчить про перехід обов`язків від ТОВ «Юнікарго Україна», взятих перед позивачем згідно з укладеним Договором купівлі-продажу майнових прав № МЧ 175 від 25.12.2018 року.

Крім того, сам покупець ( ОСОБА_1 ) не надавала згоди на переведення зобов`язань та заміну відповідача іншою особою (ст. 520 ЦК України).

Що ж стосується вимог позивача про стягнення пені за Договором купівлі-продажу майнових прав № МЧ 175 від 25.12.2018 року в розмірі 159 414,06 грн, то суд зазначає наступне.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (абзац 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Пунктом 4.2 Договору визначено, що у випадку порушення з вини продавця строку прийняття об`єкта в експлуатацію, зазначеного в п. 6.1 . Договору, на строк понад шість місяців, продавець сплачує покупцю неустойку (пеню) у розмірі 0,01 % від вартості майнових прав на квартиру за кожен день прострочення.

Таким чином, ОСОБА_1 має право на отримання пені.

Разом з тим, позивачем неправильно розраховано суму неустойки до стягнення, а розмір пені, який підлягає стягненню з ТОВ «Юнікарго Україна» на користь позивача становить 18 879,89 грн та розраховується з огляду на вказаний ОСОБА_1 період, наступним чином: 1 031 688,00 грн (сума боргу) х 0,01 % (встановлений Договором розмір пені) х 183 дні (кількість днів прострочення).

Що стосується вимог позивача про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних за Договором купівлі-продажу майнових прав № МЧ 175 від 25.12.2018 року згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, то суд зазначає, що в згаданій статті ЦК України передбачено відповідальність за порушення саме грошового зобов`язання.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Передбачена ст. 625 ЦК України відповідальність застосовується до правовідносин зобов`язального характеру, які виникають з приводу грошових зобов`язань.

В силу положень ст. ст. 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Однак, обов`язок щодо прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію не є грошовим зобов`язанням, і між ТОВ «Юнікарго Україна» та позивачем відсутні договірні відносини з виплати грошових коштів, а тому суд дійшов висновку про відмову задоволенні позовних вимог у цій частині.

Щодо вимог про стягнення компенсації завданої моральної шкоди з ТОВ «Юнікарго Україна», то суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені нормами ст. 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 5 Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідні обставини встановлюються судом на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 року в справі №752/17832/14-ц розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Встановивши, що невиконанням взятих на себе зобов`язань за Договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру, було перенасичене негативними емоціями та психічними переживаннями, які призвели до позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, які вона могла б реалізувати не витрачаючи часу на захист своїх порушених прав у судовому порядку, суд робить висновок, що позивачу дійсно завдано моральної шкоди.

З урахуванням конкретних обставин справи, глибини заподіяної моральної шкоди, характеру та обсягу душевних страждань, яких зазнала ОСОБА_1 вимог розумності та справедливості, суд вбачає підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

Враховуючи те, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання вказаної позовної заяви, тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача в дохід держави судового збору в сумі 17 562,40 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 158, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікарго Україна» про захист прав споживачів, розірвання договору та стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Розірвати договір купівлі-продажу майнових прав № МЧ 175 від 25.12.2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнікарго Україна» та ОСОБА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікарго Україна» на користь ОСОБА_1 1 031 688,00 грн (один мільйон тридцять одну тисячу шістсот вісімдесят вісім гривень 00 копійок) сплачених на виконання договору купівлі-продажу майнових прав № МЧ 175 від 25.12.2018 року, пеню в розмірі 18 879,89 грн (вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят дев`ять гривень 89 копійок), а також 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок) компенсації завданої моральної шкоди.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікарго Україна» в дохід держави судовий збір у розмірі 17 562,40 грн (сімнадцять тисяч п`ятсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнікарго Україна», код ЄДРПОУ 32555133, місцезнаходження: вул. Предславинська, буд. 34-Б, м. Київ, 03150.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко