Рішення № 138327654, 20.07.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2026 Справа № 914/1339/26

За позовом: Городоцької міської ради Львівської області, м.Городок Львівської області

до відповідача: Приватного підприємства Славія Гратінгс-Альпіна Грате Україна, м.Львів

про: стягнення 338200,00 грн штрафних санкцій за Договором про закупівлю №09-03 від 09.03.2026 в редакції додаткової угоди №1 від 20.03.2026

Суддя Ділай У.І.

Без часті представників сторін

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2026 справу №914/1339/26 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 11.05.2026 позов залишено без руху.

13.05.2026 від позивача надійшла заява, з якою долучено докази усунення недоліків.

Ухвалою від 18.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін.

28.05.2026 від позивача до суду надійшов лист, до якого долучені для огляду оригінали документів, копії яких подані разом з позовом.

03.06.2026 від відповідача до суду надійшов відзив.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 18.07.2026. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Згідно з позовом, між Городоцькою міською радою Львівської області (надалі замовник, позивач) та Приватне підприємство Славія Гратінгс-Альпіна Грате Україна (надалі постачальник, відповідач) укладено договір №09-03 про закупівлю від 09.03.2026, відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах визначених цим договором постачальник зобов`язався поставити та передати у власність замовника Акумулятори DJI Matrice 4 Series Battery у відповідності до коду єдиного закупівельного словника ДК 021:2015: 31430000-9 Електричні акумулятори, а замовник зобов`язався прийняти товар та оплатити його вартість.

Сума договору становить 356000,00 грн без ПДВ (п.3.1 договору).

Відповідно до специфікації (додаток 1 до договору) постачальник зобов`язався поставити замовнику акумулятори товар кількості 50 штук за ціною одиниці 7120,00 грн без ПДВ.

У п. 5.1 договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється протягом 3 робочих днів з дня підписання договору, але не пізніше 20.03.2026.

20.03.2026 постачальник направив замовнику лист, в якому зазначено, що після укладення договору виникли обставини, які не залежали від волі постачальника, мають зовнішній характер, не могли бути передбачені на момент підписання договору та знаходяться поза межами контролю сторін, а саме:

суттєве ускладнення міжнародних логістичних ланцюгів у зв`язку із загостренням воєнної ситуації на Близькому Сході (зокрема на території Ірану);

зміна логістичних маршрутів та затримки при транспортуванні товару;

запровадження додаткових заходів контролю при транзиті через територію Республіки Польща.

Відтак, керуючись п. 10.2 договору (щодо можливості продовження строків виконання зобов`язань у разі виникнення об`єктивних обставин, у тому числі обставин непереборної сили) та п. 11.5 договору, відповідач запропонував погодити відповідне продовження строк виконання зобов`язання до 01 квітня 2026 року шляхом укладення додаткової угоди.

20.03.2026 між сторонами укладено додаткову угоду №1, відповідно до п. 1 якого сторони домовились викласти п.5.1 в такій редакції «поставка товару здійснюється протягом 3 робочих днів з дня підписання договору, але не пізніше 01.04.2026».

Відповідно до п.7.3 договору, постачальник зобов`язаний забезпечити передачу товару у строки, встановлені цим договором.

Як зазначив позивач, постачальник поставив товар лише 15.04.2026, відповідно до видаткової накладної №96 від 15.04.2026, тобто в порушення строків визначених договором.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та відповідно цього договору (п.8.1 договору).

У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товару за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20 відсотків загальної вартості договору (п.8.2 договору).

Також, за несвоєчасну поставку або недопоставку товару, або порушення строку заміни неякісного (невідповідного) товару на якісний (відповідний) постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 5% від вартості непоставленого, несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару за кожний день прострочення поставки, а за прострочення понад 10 днів додатково стягується штраф у розмірі 10 % від суми несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару (п.8.3 договору).

З огляду на зазначене, 17.04.2026 позивач направив відповідачу претензію про сплату штрафних санкцій у розмірі 338 200,00 грн, які складаються з: 71200,00 грн - штраф у розмірі 20 % від загальної вартості договору (п.8.2); 231400,00 грн пеня в розмірі 5 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення поставки (п.8.3); 35600,00 грн додатковий штраф за прострочення понад 10 днів у розмірі 10 % (п.8.3). Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав взятих зобов`язань щодо своєчасної поставки товару. Відтак, Городоцька міська рада подала позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 71200,00 грн штрафу у розмірі 20 % від загальної вартості договору (п.8.2), 231400,00 грн пені в розмірі 5 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення поставки (п.8.3) та 35600,00 грн додаткового штрафу за прострочення понад 10 днів у розмірі 10 %.

Відповідач заперечив проти позову, зазначивши таке.

Так, за міркуваннями відповідача, позивач неправомірно намагається застосувати декілька штрафних санкцій за одне й те саме порушення покликаючись одночасно на пункт 8.2 та пункт 8.3 спірного договору

Згідно з пунктом 8.3 договору: «За несвоєчасну поставку або недопоставку товару, або порушення строку заміни неякісного (невідповідного) товару на якісний (відповідний) постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 5 % від вартості непоставленого, несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару за кожний день прострочення поставки, а за прострочення понад 10 днів додатково стягується штраф у розмірі 10% від суми несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару».

Тобто, відповідач звернув увагу, що пункт 8.3 договору вже сам по собі передбачає дві санкції за одне порушення прострочення поставки товару:

пеню у розмірі 5% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення;

додатковий штраф у розмірі 10% від суми несвоєчасно поставленого товару у разі прострочення понад 10 днів.

Згідно з пунктом 8.2 договору: «У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товару за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20 відсотків загальної вартості договору».

ПП Славія Гратінгс-Альпіна Грате Україна вважає, що фактично позивач просить застосувати до відповідача три штрафні санкції, передбачені різними пунктами договору, проте за своїм реальним змістом вони спрямовані на відповідальність за одне й те саме порушення несвоєчасну поставку товару. Їх одночасне застосування призводить до дублювання відповідальності, порушує баланс інтересів сторін, суперечить засадам справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, а також фактично перетворює неустойку з компенсаційного механізму на каральний інструмент.

Таким чином, за твердженням відповідача, суд має оцінювати заявлені позивачем штрафні санкції не лише формально через зміст пунктів 8.2 та 8.3 договору, а й через їх фактичну правову природу, мету та майновий ефект для відповідача.

Також відповідач зазначає, що штраф за пунктом 8.2 договору взагалі не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки застосування вказаного пункту договору прямо пов`язане зі спеціальною умовою закупівля товару має здійснюватися саме за бюджетні кошти.

Водночас відповідно до пункту 4.2 договору, оплата за фактично переданий товар, за умови його належної якості та відповідності вимогам замовника, здійснюється у безготівковій формі протягом 14 календарних днів з дати прийняття товару та підписання обома сторонами видаткової накладної на товар.

Отже, відповідач звернув увагу, що договір не передбачав попередньої оплати або авансування поставки за рахунок бюджетних коштів. Навпаки, за умовами пункту 4.2 договору оплата мала здійснюватися лише після фактичної передачі товару, його прийняття замовником та підписання видаткової накладної. Це має принципове значення для правильного застосування пункту 8.2 договору. Якщо товар підлягав оплаті лише після його фактичного прийняття замовником, то відсутні підстави вважати, що до відповідача може автоматично застосовуватися спеціальна санкція, передбачена саме для випадку невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товару за бюджетні кошти.

Відповідач вважає, що заявляючи вимогу про стягнення 20% штрафу за пунктом 8.2 договору, позивач повинен довести, що спірна поставка здійснювалася як закупівля товару за бюджетні кошти. За відсутності такого доведення 20% штраф за пунктом 8.2 договору відповідач вважає безпідставним.

Крім того, відповідач зазначив, що заявлена до стягнення сума неустойки фактично дорівнює загальній вартості договору. Позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 338200,00 грн, що становить 95% від загальної вартості договору 356 000,00грн. Такий розмір неустойки є очевидно неспівмірним із можливими наслідками прострочення та свідчить про те, що заявлена до стягнення неустойка фактично втратила компенсаційну функцію і набула карального характеру. Тобто відповідач звернув увагу, що позивач, не здійснивши жодної попередньої оплати та не довівши реальних майнових втрат у розмірі, співмірному з ціною договору, фактично просить покласти на відповідача майновий тягар, який дорівнює вартості всього договірного зобов`язання.

З огляду на зазначене, відповідач просить зменшити розмір заявленої неустойки на 95%, зважаючи на таке. По перше, зобов`язання за договором було виконане постачальником у повному обсязі. Відповідач не ухилився від виконання договору, не відмовився від поставки товару та не допустив ситуації, за якої позивач залишився без очікуваного результату виконання зобов`язання. По друге, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів реальних збитків позивача, перешкод у використанні товару або інших істотних негативних наслідків, які настали саме внаслідок прострочення поставки. По третє, спірний договір від самого початку передбачав підвищений рівень фінансового та господарського ризику саме для відповідача. Економічна модель договору була побудована таким чином, що відповідач мав спочатку забезпечити поставку товару власними силами та за власний рахунок, а оплата з боку позивача мала здійснюватися лише після фактичного прийняття товару та оформлення відповідних первинних документів. По четверте, відповідач діяв добросовісно та не приховував від позивача обставин, які впливали на строк виконання зобов`язання. Ще до настання остаточного строку поставки відповідач повідомив позивача про наявність об`єктивних обставин, які ускладнювали своєчасне виконання договору, зокрема про проблеми з міжнародною логістикою, зміну маршрутів транспортування, ускладнення митних процедур та інші обставини, які перебували поза повним контролем відповідача. По п`яте, порушення строку поставки не свідчить про втрату позивачем інтересу до виконання договору. Затримка товару містила короткостроковий характер та складала лише 13 днів. По шосте, укладення та виконання спірного договору не було для відповідача джерелом надприбутку. Відповідач здійснює діяльність у сфері постачання товарів, які мають значення для забезпечення потреб держави та територіальних громад в умовах воєнного стану. По сьоме, заявлена до стягнення неустойка створює для позивача ризик отримання невиправданої майнової вигоди.

У порядку ч.1 ст. 90 ГПК України, відповідач поставив 3 питання позивачу про обставини , що мають значення для справи. Однак, міська рада не надала відповідей на поставлені питання, а також не подала відповіді на відзив.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Як підтверджено матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір №09-03 про закупівлю від 09.03.2026 та додаткову угоду №1 від 20.03.2026, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків. Вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 5.1 договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється протягом 3 робочих днів з дня підписання договору, але не пізніше 20.03.2026.

20.03.2026 постачальник направив замовнику лист, в якому зазначено, що після укладення договору виникли обставини, які не залежали від волі постачальника, мають зовнішній характер, не могли бути передбачені на момент підписання договору та знаходяться поза межами контролю сторін, а саме: суттєве ускладнення міжнародних логістичних ланцюгів у зв`язку із загостренням воєнної ситуації на Близькому Сході (зокрема на території Ірану); зміна логістичних маршрутів та затримки при транспортуванні товару; запровадження додаткових заходів контролю при транзиті через територію Республіки Польща.

Відтак, 20.03.2026 між сторонами укладено додаткову угоду №1, відповідно до п. 1 якого сторони домовились викласти п.5.1 в такій редакції «поставка товару здійснюється протягом 3 робочих днів з дня підписання договору, але не пізніше 01.04.2026».

Судом встановлено, що відповідачем було несвоєчасно поставлено товар, що підтверджено наявною в матеріалах справи видатковою накладною №96 від 15.04.2026.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Щодо вимоги про стягнення 231400,00 грн пені в розмірі 5 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за 13 днів суд зазначає таке.

Відповідно до положень п.8.3. договору, за несвоєчасну поставку або недопоставку товару, або порушення строку заміни неякісного (невідповідного) товару на якісний (відповідний) постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 5% від вартості непоставленого, несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару за кожний день прострочення поставки.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Перевіривши поданий розрахунок, підстави та правильність нарахування суми, відповідно до положень договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», судом встановлено, що нарахована сума пені суперечить правовим приписам. Так, під час розрахунку позивач керувався п.8.3 договору та нарахував пеню в розмірі 5%. Проте, відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, позивач допустив арифметичні помилки. Судом здійснено перерахунок суми пені, відповідно до якого цьому спорі з відповідача підлягає до стягнення 3803,84грн пені, замість нарахованої позивачем суми 231400,00 грн пені.

Щодо вимог про застосування штрафу слід зазначити таке.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам 551 ЦК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Як встановлено судом сторони договору, врегульовуючи між собою правовідносини щодо закупівлі, досягли згоди щодо його умов, тобто вільно, на власний розсуд визначили та погодили умови договору, підписавши його; доказів того, що під час укладення правочину сторони пропонували інші умови в частині відповідальності за порушення договірних зобов`язань надано не було, протоколу розбіжностей стосовно застосування до виконавця відповідальності у виді нарахування штрафних санкцій у разі порушення договірних зобов`язань, передбачених розділом 8 договору, сторони не склали,.

Відповідна правова позиція не суперечить позиції, що викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 9 лютого 2018 року у справі № 911/2813/17, від 22 березня 2018 року у справі № 911/1351/17, від 17 травня 2018 року у справі № 910/6046/16, від 25 травня 2018 року у справі № 922/1720/17, від 9 липня 2018 року у справі № 903/647/17 та від 8 серпня 2018 року у справі № 908/1843/17.

Разом з тим умовами договору сторони, крім нарахування пені, погодили штраф у розмірі 20 % від загальної вартості договору за несвоєчасне виконання зобов`язань та додаткового штрафу за прострочення понад 10 днів у розмірі 10 %.

За змістом п.8.2 договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товару за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20 відсотків загальної вартості договору.

Відповідно до п.8.3 договору, за несвоєчасну поставку або недопоставку товару, або порушення строку заміни неякісного (невідповідного) товару на якісний (відповідний) постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 5% від вартості непоставленого, несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару за кожний день прострочення поставки, а за прострочення понад 10 днів додатково стягується штраф у розмірі 10 % від суми несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару.

Однак стягнення штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язань та додаткового штрафу за прострочення понад 10 днів є подвійною відповідальністю за порушення зобов`язання, оскільки відповідач вчинив єдине порушення, яке полягає в простроченні виконання зобов`язання за договором закупівлі на строк понад 10 календарних днів, і вказаний строк охоплює порушення «несвоєчасне виконання зобов`язань при закупівлі», передбачене пунктом 8.2 договору.

Така ж правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду віл 01.06.2021 у справі №910/12876/19, зокрема, одночасне стягнення штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 10 календарних днів та штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 30 календарних днів є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, такі обставини є підставою для відмови у стягненні одного із штрафів, а не відмови у стягнення обох.

За вказаних обставин, господарський суд доходить висновку про задоволення вимоги про стягнення з відповідача 35600,00 грн додаткового штрафу за прострочення понад 10 днів у розмірі 10 %. Натомість у задоволенні вимоги про стягнення 71200,00 грн штрафу у розмірі 20 % від загальної вартості договору за несвоєчасне виконання зобов`язання, передбаченого п. 8.2 договору, слід відмовити.

Стосовно прохання відповідача про зменшення розміру заявленої неустойки на 95% суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Суд зазначає, що неустойка має подвійну правову природу. Вона є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат.

Господарські санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Враховуючи, що розмір неустойки не є значним, суд приходить до висновку про відсутність підстав для її зменшення.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства Славія Гратінгс-Альпіна Грате Україна (79067, Львівська область, місто Львів, вулиця Глинянський Тракт, 55/65, ідентифікаційний код 43840224) на користь Городоцької міської ради Львівської області (81500, Львівська область, Львівський район, місто Городок, майдан Гайдамаків, 6, ідентифікаційний код 26269892) 35600,00 грн штрафу у розмірі 10 %, 3803,84грн пені та 591,06 грн судового збору.

3.У задоволенні решти вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 20.07.2026.

Суддя Уляна ДІЛАЙ