Рішення № 138327556, 20.07.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2026 Справа № 914/1398/26

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м.Київ

до відповідача: Державної установи «Інститут патології крові та трансфузійної медицини Національної Академії медичних наук України», м.Львів

про стягнення 7662,58 грн основного боргу, 1177,80 грн пені, 148,01 грн 3% річних, 384,40 грн інфляційних втрат за договором постачання природного газу№12-9686/25-БО-Т від 07.05.2025

Суддя Ділай У.І.

Без участі представників сторін

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2026, справу №914/1398/26 призначено для розгляду судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 18.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов`язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

18.05.2026 доставлено до електронного кабінету відповідача копію ухвали від 18.05.2026.

Ухвалою від 09.07.2026 зобов`язано позивача подати довідку про стан заборгованості в термін до 15.07.2026.

10.07.2026 від позивача до суду надійшла заява, до якої долучено довідку про стан заборгованості.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 18.07.2026. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Згідно з позовом, Державною установою «Інститут патології крові та трансфузійної медицини Національної Академії медичних наук України» (надалі відповідач, споживач) було надіслано Заву приєднання до договору постачання природного газу № 228 від 06 травня 2025р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (надалі позивач, постачальник), в якому відповідач повідомляв позивача про приєднання до умов договору на постачання природного газу, розміщеного за посилання https://naftogaztrading.com.ua/wp-content/uploads/2025/04/b_o.pdf, на період з 01.05.2025 по 31.10.2025 (включно) та відповідно надіслано інші необхідні для цього документи.

07.05.2025 позивачем надано Згоду на приєднання до Договору постачання природного газу та повідомлено про укладення між сторонами договору постачання природного газу від 07.05.2025 № 12-9686/25-БО-Т шляхом приєднання споживача до умов договору, розміщеного за посиланням: https://naftogaztrading.com.ua/wp-content/uploads/2025/04/b_o.pdf, з врахуванням умов та інформації, зазначених споживачем в заяві приєднання до договору постачання природного газу від 06.05.2025. Дата набрання (набуття) чинності Договору 07.05.2025.

Згідно з п. 1.1 та 1.2 договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві, який є бюджетною установою/організацією відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ), а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб.

У п. 1.5 визначено, що договір є договором приєднання у відповідності до статті 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання споживача до всіх його умов в цілому. Договір не є публічним договором в розумінні статті 633 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 5.2 договору, сторони погоджуються, що час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Номер договору формується постачальником при укладанні цього договору та зазначається у згоді на приєднання до договору постачання природного газу. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно на підставі листа, який надається постачальнику, але в будь якому випадку не пізніше 10 календарних днів з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника.

Згідно з п 3.5 договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

На виконання умов договору, протягом травня - жовтня 2025 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 7662,58 грн. На підтвердження до позову долучено копії актів приймання передачі природного газу. Вказані акти приймання-передачі були підписані сторонами без зауважень.

Відповідно до пункту 5.1 договору, споживач здійснює розрахунок за фактично переданий природний газ грошовими коштами на рахунок постачальника, зазначений у розділі 14 цього договору, відповідно до акта приймання-передачі природного газу, оформленого з боку постачальника та надісланого споживачу у порядку, визначеному підпунктом 3.5.2 пункту 3.5 договору, - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання (передача) природного газу.

Як зазначено в позові, оплату за переданий газ відповідач не здійснив, внаслідок чого не виконав зобов`язання у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 договору. Сума простроченого та несплаченого основного боргу становить 7662,58 грн.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не сплатив вартість отриманого природнього газу за спірним договором. Відтак, позивач подав позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 7662,58 грн основного боргу.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), позивач нарахував 148,01грн 3% річних за період з 01.07.2025 по 31.03.2026 та 384,40 грн інфляційних втрат за період з 01.07.2025 по 31.03.2026, а також в порядку п. 7.2 договору 1177,80грн пені за період з 01.07.2025 по 31.03.2026.

Відповідач відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджено матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір № 12-2069/22-БО-Т постачання природного газу від 12.12.2022, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.

За договором поставки, відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 ст. 712 Цивільного кодексу України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.6.4 договору (підп.1), постачальник зобов`язався виконувати умови договору, а споживач, згідно з п. 6.2 договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу (підп.4).

Відповідно до пункту 5.1 договору, споживач здійснює розрахунок за фактично переданий природний газ грошовими коштами на рахунок постачальника, зазначений у розділі 14 цього договору, відповідно до акта приймання-передачі природного газу, оформленого з боку постачальника та надісланого споживачу у порядку, визначеному підпунктом 3.5.2 пункту 3.5 договору, - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання (передача) природного газу.

Позивач свої зобов`язання за спірним договором щодо передачі товару в травні - жовтні 2025 року виконав повністю на загальну суму 7662,58 грн, що підтверджено копіями актів приймання-передачі, які підписані повноважними представниками без зауважень (долучені до матеріалів справи). Так, вказані акти складені сторонами в електронній формі з накладанням електронного підпису повноважних представників. На підтвердження факту підписання зі сторони відповідача повноважним представником електронним підписом подано докази того, що документи підписані у сервісі Вчасно.

Отже, згідно із матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача в актах не зазначено.

Підписання відповідачем акту, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і який відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно з позовними вимогами заборгованість відповідача становить 7662,58 грн основного боргу.

Відповідач про дійсність отримання природного газу та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями та відсутність коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов`язання.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Беручи до уваги, що строк виконання обов`язку сплати за отриманий газ є таким, що настав, а відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги про стягнення 7662,58 грн основного боргу є підставними та підлягають задоволенню.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 148,01грн 3% річних за період з 01.07.2025 по 31.03.2026 та 384,40 грн інфляційних втрат за період з 01.07.2025 по 31.03.2026 слід задоволити.

Стосовно вимоги про стягнення 1177,80грн пені за період з 01.07.2025 по 31.03.2026 суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 7.2 договору, у разі прострочення відповідачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, відповідач зобов`язується сплатити позивачу 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми пені, відповідно до положень 7.2 договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1177,80грн пені за період з 01.07.2025 по 31.03.2026 слід задоволити.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Державної установи «Інститут патології крові та трансфузійної медицини Національної Академії медичних наук України» (79044, Львівська область, місто Львів, вулиця Генерала Чупринки, 45, ідентифікаційний код 02012088) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (04116, Київська область, місто Київ, вулиця Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 42399676) 7662,58 грн основного боргу, 148,01грн 3% річних, 384,40 грн інфляційних втрат, 1177,80грн пені та 2662,40грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 20.07.2026.

Суддя Уляна ДІЛАЙ