Ухвала суду № 138327294, 17.07.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 1423/3787/2012

н/п6/490/195/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Гуденко О.А., при секретарі - Романової К.Т., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаїв заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», заінтересовані особи: ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_1 , Товариство «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про заміну стягувача та видачу дублікату виконавчого листа у справі №1423/3787/2012,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Факторинг Партнерс» звернувся до Центрального районного суду м.Миколаєва із заявою, в якій просив замінити стягувача у виконавчому листі №1423/3787/2012 щодо боржника ОСОБА_1 та видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» дублікат виконавчого листа №1423/3787/2012 щодо боржника ОСОБА_1 .

Заява обґрунтована тим, що 03.09.2012 року Центральний районний суд м.Миколаєва ухвалив рішення по справі №1423/3787/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором, на підставі якого видано виконавчий лист. 09.04.2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК Сіті Фінанс» було укладено Договір факторингу №2218/К, за яким було відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі до ОСОБА_1 за Кредитним договором №N14/ФК-07. 03.12.2025 між ТОВ «ФК Сіті Фінанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено Договір факторингу №03-12/25, за яким було відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі до ОСОБА_1 за Кредитним договором №N14/ФК-07.

Таким чином, як зазначає представник заявника, відбулася заміна кредитора у зобов`язанні, а саме ТОВ «Факторинг Партнерс» стало новим кредитором у вказаних правовідносинах.

Також представник заявника вказує, що на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження №60586649 з виконання вказаного вище виконавчого листа. 23.09.2020 року державним виконавцем виконавче провадження було закінчене, оригінал виконавчого листа направлено стягувачу, однак копію постанови про повернення виконавчого листа разом з виконавчим документом стягувачем не отримано, згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, жодних відкритих виконавчих проваджень про стягнення боргу з боржника на підставі вказаного вище виконавчого листа немає. У зв`язку із зазначеним, ТОВ «Факторинг Партнерс» на даний час не може реалізувати свої права як стягувача.

За викладених обставин представник ТОВ «Факторинг Партнерс» і звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дублікату виконавчого листа.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.06.2026 року дану заяву передано на розгляд судді Гуденко О.А.

Ухвалою судді від 09.06.2026 року прийнято до розгляду вказану заяву, призначено судове засідання. Також постановлено витребувати у Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України інформацію чи перебував на виконанні у виконавчому провадженні № 60586649, виконавчий лист по справі № 1423/3787/2012 , інформацію про хід виконавчого провадження та належним чином завірену копію постанови про завершення/закінчення виконавчого провадження.

08.07.2026 року від Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до суду надійшла витребувана судом інформація.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

У зв`язку неявкою учасників справи в судове засідання, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У п.9 ч.3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Матеріалами справи встановлено, що заочним рішенням Центрального районного суду від 03.09.2012 року позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за Кредитним договором №N14/ФК-07 від 07.12.2007 р. в сумі 12 735 грн. 50 коп. та судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп.

04.03.2013 року на виконання вищевказаного рішення суду, Центральним районним судом м.Миколаєва видано виконавчий лист №1423/3787/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість в сумі 12 735,50 грн.

13.11.2019 року Центральним ВДВС міста Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області на виконання виконавчого листа №1423/3787/2012 від 04.03.2013 року відкрито виконавче провадження №60586649.

23.09.2020 року головним державним виконавцем Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) у виконавчому провадженні №60586649 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

09 квітня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» (банк) та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (новий кредитор) було укладено Договір № 2218/к про відступлення прав вимоги.

Згідно Додатку №1 до Договору №2218/к (Реєстру Боржників) ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №N14/ФК-07 від 07.12.2007 р.

03 грудня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс»» (клієнт) та ТОВ «Факторинг Партнерс» (фактор/новий кредитор) було укладено Договір факторингу № 03-12/25.

За умовами вказаного договору на умовах, визначених цим договором, клієнт передає (відступає) фактору за плату, а фактор приймає права грошової вимоги до третіх осіб, що виникли з договорів про надання споживчого кредиту, укладених між клієнтом та боржниками; з договорів, укладених між первісними кредиторами і боржниками, за якими клієнт набув права вимоги в результаті їх відступлення. Перелік боржників, права вимоги по яким відступається наведено у реєстрі боржників (портфель заборгованості).

ТОВ «Факторинг Партнерс» сплатило ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс»» грошові кошти, як це передбачено умовами договору, що підтверджується копією платіжної інструкції до кредитового переказу коштів № 0585660000 від 04 грудня 2025 року.

Із копії Додатку № 1 до Договору факторингу № 03-12/25 слідує, що ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право вимоги, зокрема, і до ОСОБА_1 за Кредитним договором №N14/ФК-07 від 07.12.2007 р..

Договір про відступлення прав вимоги сторонами не оспорювався та на даний час є чинним.

Отже, виходячи з вище встановлених обставин справи, на даний час ТОВ «Факторинг Партнерс»є власником права вимоги за Кредитним договором №N14/ФК-07 від 07.12.2007 року до боржника ОСОБА_1 .

Строки пред`явлення виконавчих документів до виконання на момент видачі вказаного виконавчого листа встановлювались статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

Так, відповідно до частини першої статті 22 Закону № 606-XIV, у вказаній редакції, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Закон № 606-XIV втратив чинність з 05 жовтня 2016 року згідно із Законом № 1404-VIII, крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом (абзац 2 пункту 2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404- VIII).

Правила переходу від однієї форми регулювання правовідносин до іншої наведені у розділі ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VІІІ, згідно з пунктом 5 якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Таким чином, враховуючи приписи частин першої другої статті 12 Закону № 1404-VІІІ, строк пред`явлення до виконання виконавчого листа за рішенням від 03 вересня 2012 року у справі, становив 1 рік, перебіг якого мав би починатися з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Частиною четвертою статті 12 Закону № 1404-VIII передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Суть переривання строку полягає у тому, що при настанні зазначених обставин (юридичних фактів) перебіг строку починається спочатку, а час, який минув до перерви, до нового строку не зараховується. Про це було безпосередньо зазначено у частині другій статті 23 Закону № 606-XIV, яка є попередньою редакцією Закону № 1404-VIII, тоді як в чинній редакції Закону питання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання урегульовано статтею 12.

Отже, з аналізу частини четвертої та п`ятої статті 12 Закону № 1404-VIII вбачається, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Таким чином, повернення виконавчого документа без виконання не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого статтею 12 Закону № 1404-VIII.

При цьому, враховуючи положення пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VІІІ, переривання строку пред`явлення виконавчого листа до виконання про стягнення з ОСОБА_1 боргу поширюється вимога про збільшення строку для їх пред`явлення до виконання до трьох років, а саме до 23.09.2023 року (три роки з дня повернення виконавчого документа стягувачу 23.09.2020 року).

Така позиція узгоджується з подібними правовими висновками, висловленими у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 916/922/16 та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 303/2642/20.

У п.10-2 Перехідних положеннях Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ - визначені ЗУ «Про виконавче провадження» строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався та станом на день розгляду даної заяви воєнний стан в Україні діє.

Таким чином, на час укладення Договору факторингу від 03.12.2025 та на час звернення ТОВ «Факторинг Партнерс» із відповідною заявою строк пред`явлення до виконання виконавчого листа по справі №1423/3787/2012 не сплив, а у набувача таких майнових прав були законні підстави для очікування щодо реалізації ним процесуальних прав на заміну його як стягувача у виконавчому провадженні.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва, яке можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до статті 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Питання процесуального правонаступництва врегульовані нормами статті 55 ЦПК України, якою встановлено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Також, у статті 442 ЦПК України закріплено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження, а отже може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Виходячи із приписів пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження та стягувача у виконавчих листах, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво) можливе на будь-якій стадії процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно з Законом України «Про виконавче провадження». Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не притіняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Після закінчення виконавчого провадження не виключається можливість подальшого руху справи як в межах перегляду рішення суду (апеляційний, касаційний перегляд, перегляд за нововиявленими або виключними обставинами), так і в межах виконання рішення суду (поворот виконання, оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження), а також у зв`язку із судовим контролем за виконанням рішення суду. Тож навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з Виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 зробила висновок про те, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Отже, заміна у разі вибуття сторони виконавчого провадження правонаступником має відбуватися з одночасною заміною правонаступником відповідного учасника справи.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України (аналогічній статті 55 ЦПК України). У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою.

Таким чином, особа, яка вважає себе правонаступником позивача/стягувача, бажає набути та реалізувати існуючі процесуальні права, притаманні позивачу/стягувачу (на оскарження судового рішення та/або постанови державного виконавця, подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), може заявити про заміну сторони у справі, ініціювавши відкриття відповідної стадії процесу.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін.

Згідно з підпунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.11.2021 р. по справі № 419/310/12 (провадження № 61-13084св21) зроблено висновок, що: "єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено".

У ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.11.2023 р. по справі № 6-66/2011 (провадження № 61-8679св22) зроблено висновок, що дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили. Єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.

Враховуючи, що належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом з направленням оригіналу такого виконавчого документа є виключно рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення стягувачу, матеріали справи якого не містять, зважаючи на відсутність виконавчого листа як у стягувача, так і в Центральному відділі державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, є підстави вважати, що виконавчий лист у справі №1423/3787/2012 від 04.03.2013 року за позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» кредитної заборгованості було втрачено.

Виходячи з вищенаведеного, з огляду на надані докази, що підтверджують правонаступництво стягувача, суд приходить до висновку, що звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає положенням законодавства, а тому суд знаходить підстави для задоволення заяви.

Керуючись ст.ст. 20, 352, 353, 433, 442, 446, п. 17.4 перехідних положень ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», заінтересовані особи: ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_1 , Товариство «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про заміну стягувача та видачу дублікату виконавчого листа у справі №1423/3787/2012 задовольнити.

Замінити сторону стягувача Акціонерне товариство «Дельта Банк», як вибулу сторону, на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6, оф. 521) у виконавчому листі №1423/3787/2012, виданому 04.03.2013 року на виконання заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 вересня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) кредитної заборгованості.

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» дублікат виконавчого листа №1423/3787/2012, виданого 04.03.2013 року на виконання заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 вересня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) кредитної заборгованості у розмірі 12735,50 грн та судового збору у сумі 214,60 грн.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Гуденко О.А.