Ухвала суду № 138327268, 16.07.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/6362/26

н/п2-н/490/1663/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

______________

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

16 липня 2026 року м. Миколаїв

Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Гуденко О.А. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільної мережі України» в особі Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільної мережі України» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Газорозподільної мережі України» в особі Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільної мережі України» звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу, в якій просить видати судовий наказ, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послуги з розподілу природного газу по о/р НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 13 771,74 грн.

Відповідно до частини 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України визначено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

За приписами п. 4, 5 ч. 2 ст.163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинні бути зазначені вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Так, у пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2011 року №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» зазначено, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.

Предметом заяви про видачу судового наказу є зобов`язання, які випливають з надання комунальних послуг з розподілу природного газу. Такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна, а саме будинок АДРЕСА_1 .

При цьому, як вбачається з відповіді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником 11/25 частки у спільній частковій власності на будинок АДРЕСА_1 .

Статтею 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Тягар утримання майна відповідно до статті 322 Цивільного кодексу України покладається на власника. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Верховного Суду від 09.02.2022 року (справа № 953/24063/19 провадження № 61-5095 св 21) зазначено, що положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні.

Заявник ТОВ «Газорозподільної мережі України» в особі Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільної мережі України» у своїй заяві просить стягнути заборгованість за послуги з розподілу природного газу у розмірі 13771,74 грн, лише з одного із співвласників будинку АДРЕСА_1 , а саме з ОСОБА_1 , однак до інших співвласників вказаного будинку, заявником не звернено вимогу та не зазначено про це у заяві про видачу судового наказу.

Зважаючи на зазначене вище, ОСОБА_1 , як співвласник будинку, повинен нести відповідальність по сплаті за житлово-комунальні послуги пропорційно належним часткам у праві власності на житло, а не в одноособовому порядку.

Заявником не надано суду доказів, що саме ОСОБА_1 як співвласник 11/25 частки будинку не здійснював свого обов`язку зі сплати заборгованості.

Отже, суд зазначає, що ОСОБА_1 не має відповідати за всією сумою заборгованості за надані житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

В даному випадку з поданої заяви про видачу судового наказу і поданих документів вбачається спір про право, що за правилами п. 3 ч. 1ст. 165 ЦПК України є підставою для відмови у видачі судового наказу, відповідно заявлений спір має бути вирішений у порядку позовного провадження, а тому у видачі судового наказу з приводу заявлених вимог необхідно відмовити.

Згідно ч. 2 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Отже, з урахуванням тих обставин, що вимоги за якими видаються судові накази, мають бути безспірними та заборгованість може бути стягнута з усіх співвласників будинку або з одного, в межах його частки праві власності, суддя приходить до висновку про відмову у видачі судового наказу.

Керуючись ст.ст.162, 165, 260 ЦПК України, ст. ст. 322 ЦК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до ч. 2 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду та з інших поважних причин.

Суддя О.А. Гуденко