Рішення № 138327059, 20.07.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/3874/26

Провадження № 2/489/2441/26

РІШЕННЯ

Іменем України

20 липня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі

головуючого судді Микульшиної Г.А.,

із секретарем судового засідання Бородіною В.Ю.,

за участі:

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

В травні 2026 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 48 247,76 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 14.04.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем був укладений кредитний договір № 5461582, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 10 000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, що передбачені договором. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти в строки та порядку, визначені умовами договору. Однак відповідач свої зобов`язання щодо повернення суми кредиту, відсотків та комісії не виконав, в зв`язку з чим заборгованість ОСОБА_1 станом на дату подання позову склала 48 247,76 грн., з яких: 9 999,98 грн. заборгованість за основним боргом, 20 802,81 грн. заборгованість по процентам на дату відступлення права вимоги, 12 444,79 грн. заборгованість по процентам з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку, 5 000,00 грн. заборгованість за штрафами.

28.11.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило на користь позивача права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за вищевказаним кредитним договором до відповідача ОСОБА_1 .

Оскільки відповідачем заборгованість не погашено до теперішнього часу, позивач звернувся із даним позовом до суду.

У відповідності до ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 07.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи.

Представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» в судове засідання не з`явився, повідомлений судом про розгляд справи належним чином, у позовній заяві просив суд про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Не заперечував проти стягнення з нього на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 9 999,98 грн., проте не визнав вимоги про стягнення з нього відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій. Вказував на те, що він є військовослужбовцем, призваним на військову службу за мобілізацією, в зв`язку з чим на нього розповсюджуються пільги, передбачені ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - проценти за користування кредитом, пеня та штрафні санкції для військовослужбовців та членів їх сімей не нараховуються. Також посилався на те, що неодноразово повідомляв ТОВ «Факторинг Партнерс» про той факт, що він є військовослужбовцем, та просив застосувати до нього вказані пільги. Проте позивачем його звернення було проігноровано. Окремо зауважував на тому, що він є учасником бойових дій, а тому звільнений від сплати судового збору. Також вважав, що визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є значно завищеним і не відповідає складності справи.

Суд, вислухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

14.04.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5461582, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору. Сума кредиту 10 000,00 грн., строк користування кредитом 360 днів; стандартна процентна ставка за користування кредитом 0,95% в день від суми кредиту.

Згідно п. 2.1 договору кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок НОМЕР_1 .

Договір підписано позичальником електронним підписом у вигляді одноразового ідентифікатора 33702.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за договором кредиту виконало в повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти в строки та на умовах, визначених договором, що підтверджується повідомленням ТОВ «Пейтек» від 01.12.2025 (а.с. 6, зворотня сторона).

Згідно розрахунку заборгованості, долученому до позовної заяви, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 5461582 від 14.04.2025 станом на 28.11.2025 становить 48 247,76 грн., з яких: 9 999,98 грн. заборгованість за основним боргом, 20 802,81 грн. заборгованість по процентам на дату відступлення права вимоги, 12 444,79 грн. заборгованість по процентам з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку, 5 000,00 грн. заборгованість за штрафами (а.с. 21-25).

28.11.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 28-11/25/Л, відповідно до умов якого фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей, на підставі чого позивач набув право грошової вимоги до відповідача, зокрема за вказаним кредитним договором (а.с. 26-29).

За правилами частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір був укладений сторонами в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що було укладено кредитний договір, умови якого кредитодавцем були виконані. Однак відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за цими договором щодо повернення кредитних коштів не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, в тому числі, договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Дослідженими письмовими доказами підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань, внаслідок чого утворилась заборгованість, право вимоги якої набув позивач та яку просить стягнути з відповідача.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач ОСОБА_1 посилається на те, що він має право на пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як військовослужбовець, призваний на службу під час дії особливого періоду за мобілізацією. Зокрема вважає, що йому не підлягають нарахуванню відсотки та неустойка за договором про надання кредиту (позики).

Відповідно до положень ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Приймаючи до уваги вищевказані положення діючого законодавства та враховуючи, що відповідачем ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи докази перебування на військовій службі за призивом під час мобілізації на особливий період з 19.03.2025 (тобто до укладення кредитного договору, судом встановлено, що нарахування позивачем відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій є безпідставним та суперечить положенням діючого законодавства.

Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги ТОВ Факторинг Партнерс» обґрунтовані, однак підлягають частковому задоволенню. А саме з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 5461582 від 14.04.2025 в розмірі 9 999,98 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту 9 999,98 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення заборгованості необхідно відмовити.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 16 000 грн. 00 коп., суд приходить до наступного.

За положеннями ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження судових витрат позивачем суду надано: копію договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024; копію витягу з акту про надання юридичної допомоги від 31.03.2026; копію заявки на надання юридичної допомоги від 02.03.2026.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем було понесено витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 16 000,00 грн., що підтверджується вище переліченими доказами.

В той же час, при оцінці розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню, суд застосовує ряд критеріїв - дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність, а також складність справи, значення справи для сторін і т.п.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Згідно висновків Верховного Суду у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі її витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права встановить, що розмір гонорару є завищеним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним згідно ціни позову.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги складність справи, суму заборгованості відповідача, часткове задоволення позову, фактичну відсутність участі представника позивача у розгляді справи, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму витрат на правничу допомогу в розмірі 1 000,00 грн.

Оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості задоволено частково (20,73%), а відповідач ОСОБА_1 є учасником бойових дій та згідно положень п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, відповідно до статі 141 ЦПК України сплачений судовий збір в сумі 551,92 грн. підлягає компенсації на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 141-142, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5461582 від 14.04.2025 станом на 28.11.2025 в розмірі 9 999,98 грн. (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 98 копійок), яка складається з: заборгованість за тілом кредиту 9 999,98 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 копійок).

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» за рахунок держави судовий збір в сумі 551,92 грн. (п`ятсот п`ятдесят одна гривня 92 копійки) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, адреса: м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 20.07.2026.

Суддя Г.А. Микульшина