Рішення № 138326918, 20.07.2026, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/708/26

Провадження №2-о/472/41/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року с- ще Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Тустановського А.О.,

за участю секретаря Маслюк А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Веселинове Миколаївської області справу за заявою Веселинівського районного споживчого товариства, заінтересована особа: Центр надання адміністративних послуг Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В :

29 червня 2026 року Веселинівське районне споживче товариство звернулося до суду з заявою, заінтересована особа: Центр надання адміністративних послуг Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

В заяві представник заявника Грабова А.О. зазначила, що 22.08.2007 року між АБ «Укоопспілка» та заявником Веселинівське районне споживче товариство укладено кредитний договір №24/07 від 22.08.2007 року, відповідно до умов якого МФ «Акціонерний банк «Укоопспілка» надав кредит у сумі 50000 грн строком на один рік - з 22.08.2007 року по 21.08.2008рік.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між сторонами укладено договір іпотеки №1208 від 22.08.2007р, у зв`язку з чим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом зареєстровано заборону на нерухоме майно, а саме нежитлова будівля, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження: 5534626, дата реєстрації 22.08.2007р). Протягом року кредит було погашено, ніяких претензій з боку банка на його адресу не надходило, тому був впевнений, що договір іпотеки автоматично повинен був припинитися. В 2025 році виявив, що вищевказана нежитлова будівля заходиться в іпотеці та на нього накладена заборона на відчуження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

При зверненні до приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Болгарчук О.Ф. з заявою про виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису щодо належної нежитлової будівлі, однак заявнику було відмовлено та надано роз`яснення про неможливість зняття заборони відчуження нерухомого майна, оскільки ним не надано повідомлення кредитора про погашення позики.

27.09.2019 року АБ «Укоопспілка» ліквідовано, правонаступництво не передбачене, а тому будь-які оригінали документів щодо Договору іпотеки, погашення кредиту відсутні, тому вже немає можливості надати безспірні докази погашення позики до органу нотаріату.

Просить суд заяву задовольнити в повному обсязі.

06 липня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду.

Представник заявника Грабова А.О. в судове засідання не з`явилася, до суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності, вимоги викладені у заяві підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи Центру надання адміністративних послуг Веселинівської селищної ради в судове засідання не з`явився, але до суду надійшла заява від представника заявника Соболь Ю.С. про розгляд справи у їх відсутності за наявними у справі матеріалами.

В зв`язку з неявкою всіх учасників справи, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.08.2007 року між АБ «Укоопспілка» та Веселинівським районним споживчим товариством укладено кредитний договір №24/07 від 22.08.2007 року, відповідно до умов якого МФ «Акціонерний банк «Укоопспілка» надав кредит у сумі 50000 грн. строком на один рік - з 22.08.2007 року по 21.08.2008 рік.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між сторонами укладено договір іпотеки №1208 від 22.08.2007 року, у зв`язку з чим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом зареєстровано заборону на нерухоме майно, а саме нежитлова будівля, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження: 5534626, дата реєстрації 22.08.2007р). (а.с.11).

Кредит було погашено в строк, претензій з боку банка на адресу заявника не надходило.

27.09.2019 року АБ «Укоопспілка» ліквідовано, правонаступництво не передбачене.

В 2025 році заявник виявив, що вищевказана нежитлова будівля заходиться в іпотеці та на нього накладена заборона на відчуження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Болгарчук О.Ф. відмовлено заявнику у виключенні з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису щодо належної нежитлової будівлі та надано роз`яснення про неможливість зняття заборони відчуження нерухомого майна, оскільки ним не надано повідомлення кредитора про погашення позики, а також немає заявника Іпотекодержателя - Банку, який зареєстрований, як Іпотекодержатель в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень(а.с. 14-15).

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Положення ст. 4 ЦПК України, ст. 15 ЦК України, а також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантують кожній особі право на захист її порушених, оспорюваних чи невизнаних прав а також охоронюваних законом інтересів судом.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 593 ЦК України - право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Також, іпотека припиняється уразі припинення основного зобов`язання (абзац 1 частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»).

За статтею 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровая або смертю.

Укладення договору застави (іпотеки) або її виникнення на основі рішення суду чи при наявності юридичних фактів, вказаних в законі, зумовлює виникнення між заставодержателем і заставодавцем додаткового (акцесорного) зобов`язання відносно до основного, забезпеченого заставою (іпотекою). З огляду на похідний характер застави (іпотеки), виконання забезпеченого заставою основного зобов`язання або його припинення з інших підстав припиняє право застави (іпотеки).

Відповідно до статті 609 ЦК України підставою припинення зобов`язання є ліквідація юридичної особи. Під ліквідацією розуміється спосіб припинення юридичної особи без правонаступництва. Юридична особа є такою, що припинена, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 5 ст. 104 ЦК України). Ліквідація для юридичних осіб призводить по своїй суті до аналогічних правових наслідків, що і смерть фізичної особи, тобто, обумовлює припинення правоздатності юридичної особи. Замість припиненої юридичної особи не виникає іншої юридичної особи, яка наділяється її майном.

Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи як за добровільного, так і за примусового порядку її ліквідації. Стаття 609 ЦК України поширюється на договірні, недоговірні, основні та додаткові (акцесорні) зобов`язання.

Заявник Веселинівське районне споживче товариство звернулося до суду з відповідною заявою та в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що зобов`язання за кредитним договором припинилося у зв`язку з його фактичним виконанням, а тому є припиненою й іпотека, крім того в 2019 році АТ "Укоопспілка" ліквідовано без правонаступників юридичної особи - позикодавця.

Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (такі правові висновки містяться зокрема в постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

Відповідно до висновків викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) (частина перша статті 8 ЦК України).

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, суд розглядає в порядку окремого провадження. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України, частини четверта, шоста статті 294 ЦПК України).

У постановах Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №295/7291/20, від 13.06.2024 у справі № 333/8899/21 та від 13.11.2024 у справі №308/14160/21, викладені наступні висновки - тлумачення частини першої статті 8 ЦК України свідчить, що законодавець визначив порядок усунення прогалин в приватному праві. Приватні відносини є різноманітними, а соціальне життя - рухливе. У зв`язку з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплено в приватно - правових нормах безпосередньо. Також умовами застосування аналогії закону є те, що: відносини, до яких застосовується аналогія, охоплюються предметом цивільно-правового регулювання (статті 1,9 ЦК); наявність прогалини в їх регулюванні (прогалини в праві); відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин (норми акту цивільного законодавства або договору); існують правові норми, що регулюють подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин.

Суд зауважує, що можуть існувати випадки, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації).

У ЦК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин для випадку, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто, бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Подібною нормою є абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, то фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України).

Тому коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.

Зокрема КЦС ВС зазначає, що "з урахуванням наявних підстав вважати іпотеку припиненою, касаційний суд вважає за можливе встановити факт припинення іпотеки та скасувати запис про заборону відчуження на іпотечне майно та про іпотеку. Касаційний суд акцентує увагу, що ця постанова Верховного Суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування заборони відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує вказані вище висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, керуючись частиною четвертою статті 263 ЦПК України.

КЦС ВС 13.09.2023 року у справі № 295/7291/20, провадження №61-ШО6св21 вирішив справу з подібними правовідносинами, про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку, та послідовно дотримується вказаної правової позиції при вирішенні аналогічних справ (наприклад у справі №333/8899/21, провадження №61-6732 св23).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вищевказане, на підставі наданих та досліджених у судовому засіданні доказів та враховуючи, що встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, суд дійшов висновку про можливе встановити факт припинення іпотеки за договором іпотеки № 1208 від 22.08.2007 року.

На підставі викладеного, згідно ст. ст. 11-13, 19, 77-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 319 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву Веселинівського районного споживчого товариства, заінтересована особа: Центр надання адміністративних послуг Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт припинення іпотеки за договором іпотеки №1208 від 22.08.2007 року, укладеним між Веселинівським районним споживчим товариством (код ЄДРПОУ 01760285) та Акціонерним банком «Укоопспілка» ( код ЄДРПОУ 21536532).

Скасувати запис про іпотеку, зареєстрований 22.08.2007 року приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Болгарчук О.Ф., реєстраційний номер обтяження 5534626.

Скасувати заборону на нерухоме майно: нежитлова будівля, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », адреса: АДРЕСА_2 .

Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна заборону на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження 5534642): нежитлова будівля, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », адреса: АДРЕСА_1 ».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 20 липня 2026 року.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області А.О. Тустановський