Рішення № 138326859, 20.07.2026, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/430/26

2/467/386/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2026 Арбузинський районний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді Догарєвої І.О.,

за участю секретаря Скорнякової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

31.03.2026 року представник ТОВ «Бізпозика» Дармограй А.Т. звернулася до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 97780,00 грн.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 05.06.2025 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) ТОВ «Бізпозика» щодо укладення кредитного договору на умовах, визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ «Бізпозика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-6997 на номер телефону НОМЕР_1 , котрий останньою було введено/відправлено.

Таким чином 05.06.2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - Позивач, ТОВ «Бізпозика») та ОСОБА_1 (далі - Позичальник, Відповідач) укладено Договір №199626-КС-001 про надання кредиту, підписаний в порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» шляхом введення одноразового ідентифікатора.

Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізпозика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 33000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором та Правилами про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1 процент за кожен день користування Кредитом.

Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.

Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

ТОВ «Бізпозика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 33000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про видачу коштів.

Однак, відповідачка свої зобов`язання за договором №199626-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконала, здійснивши тільки часткову оплату за договором на загальну суму 14090,00 грн. У зв`язку з порушенням відповідачкою умов Договору №199626-КС-001 виникла заборгованість у розмірі 97780,00 грн, що складається з:

- 33000,00 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту;

- 46200,00 грн - суми прострочених платежів по процентах;

- 15180,00 грн - суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України;

- 3400,00 грн - суми прострочених платежів за комісією.

Вказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача, а також сплачений судовий збір 2662,40 грн.

Ухвалою судді від 02.04.2026 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. За клопотанням позивача витребувано у АТ «ПУМБ» інформацію щодо емітованої карти на ім`я ОСОБА_1 та виписку по її рахунку.

17.04 .2026 року від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, де відповідачка просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Бізпозика» до неї про стягнення заборгованості в повному обсязі. Заперечення відповідачки обгрунтовані тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та такими, що підлягають відхиленню або істотному зменшенню, оскільки позивач не довів належним чином факт укладення договору саме з відповідачем; умови договору є несправедливими та порушують права споживача; розмір заборгованості є явно завищеним.

За клопотанням відповідачки ухвалою від 18.06.2026 року витребувано у ТОВ «Бізпозика» відомості щодо її ідентифікації під час процедури укладення електронного кредитного договору, підтвердження отримання одноразового ідентифікатора, докази на підтвердження переказу їй кредитних коштів, детальний розрахунок заборгованості.

29.05.2026 року та 25.06.2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі. Представник позивача пояснив, що відповідно до Розрахунку заборгованості за Кредитним договором, Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату на загальну суму 14 090,00 грн, тим самим визнала факт укладення договору.

Кредитний договір між Сторонами був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію», за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи на веб-сайті Кредитодавця в особистому кабінеті Позичальника, та підписаний Позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитний договір не підписувався Відповідачем з накладенням кваліфікованого електронного підпису і не мав бути підписаним таким чином, при цьому кваліфікований електронний підпис та електронний підпис одноразовим ідентифікатором є різними видами електронного підпису які не слід ототожнювати.

Заповнивши анкетні дані в своєму особистому кабінеті на веб-сайті Кредитовця, Позичальник подав заявку на отримання кредиту. Погодивши Позичальнику кредит, Кредитодавець в інформаційно-телекомунікаційній системі на своєму веб-сайті надіслав Позичальнику в його особистий кабінет Оферту на укладення Кредитного договору та направив на його номер мобільного телефону, який він вказав заповнивши свої анкетні дані, СМС повідомлення з одноразовим ідентифікатором для прийняття Оферти на укладення Кредитного договору (для підписання Кредитного договору) у відповідності до ч. 3, ч. 4 та ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Позичальник ознайомився з Офертою на укладення Кредитного договору та умовами Кредитного договору, після чого він ввів отриманий на свій номер мобільного телефону одноразовий ідентифікатор у відповідній графі у своєму особистому кабінеті (заповнив формуляр заяви (форми) про прийняття акцепту на укладення Кредитного договору в електронній формі), чим акцептував Оферту на укладення Кредитного та підписав Кредитний договір своїм підписом одноразовим ідентифікатором у відповідності до ч. 6 ст. 11 та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Після цього, оригінал цілісного та незмінюваного Кредитного договору був розміщений в особистому кабінеті Позичальника на веб-сайті Кредитодавця в цілодобовому постійному доступі, а також був додатково направлений на електронну адресу Позичальника, яку він вказав під час заповнення своїх анкетних даних.

Всі дії Позичальника та Кредитодавця щодо укладення Кредитного договору, а саме послідовність таких дій, їх опис, а також зазначення часу вчинення відповідної дії тощо, були зафіксовані та відображені у доданій до Позовної заяви Візуальній формі послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору, яка є витягом з інформаційно-телекомунікаційної системи на веб-сайті Кредитодавця, та яка була посвідчена уповноваженою особою Кредитодавця.

Повідомленням Нацкомфінпослуг від 13.02.2019р. «Щодо порядку укладення електронного договору», встановлено, що для Нацкомфінпослуг належним доказом підтвердження укладення фінансовою установою зі споживачем електронного договору може бути посвідчена керівником фінансової установи роздруківка інформації з електронного файлу, що визначає послідовні дії учасників електронної комерції (фінансової установи та споживача) в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС), якою зафіксовано чітку послідовність (хронологію) всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладання електронного договору в інформаційнотелекомунікаційній системі, яку фінансова установа використовує для укладення електронних договорів. Повідомляємо суд, що додані до позовної заяви Візуальна форма послідовні дій клієнта щодо укладення Кредитного договору (Додаткових угод, у випадку їх укладення) та Анкета клієнта (які є витягами з інформаційно-телекомунікаційної системи на веб-сайті Кредитодавця) є належними та достатніми доказами, які підтверджують наступні обставини укладення Кредитного договору.

Номер банківської картки для перерахування кредитних коштів за Кредитним договором був вказаний Позичальником під час заповнення анкетних даних в його особистому кабінеті на веб-сайті Кредитодавця. На підтвердження вищезазначеного, до позовної заяви була додана «Анкета клієнта», яка є витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи на веб-сайті Кредитодавця, відповідно до якої Позичальником був зазначений номер банківської картки НОМЕР_2 для перерахування на цю картку кредитних коштів за Кредитним договором. Номер банківської картки Відповідача у кінці Кредитного договору (у реквізитах сторін) був зазначений у форматі «ХХХХ ХХ******ХХХХ`у відповідності до Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансований кредит), яке було затверджено Постановою правління Національного банку України від 03.11.2021 № 113.

Щодо перерахування Відповідачу кредитних коштів за Кредитним договором, до Позовної заяви була додана довідка, сформована в платіжній системі «Platon», та яка була надана ТОВ «Бізнес Позика» посередником ТОВ «ПрофітГід», який надає послуги на підставі Договору про надання послуг № ПГ-5 від 04.11.2020 р. При цьому ТОВ «Бізнес Позика» є небанківською установою, яка не відкриває позичальникам банківські рахунки та не випускає на ім`я позичальників банківські картки, тому перерахування кредитних коштів та зарахування платежів позичальників за Кредитними договорами ТОВ «Бізнес Позика» зазвичай здійснюється за допомогою платіжних систем відповідних посередників.

Розмір процентної ставки узгоджений сторонами у Кредитному договорі і є незмінним, процента ставка (проценті ставки) за кредитним договором нараховується кожен день на залишок заборгованості Позичальника за тілом кредиту. У п. 4.2.2. Кредитного договору був встановлений орієнтовний графік платежів, відповідно до якого Позичальник повинен був здійснювати платежі у відповідному розмірі та у відповідні дати. Невиконання (неналежне виконання) Позичальником графіку платежів закономірно призвело до подорожчання загальної вартості кредиту, оскільки процента ставка (проценті ставки) за кредитним договором нараховується кожен день на залишок заборгованості Позичальника за тілом кредиту.

До позовної заяви був доданий детальний розрахунок заборгованості за Кредитним договором. Як вбачається з розрахунку заборгованості, сума заборгованості Відповідача за Кредитним договором після 20.11.2025 року припинила змінюватися, у зв`язку із закінченням строку дії Кредитного договору. Оскільки розрахунок заборгованості, який був доданий Позивачем до позовної заяви формується автоматично, програма автоматично «протягнула» дати після закінчення строку дії Кредитного договору (після 20.11.2025 р.) до дати створення цього розрахунку заборгованості. У першій таблиці вищезазначеного розрахунку заборгованості зазначено, що він виконаний станом на 19.02.2026 р. З останньої горизонтальної таблиці розрахунку заборгованості убачається, що останньою датою у розрахунку є 19.02.2026 р., тобто дата, на яку розрахунок заборгованості був виконаний (створений). Відповідно до вищевикладеного, ТОВ «Бізнес Позика» не продовжувало строк дії Кредитного договору в односторонньому порядку, не нараховувало проценти після закінчення строку дії Кредитного договору, та не просило суд стягнути з Відповідача жодні проценти, які начебто були нараховані після закінчення строку дії Кредитного договору.

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика». Відповідно до п. 2.5. Кредитного договору, Комісія за видачу кредиту: 6600,00 грн. Кредитним договором встановлена саме комісія за надання кредитних коштів, а не комісія за обслуговування та/або користування кредитом тощо, тому жодні «додаткові чи супутні банківські послуги» комісією за надання кредиту не передбачені. При цьому відповідно до п. 11.4.4. Кредитного договору, Позичальник ознайомлений з Договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав Договір з вільним волевиявленням. Право Кредитодавця на встановлення у Кредитному договорі обов`язку Позичальника по сплаті комісії за надання кредиту прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування».

Посилаючись на викладене, навівши судову практику з викладених питань представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності. Не заперечує щодо розгляду справи у заочному порядку.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належно.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 05.06.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту №199626-КС-001 (Споживчий кредит. Електронна форма).

Відповідно до умов договору ТОВ «Бізнес Позика» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 33000,00 грн зі строком користування коштами протягом 24 тижнів, а відповідач зобов`язався частинами (згідно узгодженого графіку) повертати кредит, повернувши його в повному обсязі не пізніше 20.11.2025 року, а також сплачувати проценти за користування ним за стандартною ставкою у розмірі 1 % за кожен день користування коштами, а також сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 6600,00 грн.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало позичальниці грошові кошти в розмірі 33000,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , зазначену останньою при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті (анкета клієнта), що підтверджується довідкою про перерахування коштів.

При цьому ОСОБА_1 через особистий кабінет на вебсайті ТОВ «Бізнес Позика» надала всю необхідну інформацію для формування належної пропозиції щодо надання їй кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого ТОВ «Бізнес Позика» надіслало відповідачці за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач і використала для підтвердження підписання кредитного договору. При реєстрації та входу в особистий кабінет позичальника при укладенні кредитного договору, відповідачем використано фінансовий номер телефону НОМЕР_1 та електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2, що також підтверджується наданою позивачем до суду анкетою клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://my.bizpozyka.com) та візуальною формою послідовності дій клієнта. На вказаний номер телефону було відправлено одноразовий ідентифікатор, яким підписано кредитний договір.

05.06.2025 року, до укладення кредитного договору клієнт ОСОБА_1 , використовуючи номер телефону ідентифікувалася в ІТС та зайшла в особистий кабінет, таким чином ТОВ «Бізнес Позика» здійснено її верифікацію. Після зазначених дій ОСОБА_1 ознайомилася з Паспортом споживчого кредиту та підписала його одноразовим ідентифікатором «UA-3482», що підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта.

Вказані обставини підтверджують укладення сторонами електронного кредитного договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (ст. 526, 527, 530 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до його виконання.

За приписами частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено, що кредитний договір №199626-КС-001 від 05.06.2025 року укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» шляхом використання одноразового пароля, що відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію».

У вказаному договорі сторонами погоджено всі його істотні умови (суму кредиту 33000,00 грн, строк кредиту - 24 тижні, термін дії договору - до 20.11.2025 року, процентну ставку 1%), договір є дійсним, відповідачем ОСОБА_1 кредитний договір в установленому порядку недійсним не визнавався.

Отже, відповідачка, діючи добровільно та усвідомлено, скористалася доступом до мережі Інтернет та перейшла на офіційний веб-сайт кредитора, де самостійно обрала бажані умови кредитування. Нею було надано персональні дані, зокрема реквізити банківської картки, на яку в подальшому були зараховані кошти. У процесі укладення правочину відповідачка пройшла передбачені етапи ідентифікації та підтвердження наміру укласти кредитний договір, за результатами чого між сторонами було укладено договір у встановленому законом порядку.

Введення одноразового персонального ідентифікатора і є вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, а саме акцептом в розумінні частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію». Вищевказаний електронний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Без здійснення всіх цих дій договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений.

Обставини укладення вказаного договору відповідачка не спростувала належними та допустимими доказами. Вказаний договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є таким, що відповідає волевиявленню сторін. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, доводи відповідачки щодо недоведення позивачем факту укладення кредитного договору є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами, що підтверджують факт укладення договору в електронній формі відповідно до вимог законодавства.

Щодо отримання відповідачкою кредитних коштів слід зазначити наступне.

На підтвердження виконання свого обов`язку з надання кредитних коштів у розпорядження клієнта позивачем надано підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів надавача платіжних послуг ТОВ «ПрофітГід», змістом якого підтверджено переказ грошових коштів ОСОБА_1 на платіжну карту НОМЕР_4 , емітовану АТ «ПУМБ», переказ здійснено 05.06.2025 року на суму 33000,00 грн, згідно кредитного договору №199626-КС-001 від 05.06.2025 року від платника ТОВ «Бізнес Позика».

Платіжні послуги надаються позивачу (Клієнт) надавачем платіжних послуг ТОВ «ПрофітГід» (Установа) на підставі договору про надання послуг №ПГ-5 від 04.11.2020 року, зокрема, п.1.1. цього договору визначає, що цей договір регулює відносини установи з клієнтом, згідно з якими установа надає дистанційне обслуговування фінансової послуги з прийому платежів, що надходять на користь клієнта в якості повернення (сплати) платниками сум кредитів/позик/фінансових кредитів/відсотків (інших платежів) за кредитами/позиками/фінансовими кредитами, а також забезпечує технологічне обслуговування з прийому платежів та/або перерахування грошових коштів.

Пунктом 1.1.1. цього договору сторони погодили, що установа забезпечує технологічне обслуговування прийому платежів та перерахування грошових коштів на підставі договору про співробітництво з оператором послуг платіжної інфраструктури - ТОВ «Платежі онлайн», яке під час надання послуг використовує систему Platon.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про електронну комерцію», розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Відповідно до ч. 4 ст. 31 ЗУ «Про платіжні послуги» після виконання платіжної операції надавач платіжних послуг платника зобов`язаний надати платнику у спосіб та в порядку, визначені договором, таку інформацію:

1) відомості, які дають змогу платнику ідентифікувати виконану платіжну операцію та інформацію про отримувача (за наявності технічної можливості);

2) суму платіжної операції у валюті рахунку платника та у валюті платіжної операції;

3) суму всіх комісійних винагород та зборів, що утримані з платника за виконання платіжної операції (за наявності технічної можливості розмір кожної комісійної винагороди зазначається окремо);

4) курс перерахунку іноземної валюти (якщо платнику надавалися послуги з виконання операцій з обміну іноземної валюти);

5) дату і час прийняття до виконання платіжної інструкції, дату валютування (у разі її зазначення).

Враховуючи, що ТОВ «Бізпозика» є фінансовою, а не банківською установою, зважаючи на положення Закону України «Про платіжні послуги», підтвердження надавача платіжних послуг про здійснення переказу грошових коштів є первинними обліковими документами, що підтверджують факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити.

Крім того, за повідомленням АТ «ПУМБ» №КНО-07.8.5/5930БТ від 10.04.2026 року, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 . Випискою по зазначеному рахунку підтверджено зарахування переказів на суму 33000,00 грн 05.06.2025 року.

Отже, факт отримання відповідачкою кредитних коштів суд вважає доведеним.

Крім того, яка убачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем та квитанцій про оплату, які були сформовані в платіжній системі «Platon», та надані ТОВ «Бізнес Позика» посередником ТОВ «ПрофітГід», який надає послуги на підставі Договору про надання послуг № ПГ-5 від 04.11.2020 року, 21.06.2025 року та 06.07.2025 року відповідачкою здійснювались платежі в рахунок погашення отриманого кредиту та сплати процентів за користування кредитом на суму 8090,00 грн та 6000,00 грн відповідно, на загальну суму 14090,00 грн по банківських реквізитах ТОВ «Бізнес Позика», що нею не заперечувалося у відзиві на позовну заяву. Зазначені обставини вказують на визнання нею факту укладення кредитного договору та наявності обов`язку повернути кредит.

Водночас заперечення відповідачки ґрунтуються на відсутності у матеріалах справи належних доказів укладення нею кредитного договору.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту (Постанова ВС від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (Постанова ВС від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами (Постанова ВС від 18 жовтня 2021 року у справі № 299/3611/19 (провадження № 61-9218св21).

За таких обставин, дії відповідача щодо заперечення укладення кредитного договору суперечать її попередній поведінці і є недобросовісними.

З огляду на викладене, судом встановлено, що між сторонами було укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв`язку, договір підписаний його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора, який став законною підставою на вчинення передбачених цими документами дій. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №199626-КС-001 від 05.06.2025 року станом на 19.02.2026 року, розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 97780,00 грн, та складається з:

- 33000,00 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту;

- 46200,00 грн - суми прострочених платежів по процентах;

- 15180,00 грн - суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України;

- 3400,00 грн - суми прострочених платежів за комісією.

Із зазначеного розрахунку убачається, що сума заборгованості є незмінною з 20.11.2025 року (строк дії договору) та поза межами строку кредитування проценти за користування кредитом не нараховувалися, розрахунок включає суми, внесені відповідачкою на оплату заборгованості за кредитом.

Відповідно до умов кредитного договору, як знижена процентна ставка, так і стандартна встановлені у розмірі 1% на день. Відповідачка була ознайомлена з розміром процентної ставки та погодилася з нею.

Відповідно до розрахунку денної процентної ставки, наведеного у п. 2.12 кредитного договору, її розмір становить 0,87 процентів, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки, яка не може перевищувати 1 %. При цьому слід зауважити, що денна процентна ставка розраховується за умови належного виконання сторонами кредитного договору своїх зобов`язань.

За такого, розмір заборгованості по процентам, нарахованим за користування кредитом суд вважає обґрунтованим.

Щодо правомірності вимог про стягнення комісії за надання кредиту суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За приписами ч.2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 11.02.2021 року №16 затвердило правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил Кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.

Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на тому, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил).

У кредитному договорі ТОВ «Бізнес Позика» встановлена комісія саме за надання кредиту, яка є разовою, та розмір якої є незмінним.

Комісія за надання кредиту передбачена як умовами кредитного договору так і пунктами 1.4.14, 5.4 Правил надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Крім того, комісія за надання кредиту передбачена п.1 розділу 4 Паспорту споживчого кредиту та включена до графіку платежів.

Виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1 ,ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Доводи відповідачки щодо безпідставного нарахування комісії суд відхиляє, оскільки у цьому випадку комісія чітко встановлена кредитним договором як разова та фіксована, узгоджена з позичальником при укладенні договору та відображає реальні витрати кредитодавця на надання кредиту. Вона не передбачає додаткових чи супутніх послуг і відповідає вимогам ЗУ «Про споживче кредитування» та принципам прозорості та справедливості у відносинах між кредитором і споживачем.

Отже, вимога позивача про стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 3400,00 грн є законною та підлягає задоволенню.

Водночас, при розрахунку заборгованості позивачем не враховано, що відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Із зазначеного слідує, що законодавцем звільнено позичальників від неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 та такі нарахування підлягають списанню.

Положення ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачають, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до умов, визначених п.7.5. кредитного договору, у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом, комісії, або суми кредиту у визначені цим договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 7000000% річних від суми заборгованості в силу положень ст. 625 ЦК України.

Таким чином, враховуючи правову природу нарахованих процентів, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 15180,00 грн - суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України задоволенню не підлягають.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за договором №199626-КС-001 від 05.06.2025 року у загальному розмірі 82600,00 грн, що складається з:

- 33000,00 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту;

- 46200,00 грн - суми прострочених платежів по процентах;

- 3400,00 грн - суми прострочених платежів за комісією.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. З огляду на часткове задоволення позовних вимог, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2249,20 грн (84,48%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України суд,

у х в а л и в :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26 оф. 411; код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за договором №199626-КС-001 про надання кредиту від 05.06.2025 року у розмірі 82600 (вісімдесят дві тисячі шістсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26 оф. 411; код ЄДРПОУ 41084239) судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2249 (дві тисячі двісті сорок дев`ять) гривень 20 копійок.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.О.Догарєва