Ухвала суду № 138326832, 17.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/25235/26

Провадження №1-кс/127/9560/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 62026240040004269 внесеного до ЄРДР 09.07.2026, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с-ща Вербівка, Іллінецького району, Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

Клопотання мотивовано тим, що слідчим проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 62026240040004269 внесеного до ЄРДР 09.07.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, в ході розслідування якого виникла необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_4 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_7 призваний 19.04.2022 на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 за призовом під час мобілізації та направлений для проходження військової служби до військової частини Збройних Сил України.

Відповідно до ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», останній вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу під час мобілізації, на особливий період.

У відповідності до положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу під час мобілізації, на особливий період, є день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №61 від 27.02.2024, солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_7 призначений на посаду солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України.

Порядок проходження військової служби та підстави для звільнення із військової служби визначені виключно положеннями Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Так, серед іншого, п.п. б п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, звільняються з військової служби на підставах, за станом здоров`я, за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Встановлено, що у військовій частині НОМЕР_1 проходить військову службу старший солдат ОСОБА_8 , який наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №104 від 10.04.2024, призначений на посаду солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України.

Крім того, у військовій частині НОМЕР_1 проходить військову службу солдат ОСОБА_4 , який наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №111 від 17.04.2024, призначений на посаду солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України.

ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцями, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов`язаний свято й непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно та чесно виконувати військовий обов`язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку й майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому.

Згідно до ст. ст. 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України, а також зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 15 листопада 2024 р. № 1338, затверджено «Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи» , «Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи», «критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи», «Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи» , «критерії встановлення інвалідності».

Згідно п. 2 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, визначено, що експертні команди формуються та функціонують у кластерних та/або надкластерних закладах охорони здоров`я, а також за потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров`я на території регіону в закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

У п. 4 зазначеного «Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи» передбачено, що експертні команди у своїй роботі керуються Конституцією України, Законом України Про запобігання корупції, іншими законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами.

Згідно з прим. до ст. 369-2 КК України особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, окрім іншого, визначені у п. 1-3 ч. 1 ст. 4 «Про запобігання корупції» (далі - Закон).

Підпунктом «ґ» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону, передбачено, що суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме: голови та члени експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, а також голови, їх заступники, члени та секретарі позаштатних постійно діючих військово-лікарських і лікарсько-льотних комісій.

Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, в червні 2026 року, точної дати досудовим розслідування не встановлено, ОСОБА_8 перебуваючи на території розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який дислокується у АДРЕСА_3 , під час особистої розмови із військовослужбовцем вище вказаної військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 , запропонував останньому допомогти в оформленні йому ІІІ групи інвалідності, за відсутності для цього у ОСОБА_7 відповідних медичних показань, через свого знайомого військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , який перебуває у самовільному залишенні військової частини.

У подальшому, в кінці червня 2026 року, точної дати досудовим розслідування не встановлено, ОСОБА_8 діючи, умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який дислокується у АДРЕСА_3 , зустрілися із ОСОБА_7 , де в приватній розмові, запропонували ОСОБА_7 за неправомірну вигоду в розмірі 16 000 доларів США, вплинути в його інтересах, на службових осіб експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи на території Вінницької області, які є уповноваженими на виконання функцій держави, з метою встановлення ОСОБА_7 ІІІ групи інвалідності, яка надасть йому можливість у подальшому звільнитися з військової служби, у відповідності до вимог п.п. б п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

При цьому, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 на той момент було достеменно відомо, що у ОСОБА_7 були відсутні відповідні медичні показання для визначення йому групи інвалідності у встановлено порядку.

ОСОБА_4 взяв на себе функцію посередника саме він мав безпосередньо одержати від ОСОБА_7 неправомірну вигоду, після чого передати її уповноваженим особам, які приймають відповідне рішення щодо встановлення ОСОБА_7 ІІІ групи інвалідності, використовуючи особисті зв`язки та свій фактичний вплив на них.

Надалі, ОСОБА_7 реально сприймаючи висловлену ОСОБА_8 та ОСОБА_4 неправомірну вимогу та розуміючи її протиправні наслідки, звернувся до Державного бюро розслідувань повідомивши про вчинюваний злочин та у подальшому діяв під контролем на викриття злочинної діяльності останніх.

Після цього, 11.07.2026 о 12.00 годині, ОСОБА_4 на виконання свого спільного злочинного умислу із ОСОБА_8 , спрямованого на незаконне збагачення, зустрівшись із ОСОБА_7 біля «Автостанції» по вул. 1-го Травня, 129, у м. Гайсин, Вінницької області, перебуваючи у салоні автомобіля «Nissan Murano», д.н.з. НОМЕР_2 , в ході розмови, почав вимагати у ОСОБА_7 надання йому першої частини грошових коштів в сумі 8 000 доларів (що станом на 11.07.2026 згідно з офіційним курсом Національного банку України 356 080 грн.), посилаючись на те, що ним уже фактично здійснено плив на уповноважених осіб експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи на території Вінницької області, використовуючи свої особисті зв`язки, та останні протягом місяця після надання ОСОБА_7 обумовленої суми грошових коштів, приймуть позитивне рішення щодо встановлення йому ІІІ групи інвалідності. Іншу частину грошових коштів в сумі 8 000 доларів (що станом на 11.07.2026 згідно з офіційним курсом Національного банку України 356 080 грн.), ОСОБА_7 має передати ОСОБА_4 , після фактичного отримання документів про встановлення ОСОБА_7 ІІІ групи інвалідності.

При цьому, в ході розмови ОСОБА_4 в завуальованій формі висловив погрози на адресу ОСОБА_7 , що у випадку відмови надання ним означеної суми грошових коштів, для ОСОБА_7 можуть настати негативні наслідки, так як частину грошових коштів в сумі 70 000 гривень, ОСОБА_4 уже фактично передав невідомим уповноваженим особам експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи на території Вінницької області, які займаються питання щодо подальшого встановлення йому ІІІ групи інвалідності, тим самим здійснив на них вплив.

Окрім цього, під час розмови ОСОБА_4 повідомив, що у ОСОБА_7 відсутні відповідні медичні показання для визначення йому групи інвалідності у встановлено порядку, а тому невідомими медичними працівниками здійснюється внесення до медичних документів на ім`я ОСОБА_7 недостовірних даних, які будуть використанні під час ухвалення рішення про встановлення йому ІІІ групи інвалідності.

По завершенню розмови ОСОБА_4 повідомив, що очікує від ОСОБА_7 надання йому, як посереднику, обумовленої суми грошових коштів в сумі 8 000 доларів США, в найближчий термін для їх подальшої передачі уповноваженим особам на прийняття рішення щодо подальшого встановлення йому ІІІ групи інвалідності.

У подальшому, 14.07.2026 о 09.00 годині, ОСОБА_8 на виконання свого спільного злочинного умислу із ОСОБА_4 , спрямованого на незаконне збагачення, зустрівшись із ОСОБА_7 на території розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який дислокується у АДРЕСА_3 , під час особистої розмови повідомив, що останній має у найближчий термін передати ОСОБА_4 обумовлену частину грошових коштів в сумі 8 000 доларів США, так як виключно він може здійснити вплив на уповноважених осіб експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи на території Вінницької області, які приймають рішення щодо встановлення ІІІ групи інвалідності.

Крім того, ОСОБА_8 під час особистої розмови із ОСОБА_7 повідомив, що наявність встановленої ІІІ групи інвалідності, надасть можливість йому у подальшому звільнитися з військової служби, у відповідності до вимог п.п. б п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Після цього, 16.07.2026 близько 13 год. 30 хв., ОСОБА_4 на виконання свого спільного злочинного умислу із ОСОБА_8 , спрямованого на незаконне збагачення, перебуваючи на території АЗС «ОККО» по вулиці Незалежності, 130, у місті Гайсин, Вінницької області, зустрівся із ОСОБА_7 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органів у ході спеціального слідчого експерименту, з яким додатково обговорив умови та спосіб його незаконного впливу на службових осіб експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи на території Вінницької області, які є уповноваженими на виконання функцій держави, з метою встановлення ОСОБА_7 ІІІ групи інвалідності, яка надасть йому можливість у подальшому звільнитися з військової служби, у відповідності до вимог п.п. б п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та з корисливих мотивів для себе отримав від ОСОБА_7 обумовлені ним грошові кошти в сумі 7 500 доларів США, (станом на 16.07.2026 згідно з офіційним курсом Національного банку України 335 550 грн.) та грошові кошти в сумі 22 500 гривень, після чого ОСОБА_4 затримали працівники правоохоронного органу у порядку ст. 208 КПК України

Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто прийняття пропозиції та одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Вище вказані обставини стали підставою для повідомлення 16.07.2026 ОСОБА_4 та ОСОБА_8 про підозру в учинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України, після фактичного затримання їх за вчинення кримінального правопорушення.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- заявою ОСОБА_7 про вчинення кримінального правопорушення;

- Протоколами допитів свідка ОСОБА_7 ;

- Протоколом затримання ОСОБА_4 від 16.07.2026;

- Протоколом огляду місця події, під час якого вилучено конверт з грошовими коштами від 16.07.2026;

- іншими матеріалами кримінального провадження.

У той же час, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим лише тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням органів досудового розслідування (попереднього слідства).

На даному етапі кримінального провадження стороною обвинувачення та слідчим суддею не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень.

Сторона обвинувачення на підставі оцінки сукупності отриманих доказів стверджує, що причетність особи до вчинення ним злочинів є достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.

У ході досудового розслідування є необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

Особа має можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду: враховуючи, що ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину покарання якого передбачає позбавлення волі, існує ризик, що підозрюваний з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки документи надані ОСОБА_7 для встановлення йому групи інвалідності на теперішній час не знайдені.

Незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні: у органу досудового розслідування є підстави вважати, що підозрюваний в подальшому може як у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб незаконно впливати на осіб, які будуть допитані в якості свідків у кримінальному проваджені, у тому числі на ОСОБА_7 .

Так, на даний час, досудове розслідування триває, весь обсяг та комплекс слідчих (розшукових) дій проведений не в повному обсязі, особи, яким можуть бути відомі обставини кримінального провадження не допитані, зокрема, не допитані та не встановленні особи, на яких ОСОБА_4 мав впливати для встановлення ОСОБА_7 групи інвалідності, не вилучено всі документи, що мають значення для досудового розслідування, а тому наявні ризики, передбачені п. 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вчинити інше кримінальне правопорушення, так, як відносно ОСОБА_4 слідчими четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025240040002637 від 23.06.2025 за фактом вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а тому може вчинити інше кримінальне правопорушення та вище вказаний ризик є обгрунтованим

Відповідно до ч. 4 п. 3 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім того, Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

З урахуванням ризиків, які виникли внаслідок дій ОСОБА_4 жоден інший більш м`який запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України не забезпечить належну поведінку підозрюваного, виконання ним процесуальних дій та спробам останнього перешкоджати досудовому розслідуванню.

У зв`язку з вищевикладеним, враховуючи суспільний резонанс дій ОСОБА_4 , суспільний осуд, військовий стан, а також враховуючи те, що у зв`язку із тяжкістю вчиненого злочину, підозрюваний буде переховуватись від органів досудового розслідування, впливати на свідків, з метою зміни ними показань на його користь, а також може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а також те, що запобігти вказаним ризикам неможливо шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою на 60 діб.

У той же час, враховуючи характер кримінального провадження, розмір завданих збитків, майновий стан та займану посаду підозрюваного ОСОБА_4 , наявні підстав вважати, що у випадку визначення підозрюваному ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, яка зможе забезпечити реалізацію мети обрання запобіжного заходу, її необхідно визначити в розмірі 215 (двісті п`ятнадцять прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить, що становить 715 520,00 грн. гривень, з урахування предмету вимагання надання неправомірної вигоди в розмірі 16000 доларів США, згідно офіційного курсу НБ України.

У випадку внесення застави визначити необхідність виконання ним наступних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками, іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт, для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в України.

На підставі вищевикладеного, слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, визначивши підозрюваному заставу у розмірі 215 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, слідчому судді пояснив, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, разом з тим по кримінальному провадженні існує ризик, зокрема те, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що унеможливлює обрання йому менш суворого запобіжного заходу. При цьому зазначив, що із урахуванням обставин кримінального правопорушення саме такий розмір застави, який зазначено у клопотанні, на переконання сторони обвинувачення є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 слідчому судді пояснив, що зв`язку із медичними працівниками та впливу на них він не має, при цьому, при вирішенні питання про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, поклався на розсуд суду.

Під час судового розгляду адвокат ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання слідчого, просив слідчого суддю визначити ОСОБА_4 мінімальний розмір застави, передбачений для даної категорії кримінальних правопорушень. Надав додаткові характеризуючі матеріали відносно ОСОБА_4 .

Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.

Стаття 177 КПК України, передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Стаття 183 КПК України, передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

Відповідно до вимог ст. 184 КПК України під час досудового розслідування слідством встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

При цьому, слід звернути увагу, що згідно положень чинного КПК України, на стадії досудового розслідування оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті їх оцінки з точки зору достатності й допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи.

На цій стадії слідчий суддя, враховуючи правову позицію ЄСПЛ, оцінює оголошену підозру лише з точки зору її обґрунтованості.

Так, згідно позиції, що висловлена у рішеннях ЄСПЛ і яку використовують слідчі судді, зокрема «Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» № 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.

Тобто, обґрунтованою є підозра яка побудована на фактах, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність і стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Щодо рівня імовірності, за якого підозра вважається обґрунтованою, то цей стандарт доказування не передбачає, що уповноважені особи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, які необхідні на наступних етапах кримінального провадження.

За наявності обґрунтованих даних, які спростовують усі чи деякі обставини вчинення кримінального правопорушення, прокурор має право змінити раніше повідомлену підозру чи, за наявності для цього підстав, прийняти рішення про закриття провадження.

В даному випадку, з`ясовані під час розгляду клопотання обставини свідчать про те, що повідомлення про підозру було здійснено за наявності фактичних даних, які давали прокурору можливість дійти висновку, що ОСОБА_4 може бути причетним до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, а додані до клопотання документи містять фактичні дані, які дають підстави слідчому судді на даній стадії процесу вважати, що причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, які йому інкримінують органи досудового розслідування, є імовірною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.

Отже, у даному випадку оголошена ОСОБА_4 підозра з огляду на практику ЄСПЛ відповідає критеріям обґрунтованості.

Разом з тим, метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також, відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (пп. «а» п. 1ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Вирішуючи питання про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров`я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Зокрема слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 , є військовослужбовцем Збройних Сил України, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, має постійне місце проживання, раніше не судимий, підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

Разом із тим, органом досудового розслідування обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання за злочин, особу підозрюваного, тому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов`язково здійснюватиме такі дії, однак має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

Разом з тим, підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу ОСОБА_4 слідчий суддя не вбачає.

За приписами ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та не можливим і саме тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення.

Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, тому слідчий суддя вважає, що, з метою надання права на альтернативний вид запобіжного заходу, з урахуванням обставин кримінального правопорушення та клопотання слідчого, підозрюваному ОСОБА_4 необхідно визначити заставу.

Згідно з частиною четвертою статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.

Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення в клопотанні та в судовому засіданні доведено виключний випадок того, що розмір застави за тяжке кримінальне правопорушення не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, тому слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, який перевищує встановлений КПК України розмір для тяжкого кримінального правопорушення.

З огляду на наведене, врахувавши обставини вчиненого кримінального правопорушення та розмір завданої шкоди, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність, на даному етапі, визначення підозрюваному застави в розмірі 215 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки саме такий розмір застави буде співмірним з існуючими в кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 309, 369, 370, 372, 400 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_6 задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту затримання ОСОБА_4 , тобто до 13 години 30 хвилин 14 вересня 2026 року (відповідно до протоколу затримання) в межах строку досудового розслідування.

Строк дії ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 14 вересня 2026 року.

Одночасно визначити ОСОБА_4 , заставу в розмірі 215 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 715 520,00 (сімсот п`ятнадцять тисяч п`ятсот двадцять гривень) гривень, які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

- утриматись від спілкування із особами, які є свідками у цьому кримінальному провадженні.

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт, для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Якщо ОСОБА_4 не виконає покладені на нього обов`язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

У разі внесення застави та покладення обов`язків на підозрюваного ОСОБА_4 визначити термін їх дії відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України, тобто в межах строку досудового розслідування на час покладення обов`язків.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Подача апеляційної скарги на дану ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя