Рішення № 138326828, 20.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/17008/26

Провадження № 2/127/4820/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Іщук Т. П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1577-0446 від 17 липня 2025 року в розмірі 18483,52 грн.

Свої вимоги мотивувало тим, що 17 липня 2025 року між сторонами у справі за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено договір про відкриття кредитної лінії №1577-0446. Даний кредитний договір разом із Правилами відкриття кредитної лінії, паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (Графік платежів за договором) відповідно до методики НБУ складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений. Кредитний договір був укладений в письмові формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А6684, для підписання кредитного договору №1577-0446 від 17 липня 2025 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами.

Відповідно до умов договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб в розмірі 3900,00 грн, строком кредитування 365 днів, базовий період 28 днів, зі зниженою відсотковою ставкою 1,00% в день, стандартною відсотковою ставкою 1,00% в день, комісія за видачу кредиту 15% від суми кредиту.

Також додатковою угодою №1 від 18 серпня 2025 року до договору про відкриття кредитної лінії №1577-0446 від 17 липня 2025 року кредитодавець та позичальник домовилися про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1400,00 грн.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, що підтверджується довідкою про перерахування коштів. Вказані дії були вчиненні позивачем через партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім», з яким укладено договір № 02/06/2020 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 10 червня 2020 року.

Відповідач порушив умови договору, не виконав свої зобов`язання перед кредитодавцем. Станом на 02 березня 2026 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 18483,52 грн, з яких: 5300,00 грн - заборгованість за кредитом; 10323,52 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 210,00 грн - заборгованість по комісії, 2650,00 грн - заборгованість за процентами річними на підставі ст.625 ЦК України. Також позивач зазначає, що норма Закону України «Про споживче кредитування», чинна на дату укладення договору з відповідачем, яка передбачає звільнення позичальника від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань, не застосовується до договорів про споживчий кредит, укладених поза межами періоду, встановленого пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення». Отже, з 23 січня 2024 року позивач має правові підстави для нарахування неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов`язань. За викладених обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 18483,52 грн та судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 травня 2026 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов.

04 червня 2026 року представником відповідача адвокатом Кравчуком М. О. через систему «Електронний суд» був поданий відзив на позовну заяву. Вважаючи позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту перерахування кредитних коштів у сумі 3900,00 грн, тоді як надана довідка про перерахування суми кредиту та квитанції від фінансово-розрахункової установи не є первинними фінансовими документами. До того ж, ні в змісті кредитного договору, ні в будь-яких інших документах, оформлених при наданні кредитних коштів, реквізити повного карткового рахунку відповідача не зазначено, що унеможливлює належне підтвердження факту перерахування кредитних коштів саме на рахунок відповідача. Крім того, позивач не надав доказів на підтвердження укладення договору з використанням електронного підпису відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Також зазначає, що строк кредитування за договором становить 365 календарних днів до 16 липня 2026 року; відповідно до п. 8.2 договору позивач застосовує до відповідача відповідальність у вигляді 401500% річних на підставі ст. 625 ЦК України, що є явно несправедливим та суперечить вимогам законодавства про можливість застосування процентів річних виключно у розмірі 3% річних, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за процентами в розмірі 10323,52 грн та процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 2650,00 грн є неправомірними та не підлягають задоволенню. Вимога про стягнення комісії у розмірі 210,00 грн є незаконною, адже умова договору про сплату комісії за видачу кредиту у розмірі 15% від суми кредиту є нікчемною згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц. Звертає увагу і на те, що сукупна сума неустойки та інших платежів не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін, тому оскільки сума кредиту становила 3900,00 грн, то загальний розмір відповідальності відповідача не може перевищувати 1950,00 грн, а вимоги позивача в частині стягнення процентів річних у сумі 2650,00 грн та комісії 210,00 грн суперечать цьому обмеженню. Також нарахування процентів у розмірі, що перевищує суму основного боргу та включення до позовних вимог комісії за видачу кредиту та завищених процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України, є недобросовісною поведінкою позивача, що спрямоване на штучне збільшення заборгованості та отримання необґрунтованої вигоди.

Позивач правом подання відповіді на відзив на позовну заяву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Судом установлено, що 17 липня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений договір про відкриття кредитної лінії №1577-0466 продукту «MiniKasa». Даний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А6684.

Крім того, 18 серпня 2025 року сторонами укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії №1577-0446, яка також підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором А7614.

Відповідно до п. 12.1, 12.21 кредитного договору цей договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови договору та надання кредиту. Укладаючи цей договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті кредитодавця, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись договору, а тому добровільно та свідомо укладає договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним. Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспорт споживчого кредиту, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (Графік платежів за договором) відповідно до Методики НБУ є додатками договору та невід`ємною його частиною.

На підтвердження існування договірних відносин позивачем було надано договір про відкриття кредитної лінії від 17 липня 2025 року №1577-0446, Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «MiniKasa» (затверджені наказом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» від 05 березня 2025 року №41-П), паспорт споживчого кредиту (затверджений наказом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» від 03 червня 2025 року №74-П), додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії №1577-0446 від 18 серпня 2025 року, таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №1577-0446 (графік платежів за договором) відповідно до Методики НБУ.

Пунктами 4, 5 Правил Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «MiniKasa», затверджених наказом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» від 05 березня 2025 року №41-П, визначений процес надання кредиту та технологію (порядок) укладення договору, тобто алгоритм дій як позичальника для отримання кредиту, розпочинаючи із реєстрації у інформаційно-телекомунікаційній системі чи вході до особистого кабінету за допомогою логіна та одноразового ідентифікатора, ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, інформацією про істотні характеристики послуги із надання споживчого кредиту та оформлення відповідної заявки на отримання кредиту, так і кредитодавця до перерахування суми кредиту на поточний (картковий) рахунок з використанням реквізитів платіжних засобів позичальника, які введені ним в особистому кабінеті або обрані із збережених реквізитів електронного платіжного засобу.

Відповідно до п.п. 5.1-5.4, 5.6 п.5 Правил після отримання заявником від кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту на відкриття відповідного рішення в Особистому кабінеті формується Паспорт споживчого кредиту для ознайомлення заявника до укладення договору з умовами кредитування, погодженими заявнику кредитодавцем, з урахуванням умов щодо суми кредиту та базового періоду, обраних заявником під час формування заявки в особистому кабінеті та з додатком, у якому передбачена інформація необхідна для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Заявник ознайомлюється із Паспортом споживчого кредиту, який має форму електронного документа, підписаного кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфіковано позначкою часу. Заявник підтверджує ознайомлення із Паспортом шляхом введення одноразового ідентифікатора та натискання кнопки «Підписати». Після підписання Паспорту споживчого кредиту в Особистому кабінеті формується оферта, яка підписана кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу. Надана кредитодавцем оферта є пропозицією укласти договір у розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» та включає всі умови, на яких позичальнику пропонується укласти договір. Після ознайомлення з офертою, у разі погодження з її умовами, заявник надає кредитодавцю відповідь про повне та безумовне прийняття оферти (акцепт) шляхом введення одноразового ідентифікатора та натискає кнопку «Підписати». Вчинення таких дій вважається відповіддю позичальника про прийняття (акцепт) ним пропозиції (оферти) кредитодавця укласти електронний договір у розумінні абз. 3 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Після акцептування позичальником оферти, що є укладенням договору відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», кредитодавець накладає на договір, укладений у вигляді електронного документу, кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу.

Укладаючи Договір, Кредитодавець та Заявник/Позичальник визнають усі документи (в тому числі Договір), підписані з використанням Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що відповідає положенням ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що Договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для Сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами Сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи Договір шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Заявник/Позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами Договору (умовами цих Правил та Договором про відкриття кредитної лінії). Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання договору є використання позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором (п.п. 5.7. п. 5 Правил).

За п.п. 5.5. п. 5 Правил одноразові ідентифікатори надсилаються кредитодавцем заявнику каналом комунікації, вказаним заявником у ІКС кредитодавця, в тому числі, але не виключно: з використанням номеру телефона заявника (надсилання СМС-повідомлення на такий номер телефону або надсилання повідомлення з використанням сучасних сервісів передачі даних (Viber, WhatsApp, Telegram тощо) або шляхом здійснення дзвінку на такий номер телефону та повідомлення одноразового ідентифікатора; з використанням адреси електронної пошти заявника (надсилання електронного листа на таку адресу електронної пошти).

Аналогічні умови викладені у п. 3 Договору про відкриття кредитної лінії №1577-0446 продукту «MiniKasa».

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В силу припису ст. 204 ЦК України, правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, вякому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено в ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20, який є обов`язковим для врахування судом відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК України.

З наданих позивачем документів слідує, що вони підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Не є порушенням норм процесуального права не дослідження оригіналу електронних доказів за наявності в матеріалах справи паперових копії цих доказів за відсутності обґрунтованих сумнів у їх відповідності оригіналу (постанова Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-20329св19).

Суд вважає, що позивач надав суду належним чином завірену паперову копію договору, жодних клопотань про витребування оригіналів електронних доказів до суду не надходило, сумніви в їх відповідності у суду відсутні, а тому слід дійти висновку про відповідність наданих позивачем паперових копій електронних доказів вимогам процесуального законодавства.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень ст. 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

У постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 671/1832/20 зазначено, що кредитний договір, укладений в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є дійсним та рівнозначним договору в письмовій формі. Для підтвердження укладення такого договору достатньо доказів проходження позичальником процедури ідентифікації (надання паспортних даних, ІПН, телефону, email) та підписання договору шляхом введення одноразового ідентифікатора.

Укладання кредитного договору в електронному вигляді регулюється Законом України «Про електронну комерцію». Такий договір укладається шляхом акцепту оферти через інформаційно-телекомунікаційну систему, із застосуванням електронного підпису, зокрема одноразового ідентифікатора. Електронний договір, підписаний у передбаченому законом порядку, прирівнюється до письмового.

Особа, що укладає електронний договір, має бути ідентифікована за допомогою особистих даних (паспорт, ІПН, телефон, банківська картка тощо). Відповідно до законодавства, факт входу користувача в особистий кабінет, подання заявки, акцепт умов та підтвердження через одноразовий ідентифікатор свідчать про волевиявлення на укладення договору.

Таким чином, суд, дослідивши надані позивачем докази в їх сукупності, дійшов висновку про доведення укладення кредитного договору між сторонами. Іншого ОСОБА_1 не доведено, а судом не встановлено. Відповідачем доказів, що у цій справі кредитний договір був укладений з порушенням вимог законодавства також не надано. Також відповідачем не вказано, яким чином у позивача наявні його особисті дані, такі як електрона адреса, ідентифікаційний номер, серія та номер паспорта та дата його видачі.

У матеріалах наявний також паспорт споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, підписання якого відповідач підтвердив, що він отримав та ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування; отримав всі пояснення, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов`язань за таким договором. Вказаний документ підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором «А6865».

Що стосується підписання відповідачем спірного договору та правил відкриття кредитної лінії одним одноразовим ідентифікатором, а паспорту споживчого кредиту іншим, то суд звертає увагу, що паспорт споживчого кредиту є підтвердження виконання кредитодавцем переддоговірного обов`язку щодо надання споживачу необхідної інформації відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» та містить відомості, які підлягають наданню споживачу до укладення договору про споживчий кредит, що прямо зазначено в його змісті.

Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту, на що звертав увагу Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 23 травня 2022 року в справі № 393/126/20.

Таким чином підписання його іншим одноразовим ідентифікатором не виключає укладення відповідачем договору.

Відповідно до ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст. 526, 530, 536, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Із умов договору про відкриття кредитної лінії №1577-0446 від 17 липня 2025 року слідує, що кредитодавець відкриває для позичальника кредитну лінію шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені цим договором у порядку, передбаченому цим договором (п. 2.1, 2.2 кредитного договору).

Загальний розмір кредиту (сума кредиту) за цим договором становить 3900,00 грн. Дата надання/видачі кредиту 17 липня 2025 року (п.4.1-4.2 кредитного договору).

Згідно п. 4.3-4.5 кредитного договору, надання додаткових грошових коштів позичальнику у рахунок кредиту та збільшення строку кредитування за цим договором відбувається на підставі додаткового договору до цього договору, який сторони погодили іменувати у своїх відносинах додатковою угодою, порядок укладання якої визначено цим договором. Для оформлення додаткової угоди про отримання у кредит додаткових грошових коштів та продовження строку кредитування, позичальник повинен здійснити в Особистому кабінеті наступні дії: обрати суму грошових коштів, яку позичальник бажає отримати додатково у кредит в межах запропонованої кредитодавцем суми (ліміту) в Особистому кабінеті позичальника, яка додатково надається позичальнику у рахунок кредиту у разі укладення додаткової угоди, та натиснути відповідну кнопку «Отримати», після цього обрати або ввести реквізити свого електронного платіжного засобу, на який позичальник бажає отримати у кредит додаткові грошові кошти, ознайомитися із попередженням та натиснути кнопку «Далі». Далі відбувається ініціювання з боку кредитодавця збільшення строку кредитування та видачі додаткових грошових коштів у наступному порядку. В ІКС кредитодавця здійснюється формування тексту додаткової угоди, на підставі якої збільшується строк кредитування за цим договором та позичальник отримує додаткові грошові кошти у кредит і в Особистому кабінеті позичальнику надається для ознайомлення проект додаткової угоди. Позичальник ознайомлюється з умовами оферти та акцепту щодо укладення додаткової угоди до договору, і підписує акцепт про приймання умов додаткової угоди до договору про отримання у кредит додаткових грошових коштів шляхом введення одноразового ідентифікатора, який позичальник отримує погодженим каналом комунікації. Далі усі дії відбуваються у порядку, що передбачений цим договором та Правилами для укладення договору.

Відповідно до п. 4.6 договору, кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, здійснюється кредитодавцем безпосередньо після укладення сторонами цього договору та надіслання позичальнику примірнику (оригіналу) договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником при оформленні кредиту.

Згідно п. 4.7 кредитного договору тип процентної ставки за користування кредитом - фіксована.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, базовий період сплати відсотків - проміжки часу впродовж строку дії договору, не пізніше останнього дня яких у позичальника настає обов`язок сплати проценти за користування кредитом та комісії за видачу кредиту. Кількість днів у базовому періоді вказана у розділі 4 цього договору.

Відповідно до п. 4.8. кредитного договору, базовий період складає 28 календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду крім наступного випадку: якщо у поточному базовому періоді позичальник не має заборгованості зі сплати процентів, та суми кредиту (тобто позичальником здійснено дострокове повернення кредиту) перебіг базового періоду припиняється в дату повного виконання грошових зобов`язань позичальника за договором. Якщо у позичальника відсутня будь-яка заборгованість за договором, то в дату отримання позичальником додаткових грошових коштів у кредит у порядку, передбаченому п. 4.5. цього договору, починається перебіг нового базового періоду, за виключенням випадку якщо у позичальника наявна заборгованість зі сплати процентів або суми кредиту, у такому разі перебіг базового періоду продовжується відповідно до умов договору. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього договору.

Відповідно до п. п. 4.9 - 4.10 кредитного договору, сплату процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту (якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту) позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше дат, які є останніми днями відповідних базових періодів шляхом здійснення безготівкового переказу суми, що дорівнює обов`язковому платежу, на банківський рахунок кредитодавця. У разі несплати процентів за користування кредитом не пізніше останнього дня будь-якого базового періоду у розмірі обов`язкового платежу, до такого обов`язкового платежу починаючи із наступного календарного дня додаються проценти за користування кредитом за кожен календарний день користування кредитом у межах строку кредитування, які позичальник зобов`язаний оплатити не пізніше цього календарного дня у складі обов`язкового платежу. У випадку оплати обов`язкового платежу у повному обсязі в певному базовому періоді, в подальшому сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше останнього дня кожного наступного базового періоду у складі наступних обов`язкових платежів.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною процентною ставкою: 1,00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору. В цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою та/або пільговою процентною ставкою; 0,74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Відповідно до п.4.11 договору комісія за видачу кредиту становить 15% від суми виданого кредиту.

Згідно п.4.14 кредитного договору, строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 16 липня 2026 року. Продовження строку кредитування або строку виплати кредиту в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. У позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим договором. Строк кредитування може бути продовжений за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до цього договору. У такому випадку актуальний строк кредитування зазначається в останній укладеній сторонами додатковій угоді до цього договору, якою змінювався строк кредитування.

Крім цього, як встановлено 18 серпня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладена додаткова угода до договору про відкриття кредитної лінії №1577-0446, яка є невід`ємною частиною договору. Дана додаткова угода підписана сторонами за допомогою електронних підписів, зокрема, відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором НОМЕР_1 .

Згідно п. 1 додаткової угоди кредитодавець та позичальник підтверджують, що станом на момент укладення цієї додаткової угоди: сума кредиту, яка була надана позичальнику за договором та неповернута на момент укладення цієї додаткової угоди становить 3900,00 грн; сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом становить 195,00 грн; сума нарахованої та несплаченої комісії за видачу кредиту становить 0,00 грн.

Відповідно до п. 2 договору кредитодавець та позичальник домовилися про надання додаткових коштів у кредит в розмірі 1400,00 грн та продовження строку кредитування/строку дії договору. Дата надання додаткових коштів у кредит 11 жовтня 2024 року.

Після надання кредитодавцем позичальнику у кредит додаткових грошових коштів позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю суму грошових коштів у розмірі 5300,00 грн, яка складається з суми заборгованості за отриманим кредитом та суми додаткових грошових коштів, наданих позичальнику у кредит на підставі цієї додаткової угоди. Позичальник зобов`язується повернути суму кредиту у строк, що становить 365 календарних днів з моменту укладення цієї додаткової угоди, та на умовах, викладених у договорі, з урахуванням положень цієї додаткової угоди, сплатити проценти за користування вказаними грошовими коштами у розмірі та на умовах, передбачених додатковою угодою, а також сплатити комісію за видачу додаткових грошових коштів у кредит ( п. 2.3, п. 2.4 додаткової угоди).

Відповідно до п.2.8 додаткової угоди незалежно від того, яка процентна ставка застосовувалася за користування кредитом до укладення цієї додаткової угоди, з дати укладення цієї додаткової угоди нарахування процентів за користування сумою кредиту здійснюється на залишок суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за наступною стандартною процентною ставкою: 1,00 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цієї додаткової угоди. В цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою та/або пільговою процентною ставкою; 0,74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня цієї додаткової угоди і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї з дат, яка настане раніше).

Згідно п. 2.11 сторони домовилися продовжити строк кредитування на 365 днів з дати укладення цієї додаткової угоди. З урахуванням цього строку строк кредитування за договором становить 397 днів, а строк дії договору, визначається у порядку, передбаченому п. 12.7 договору.

Також сторонами по справі було підписано додаток до додаткової угоди від 18 серпня 2025 року, яким є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №1577-0446 (Графік платежів за договором) відповідно до Методики Національного банку України, в якому погоджено дату платежів, суму платежу за розрахунковий період, проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту.

Отже між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі.

За даними довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту №1577-0446 від 17 липня 2025 року через платіжну систему «EasyPay» 17 липня 2025 року здійснено платіж №1641826480 на суму 3900,00 грн, маска картки НОМЕР_2 , тип операції видача кредиту, та 18 серпня 2025 року здійснено платіж №1659025285 на суму 1400,00 грн, маска картки НОМЕР_3 , тип операції добор по кредиту.

Згідно довідок ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 17 березня 2026 року №203311-1641826480-17032026 та №201807-1659025285-17032026 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів «EasyPay» здійснено відповідно платіж №1641826480 від 17 липня 2025 року в сумі 3900,00 грн, перерахунок здійснений на номер платіжної карти НОМЕР_4 та платіж №1659025285 від 18 серпня 2025 року в сумі 1400,00 грн, перерахунок здійснений на номер платіжної картки НОМЕР_5 . За обома транзакціями призначення платежу: видача кредитний коштів за договором 1577-0446.

Отже ТОВ «Укр Кредит Фінанс» належним чином виконало свої зобов`язання за договором.

Водночас позичальник свої зобов`язання належними чином не виконує.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, заборгованість відповідача перед позивачем за договором №1577-0446 від 17 липня 2025 року станом на 02 березня 2026 року становить 18483,52 грн, з яких: 5300,00 грн - основний борг; 10323,52 грн - залишок відсотків, 2650,00 грн - відсотки за ст.625 ЦК України, 210,00 грн- залишок по комісії.

Визначаючись з вказаними вимогами, суд враховує, що строк кредитування за кредитним договором, з урахуванням додаткової угоди, був продовжений на 365 днів з дати укладання додаткової угоди та з урахуванням цього становить 397 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів сторони правочину визначили в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка містить графік внесення щомісячних платежів, що є додатком до додаткової угоди.

Водночас п. 8.3 договору передбачає право кредитодавця у разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту на строк понад один календарний місяць вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі, сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються норми законодавства про захист прав споживачів (ч.2 ст. 627 ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч. 3 ст. 1054 ЦК України у вказаній редакції).

За змістом п. 22 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до положень ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що боржник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом.

Враховуючи приписи ст. 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов`язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов`язку з дострокового повернення кредиту.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» в редакції до 2017 року, заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, у якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом про захист прав споживачів порядок.

Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги ч. 10 ст. 11 Закону про захист прав споживачів у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбаченого зазначеним договором порядку, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього, як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а суд немає підстав для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Як слідує з умов договору, укладеного між сторонами справи, кредит є споживчим.

Відтак, кредитні правовідносини, які виникли між сторонами за цим кредитним договором, мають споживчий характер, а тому на них поширюються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Враховуючи, що ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, містила положення про застосування обов`язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а після 10 червня 2017 року на ці правовідносини почала поширюватися ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», суд вважає, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19), є релевантною для даних правовідносин та може бути застосована в частині наслідків для кредитора у разі невиконання передбаченого законодавством досудового врегулювання спору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц виснувала, що порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.

Як слідує із позовної заяви та підтверджується матеріалами справи, підставою звернення до суду стало прострочення виконання відповідачем зобов`язань за черговими платежами, визначеними у графіку платежів.

Водночас із умов кредитного договору та графіку платежів, узгодженого сторонами цього договору слідує, що строк кредитування ще не сплинув.

Позивач надав вимогу від 23 березня 2026 року, у якій повідомив відповідача про наявність прострочення щодо оплати за договором понад один календарний місяць та вимагав погасити заборгованість за договором. Направлення вказаної вимоги підтверджується списком рекомендованих листів з рекомендованими повідомленнями від 28 березня 2026 року.

При зверненні до суду з позовом позивач не надав доказів отримання такої вимоги відповідачем, у разі невиконання якої позивач мав намір реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту у судовому порядку, однак, згідно трекінгу поштового відправлення Укрпошти № R067132170492, відповідач отримав таку 30 березня 2026 року.

З огляду на викладене наявні підстави для дострокового стягнення коштів за договором, укладеним сторонами в справі.

Відповідач не надав доказів усунення порушень умов договору, сплати заборгованості або заперечень щодо наявності підстав для дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суд погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), нарахованими відсотками та комісією. Дана сума заборгованості встановлена судом на підставі наданих доказів.

При цьому щодо стягнення процентів за користування кредитом суд зазначає таке.

За умовами договору стандартна процентна ставка становить 1,00% за кожен день користування кредитом, а знижена процентна ставка, відповідно до умов договору, становить 0,74 % на день.

Згідно зі ст. 11, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 13 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів »продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Частиною 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачена можливість визнання недійсними окремих умов договору у разі визнання цих положень договору несправедливими.

Як зазначалося, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Відповідно до ч. 1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі) (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі №638/2304/17, в постановах Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 201/13593/19, від 11 грудня 2024 року у справі № 725/5919/19 та інших).

Суд зважає, що при укладенні кредитного договору відповідач був повідомлений про розмір відсотків, порядок їх сплати та інші суттєві обставини договору, і добровільно уклав цей договір та користувався отриманими коштами.

До звернення позивача до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості відповідач не звертався до суду з вимогами про визнання недійсним договору чи його окремих положень, на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов договору. Кредитор повідомив позичальника та ознайомив з усіма його умовами, а також надав йому інформацію щодо сукупної вартості кредиту, з урахуванням відсоткової ставки за ним та її складових. Не звертався позичальник і з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, за роз`ясненням положень, які були би йому незрозумілі, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, тим самим погоджуючись зі всіма умовами такого договору.

Тобто, оскільки при розгляді даної справи відповідач не заявляв зустрічних вимог про визнання недійсним кредитного договору, його доводи, які зводяться до обґрунтування несправедливості умов кредитного договору, є безпідставними та відхиляються судом.

Окремо слід звернути увагу, що «не перевищення розміру отриманої суми кредиту», на що посилається відповідач, відповідно до норм Закону України «Про споживче кредитування» стосується неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань, а не сплаті відсотків, тобто плати на правомірне користування кредитом.

До того ж чинним законодавством не передбачено право суду зменшувати суму заборгованості за процентами.

Із розрахунку заборгованості встановлено, що проценти за користування кредитом нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування, виходячи із суми кредиту, погодженої договором процентної ставки та умов договору.

Станом на 02 березня 2026 року залишок непогашених процентів за користування кредитом становить 10323,52 грн.

Відповідач не подав власного розрахунку заборгованості, не спростував розрахунок позивача, не надав доказів сплати процентів у більшому розмірі та не довів наявність інших обставин, які б впливали на розмір заявленої заборгованості за процентами.

Тому вимога позивача про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 10323,52 грн є доведеною та підлягає задоволенню на спростування тверджень відповідача.

Щодо стягнення комісії за надання кредиту, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції від 10 червня 2017 року) до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 вказано, що відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України № 1734-VIII безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23 (провадження N 61-7620св24).

Отже, позивач у кредитному договорі мав право встановити комісію за надання кредиту в розмірі 15,00 % грн від суми виданого кредиту, оскільки Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту. Тому доводи відповідача, що позивач безпідставно нараховував комісію за видачу кредиту є безпідставними.

Із розрахунку заборгованості встановлено, що станом на 02 березня 2026 року залишок непогашеної комісії становить 210,00 грн.

Відповідач не подав доказів сплати цієї комісії та не спростував підстав її нарахування.

Тому вимога позивача про стягнення комісії за видачу кредиту у розмірі 210,00 грн є доведеною та підлягає задоволенню.

Що стосується нарахування відсотків відповідно до положень ст.625 ЦК України, то суд звертає увагу, що умовами договору визначений розмір процентів за прострочення виконання зобов`язань зі сплати процентів та повернення суми кредиту ( п.8.2 договору).

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ, внесено зміни до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та виключено пункт 6-1, що передбачав звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит, а саме: від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором у разі такого прострочення у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк з дня його припинення або скасування.

У той же час, відповідно до п. 18. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи Цивільного кодексу України (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

Беручи до уваги, що заборгованість у виді відсотків відповідно до положень ст.625 ЦК України за вказаним вище договором про відкриття кредитної лінії нарахована в період дії в Україні воєнного стану, тому в силу вищевказаних положень чинного законодавства позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, відповідно позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2650,00 грн відсотків по ст.625 ЦК України за цим кредитним договором задоволенню не підлягає.

У решті сума заборгованості за цим кредитним договором встановлена на підставі наданих суду доказів, а тому суд дійшов висновку про неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань, внаслідок чого права позивача порушенні, існує заборгованість за кредитним договором в розмірі 15833,52 грн, з яких: 5300,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10323,52 грн - заборгованість за відсотками, 210,00 грн - залишок по комісії, яка підлягає стягненню з відповідача.

Окрім того, згідно положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2280,69 грн судового збору (пропорційно розміру задоволених вимог).

На підставі викладеного, керуючись ст. 207, 526, 527, 530, 626, 628, 633, 634, 638, 1049, 1054 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР Кредит Фінанс» ЄДРПОУ 38548598, заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1577-0446 від 17 липня 2025 року в розмірі 15833,52 грн (п`ятнадцять тисяч триста вісімдесят дві гривні 52 коп.), з яких: 5300,00 грн - основний борг; 10323,52 грн - залишок відсотків, 210,00 грн- залишок по комісії, а також судовий збір в розмірі 2280,69 грн.

У решті вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598),

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: