Ухвала суду № 138326788, 17.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/1921/25

Провадження №1-кп/127/54/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 12 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою та другою статті 255, частиною четвертою статті 28 частиною другою статті 305, частиною четвертою статті 28 частиною другою статті 307, частиною четвертою статті 28 частиною третьою статті 307 Кримінального кодексу України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.05.2021 за № 22021020000000055,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою та другою статті 255, частиною четвертою статті 28 частиною другою статті 305, частиною четвертою статті 28 частиною другою статті 307, частиною четвертою статті 28 частиною третьою статті 307 Кримінального кодексу України (далі КК).

До суду надійшло клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_4 обвинувачений у вчиненні ряду умисних особливо тяжких злочинів. У зв`язку з переховуванням від органу досудового розслідування був оголошений у міжнародний розшук. В подальшому слідчим суддею наданий дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні. Після направлення кримінального провадження до суду судом також ухвалене рішення про здійснення спеціального судового провадження. Відповідно до повідомлення сектору міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП у Вінницькій області 11.11.2025 о 10.50 год в Республіці Польща був затриманий ОСОБА_4 . В подальшому міністерством юстиції Республіки Польща було прийняте рішення про проведення процедури видачі (екстрадиції) ОСОБА_4 до України. Процедура екстрадиції ОСОБА_4 здійснена працівниками УСБ України у Вінницькій області 16.07.2026 о 14.00 год в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Устилуг-Зосін» Волинської області.

З огляду на викладене прокурор вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 може уникати явок до суду, може здійснювати протиправний вплив на свідків у кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Саме тому прокурор подане до суду клопотання підтримала та просила його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_4 вважає, що йому слід застосувати запобіжний захід у вигляді застави.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 вважає, що матеріалами кримінального провадження не доведено, що його підзахисний був належним чином обізнаний про наявність відносно нього запобіжного заходу. Звернув увагу суду на те, що його підзахисний не обвинувачений у вчиненні проти життя та здоров`я особи, а тому застереження щодо неможливості застосування запобіжного заходу у вигляді застави відсутні.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого висновку.

Згідно з частиною першою статті 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

При цьому частиною другою статті 331 КПК регламентовано, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Крім того, суд враховує, що частиною третьою статті 331 КПК визначено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Порядок розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу регламентований статтею 193 глави 18 КПК. Порядок звернення до суду з відповідним клопотанням про застосування запобіжного заходу регламентований статтею 184 глави 18 КПК.

Згідно з частиною другою статті 184 КПК копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Відповідно до речення першого частини шостої статті 193 КПК випливає, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

Зі змісту речення другого частини шостої статті 193 КПК випливає, що у такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

З матеріалів кримінального провадження випливає, що 17.07.2026 до суду надійшов лист за підписом прокурора ОСОБА_6 , зі змісту якого випливає, що процедура екстрадиції ОСОБА_4 здійснена працівниками УСБ України у Вінницькій області 16.07.2026 о 14.00 год в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Устилуг-Зосін» Волинської області. Явка обвинуваченого ОСОБА_4 у судове засідання, яке заплановане на 14.30 год 17.07.2026, буде забезпечена прокурором у зазначеному кримінальному провадженні.

З поданого прокурором клопотання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу випливає, що його копія була вручена обвинуваченому 17.07.2026 о 10.40 год.

Отже, наведені приписи кримінально-процесуального закону були дотримані. Крім того, зі змісту статті 350 КПК випливає, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.

Саме тому, суд вважає за необхідне вирішити клопотання прокурора по суті, надавши доводам сторін відповідну правову оцінку.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення чи відмови у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, суд враховує таке.

Суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Питання щодо мети і підстав застосування запобіжних заходів регламентовані статтею 177 КПК. Зокрема, з частини першої статті 177 КПК випливає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Як слідує зі змісту частини другої статті 177 КПК, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Також суд враховує, що відповідно до частини першої статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти України»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»).

Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Отже, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на цей час з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами не завершені, а тому вирішення зазначеного питання на цій стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Вирішуючи питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернув увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).

Суд також приймає до уваги, що ЄСПЛ звернув увагу на те, що для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку (п. 63, справа «Тодоров проти України»).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачений у вчиненні ряду умисних, зокрема, особливо тяжких злочинів. Суд бере до уваги, що з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами на цей час не розпочате. З наданих суду матеріалів випливає, що ОСОБА_4 під час досудового розслідування був оголошений в розшук. Також під час досудового розслідування у зв`язку з переховуванням ОСОБА_4 від органу досудового розслідування слідчим суддею був наданий дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні. У подальшому 16.10.2025 судом за клопотанням сторони обвинувачення ухвалене рішення про здійснення спеціального судового провадження стосовно ОСОБА_4 . Після цього 12.11.2025 до суду надійшло повідомлення про затримання ОСОБА_4 компетентними органами Республіки Польща. Тому проведення процесуальних дій у зазначеному кримінальному провадженні до вирішення питання одо видачі ОСОБА_4 з Республіки Польща до України судом було зупинене.

Суд враховує, що об`єктивні дані, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого під вартою, у тому числі за станом здоров`я, суду не надані.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне, з метою забезпечення кримінального провадження та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 183 КПК слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Разом з тим, абзацом першим частини четвертої статті 183 КПК визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Також абзацом другим частини четвертої статті 183 КПК визначено, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Отже, суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачений, зокрема, щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Тому суд вважає, що суд уповноважений на ухвалення відповідного процесуального рішення щодо відмови у визначенні обвинуваченому розміру застави.

Керуючись статтями 331, 371 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто з 17 липня 2026 року до 23:59 годину 15 вересня 2026 року.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя: