Рішення № 138326542, 20.07.2026, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 138/909/26

Провадження № 2/139/224/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року селище Муровані Курилівці

Суддя Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області Ліщина Т.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (у тексті - ТОВ «ФК «Позика», кредитодавець) до відповідача ОСОБА_1 (у тексті - ОСОБА_1 , позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

20.03.2026 представник позивача Міньковська А.В. через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (у тексті - підсистема «Електронний суд» ЄСІТС) звернулася з цим позовом до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області. Ухвалою судді зазначеного суду від 26.03.2026 (а. с. 80) позовну заяву разом з матеріалами справи № 138/909/26 передано за підсудністю до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області, яку суд отримав 01.05.2026.

В обґрунтування позову зазначила, що 13.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» (у тексті - ТОВ «ФК «Ірбіс») та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 74737088, за умовами якого відповідачу надаються кредитні кошти у розмірі 6300,00 грн, які останній зобов`язується повернути у встановлений строк, сплатити проценти за користування ними та інші платежі, передбачені договором.

01.09.2025 ТОВ «ФК «Ірбіс» і ТОВ «ФК «Позика» уклали договір факторингу № 01092025/1, згідно з умовами якого ТОВ «ФК «Ірбіс» за плату передає (відступає) ТОВ «ФК «Позика» належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Позика» приймає і оплачує належні ТОВ «ФК «Ірбіс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 01092025/1 від 01.09.2025 ТОВ «ФК «Позика» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 74737088 в сумі 10080,00 грн, з яких 6300,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3780,00 грн - заборгованість за відсотками.

З часу набуття ТОВ «ФК «Позика» права грошової вимоги до ОСОБА_1 , він не здійснив жодного платежу на погашення існуючої заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора.

З урахуванням викладеного представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 10080,00 грн, а також судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5500,00 грн.

Ухвалою від 11.05.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, а її розгляд вирішив проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а. с. 88, 89).

Позивачеві та його представникові копія цієї ухвали доставлена в електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС 17.05.2026, що підтверджується складеною відповідальним працівником суду довідкою (а. с. 91, зворот а. с. 91).

Відповідачеві поштове відправлення з копією зазначеної ухвали вручене 19.05.2026. Відзиву на позовну заяву, інших заяв по суті справи, будь-яких пояснень, доказів на спростування заяви позивача про існування заборгованості за кредитним договором, яка є предметом цього позову, відповідач до суду не подав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 і абз. 1 ч. 2 ст. 191 Цивільного процесуального кодексу України (у тексті - ЦПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при її підготовці до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

Процесуальні обов`язки відповідача полягають, зокрема, у здійсненні ним активних процесуальних дій, наданні доводів та доказів, що стосуються існування цивільних прав позивача як кредитора у зобов`язанні. Така правова позиція міститься у п. 6.8. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 275 ЦПК України.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У зв`язку з наведеним і відсутністю передбаченого ч. 5 ст. 279 ЦПК України клопотання будь-якої із сторін, суд ухвалив проводити розгляд справи в порядку письмового провадження без проведення судового засідання. За вказаних обставин, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, оцінивши за правилами ч. ч. 1 - 3 ст. 89 ЦПК України докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.06.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» і ОСОБА_1 укладений договір про надання фінансового кредиту № 74737088, який відповідачем підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором «331762» (у тексті також кредитний договір та/або договір), що надісланий 13.06.2021 на його номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

Таким чином, підписанням договору позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом в постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до умов договору ТОВ «ФК «Ірбіс» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 6300,00 грн на строк 20 календарних днів, зі сплатою процентів за стандартною процентною ставкою 3,0 %, який позичальник зобов`язався повернути та сплатити передбачені договором проценти у строки та на умовах даного договору. Нарахування процентів за кредитом провадиться кожного календарного дня на суму залишку кредиту (п. 5.8. договору).

За змістом п. 4.1., 4.2. договору видача кредиту проводилася протягом трьох операційних банківських днів з моменту укладення цього договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок ОСОБА_1 , операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої ним зазначені в особистому кабінеті, та яка ним визначена у якості основної платіжної картки. ОСОБА_1 зобов`язався повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом, до 03.07.2021 шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок ТОВ «ФК «Ірбіс».

Згідно з п. 11.1. договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до повного виконання клієнтом зобов`язань за цим договором.

Графіком погашення боргу, який є додатком 1 до договору, підписаним ОСОБА_1 тим самим електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що і договір, до його відома доведено інформацію про загальну вартість кредиту, нараховану суму за процентами та дату повернення кредиту.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за дорученням ТОВ «ФК «Ірбіс» перерахувало 13.06.2021 о 15:06:49 год. на картку ОСОБА_1 - маска картки № НОМЕР_2 грошові кошти в розмірі 6300,00 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «УПР» № 3152_251023172300 від 23.10.2025, з яким позичальник уклав договір про надання послуг з переказу коштів.

Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем суду не надано.

01.09.2025 між ТОВ «ФК «Ірбіс» і ТОВ «ФК «Позика» укладений договір факторингу № 01092025/01, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Позика» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 . Цього ж дня сторонами зазначеного договору факторингу підписаний акт приймання-передачі реєстру прав вимоги за договором факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025.

Відповідно до витягу з додатку № 1 договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025 ТОВ «ФК «Ірбіс» відступило ТОВ «ФК «Позика» право вимоги заборгованості до боржника позичальника ТОВ «ФК «Ірбіс» - ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 74737088 від 13.06.2021 в сумі 10080,00 грн, з яких 6300,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3780,00 грн - заборгованість за відсотками.

На виконання умов договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025 позивачем надано платіжну інструкцію № 6054383 від 02.09.2025, згідно з якою ним здійснено на рахунок ТОВ «ФК «Ірбіс» оплату в сумі 3490472,17 грн.

Відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за кредитним договором, що є порушенням прав та інтересів позивача. Зазначене підтверджується розрахунком заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 74737088, проведеним первісним кредитором ТОВ «ФК «Ірбіс».

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України (у тексті - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Кредитний договір № 74737088 від 13.06.2021 підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «331762», а директором ТОВ «ФК «Ірбіс» - «m4x8gycx». Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документу, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової системи, що додана до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти договір, і надсилаються інші сторони цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифра, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайт інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення... Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позичальником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20, від 12.08.2022 у справі № 234/7297/20, від 09.02.2023 у справі № 640/7029/19.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.09.2020 в справі № 732/670/19, у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 23.03.2020 в справі № 404/502/18 і від 07.10.2020 в справі № 127/33824/19.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частинами 1, 2 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 і ч. 1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що позивач правомірно набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 74737088 від 13.06.2021.

У позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 не погасив заборгованість за кредитним договором ні перед первісним, ні перед новим кредитором. Згідно розрахунку заборгованості вона складає 10080,00 грн, з яких 6300,00 грн - заборгованість за тілом кредитом, 3780,00 грн - заборгованість з несплачених відсотків за користування кредитом.

Відповідач у порядку ст. 81 ЦПК України не спростував правильність проведеного первісним кредитором ТОВ «ФК «Ірбіс» розрахунку заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим, у порушення норм закону та умов договору ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов`язання, оскільки не повернув первісному кредитору ТОВ «ФК «Ірбіс» отримані від нього кредитні кошти, і новому кредитору ТОВ «ФК «Позика» грошові кошти для погашення заборгованості відповідно до умов кредитного договору.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що відповідачем порушені права позивача, тому вони потребують захисту, тобто позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

За подання до суду позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті № 74737088 від 03.03.2026 (а. с. 7). У зв`язку з повним задоволенням позову, понесені позивачем витрати на оплату судового збору підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Позика».

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Положеннями ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати на правничу допомогу адвоката включають в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, суми компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлених умовами договору про надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026, укладеного ТОВ «ФК «Позика» з ФОП ОСОБА_2 ; додаткову угоду № 74737088 від 16.02.2026 до договору про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026, предметом якої є здійснення представництва та захист клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 ; детальний опис робіт (наданих робіт), виконаних ФОП ОСОБА_2 , необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Позика» щодо стягнення кредитної заборгованості; акт наданих послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16.02.2026, згідно з яким ФОП ОСОБА_2 надала позивачу правові послуги з супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а саме: письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин - 0,5 год. на суму 500,00 грн; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «Позика» - 1 год. на суму 1500,00 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи - 2 год. на суму 3000,00 грн; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - 0,5 год. на суму 500,00 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 5 ст. 136 ЦПК України особа, яка заявляє клопотання про відстрочення або розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати, зобов`язана одночасно надати докази, які підтверджують наявність обставин, якими обґрунтоване таке клопотання.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката і доказів на доведення їх неспівмірності суду не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги судом задоволені повністю, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у заявленому та документально підтвердженому розмірі - 5500,00 грн.

Керуючись ст. ст. 207, 625 - 629, 631, 634, 638, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 133, 136, 137, 141, 258, 259, 263 - 265, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВА ЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за кредитним договором № 74737088 від 13 червня 2021 року в розмірі 10080 (десять тисяч вісімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», код ЄДРПОУ 39493634, місцезнаходження: 07406, Київська область, Броварський район, місто Бровари, вулиця Симона Петлюри, будинок 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Тарас ЛІЩИНА